Постанова

від 13.07.2022 по справі 826/11236/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/11236/16 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Лічевецького І.О., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтекс" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 січня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтекс" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олтекс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10 квітня 2016 року № 0003941404 та № 0003951404.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві оскаржило їх у касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 18 травня 2021 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у справі №826/11236/16 - скасовано. Справу №826/11236/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Олтекс" з питань з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Нікатекс-Трейд" (код 37832844) за період з 01.01.2015 по 31.01.2015.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 05.04.2016 № 47/26-15-14-04-04, в якому відображено висновки про порушення позивачем норм пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, статті 137, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ним податку на прибуток за 2015 рік на суму 159 967 грн. та податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року на суму 177 741 грн. з огляду на неправомірне віднесення ТОВ "Олтекс" до складу витрат і податкового кредиту з ПДВ результатів господарських операцій з ТОВ "Нікатекс-Трейд".

Наведені висновки відповідача мотивовані наступним:

1) позивачем до перевірки надані трьохсторонні договори № 48 від 03.05.2014, № 53 від 24.06.2014, № 17 від 03.03.2014 та № 15 від 07.02.2014 про виконання робіт з пошиття одягу, укладені з швейними підприємствами, а саме: з Лубенським учбово-виробничим підприємством УТОГ, Сумським виробничим підприємством "Стиль" УТОГ, Конотопським УВП УТОГ і Полтавським учбово-виробничим підприємством № 1 УТОГ та акти про відповідність продукції, згідно яких ТОВ "Нікатекс-Трейд" фактично не бере участь у виготовлені продукції. Також відсутні докази фактичної участі ТОВ "Нікатекс-Трейд" в перевірці відповідності готових виробів та їх приймання та передачі замовнику (ТОВ "Олтекс");

2) за результатами аналізу отриманої від ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві податкової інформації щодо проведення фінансово-господарських операцій ТОВ "Нікатекс-Трейд" з контрагентами за період з 01.07.2014 по 28.02.2015 встановлено, що до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшла постанова слідчого з ОВС Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Блажко М.І. від 23.06.2015 по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000013 від 14.01.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 245, частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України. В даній постанові від 23.06.2015 зазначено, що Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000013 за фактом неналежного виконання службовими особами Міністерства оборони України та Генерального Штабу Збройних Сил України своїх службових обов`язків під час організації та придбання військової форми одягу нового зразку для потреб Збройних Сил України, а також заволодіння грошовими коштами держави на загальну суму понад 11 000 000 грн. і їх легалізації за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 425, частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України. В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000013 було встановлено, що протягом 2014 року Департаментом державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України на підставі заявок Тилу Збройних Сил України було укладено ряд договорів з ТОВ "Олтекс" на постачання військової форми одягу. Разом з тим, як вбачається з матеріалів досудового розслідування та службової перевірки, проведеної в Міністерстві оборони України, ТОВ "Олтекс" самостійно не виготовляло костюми літні польові для потреб Збройних Сил України, а лише виконували функції замовника робіт з їх пошиття у інших суб`єктів господарювання. Проведеним аналізом відомостей щодо формування податкового кредиту з ПДВ ТОВ "Олтекс" установлено, що воно задекларувало договірні відносини та перерахування грошових кошів на рахунки ТОВ "Нікатекс-Трейд". В ході допиту як свідка директор ТОВ "Нікатекс-Трейд" не зміг повідомити, які саме послуги надавало зазначене товариство на користь ТОВ "Олтекс".

Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10.02.2016 по справі № 201/1817/16-к про здійснення тимчасового доступу до речей та документів, ТОВ "Нікатекс-Трейд" має ознаки "транзитності". У названого товариства відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та трудові ресурс, необхідні для ведення господарської діяльності.

Відповідно до ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 13.01.2016 у справі № 760/430/16-к, встановлено, що згідно показів гр. ОСОБА_1 він не має відношення до реєстрації та ведення господарської діяльності підприємства, на яких згідно реєстраційних даних він являється посадовою особою (засновником, співзасновником, директором, головним бухгалтером), а саме: ТОВ "Нікатекс-Трейд".

