Постанова

від 12.07.2022 по справі 826/9194/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9194/18 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М., та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ай Ем Клінінг" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» (далі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2018 №00003131402.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2021 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головним управлінням ДПС у місті Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Колегія суддів звертає увагу на те, що при поданні апеляційної скарги з апелянтом заявлено вимогу про заміну сторони у справі її правонаступником, а саме Головне управління ДФС у м. Києві замінити на Головне управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ 44116011).

Необхідність здійснення заміни відповідача у справі обґрунтоване припиненням діяльності органів Державної фіскальної служби України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Надаючи правову оцінку клопотанню Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) про заміну відповідача у справі на його правонаступника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, постановою КМУ від 18.12.2018 року №1200 утворено ДПС України та ДМС України, реорганізувавши ДІС шляхом поділу.

Пунктом 2 зазначеної постанови визначено, що ДПС та ДМС є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах.

Постановою КМ України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 19.06.2019 року за № 537 постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема: ГУ ДФС у м.Києві приєднати до ГУ ДПС у м. Києві.

Розпорядженням КМУ від 21.08.2019 року №682-р оголошено про початок роботи ДПС України.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що територіальні органи ДПС України були ліквідовані як юридичні особи публічного права постановою КМУ від 30.09.2020 № 893.

Наказом ДПС від 30.09.2020 № 529 утворено нову мережу територіальних органів ДПС.

Наказом ДПС від 24.12.2020 № 755 оголошено про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій новоствореними територіальними органами ДПС.

Так, повноваження (функції) ліквідованих органів ДПС перейшли до відповідних органів у системі ДПС.

Постановою КМУ від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про ДПС України та ДМС України»(зі змінами) та у відповідності до ч.2 п. 2 постанови КМУ від 30.09.2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів ДПС», у зв`язку з ліквідацією територіальних органів ДПС шляхом утворення відокремлених підрозділів ДПС, правонаступником Головне управління ДПС у м. Києві є ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, відокремлений підрозділ ДПС України).

Отже, відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво від ліквідованих органів ДПС до новостворених органів ДПС, що є підставою для заміни сторони у справі в порядку ст. 52 КАС України.

Відтак, Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» за період з 01.04.2017 по 30.04.2017.

За результатом перевірки складено акт від 07.03.2018 №113/26-15-14-02-05/37849135 у якому зафіксовано порушення ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» вимог пункту44.1 статті 44, пункту185.1 статті 185, пункту187.1 статті 187, пункту188.1 статті 188, пунктів198.2,198.3 статті 198, пунктів201.1,201.10 статті 201 ПК України, шляхом формування податкової звітності з ПДВ за результатом документування нереальних господарських операцій з ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» за період з 01.04.2017 по 30.04.2017 на загальну суму 300000 грн, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на 50000 грн.

На підставі вказаного висновку акту від 07.03.2018 №113/26-15-14-02-05/37849135 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2018 №00003131402, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» з податку на додану вартість на загальну суму 62 500 грн, у тому числі за основним платежем на 50 000 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 12 500 грн.

ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» оскаржило податкове повідомлення-рішення від 29.03.2018 №00003131402 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України. Однак, рішенням ДФС України від 14.05.2018 №32320/6/99-99-11-01-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 29.03.2018 №00003131402 - без змін.

Вважаючи, податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України (тут та далі в редакції чинній на час винесення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до положень пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції Закону від 28.12.2014 № 71-VIII) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Тобто, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за НП(С)БО чи МСФЗ, відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, формування податкового кредиту та витрат, що враховують при обчисленні об`єкта оподаткування з податку на прибуток, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов`язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності позивача є прибирання будинків, промислових об`єктів і т.д.

Між позивачем та (Замовник) та ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 01.04.2017 №01/04-17, згідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання по виконанню послуг з комплексного прибирання приміщень, а Замовник зобов`язується приймати і своєчасно оплачувати такі послуги.

Площі приміщень Замовника, щодо яких надаються послуги складають: зали ресторанів - 7176 кв.м., торгівельні площі - 11162 кв.м., офісні приміщення - 6785 кв.м.

Роботи за даним Договором виконуються відповідно до Графіку.

Підставою для погодження вартості виконаних робіт є звіт про надані послуги до акту здачі приймання робіт.

