Постанова

від 12.07.2022 по справі 335/1041/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 липня 2022 року

м. Київ

справа № 335/1041/19-ц

провадження № 61-814св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Запорізька міська рада,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент» та Запорізької міської ради на постанову Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2021року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Маловічко С. В., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Запорізької міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент» (далі - ТОВ «Ленд Дівелопмент»), про визнання незаконним та скасування рішення Запорізької міської ради, визнання недійсними договорів оренди землі та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на початку жовтня 2018 року від громадського об`єднання «Запорізька правозахисна ліга «Універсал» їй стало відомо про суттєві порушення, які мали місце при передачі Запорізькою міською радою в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехресті вул. Незалежної України (попередня назва - 40 років Радянської України) та вул. Лермонтова.

Місто Запоріжжя є промисловим містом із високою концентрацією металургійних підприємств у межах міста, внаслідок чого в повітрі постійно перевищуються граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, що підтверджується офіційними даними з відкритих джерел, зокрема із сайту Запорізької обласної державної адміністрації, документ «Екологічний профіль Запорізької області», а також сайту Державної установи «Запорізький обласний лабораторний центр» Міністерства охорони здоров`я України. Внаслідок перевищення у повітрі м. Запоріжжя гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин у місті, десятки тисяч людей хворіють онкологічними захворюваннями, захворюваннями щитовидної залози, астматичними та алергічними захворюваннями, що є загальновідомими фактами. У таких умовах єдиним захистом та зменшенням шкідливого впливу на життя та здоров`я мешканців м. Запоріжжя є зелені насадження - дерева та відповідно території зелених насаджень загального користування (парки, сквери).

Згідно з Додатком № 6 до розділу 15 «Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України», затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 та Таблиці 5.1. п. 5.4. ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» площа озеленених територій загального користування в населених пунктах з кількістю населення від 100 до 1 000 тис. чоловік повинна складати 15 кв. м на людину, тоді як за результатами Експертного звіту щодо розгляду містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану міста Запоріжжя» філії «Київоблбудекспертиза» ДП «Київоблбудінвест» від 19 вересня 2017 року № 01-0329-17/МД встановлено, що в м. Запоріжжя під зеленими насадженнями загального користування лише 617 га, що складає 7,94 кв. м на людину.

Передача в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехресті вул. Незалежної України та вул. Лермонтова та наступне їхнє використання відбувалося з численними порушеннями.

Вважає, що рішення Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року № 62/131 «Про передачу в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехресті вул. 40 років Радянської України та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу та договори оренди землі від 17 квітня 2009 року №№ 040926100470, 040926100471, порушують передбачене статтею 50 Конституції України право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, а також її право як члена територіальної громади м. Запоріжжя самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Рішенням Запорізької міської ради від 27 грудня 2006 року № 29/152 ТОВ «Ленд Дівелопмент» погоджувалося місце розташування підземного торгово-розважального комплексу та реконструкція існуючих скверів біля цирку та скверу ім. 50 річчя СРСР на перехресті вул. Незалежної України та вул. Лермонтова.

Всі висновки, погодження та сам проект робився відносно підземного торгово-розважального центру зі збереженням скверів.

ТОВ «Ленд Дівелопмент» не виконало вимоги, викладені у рішенні Запорізької міської ради від 27 грудня 2006 року № 29/152, та у висновках служб міста, які погодили місце влаштування підземного об`єкта, зокрема, так і не було розроблено проектно-кошторисну документацію підземного торгово-розважального комплексу та реконструкції існуючих скверів, тому не було підстав для надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Всупереч рішенню Запорізької міської ради від 27 грудня 2006 року № 29/152, Запорізька міська рада своїм рішенням від 24 грудня 2008 року № 62/131 надала згоду на підготовку проекту землеустрою та цим же рішенням його затвердила, що є порушенням положень ЗК України. Крім того, передача спірних земельних ділянок в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» здійснювалася без проведення земельних торгів всупереч частини другої статті 124 ЗК України.

Як свідчать дані Державного земельного кадастру, на момент передачі спірних земельних ділянок в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» існували такі обмеження та обтяження (сервітути) земельних ділянок: правові, спеціальні, обтяження.

За наявності цих обмежень та обтяжень спірних земельних ділянок ці земельні ділянки не могли бути передані в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент».

Крім того, рішення Запорізької міської ради не було спрямоване для досягнення сприятливих наслідків для прав, свобод і інтересів позивача; своїми протиправними діями Запорізька міська рада обмежила її права та свободи, передбачені статтею 64 Конституції України та статтею 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки є ознаки протиправної бездіяльності Запорізької міської ради, порушення її прав, свобод, інтересів позивача, існують підстави для стягнення з відповідача завданої моральної шкоди.