За даними реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва відносно ТОВ "Нікатекс-Трейд" порушено кримінальне провадження за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

10.04.2016 ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акту перевірки прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення:

№ 0003941404, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "Олтекс" по податку на прибуток підприємств на суму 159967,00 грн. (основний платіж);

№ 0003951404, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, задекларованого ТОВ "Олтекс" у податковій декларації за лютий 2015 року, на 177741,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої існтанції відмовляючи у задоволенні позову зазначив,що в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентом, мету придбання та обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Матеріали справи свідчать, між ТОВ "Олтекс" (в особі директора Огаренка Г.О.), як замовником, та ТОВ "Нікатекс-Трейд" (в особі директора Коваленка Ю.Д.), як виконавцем, укладено договір № 3 про надання послуг від 02.01.2014, за умовами якого виконавець за дорученням замовника зобов`язується надати послуги з виготовлення швейних виробів, а замовник, в свою чергу, - оплатити надані послуги згідно актів виконаних робіт та актів здачі-прийняття готової продукції. Асортимент, кількість, вартість швейних виробів, строк надання послуг, а також вартість надання послуг за договором зазначаються в специфікаціях. Вартість наданих за договором послуг зазначається в актах виконаних робіт. Приймання наданих послуг здійснюється шляхом підписання акта виконаних робіт та акта здачі-прийняття готової продукції.

Згідно п.п. 1.2 - 1.4, 2.2 даного договору, для виконання своїх договірних зобов`язань виконавцеві надається право залучати до виготовлення швейних виробів швейні підприємства, за вибором виконавця (але за погодженням з замовником), які можуть забезпечувати їх якісне та вчасне виготовлення.

У разі залучення до виготовлення швейних виробів швейних підприємств виконавець: контролює якість вхідної сировини, фурнітури, відповідно до діючих стандартів якості та затверджених зразків-еталонів; гарантує неухильне виконання швейними підприємствами вказаних строків виготовлення швейних виробів; контролює якість готових швейних виробів та відповідність їх затвердженим зразкам-еталонам та ТУ; приймає готові швейні вироби від швейних підприємств та передає їх замовнику; вирішує питання щодо повернення або заміни швейних виробів у випадку постачання швейними підприємствами неякісних швейних виробів або таких, що не відповідають затвердженим зразкам-еталонам та ТУ.

У випадку залучення до виготовлення швейних виробів швейних підприємств пошиття швейних виробів виконується з сировини замовника. Сировина постачається замовником безпосередньо на швейні підприємства, які будуть виконувати узгоджене замовлення. Швейні підприємства звітують перед замовником за обсяги та порядок використання сировини шляхом надання звіту про використання сировини щомісячно.

Оплата за надані послуги проводиться в грошовій формі згідно актів виконаних робіт, виставлених рахунків протягом 10-ти робочих днів після передачі якісних швейних виробів у повновагу обсязі замовнику.

У відповідності до додаткової угоди № 1 від 31.12.2014 до договору № 3 від 02.01.2014 строк дії вказаного договору продовжено сторонами до 31.12.2015.

Крім того, між ТОВ "Олтекс" (в особі директора Огаренка Г.О.), як замовником, ТОВ "Нікатекс-Трейд" (в особі директора Коваленка Ю.Д.), як платником, та третіми особами-швейними підприємствами, як виконавцями, були укладені трьохсторонні договори на виконання робіт, а саме: договір № 17 від 03.03.2014 з Сумським виробничим підприємством "СТИЛЬ" Українського товариства глухих (в особі директора Яковчук Л.П.), договір № 48 від 05.05.2014 з Полтавським учбово-виробничим підприємством № 1 УТОГ (в особі директора Гречко Н.І.), договір № 53 від 24.06.2014 з Лубенським учбово-виробничим підприємством УТОГ (в особі директора Миколаєнко С.В.), договір № 15 від 07.02.2014 з Конотопським учбово-виробничим підприємством УТОГ.