У Додатку 1 до договору сторони визначили перелік та обсяги робіт, а також вказали адреси приміщень, щодо яких надаються послуги по прибиранню, а саме:

- прибирання торгівельної площі (вологе та сухе прибирання за допомогою ручного інвентарю, при генеральному прибирання за допомогою підлогомиючої машини). Адреси: м. Київ, пр. Мира, 2/1; м. Київ, вул. Червоноармійська, 72; м. Київ, Столичне шосе, 103; м. Київ, вул. Антоновича, 165; м. Київ, пр.-т Перемоги, 94/1;

- комплексне прибирання ресторанів: вологе прибирання залу прийому, вологе прибирання підвіконня, миття вікон в ресторанах, миття плінтусів, столів, стільчиків, радіаторів, прибирання санітарних приміщень. Адреси: м. Київ, вул. Червоноармійська, 40; м. Київ, вул. Кірпи, 3; м. Київ, вул. Гната Юри, 20; м. Київ, вул. Лютеранська, 3; м. Київ, пл. Контрактова, 2/1; м. Київ, вул. Басейна, 1/2; м. Київ, вул. Xрещатик/Заньковецької 15/4; м. Київ, м-н Незалежності, 1; м. Київ, вул.Будівельників, 40; м. Київ, вул. Довженка, 1; м. Київ, вул. Верхній Вал; м. Київ, вул. Білоруська, вул. Мішуги, 3; м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 3;

- прибирання офісних приміщень: сухе прибирання оргтехніки в офісних приміщеннях, поповнення місць загального користування витратними матеріалами, прибирання вхідної групи, чищення системи брудозахисту, чищення, миття, дезінфекція урн, забезпечення корзин та баків для сміття одноразовими мішками, прибирання та дезінфекція місць загального користування, видалення випадкових забруднень, локальне вологе прибирання місць інтенсивного потоку, заміна одноразових мішків в корзинах для сміття по необхідності, виніс сміття в контейнери, вологе прибирання підлоги, вологе прибирання підвіконь. Адреси: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1; м. Київ, пр-т Московський, 19-В; с. Чайки, вул. Антонова, 1, 4-А; м. Київ, вул. Велика Васильківська, 40; вул. Лінійна, 40; пр-т. Голосіївський, 132;

- прибирання приміщень загального користування: (вологе та сухе прибирання сходів, сходових марі ліфтових кабін, коридорів, санітарі приміщень). Адреси: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1; м. Київ, вул. Лінійна, 17; м. Київ, пр. Мира, 2/1; м. Київ, вул. Червоноармійська, 72; с. Чайки, вул. Антонова, 1-А, 4; пр-т. Голосіївський, 143.

На виконання пункту 1.7 договору про надання послуг від 01.04.2017 №01/04-17 між ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» та ТОВ «АГРОМАТ-ШВЕСТ» підписано акт приймання-передачі майна від 01.04.2017 №1, згідно до якого Виконавець прийняв від Замовника майно необхідне для виконання робіт з прибирання.

Після виконання визначеного договором об`єму робіт, ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» повернув ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» витратні матеріали, які залишилися після виконання робіт з прибирання, що відображено в Акті приймання-передачі від 30.04.2017 №2.

У квітні 2017 року, на виконання умов договору про надання послуг від 01.04.2017 №01/04-17 ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» надано ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» послуги з прибирання приміщень на загальну суму 300000 грн, у тому числі ПДВ 50000 грн, про що свідчать підписані ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» та ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» акт здачі приймання робіт від 30.04.2017 №436 та звіт до акту здачі приймання робіт від 30.04.2017 №436 в якому зазначені конкретний перелік та обсяг робіт, які були виконані згідно Додатку 1 до договору про надання послуг від 01.04.2017 №01/04-17.

З огляду на надання ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» вказаних послуг, ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» у квітні 2017 року підписано зі своїми контрагентами (клієнтами) акти приймання-здачі робіт (надання послуг) на наступних об`єктах: село Чайки (замовник - ТОВ «МЛП -Чайка»), м. Київ, вул. Раїси Окіпної 3, вул. Кіпри, 3, вул. Гната Юри 20, вул. Будівельники 40, вул. Довженка 1 (замовник - ТОВ «Хелсфуд»), м. Київ, вул. Верхній Вал 28-30, Контрактова площа 2/1, Білоруська 2, Велика Васильківська 40 (замовник - TOB «АНТАРЕС-2016»), м. Київ, Майдан Незалежності 1, ПТП-1, вул. Басейна 1/2 (замовник - ТОВ «Фосфуд»), м. Київ, вул. Столичне шосе 103 (замовник - ДП «Рітейл Центр») і т.д. Вказані замовники позивача розрахувалася з ним за надані послуги з прибирання, а позивач в свою чергу оплатив послуги, які надавало йому ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ».

Проведення ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» у повному обсязі оплати за вказані послуги ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» підтверджується платіжними дорученнями 05.05.2017 №457 та від 07.06.2017 №590.

