Постанова

від 12.07.2022 по справі 560/10671/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/10671/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

13 липня 2022 рокум. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шепетівського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №2 "Сонечко" Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області до Шепетівського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №2 "Сонечко" Хмельницької області про застосування заходів реагування,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2021 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області звернулось до суду з позовом, в якому просило застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи Шепетівського Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу № 2 «Сонечко» Хмельницької області за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 83, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, викладених в пунктах 1-6, 8-18 Акту, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки № 289 від 15.07.2021 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Серед іншого, апелянт відзначив, що суд першої інстанції допустив неповноту дослідження доказів, що надані відповідачем, шляхом порівняння актів перевірки, не обгрунтував доцільність застосування до відповідача крайнього заходу реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівель та виключно на припущеннях дійшов висновку про створення загрози життю та здоров`ю людей неусунутими порушеннями.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів відповідача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Оскільки предметом оскарження є рішення суду першої інстанції ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 311 КАС України.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Судом встановлено наступні обставини справи.

Відповідно до наказу Головного управління від 04.06.2021 № 294, в період з 14 по 15 липня 2021 року провідним інспектором ВЗНС ШРУ ГУ ДСНС України у Хмельницькій області лейтенантом служби цивільного захисту Терещуком Владиславом Віталійовичем було здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки будівель Шепетівського ДНЗ № 2 «Сонечко», розташованих за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 83, (ЄДРПОУ 22787006).

За результатами вказаної позапланової перевірки було складено Акт щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки № 289 від 15.07.2021, яким встановлені порушення вимог Кодексу цивільного захисту України №5403 - VI від 02.10.2012, Державних будівельних норм України «Системи протипожежного захисту», затверджених наказом Мінрегіону України від 12.11.2014 № 312 (далі - ДБН В.2.5-56:2014), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014 (зі змінами), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697 (далі - 111ІБУ), в якому зазначено наступні порушення, а саме:

п.1. Не обладнано всі приміщення закладу системами протипожежного захисту (не надано відповідним чином підтверджуючі матеріали щодо проведених робіт).

п.2. Не оброблено дерев`яні елементи горищних покриттів дошкільного навчального закладу (крокви, лати) засобами вогнезахисту, які забезпечать І групу вогнезахисної ефективності (не надано відповідним чином підтверджуючі матеріали щодо проведених робіт).

п.3. Не виконано захист навчального корпусу та не проведено перевірку на працездатність системи захисту від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів (не надано відповідним чином підтверджуючі матеріали щодо проведених робіт).

п.4. Не укомплектовано пожежний щит засобами пожежогасіння, а саме: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт.

п.5. Не забезпечено шафи пожежних кран комплектів отворами для провітрювання та візуального огляду їх без розкривання.

п.6. На пожежному щиті не вказано його порядковий номер та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів.

п.7 Не забезпечено в повній мірі працівників засобами індивідуального захисту органів дихання від бойових отруйних речовин.

п.8. Електророзетки, вимикачі, світильники в коридорах ДНЗ №2 «Сонечко», встановлено на горючі основи (конструкції).

п.9. Не забезпечено приміщення закладу в повній мірі первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками) згідно норм належності.

п.10. Не забезпечено всі електрощитки схемами підключення споживачів з пояснюючими написами і вказанням значення номінального струму апарата захисту.

п.11. Не закрито світильники з лампами розжарювання без захисного суцільного скла в приміщенні кухні, каб. психолога та коридорі 1-го та 2-го поверху.

п.12. Територію закладу, а також споруди, приміщення не забезпечено відповідними знаками безпеки.

п.13. Допущено закривання дверей другого поверху евакуаційних виходів на запори які важко відчиняються з середини.

п.14. Не демонтовано пласти нову вагонну па стінах коридорів 1-го та 2-го поверху, на сходових клітинах, групі № 6, групі №3, групі №7, групі № 10 яка не пройшла випробування.

п.15. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння не встановлено вказівні знаки. Знаки не розміщені на видимих місцях на висоті 2-2,5 м від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщеннями.

п.16. Усі пожежні кран-комплекти не забезпечено важелем для полегшення відкривання вентиля.

п.17. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів в усіх приміщеннях не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (не надано відповідним чином підтверджуючі матеріали щодо проведених робіт).

п.18. Не встановлено адресний вказівник (назва вулиці, номер будинку), на фасадах будівель або інших видних місцях і освітлюваними у темний час доби.

Керуючись абзацом 2 статті 6 Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відповідачем подано письмову заяву для проведення позапланового заходу, з метою підтвердження виконання порушень, у зв`язку з чим головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області в період з 28 по 29 вересня 2021 року проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки Шепетівського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №2 "Сонечко" Хмельницької області, за результатами якого складений Акт про результати проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 29.09.2021 № 427, яким зафіксовано, що залишається не усуненими 6 порушення вимог законодавства у сфері техногенної, пожежної безпеки та цивільного захисту з 18 встановлених у Акті № 289, який став підставою для звернення Головного управління до суду, а саме:

п.1. Не обладнано всі приміщеннязакладу системами протипожежного захисту (не надано відповідним чином підтверджуючі матеріали щодо проведених робіт).