Враховуючи викладене, позивач, із урахуванням уточнених вимог, просила визнати незаконним та скасувати рішення Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року № 62/131 «Про передачу в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехресті вул. 40 років Радянської України та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу; визнати недійсними договори оренди землі від 17 квітня 2009 року №№ 040926100470 та 040626100471, укладені між Запорізькою міською радою та ТОВ «Ленд Дівелопмент»; стягнути завдану внаслідок протиправної діяльності Запорізької міської ради моральну шкоду у розмірі 300 000,00 грн, шляхом списання коштів із рахунку Запорізької міської ради в органах Державного казначейства.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2020 року у складі судді Воробйова А. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що місце розташування підземного багатофункціонального торгово-розважального комплексу погоджено у встановленому законодавством порядку. Чинне, на момент прийняття Запорізькою міською радою рішення від 24 грудня 2008 року № 62/131, законодавство не містило вимог щодо необхідності наявності проектно-кошторисної документації на будівництво об`єкта на дату подачі заяви (клопотання) на надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Одночасне надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу та затвердження цього проекту також не суперечить чинному на момент прийняття рішення законодавству.

Законодавство, чинне на момент укладення договорів оренди, виключало необхідність проведення земельних торгів (аукціонів) щодо спірних земельних ділянок у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01 січня 2008 року.

У позовній заяві відсутні докази порушення Запорізькою міською радою прав позивача, у тому числі, передбаченого статтею 50 Конституції України права на безпечне для життя та здоров`я довкілля. Відсутні також докази щодо позбавлення позивача прав на конституційні права і свободи, передбачені статтею 5 Конституції України; на самостійне вирішування питань місцевого значення, передбачені статтею 140 Конституції України. Позивачка не надала доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між встановленням їй інвалідності та рішенням Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року № 62/131.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано рішення Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року № 62/131 «Про передачу в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехресті вул. 40 років Радянської України (нова назва вулиці - Незалежної України) та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу. Визнано недійсними договори оренди землі від 17 квітня 2009 року №№ 040926100470 та 040626100471, укладені між Запорізькою міською радою та ТОВ «Ленд Дівелопмент». У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Запорізька міська рада, при прийнятті рішення від 24 грудня 2008 року № 62/131 та укладенні оскаржуваних договорів оренди землі, діяла всупереч інтересам територіальної громади м. Запоріжжя та закону.

Апеляційним судом, на підставі наданих доказів, встановлено, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року № 62/131 «Про передачу в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок мали місце:

- рішення Запорізької міської ради від 29 серпня 2007 року № 42, яке було чинним на час розгляду цієї справи судом першої інстанції, та за змістом якого вирішено внести зміни до містобудівної документації щодо розміщення багатофункціонального комплексу громадського призначення з організації міської площі на вул. Сорок років Радянської України (нова назва вулиці - Незалежної України)/вул. Лермонтова з наступною реконструкцією та відтворенням існуючого скверу, організацією підземної торгово-розважальної зони;

- рішення від 30 липня 2008 року № 46/12, яке було чинним на час розгляду цієї справи судом першої інстанції, та за змістом якого, на земельних ділянках загальною площею 3,5694 га змінено категорію земель із рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови і вид угідь з інших відкритих земель, земельні насадження загального користування на землі комерційного використання.

Проте, зміни до Генерального плану м. Запоріжжя щодо організації площі та розміщення об`єктів у м. Запоріжжі, УДНДІПМ «Діпромісто», станом саме на час прийняття Запорізькою міською радою оскаржуваного рішення, не вносилися, зміни до генерального плану міста можливо внести виключно на підставі розробленого та відповідним чином затвердженого «Проекту внесення змін до генерального плану», а такий проект для м. Запоріжжя інститутом «Діпромісто» не розроблявся.

Зміни до генерального плану, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15 вересня 2004 року № 4, внесені лише 27 вересня 2017 року рішенням Запорізької міської ради № 31 на території Вознесенівського району, де крім інших, зазначаються насадження загального користування житлового району: сквер біля цирку; сквер Яланського.