Згідно цих договорів виконавці зобов`язувались виконати роботу (надати послуги) з пошиття одягу з сировини замовника, а платник зобов`язується прийняти готові швейні вироби для передачі замовнику та оплатити виконані роботи (надані послуги) відповідно до узгоджених сторонами розцінок. Платник зобов`язується, зокрема: розмістити замовлення на виготовлення швейних виробів на підприємствах виконавців шляхом складання та узгодження специфікацій, погодження зразків-еталонів та вимог до готової продукції; гарантувати неухильне виконання виконавцями у визначені строки виготовлення швейних виробів; контролювати якість готових швейних виробів та відповідність їх затвердженим зразкам - еталонам та ТУ; приймати готові швейні вироби від виконавців та передавати їх замовнику; оплачувати виконавцям надані послуги з пошиття швейних виробів, у порядку передбаченому договорами. В свою чергу замовник повинен: вчасно, у терміни, погоджені платником та виконавцями, постачати сировину для виконання замовлень безпосередньо виконавцям; оплачувати платнику вартість наданих послуг з виготовлення швейних виробів відповідно до попередньо укладеного договору № 3 про надання послуг від 02.01.2014. Виконавці звітують перед замовником за обсяги та порядок використання сировини шляхом надання щомісячних звітів про використання сировини.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В розумінні п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України »податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

Як встановлено під час розгляду справи, як на підставу не дотримання вимог податкового законодавства з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість, та податку на прибуток підприємств при проведенні фінансово-господарських операцій, а саме в наданні послуг пошиву верха до куртки, що документально оформлені з контрагентом ТОВ «Нікатекс-Трейд» (код 37832844) за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року на суму 888 707 гривень.

Так, ТОВ «Олтекс» (Замовник) укладено Договір про надання послуг № 3 від 02 січня 2014 року із ТОВ «Нікатекс - Трейд» (Виконавець), яке на момент укладення договору та складання первинних документів було зареєстровано, як юридична особа в органах державної реєстрації, було зареєстровано платником ПДВ та мало свідоцтво платника ПДВ. Відповідно до положень договору Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати послуги з виготовлення швейних виробів, а Замовник зобов`язується оплатити надані послуги згідно актів виконаних робіт та актів здачі-прийняття готової продукції. Умовами договору ТОВ «Нікатекс-Трейд» надано право щодо залучення до виготовлення швейних виробів швейні підприємства, за вибором Виконавця, які можуть забезпечити їх якісне та вчасне виготовлення, тому останній заключив трьохсторонні договори на виконання робіт з наступними виконавцями:

1. Договір на виконання робіт №15 від 07 лютого 2014 року за яким: ТОВ «Олтекс» - замовник, ТОВ «Нікатекс-Трейд» - платник, Конотопське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих - виконавець. Відповідно до умов договору виконавець зобов`язується виконати роботи з сировини замовника, платник зобов`язується прийняти готові швейні вироби для передачі Замовнику та оплатити проведену роботу відповідно до узгоджених Сторонами розцінок.

2. Договір на виконання робіт №17 від 03 березня 2014 року за яким: ТОВ «Олтекс» - замовник, ТОВ «Нікатекс-Трейд» - платник, Сумське виробниче підприємство «СТИЛЬ» УТОГ - виконавець, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується виконати роботи з сировини Замовника, Платник зобов`язується прийняти готові швейні вироби для передачі Замовнику та оплатити проведену роботу відповідно до узгоджених Сторонами розцінок.

3. Договір на виконання робіт №48 від 05 травня 2014 року за яким: ТОВ «Олтекс» - замовник, ТОВ «Нікатекс-Трейд» - платник, Полтавське учбово-виробниче підприємство № 1 УТОГ - виконавець, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується виконати роботи з сировини Замовника, Платник зобов`язується прийняти готові швейні вироби для передачі Замовнику та оплатити проведену роботу відповідно до узгоджених Сторонами розцінок.