За фактом підписання акту здачі приймання робіт від 30.04.2017 №436 ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» виписана податкова накладна від 30.04.2017 №436, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Сплачений у вартості вказаних послуг ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» податок на додану вартість у розмірі 50000 грн ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» включено до податкового кредиту за квітень 2017 року.

Факт здійснення вищевказаних операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи вищевказаними первинними документами.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Водночас, як стверджує позивач, останнім було обачливо перевірено усі вищевказані обставини та не встановлено жодних сумнівів у добросовісності обраного контрагента.

В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб`єктності на момент укладення з ними вказаного вище правочину, зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстрована в якості платника податку на додану вартість або того, що її реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимогст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу про допущені позивачем порушення, окрім іншого, ґрунтуються на доводах про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутності у контрагента позивача трудових та інших ресурсів для виконання взятих на себе зобов`язань за укладеним договором.

Зокрема, відповідач вказує про те, що згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» не мав у складі активів основних фондів, згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, суб`єктом господарювання на 01.04.2017 та 30.06.2017 працювало - 3 особи. Згідно Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» за період квітень 2017 декларував придбання наступних ТМЦ та послуг: чіпси, кава, насіння соняшника, оренда, комісійна винагорода, печиво, майонез, свині та інші ТМЦ широкої номенклатури та в істотних обсягах. Придбання клінінгових послуг чи залучення субпідрядних організацій для їх виконання ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» не встановлено.

Вказане стало підставою для висновків відповідача про те, що відсутня можливість підтвердити надання послуг з комплексного прибирання приміщень ТОВ «АГРОМАТ- ІНВЕСТ», виходячи з недостатньої кількості працюючих та здійсненням останнім діяльності не тільки в сфері надання клінінгових послуг, а провадження діяльності з торгівлі товарами широкої номенклатурної групи та надання різнопланових послуг.

Разом з тим, вказані доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагента позивача, як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій, не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Відповідач, вказуючи на вищевказані обставини, не зазначає яка чисельність технічного персоналу об`єктивно необхідна для здійснення даного виду діяльності, які саме основні фонди та виробничі ресурси необхідні для виконання покладених договором функцій.

При цьому, колегія суддів зауважує, що для забезпечення потреб діяльності можуть залучатися комплексні послуги сторонніх організацій.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що перевіркою не встановлено відсутності документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників по операціям з контрагентами, обов`язок ведення і зберігання яких покладено на позивача, а наявні в матеріалах справи містять достатні дані про зміст господарських операцій та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції.

Крім того, як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідачем не проводилось зустрічних звірок з контрагентами позивача з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з такими суб`єктами господарювання.

В контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Однак, як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, висновки відповідача ґрунтуються виключно на вибірковій інформації стосовно постачальників позивача та їх контрагентів.

Згідно змісту акта перевірки, висновки акта перевірки ґрунтуються також на тому, що в ході проведення досудового слідства в рамках кримінального провадження №42017100000000392 від 29.03.2017 року, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.209, ч.3 ст.209, ч.3 ст.205 КК України встановлено, що у 2016-2017 роках, невстановлені особи, використовуючи реквізити, зокрема ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 39986154), здійснили господарські операції, які мають ознаки операцій, направлених на легалізацію грошових коштів, одержаних злочинним шляхом.

Крім того, відповідач зазначив, що найбільшими постачальниками ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» у квітні 2017 року були ТОВ «Мега Тріумф 2016» (код 40873676) та ТОВ «Філд-Форс Лізинг» (код 35076340) щодо яких:

- відсутня інформація про наявність у них ресурсів для здійснення господарської діяльності;

- наявна інформація про придбання ними різного асортименту товарів;

- у ході розслідування кримінального провадження №32017050000000016 здобуто інформацію, яка свідчить про використання реквізитів ТОВ «Мега Тріумф 2016» для мінімізації податкового навантаження інших підприємств, а у протоколі допиту від 23.09.2017 засновник та директор ТОВ «Філд-Форс Лізинг» вказала про непричетність до діяльності такого товариства.

Так, досліджуючи вищевказані обставини, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

А тому колегія суддів вважає посилання апелянта на відомості щодо контрагентів, отримані в межах кримінальних проваджень та протоколі допиту, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства необґрунтованими, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18.

При цьому, колегія суддів зауважує, що порушення податкової дисципліни контрагентами «по ланцюгу» не є підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки вона є індивідуальною.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.04.2021 у справі № 815/2417/16.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування податковим органом за зазначені вище порушення сум грошового зобов`язання є протиправним, та як наслідок спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Н.М. Єгорова

Є.О. Сорочко