Відповідними установами у 2007 році погоджувалося розташування підземної торгово-розважальної зони на земельних ділянок на перехресті вул. 40 років Радянської України (нова назва вулиці - Незалежної України) та вул. Лермонтова у м. Запоріжжя; але наголошувалось, що вирішення цього питання потребує широкого обговорення за участю територіальної громади м. Запоріжжя.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 17 травня 2012 року у справі № 5009/1156/12 та від 25 квітня 2012 року у справі № 5009/1157/12, якими відмовлено в задоволенні позовів прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Управління державного комітету України по земельних відносинах у м. Запоріжжі Запорізької області, м. Запоріжжя до Запорізької міської ради, ТОВ «Ленд Дівелопмент» про визнання недійсними договорів оренди не мають преюдиційного значення для вирішення цієї справи апеляційним судом.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

У січні 2022 року Запорізька міська рада та ТОВ «Ленд Дівелопмент»подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року, в яких просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційних скаргах заявники посилаються на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судових рішень. Зокрема, заявники у касаційних скаргах зазначають, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 910/1584/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 200/13852/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 335/6384/18, від 15 вересня 2021 року № 310/1772/19.

Також, у касаційних скаргах як на підставу для оскарження судового рішення заявники посилаються на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У лютому 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційні скарги, у якому зазначила, що саме суд першої інстанції не врахував позицію Верховного Суду. Оскаржуваним рішенням та договорами порушені її права як члена територіальної громади. Запорізька міська рада проігнорувала висновки громадських слухань щодо бажання кожного члена громади управляти майном. У касаційних скаргах наведені висновки Верховного Суду, які не стосуються справи, що переглядається. Суд апеляційної інстанції не порушив вимог процесуального закону витребувавши докази. До суду із позовом вона звернулася у межах строку позовної давності.

У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційні скарги, у якому зазначив, що касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів попередніх інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення кожного з аргументів. Постанова Запорізького апеляційного суду ухвалена з урахуванням доказів, які містяться в матеріалах справи та на підставі норм права, які діяли на момент прийняття оспорюваного рішення Запорізькою міською радою. Погодження місця розташування ТРЦ було за умови, що це буде підземна споруда і будуть збережені зелені насадження у скверах, а також, що буде розроблена, погоджена та затверджена проектно-кошторисна документація до вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Обставини, встановлені судами

Рішенням Запорізької міської ради від 27 грудня 2006 року № 29/152 ТОВ «Ленд Дівелопмент»надано дозвіл на підготовку матеріалів погодження місця розташування підземного багатофункціонального торгово-розважального комплексу та реконструкції існуючих скверів біля цирку та скверу ім. 50 річчя СРСР на перетині вул. 40 років Радянської України та вул. Лермонтова; затверджено ТОВ «ТОВ «Ленд Дівелопмент» матеріали погодження місця розташування підземного багатофункціонального торгово-розважального комплексу та реконструкції існуючих скверів біля цирку та скверу ім. 50 річчя СРСР на перетині вул. 40 років Радянської України та вул. Лермонтова та дозволено вести його проектування та реконструкцію існуючих скверів протягом одного року на земельних ділянках, загальною орієнтовною площею 4,0395 га, в межах згідно з планом. Крім того, вказаним рішенням зобов`язано ТОВ «Ленд Дівелопмент»замовити акт резервування земельної ділянки у Запорізькому міському управлінні земельних ресурсів, що буде діяти на час розробки проектно-кошторисної документації; проектом будівництва передбачити виконання умов, викладених у висновках служб міста, які погодили місцерозташування об`єкта, а також максимально зберегти зелені насадження та провести рекультивацію земельної ділянки.

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області наданий висновок від 26 грудня 2006 року № 6746/11/14 про погодження ТОВ «Ленд Дівелопмент» місця розташування підземного багатофункціонального торгово-розважального комплексу та благоустрою території на перетинанні вул. 40 років Радянської України та вул. Лермонтова в Орджнонікідзевському районі міста на умовах резервування під проектування на 1 рік.

Рішенням Запорізької міської ради від 30 липня 2008 року № 46/12 внесені зміни до рішення Запорізької міської ради від 29 серпня 2007 року № 42, а саме: виключено з пункту 1 слово «існуючого», та доповнено рішення, зокрема, пунктом 2 такого змісту: «Змінити категорію земель із земель рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови і вид угідь з інших відкритих земель, зелені насадження загального користування на землі комерційного використання на земельних ділянках загальною площею 3,5694 га на АДРЕСА_1 , в межах згідно з планом, що додається.

ТОВ «Ленд Дівелопмент» звернулося до Запорізької міської ради листом від 09 квітня 2008 року № 21/1 «Про відведення земельної ділянки», в якому просило надати згоду на передачу в оренду земельної ділянки для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу.