п.2. Не оброблено дерев`яні елементи горищних покриттів дошкільного навчального закладу (крокви, лати) засобами вогнезахисту, які забезпечать І групу вогнезахисної ефективності (не надано відповідним чином підтверджуючі матеріали щодо проведених робіт).

п.3. Не виконано захист навчального корпусу та не проведено перевірку на працездатність системи захисту від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів (не надано відповідним чином підтверджуючі матеріали щодо проведених робіт).

п.9. Не забезпечено приміщення закладу в повній мірі первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками) згідно норм належності.

п.14. Не демонтовано пластикову вагонку на стінах коридорів 1-го та 2-го поверху на сходових клітинах, групі № 6, групі №3, групі №7, групі №10 яка не пройшла випробування.

п.17. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів в усіх приміщеннях не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (не надано відповідним чином підтверджуючі матеріали щодо проведених робіт).

Враховуючи, що відповідачем належним чином виявлені порушення усунуті не були та вважаючи, що подальша робота Дошкільного навчального закладу, створює загрозу життю та здоров`ю людей, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що в матеріалах справи відсутні відомості, що відповідачем усунуті порушення вимог пожежної безпеки в приміщенні, де перебувають люди, а тому його експлуатація є недопустимою до повного усунення виявлених перевіркою порушень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та, надаючи оцінку доводам апелянта, виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою-третьою статтею 55 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI (далі - КЦЗ України) забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів.

Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях.

Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Відповідно до статті 6 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Водночас, положеннями пунктів 1 та 12 частини першої статті 67 КЦЗ України визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

За правилами частини другої статті 68 КЦЗ України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Крім того, відповідно до ст.70 КЦЗ підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

Частиною другою вищевказаної статті також визначено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регламентовані Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V.

Згідно зі статтею 1, частинами першою, другою та сьомою статті 7 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Водночас, Положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 № 20/2013 визначено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі по тексту - ДСНС) є центральним органом виконавчої влади та здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).

Виходячи з вищевикладеного, орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акта, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок, тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, тощо.

При цьому, захід реагування у вигляді повного зупинення об`єкту до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо допущені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту 26 статті 2 КЦЗ України небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Тобто, законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

При цьому, порушення, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, Законом № 877-V не визначені, отже віднесення до зазначеної категорії є оцінкою суб`єкта владних повноважень, а тому, в кожному окремому випадку суб`єкт владних повноважень має визначати, чи створюють виявлені порушення дійсну реальну загрозу життю та здоров`ю людей у взаємозв`язку із встановленими обставинами, що мають значення для вирішення даного питання.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для застосування до позивача заходів реагування у сфері державного нагляду у вигляді зупинення подальшої експлуатації будівель слугували такі порушення, допущені відповідачем, у сфері техногенної та пожежної безпеки:

п.1. Необладнано всі приміщеннязакладу системами протипожежного захисту (не надано відповідним чином підтверджуючі матеріали щодо проведених робіт).

п.2. Не оброблено дерев`яні елементи горищних покриттів дошкільного навчального закладу (крокви, лати) засобами вогнезахисту, які забезпечать І групу вогнезахисної ефективності (не надано відповідним чином підтверджуючі матеріали щодо проведених робіт).

п.3. Не виконано захист навчального корпусу та не проведено перевірку на працездатність системи захисту від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів (не надано відповідним чином підтверджуючі матеріали щодо проведених робіт).

п.9. Не забезпечено приміщення закладу в повній мірі первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками) згідно норм належності.

п.14. Не демонтовано пластикову вагонку на стінах коридорів 1-го та 2-го поверху на сходових клітинах, групі № 6, групі №3, групі №7, групі №10 яка не пройшла випробування.

п.17. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів в усіх приміщеннях не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (не надано відповідним чином підтверджуючі матеріали щодо проведених робіт).

Колегія суддів зазначає, що поняття "загроза життю та здоров`ю людини" є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, території, майна функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на посадових осіб центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, які мають право звертатися до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування з підстав передбачених статтею 70 КЦЗ України.

Указана позиція висловлена з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2019 у справі № 2240/2768/18.

У постанові Верховного Суду від 18.09.2018 по справі №826/12258/14 зазначено, що захід реагування у вигляді повного зупинення є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

При цьому, згідно з п.35-36 постанови Верховного Суду від 28.02.2019 по справі №810/2400/18, недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.

Відповідно до п.41 постанови Верховного Суду від 31.07.2019 по справі №2040/6351/18, законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Верховний Суд у п.55 постанови від 03.04.2020 по справі №806/77/18 зазначив, що необладнання приміщень закладу системою протипожежного захисту, незабезпечення приміщення системою оповіщення людей про пожежу за об`єктивним критерієм є такими, що створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, оскільки стосуються, зокрема, протипожежних норм.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 в справі № 814/2356/17, від 07.08.2019 в справі № 810/1820/18.