4. Договір на виконання робіт №53 від 24 червня 2014 року за яким: ТОВ «Олтекс» - замовник, ТОВ «Нікатекс-Трейд» - платник, Лубенське учбово-виробниче підприємство УТОГ - виконавець, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується виконати роботи з сировини Замовника, Платник зобов`язується прийняти готові швейні вироби для передачі Замовнику та оплатити проведену роботу відповідно до узгоджених Сторонами розцінок.

Однак, податковий орган посилається на не виконані умови трьохсторонніх договорів зі сторони ТОВ «Нікатекс-Трейд», а саме (стр. 10 Акту перевірки): « 2.3.Платник зобов`язується: 2.3.4. Контролювати якість готових швейних виробів та відповідність їх затвердження зразкам - еталонам; 2.3.5. Приймати готові швейні вироби від Виконавця та передавати їх Замовнику».

Надані під час перевірки докази та документи ТОВ «Олтекс» належним чином не підтверджували у визначеному законом порядку та, що всі три сторони договорів виконали свої зобов`язання по таким договорам.

Колегія суддів, зазначає, що складання первинних документів не свідчить про реальність господарських операцій та про настання реальних наслідків.

Також, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що згідно статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, віднесення сум до доходів та витрат при визначенні об`єкта оподаткування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, доходів та витраті вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення продавцем або покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов`язку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин; неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 14.02.2020 у справі № 804/249/16.

Колегія суддів зазначає, що логістичний ланцюг - це лінійно упорядкована множина фізичних і/або юридичних осіб (постачальників, посередників, перевізників тощо), які безпосередньо беруть участь у доведенні конкретної партії товарів до їх споживача.

Взаємовідносини у такому ланцюзі формуються на основі замовлень і пропозицій, виробництва і споживання продукції відповідних асортименту та якості, виконання робіт, надання послуг.

При цьому, кожна ланка логістичного ланцюга поєднує власні елементи, які в своїй сукупності утворюють матеріальну основу логістики (транспортні засоби та їх облаштування; складське господарство; засоби зв`язку й управління. До логістичного ланцюга належить також нематеріальний елемент кадрового забезпечення, що складається з працівників, які виконують всі послідовні операції та забезпечують загальне управління системою).

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій, які б давали право на формування податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за результатами господарських відносин з даним підприємством, оскільки подані на підтвердження виконання зобов`язань документи містять недоліки, а саме - підписані особою, щодо якої винесено вирок суду яким підтверджено винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Позивачем надано на виконання умов договору № 3 про надання послуг від 02 січня 2014 року та трьохсторонніх договорів сторонами складено:

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000002 від 30.01.2015 на загальну вартість робіт (послуг) з ПДВ 502 850,00 грн. (Договір № 3 від 02.01.2014 де Замовник - ТОВ «Олтекс», Виконавець - «Нікатекс-Трейд»);

- акт здачі-приймання готової продукції № 1 від 31.01.2015 (Договір № 3 від 02.01.2014 де Замовник - ТОВ «Олтекс», Виконавець - «Нікатекс-Трейд»);

- акт про відповідність від 30.01.2015., звіт про використану сировину для пошиття верха до куртки утепленої польової, костюму польового (Договір № 15 від 07.02.14 де Замовник - ТОВ «Олтекс», Виконавець - Конотопське УВП УТОГ, Платник - ТОВ «Нікатекс- Трейд»);

- платіжні доручення щодо оплати ТОВ «Олтекс» по договору № 3 від 02.01.2014;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000005 від ЗО. 01.2015 на загальну вартість робіт (послуг) з ПДВ 367 250,00 грн. (Договір № 3 від 02.01.2014 де Замовник - ТОВ «Олтекс», Виконавець - «Нікатекс-Трейд»);