Посилаючись на вказані рішення Запорізької міської ради, 14 травня 2008 ТОВ «Ленд Дівелопмент» додатково до листа від 09 квітня 2008 року № 21/1 подано обґрунтування зміни об`єкти будівництва, що планується розмістити на спірних земельних ділянках.

Згідно з витягом із протоколу № 61 чергового засідання постійної комісії по екології Запорізької міської ради від 17 вересня 2008 року по третьому питанню порядку денного комісією погоджено відведення земельної ділянки ТОВ «Ленд Дівелопмент»для будівництва багатофункціонального торгово-розважального комплексу на території існуючих скверів біля цирку та скверу ім. 50 річчя СРСР на перехресті вул. Лермонтова та вул. 40 років Радянської України.

Висновками Управління Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області від 16 грудня 2008 року № 01-02/8286и, Головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 23 травня 2008 року № 3613, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області від 16 лютого 2008 року № 5504/11/09, Державного закладу «Запорізька міська санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області» від 17 квітня 2008 року № 02/577, Запорізької обласної інспекції по охороні пам`яток історії та культури від 14 квітня 2008 року № 434, ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 11 серпня 2008 року № 2152 погоджено ТОВ «Ленд Дівелопмент» проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу.

Ці обставини встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, а саме: рішеннями Запорізького господарського суду у справі № 5009/1157/12 від 25 квітня 2012 року та у справі № 5009/1156/12 від 17 травня 2012 року, які набрали законної сили.

24 грудня 2008 року Запорізькою міською радою прийнято рішення № 62/131 «Про передачу в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехресті вул. 40 років Радянської України та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу».

Розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу на перехресті вул. 40 років Радянської України та вул. Лермонтова, керуючись ЗК України, Законом України «Про оренду землі», Запорізька міська рада вирішила:

- затвердити ТОВ «Ленд Дівелопмент» проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу на перехресті вул. 40 років Радянської України та вул. Лермонтова;

- передати в оренду терміном на 10 років ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельні ділянки загальною площею 3,7178 га для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу на перехресті вул. 40 років Радянської України та вул. Лермонтова, за рахунок земель Запорізької міської ради, у тому числі:

- земельну ділянку № 1 (кадастровий номер 2310100000:05:009:0327) загальною площею 1,1322 га, у тому числі: площею 0,9838 га (землі комерційного використання);площею 0,1484 га (землі громадського призначення);

- земельну ділянку № 2 (кадастровий номер 2310100000:05:009:0349) загальною площею 2,5856 га (землі комерційного використання).

03 березня 2009 року Запорізькою міською радою та ТОВ «Ленд Дівелопмент» укладені договори оренди, за умовами яких Запорізька міська рада надала, а ТОВ «Ленд Дівелопмент» прийняло у строкове платне користування земельні ділянки для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу, яка знаходиться: м Запоріжжя, перехрестя вул. 40 років Радянської України та вул. Лермонтова.

Договори зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 17 квітня 2009 року за №№ 040926100470 та 040926100471.

Згідно з пунктами 2 договорів оренди землі від 17 квітня 2009 року № 040926100470 та № 040926100471 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,1322 га та площею 2,5856 га відповідно.

Відповідно до пункту 8 договорів оренди землі, з урахуванням додаткової угоди від 10 серпня 2009 року, договори укладаються на строк сорок дев`ять років.

Пунктом 14 договорів оренди землі передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу.

Згідно з пунктом 15 договорів оренди землі, цільове призначення земельної ділянки (категорія земель) - землі житлової та громадської забудови.

Суд апеляційної інстанції, визнаючи незаконним та, скасовуючи рішення Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року № 62/131 «Про передачу в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехресті вул. 40 років Радянської України (нова назва вулиці - Незалежної України) та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу; визнаючи недійсними договори оренди землі від 17 квітня 2009 року №№ 040926100470 та 040626100471, виходив із того, що Запорізька міська рада при прийнятті рішення та при укладенні договорів оренди землі діялавсупереч інтересам територіальної громади м. Запоріжжя та закону.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Щодо рішення Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року № 62/131

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Відповідно до частин першої, другої статті 124 ЗК України, тут і далі у редакції, чинній на день прийняття оспорюваного рішення, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За змістом статті 50 Закону України «Про землеустрій»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно з вимогами статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.

Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до вимог статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань будівництва» від 16 вересня 2008 № 509-VI (набрав чинності 14 жовтня 2008 року) доповнено новими абзацами пункт 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України.

Так, абзацом 3 пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу Українипередбачено, що у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Отже, при вирішенні питання щодо передачі земельної ділянки в оренду за рішеннями про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, прийнятих до 14 жовтня 2008 року, необхідно застосовувати пункт 3 розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань будівництва».