Верховний Суд у п.33 постанови від 31.03.2020 у справі №160/998/19 вказав: "Оскільки порушення пожежної безпеки не були усунуті в повному обсязі, а ті, які залишились, можуть створювати загрозу життю або здоров`ю учнів та персоналу навчального закладу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування заходів реагування.".

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов`язку у підконтрольного суб`єкта, зупинення експлуатації приміщень якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні.

При цьому, обов`язок щодо забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки покладено на суб`єкта господарювання незалежно від того, чи є він власником або користувачем відповідного об`єкта. Виникненню такого обов`язку кореспондує здійснення господарської діяльності за відповідною адресою.

Разом з тим, при обранні заходу реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли і тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 826/7073/18, від 25.02.2020 року у справі № 826/15768/18.

Окрім цього, слід вказати, що все ж таки застосування заходу реагування після з`ясування того факту, що зазначені в акті перевірки порушення усунуті, втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.

З цього питання Верховний Суд неодноразово формував правовий висновок про наявність реальної загрози саме на момент ухвалення рішення судом, адже зупинення роботи підприємства - це крайня необхідність під час існування загрози, а не постфактум, адже такий захід не є покаранням, а є превентивним заходом. (Постанова Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі №819/1850/17, яка підтримана Верховним судом 19 березня 2020 року у справі № 140/2323/19, адміністративне провадження №К/9901/3439/20 (ЄДРСРУ № 88305332).

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що не усунення відповідачем виявлених порушень свідчить про наявну загрозу життю та/або здоров`ю людей у подальшому.

Так, на переконання колегії суддів, суттєвим є те, що спірні правовідносини стосуються необхідності захисту життя та здоров`я людей, оскільки забезпечити конституційно гарантовані права людини і громадянина можливо лише у випадку повного усунення виявлених у сфері техногенної та пожежної безпеки порушень.

Суд першої інстанції доцільно розглянув питання про застосування заходів реагування на підставі виявлених порушень, оскільки кожне наведене порушення свідчить про наявність ознак загрози життю та/або здоров`ю людей, як окремо одне від одного, так і в сукупності.

Слід зауважити, що виявлені порушення так і не були усунуті відповідачем в повному обсязі, що може призвести до реальної загрози життю та здоров`ю людей, адже важливим та необхідним є дотримання балансу наявності можливого ризику з негативними наслідками для суб`єкта господарювання, пов`язаними з блокуванням роботи, що безперечно тягне за собою певні негативні наслідки.

Колегія суддів наголошує на тому, що застосування заходів реагування спрямовано не як санкція для відповідача, а виключно для забезпечення безпеки життя та здоров`я людей, які працюють і навчаються у будівлі або відвідують її, від будь-якого ризику настання небезпечних чинників, а захід реагування має тимчасовий та спонукаючий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення виявлених порушень.

Виявленні порушення не є формальними та можуть створювати реальну загрозу для життя та здоров`я людей, а тому, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо необхідність застосування заходів реагування, адже, станом на дату розгляду апеляційної скарги, відповідачем не подано до суду доказів усунення виявлених порушень в повному обсязі.

Аргументи апеляційної скарги, що зводяться до переоцінки встановлених судом фактичних обставин справи, вказаних висновків не спростовують.

Як встановлено судовою колегією, на підтвердження власної позиції, відповідачем до суду були надані пояснення, у яких зазначено про вжиття конкретних заходів та активних дій щодо усунення виявлених органом державного нагляду порушень. Також апелянтом надано фотоматеріали на підтвердження усунення ним частини виявлених порушень.

В даному випадку, суд апеляційної керується правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 29 жовтня 2020 року по справі № 815/6378/17, де наголошено, що саме контролюючий орган наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення наявності або відсутності порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки, та лише цей орган здійснює прогнозування імовірності виникнення надзвичайних ситуацій, визначає показники ризику, а єдиним доказом усунення зафіксованих в акті перевірки порушень є результати повторної перевірки.

Колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на його наміри усунути ці порушення, шляхом звернення з листами до управління освіти Шепетівської міської ради та засновника про додаткове виділення коштів на потреби, які заплановані в бюджетному запиті для усунення в повному обсязі виявлених порушень, не може вважатись усуненням порушень пожежної безпеки, яка продовжує існувати на даний час.

Стосовно інших доводів апелянта про вчинення дій на усунення виявлених порушень, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним та допустимим доказом усунення порушень є акт перевірки з висновками про відсутність порушень, оскільки у спірних правовідносинах саме контролюючий орган наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення наявності або відсутності порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки. Надані відовідачем фотоматеріали не дають змоги встановити місце та дату їх створення, ідентифікувати зображені на них об`єкти по відношенню до спірних правовідносин.

За таких обставин, на підставі вищенаведеного та враховуючи, що відповідач не усунув всіх порушень, які виявлені в ході проведення перевірки, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність застосування заходів реагування до відповідача шляхом повного зупинення роботи закладу.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Шепетівського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №2 "Сонечко" Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.