- акт здачі-приймання готової продукції № 3 від 31.01.2015 (Договір № 3 від 02.01.2014 де Замовник - ТОВ «Олтекс», Виконавець - «Нікатекс-Трейд»);

- акт про відповідність від 30.01.2015, звіт про використану сировину для пошиття верха до куртки утепленої польової (Договір №17 від 03.03.14 де Замовник -ТОВ «Олтекс», Виконавець - Сумське виробниче підприємство «Стиль» УТОГ, Платник - ТОВ «Нікатекс- Трейд»);

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000004 від 30.01.2015 на загальну вартість робіт (послуг) з ПДВ 128 853,90 грн. (Договір №3 від 02.01.2014 де Замовник - ТОВ «Олтекс», Виконавець - «Нікатекс-Трейд»),

- акт здачі-приймання готової продукції №2 від 31.01.2015 (Договір №3 від 02.01.2014 де Замовник - ТОВ «Олтекс», Виконавець - «Нікатекс-Трейд»).

Проте вказані вище докази не підтверджують реальність господарських операцій та настання реальних наслідків.

Щодо посилань в Акті перевірки на кримінальні провадження контрагента ТОВ «Олтекс», а саме № 42015000000000013 від 14.01.2014 за фактами вчинення кримінальних правопорушень контрагентом ТОВ «Нікатекс - Трейд», за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 245, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205 КК України суд зазначає наступне.

ГУ ДФС у м. Києві в акті перевірки зазначено, що під час перевірки ТОВ «Олтекс» використано податкову інформацію ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС м. Києва щодо контрагента ТОВ «Нікатекс-Трейд».

05 травня 2016 представником ТОВ «Олтекс» на адресу ГУ ДФС у м. Києві було направлено наступні адвокатські запити:

За вих. №0505-1 в якому представник ТОВ «Олтекс» просив надати ухвали суду на які посилається головний державний ревізор-інспектор ГУ ДФС у м. Києві в Акті перевірки, при цьому не вказуючи конкретні дані ухвал, а саме- сторони, які приймали участь у справах, предмет спору, номер справи, дати судових ухвал, прізвище та ім`я по батькові судді, який слухав справу.

За вих. №0505-2 в якому представник ТОВ «Олтекс» просив надати реєстр облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва, який використовувався під час проведення перевірки ТОВ «Олтекс» та складанні Акту перевірки № 47/26-15-14-04-04 від 05.04.2016 р., оскільки державний ревізор-інспектор ГУ ДФС у м. Києві посилаючись на такий реєстр не вказує з яких джерел було його отримано, на яку дату сформовано, яким органом видано та якою посадовою особою підписано, а також яким чином Реєстр облікових карток міг вплинути на процес перевірки, в результаті якої прийнято Акт перевірки.

За вих.№0505-4 в якому представник ТОВ «Олтекс» просив надати копію документу, на який посилається державний ревізор-інспектор ГУ ДФС у м. Києві в Акті перевірки, який іменується як «Податкова інформація», яка була отримана ГУ ДФС у м. Києві від ДПІ у Святошинському районі ТУ ДФС у м. Києві щодо ТОВ «Нікатекс-Трейд», код ЄДРПОУ 37832844 за звітні періоди декларування ДПВ з 01.07.2014 по 28.02.2015 та про яку є згадування в Акті перевірки № 47/26-15-14-04-04 від 05.04.2016 та копію запиту, яким витребовувалася «Податкова інформація» від ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо ТОВ «Нікатекс-Трейд», код ЄДРПОУ 37832844.

Проте, у відповідь на такі адвокатські запити, ГУ ДФС у м. Києві було повідомлено, що реєстр облікових карток фіктивного підприємництва знаходиться в інформаційних ресурсах ДФС України «Податковий блок» в якому значиться інформація по ТОВ «Нікатекс- Трейд», а саме, що по директору останнього ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205 КК України.