ТОВ «Ленд Дівелопмент» мало право на отримання в оренду земельних ділянок без проведення земельних торгів, оскільки рішенням Запорізької міської ради від 27 грудня 2006 року № 29/152 ТОВ «Ленд Дівелопмент»надано дозвіл на підготовку матеріалів погодження місця розташування підземного багатофункціонального торгово-розважального комплексу та реконструкції існуючих скверів біля цирку та скверу ім. 50 річчя СРСР на перетинанні вул. 40 років Радянської України та вул. Лермонтова; затверджено ТОВ «ТОВ «Ленд Дівелопмент» матеріали погодження місця розташування підземного багатофункціонального торгово-розважального комплексу та реконструкції існуючих скверів біля цирку та скверу ім. 50 річчя СРСР на перетинанні вул. 40 років Радянської України та вул. Лермонтова та дозволено вести його проектування та реконструкцію існуючих скверів протягом одного року на земельних ділянках загальною орієнтовною площею 4,0395 га в межах згідно з планом, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи абзацу 3 пункту 1 розділу Х «Перехідних положень» ЗК України.

З висновком про те, що ТОВ «Ленд Дівелопмент» мало право на отримання в оренду земельних ділянок без проведення земельних торгів, погодився і суд апеляційної інстанції.

Водночас суд апеляційної інстанції у своєму рішенні вказує на те, що Запорізька міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення та укладенні оспорюваних договорів оренди землі діяла всупереч інтересам територіальної громади м. Запоріжжя та закону. Такі висновки суд апеляційної інстанції обґрунтовує тим, що встановив, що оскаржуване рішення Запорізької міської ради №62/131 від 24 грудня 2008 року «Про передачу в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехрещенні вул. 40 років Радянської України (нова назва вулиці - Незалежної України) та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу було передчасним та незаконним.

Викладаючи мотиви свого висновку про визнання незаконним оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, апеляційний суд покликається на його (рішення) передчасність, крім того вказує, що у разі визнання незаконним (передчасним) та скасування апеляційним судом у цій справі рішення Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року № 62/131 «Про передачу в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехресті вул. 40 років Радянської України (нова назва вулиці - Незалежної України) та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу, укладені на виконання цього рішення договори оренди землі від 17 квітня 2009 року № 040926100470 та № 040626100471 Запорізькою міською радою з ТОВ «Ленд Дівелопмент» (т. с. 1, а. с. 19-47), є недійсними.

Аналізуючи правову обґрунтованість мотивів рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції містить суперечливі висновки та не містить обґрунтування висновків щодо невідповідності оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування вимогам закону, оскільки не зазначено, якій саме нормі закону не відповідає оскаржуване рішення, яким чином оскаржуване рішення порушує права позивача на безпечне довкілля, тобто яку загрозу для довкілля несе оскаржуване рішення.

Судом апеляційної інстанції не спростовано висновки суду першої інстанції про відповідність оскаржуваного рішення, прийнятого Запорізькою міською радою рішення від 24 грудня 2008 року № 62/131, вимогам законодавства, що регулює порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування, оскільки не зазначено, яким положенням закону таке рішення суперечить.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування є незаконним, оскільки є передчасним, не є обґрунтованими з точки зору правозастосування з огляду на таке.

Визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Тобто якщо порушення своїх прав особа знаходить у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За змістом частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону «Про місцеве самоврядування», рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Отже, вирішуючи спори та, ухвалюючи рішення про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, суд повинен встановити невідповідності Конституції або законам України оскаржуваного акта (як змістовно, так і за процедурою прийняття), а також те, що оскаржуване рішення порушує конкретні права особи, яка звернулась до суду. Передчасність не може бути підставою для визначення прийнятого органом місцевого самоврядування рішення незаконним.

Резюмуючи, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення вимог ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року № 62/131 «Про передачу в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехресті вул. 40 років Радянської України та АДРЕСА_1 для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу, не відповідає вимогам процесуального закону щодо законності та обґрунтованості.

Верховним Судом також враховано, що рішення Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року № 62/131 вже було предметом судової оцінки у іншій справі № 5009/1157/12 за позовом першого заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Управління Державного комітету України по земельних ресурсах у місті Запоріжжі Запорізької області до Запорізької міської ради, ТОВ «Ленд Дівелопмент» про визнання недійсним рішення та договору оренди землі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2012 року, залишеним без змін Донецьким апеляційним господарським судом від 09 липня 2012 року, у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що прокурором не надано до матеріалів справи жодного доказу, які б давали підстави для визнання незаконними чи скасування рішень Запорізької міської ради від 29 серпня 2007 року № 42 та від 30 липня 2008 року № 46/12, на підставі яких прийнято оспорюване рішення від 24 грудня 2008 року № 62/131. Прокурором не доведено, а матеріалами справи не підтверджено невідповідність оспорюваного рішення вимогам чинного законодавства.

