Ухвала

від 29.08.2022 по справі 826/9194/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 серпня 2022 року

м. Київ

справа №826/9194/18

адміністративне провадження № К/990/21253/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Чумаченко Т.А.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у місті Києві рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 у справі № 826/9194/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у місті Києві рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2018 №00003131402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022, позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» за період з 01.04.2017 по 30.04.2017.

За результатом перевірки складено акт від 07.03.2018 №113/26-15-14-02-05/37849135, у якому зафіксовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, шляхом формування податкової звітності з ПДВ за результатом документування нереальних господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» за період з 01.04.2017 по 30.04.2017 на загальну суму 300000,00 грн, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на 50000,00 грн.

На підставі вказаного висновку акту від 07.03.2018 №113/26-15-14-02-05/37849135 ГУ ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2018 № 00003131402, яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» з податку на додану вартість на загальну суму 62500,00 грн, у тому числі за основним платежем на 50000,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 12500,00 грн.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що прийняте Головним управління ДФС у місті Києві податкове повідомлення-рішення від 29.03.2018 № 00003131402 на загальну суму 62500,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Головне управління ДПС у м. Києві не погодившись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 у справі № 826/9194/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частиною п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Однак, скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2481 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 248100 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2018 № 00003131402 на загальну суму 62500,00 грн.

За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2021 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 у справі № 826/9194/18 не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 у справі № 826/9194/18 відмовити.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова С.С. Пасічник Т.А. Чумаченко