Також, Відповідач зазначає, що висновки про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ґрунтуються, в тому числі на підставі податкової інформації, отриманої від ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо проведення фінансово-господарських операцій ТОВ «Нікатекс-Трейд» з контрагентами за період з 01.07.2014 по 28.01.2015, згідно якої було встановлено, що до ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві надійшла постанова свідчого ОВС Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Блажко М.І. від 23.06.2015 по матеріалам кримінального провадження, внесеного до ЄДР за № 42015000000000013 від 14.01.2014 р.

Позивачем додано до матеріалів справи ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 07.08.2020 року у справі № 759/14850/16-к, відповідно до якої, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрито.

Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська справи № 201/1817/16-к від 10 лютого 2016 року в якій зазначено, що ТОВ «Нікатекс-Трейд» (код ЄДРПОУ 37832844) має ознаки транзитності. У вказаного підприємства відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та трудові ресурси необхідні для ведення господарської діяльності.

Відповідно до ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 13.01.2016 у справі № 760/430/16-к, встановлено, що згідно показів гр. ОСОБА_1 він не має відношення до реєстрації та ведення господарської діяльності підприємства, на яких згідно реєстраційних даних він являється посадовою особою (засновником, співзасновником, директором, головним бухгалтером), а саме: ТОВ "Нікатекс-Трейд".

Таким чином, перевіркою встановлено, що керівник заперечував свою причетність до їх реєстрації та господарської діяльності.

Суд наголошує, що в силу чинного законодавства обов`язок підтвердити правомірність податкового кредиту та витрат первинними документами покладений на платника - покупця, позаяк саме він є суб`єктом, що обчислює кінцеву суму податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету. При цьому, документи, які обґрунтовують витрати на податковий кредит, повинні відображати достовірну інформацію.

Як зазначив Верховний Суд у справі № 826/11236/16, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції, а також результати розгляду зазначеного кримінального провадження.

ТОВ «Олтекс» не подано доказів про перевірку ділової репутації контрагента, не наведено фактів про обставини укладання та виконання договорів. Згадувані позивачем відомості про підтвердження правого статусу юридичних осіб названого постачальників засвідчують лише факт створення цих підприємств, а не їх реальну можливість виконати свої зобов`язання.

Посилання позивача на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року у справі № 826/5222/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Нікатекс-Трейд" задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано наказ від 19.06.2015 №1251 Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ЄДРПОУ 39513550) про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Нікатекс-Трейд" (ЄДРПОУ 37832844) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 02.06.2015; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ЄДРПОУ 39513550) щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Нікатекс-Трейд" (ЄДРПОУ 37832844) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 02.06.2015 взяті судом до уваги, проте вони не спростовують висновків акту перевірки в даному провадженні.

Верховним Судом України неодноразово з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року (справа № 21-4781а15), від 22 березня 2016 року (справа № 21-170а16), від 22 березня 2016 року (справа № 21-2927а15), від 29 березня 2016 року (справа № 21-5315а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3270а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3635а15), від 19 квітня 2016 року (справа № 21-4985а15), від 26 квітня 2016 року (справа № 21-4976а15), від 24 травня 2016 року (справа № 21-5332), від 14 червня 2016 року (справа № 21-1318а16).

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 року у справі № 808/2459/17, первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані на їх підтвердження, підписані посадовими особами контрагентів щодо яких встановлено факт здійснення фіктивної підприємницької діяльності у той самий період, свідчать про нереальність господарських операцій.

За наведених обставин у взаємозв`язку із наявними у матеріалах справи доказами та відповідними нормами законодавства суд дійшов висновку щодо фактичного нездійснення операцій між позивачем та його контрагентами, що вплинуло на правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками спірних операцій з контрагентами ТОВ «Нікатекс-Трейд».

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено всі обставини справи у зв`язку із чим прийшов до правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т АН О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтекс" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді А.Ю. Кучма

І.О. Лічевецький