Звертаючись до суду із касаційними скаргами, заявники вказують на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 910/1584/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 200/13852/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 335/6384/18, від 15 вересня 2021 року у справі № 310/1772/19.

У постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 910/1584/19 сформульовано висновки про те, що страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед особою, якій завдано збитки (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому зобов`язання не припиняються, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора): замість особи, якій завдано збитки, прав кредитора набуває страховик.

У справі № 200/13852/17, Верховний Суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що оскільки у позивача відсутній статус іпотекодавця спірного майна, згоду на передачу якого в іпотеку вона надала при укладенні договору іпотеки, правових підстав вважати, що вчиненим виконавчим напису будь-яким чином порушуються права чи інтерес позивача, які підлягають судовому захисту, немає.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд у справі № 335/6384/18 за позовом ОСОБА_2 до Запорізької міської ради, ТОВ «Ленд Дівелопмент» про визнання недійсними договорів оренди землі, виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами те, що саме внаслідок укладення між Запорізькою міською радою та ТОВ «Ленд Дівелопмент» договорів оренди землі порушуються права, як члена територіальної громади, на безпечне для життя та здоров`я довкілля. Посилання позивача на те, що внаслідок будівництва не буде оновлено та побудовано відповідну паркову зону є припущенням. Суд апеляційної інстанції врахував сплату ТОВ «Ленд Дівелопмент» до місцевого бюджету м. Запоріжжя відновної вартості зелених насаджень у розмірі 3 095 591,82 грн. Сплата відновної вартості є гарантією забезпечення прав мешканців м. Запоріжжя, у тому числі позивача, на те, що кількість зелених насаджень у місті не зменшиться внаслідок розвитку інфраструктури міста, а вимоги екологічного законодавства України будуть дотримані. Крім того, позивач не спростував доводи відповідача про те, що проект землевідведення передбачає відновлення зелених насаджень. Колегія суддів не взяла до уваги аргументи позивача про фіктивність правочину та порушення публічного порядку України, оскільки ці обставини перевіряються лише у разі доведення особою, яка не є стороною договору, порушення його прав та інтересів. Однак позивач порушення своїх прав та інтересів оспорюваними договорами не довів.

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 310/1772/19 Верховний Суд сформулював висновки про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у частині зобов`язання ДП «Центр державного земельного кадастру» виключити з публічної кадастрової карти України земельну ділянку площею 0,1198 га, кадастровий номер 0400000-09:006:0249, розташовану на АДРЕСА_2 , та ухвалення у цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні заявлених до вказаного відповідача, оскільки позовна вимога про зобов`язання виключити з публічної кадастрової карти України спірну земельну ділянку заявлена до неналежного відповідача - ДП «Центр державного земельного кадастру».

На предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Оцінюючи доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції вказаних постанов, Верховний Суд виходить із того, що зазначені постанови Верховного Суду є нерелевантними до спірних правовідносин. Висновки щодо застосування норм прав, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилалися скаржники у касаційних скаргах, стосуються правовідносин, які не є подібними.

Водночас, заявники як на підставу для оскарження судового рішення посилаються на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Так, заявники зазначають, що суд апеляційної інстанції за власною ініціативою без відповідного клопотання сторін справи витребував документи, які оцінив як докази та поклав їх в основу своїх висновків про незаконність рішення Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року № 62/131.

Перевіряючи доводи заявників, суд касаційної інстанції встановив, що ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2021року витребувано для долучення до матеріалів цієї справи:

- у Запорізької міської ради належним чином завірену копію рішення Запорізької міської ради від 30 липня 2008 року № 46/12, яким переведено земельні ділянки (сквер біля цирку та сквер Яланського у м. Запоріжжя) із земель рекреаційного призначення до земель житлової та громадської забудови, а також копій всіх додатків до цього рішення, які були підставою для прийняття останнього;

- у Архівного управління Запорізької міської ради належним чином завірену копію рішення Запорізької міської ради від 30 липня 2008 року № 46/12, яким переведено земельні ділянки (сквер біля цирку та сквер Яланського у м. Запоріжжя) із земель рекреаційного призначення до земель житлової та громадської забудови, а також копій всіх додатків до цього рішення, які були підставою для прийняття останнього;

- у Державного архіву Запорізької області належним чином завірену копію рішення Запорізької міської ради від 30 липня 2008 року № 46/12, яким переведено земельні ділянки (сквер біля цирку та сквер Яланського у м. Запоріжжя) із земель рекреаційного призначення до земель житлової та громадської забудови, а також копій всіх додатків до цього рішення, які були підставою для прийняття останнього;

- у Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради Генеральний план м. Запоріжжя та схему до нього в частині скверу біля цирку та скверу Яланського у м. Запоріжжя станом: до прийняття рішення Запорізької міської ради від 30 липня 2008 року № 46/12 про зміну цільового призначення вказаних земельних ділянок, на дату прийняття рішення Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року № 62/131 «Про передачу в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехресті вул. 40 років Радянської України та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу; на дату укладення договорів оренди землі від 17 квітня 2009 року № 040926100470, № 040626100471 між Запорізькою міською радою та ТОВ «Ленд Дівелопмент».

Ухвала про витребування доказів обґрунтована тим, що позивач та її представник у судовому засіданні наполягали на тому, що сквер біля цирку та сквер Яланського у м. Запоріжжя є землями рекреаційного призначення в силу вимог закону, а тому рішення ради про зміну їх цільового призначення, переведення цих земель до земель житлової та громадської забудови не змінює цільового призначення останніх.

На підставі отриманих судом документів апеляційний суд зробив висновок про те, що рішення Запорізької міської ради № 62/131 від 24 грудня 2008 року «Про передачу в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехресті вул. 40 років Радянської України (нова назва вулиці - Незалежної України) та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу» було передчасним та незаконним.

Так, із змісту додаткових доказів, витребуваних судом апеляційної інстанції з власної ініціативи, суд встановив, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року № 62/131 «Про передачу в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехресті вул. 40 років Радянської України (нова назва вулиці - Незалежної України) та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу чинними були такі рішення:

- рішення Запорізької міської ради від 29 серпня 2007 року № 42, за змістом якого вирішено внести зміни до містобудівної документації щодо розміщення багатофункціонального комплексу громадського призначення з організації міської площі на вул. 40 років Радянської України (нова назва вулиці - Незалежної України)/вул. Лермонтова з наступною реконструкцією та відтворенням існуючого скверу, організацією підземної торгово-розважальної зони;

- рішення від 30 липня 2008 року № 46/12, за змістом якого, на земельних ділянках загальною площею 3,5694 га змінено категорію земель із рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови і вид угідь з інших відкритих земель, земельні насадження загального користування на землі комерційного використання; внесено відповідні зміни до земельно-кадастрової документації.

Проте, зміни до Генерального плану м. Запоріжжя щодо організації площі та розміщення об`єктів у м. Запоріжжі, УДНДІПМ «Діпромісто» станом на день прийняття Запорізькою міською радою рішення від 24 грудня 2008 року не вносились. Зміни до Генерального плану, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15 вересня 2004 року № 4, внесені лише 27 вересня 2017 року рішенням Запорізької міської ради № 31 на території Вознесенівського району, окрім інших, зазначаються насадження загального користування житлового району: сквер біля цирку; сквер Яланського (інформація Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради на виконання ухвали апеляційного суду).

Апеляційний суд також встановив, що відповідними установами у 2007 році (УДНДІПМ «Діпромісто» та інш.) погоджувалось розташування підземної торгово-розважальної зони на земельних ділянок на перехресті вул. 40 років Радянської України (нова назва вулиці - Незалежної України) та вул. Лермонтова у м. Запоріжжя; та наголошувалось, що вирішення цього питання потребує широкого обговорення за участю територіальної громади м. Запоріжжя (проте, докази останнього відсутні).

В оскаржуваному рішенні Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року № 62/131 «Про передачу в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок та договорах оренди слово «підземного» не було зазначено.

Оцінюючи дотримання судом апеляційної інстанції положень процесуального закону, Верховний Суд враховує таке.

Згідно зі статтею 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положення зазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК Українисуд не може збирати докази, що стосуються предмета доказування, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених законом.

Добросовісне здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів передбачає чесне, старанне і сумлінне виконання своїх прав та обов`язків в сфері цивільного процесуального доказування. Вірність своєму слову, почуття відповідальності учасників справи за свої дії, пов`язані з доказуванням фактів і обставин з метою обґрунтування вимог чи заперечень, сприяють належному дослідженню та оцінці доказів, прискоренню захисту прав, свобод чи інтересів. Навпаки, приховування доказів, введення суду та інших учасників справи в оману, розбіжності в поясненнях та доказовій Інформації, приховане або відкрите перешкоджання сприянню суду в реалізації учасникам судового процесу прав у сфері доказування тощо, гальмують хід процесу, а тому можуть розцінюватися як підстави для витребування доказів судом.

По суті, збирання судом доказів за власної ініціативи - це діяльність суду з метою забезпечення ефективності відправлення правосуддя. Витребування доказів за власною ініціативою необхідно розглядати як засіб боротьби із недобросовісною поведінкою учасників цивільного судочинства, а не як механізм сприяння одній із сторін у збиранні процесуального матеріалу. Безумовно, правові норми, які закріплюють основні положення щодо змагальності сторін, мають розглядатися як базові, а положення, які передбачають можливість збирання доказів судом за власною ініціативою, необхідно розглядати як винятки, що мають застосовуватися за наявності виключних умов, передбачених процесуальним законом, з належним мотивуванням у кожному конкретному випадку.

Застосування частини сьомої статті 81 ЦПК України судом апеляційної інстанції повинно здійснюватися з урахуванням положень стаття 367 ЦПК України, якою визначені межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. У частині третій статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Крім того, частиною шостою статті 367 ЦПК України визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції в порушення статей 81, 367 ЦПК України безпідставно витребував з власної ініціативи нові докази стосовно обставин, на які сторона позивача не посилалась як на підставу позову та які не стосуються предмета спору.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Предметом позову у справі, що переглядається, є рішення Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року № 62/131 «Про передачу в оренду ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехресті вул. 40 років Радянської України (нова назва вулиці - Незалежної України) та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу та договори оренди землі від 17 квітня 2009 року №№ 040926100470 та 040626100471, укладені між Запорізькою міською радою та ТОВ «Ленд Дівелопмент».

Натомість суд апеляційної інстанції витребував рішення Запорізької міської ради від 30 липня 2008 року № 46/12 щодо зміни цільового використання земельних ділянок, які надалі передані ТОВ «Ленд Дівелопмент»; Генеральний план м. Запоріжжя та схему до нього в частині скверу біля цирку та скверу Яланського у м. Запоріжжя на різні дати.

Верховний Суд звертає увагу на те, що рішення органу місцевого самоврядування, що передували прийняттю рішення про передачу земельних ділянок в оренду, не є предметом цього спору та відповідно не становлять предмет доказування у справі щодо законності рішення Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року № 62/13.

Рішення Запорізької міської ради від 30 липня 2008 року № 46/12 є чинним, ніким не оспорене, а тому суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку цьому рішенню, вийшов за межі позовних вимог та підстав позову.

Констатація встановлених апеляційним судом нових фактів на підставі нових доказів не підтверджує та не обґрунтовує незаконність оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції про незаконність рішення Запорізької міської ради від 30 липня 2008 року № 46/12 щодо передачі ТОВ «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок в оренду, є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не відповідають доказам, наданими сторонами під час розгляду справи. Суд апеляційної інстанції без передбачених правових підстав, вийшовши за межі своїх повноважень, зібравши за власною ініціативою докази, дослідивши їх, зробив висновок про наявність порушених прав позивачки та незаконність оскаржуваного рішення без належного правового обґрунтування.

Щодо оскаржуваних договорів оренди землі

За приписами статей 125, 126 ЗК України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи те, що рішення Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року № 62/131 прийнято з дотриманням вимог законодавства, позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, є необґрунтованими.

Спірні договори укладені у спосіб, передбачений законодавством, містять всі істотні умови, встановлені для договорів оренди землі. Договори зареєстровані у встановленому законом порядку, про що у Державному реєстрі земель вчинені відповідні записи, що свідчить про виконання вимог закону про державну реєстрацію договорів оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід`ємні умови сталого економічного та соціального розвитку України.

Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

У справі, що переглядається, позивачка не довела належними та допустимими доказами те, що саме внаслідок укладення між Запорізькою міською радою та ТОВ «Ленд Дівелопмент» договорів оренди землі порушуються її права, як члена територіальної громади, на безпечне для життя та здоров`я довкілля.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що в разі визнання незаконним (передчасним) та скасування апеляційним судом у цій справі оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, тому укладені на виконання цього рішення договори оренди землі є недійсними, є необґрунтованим, оскільки суперечить положенням матеріального права.

Визначальним для визнання недійсним оспорюваного договору є доведеність порушення прав особи, яка його оспорює, а також існування підстав недійсності правочину(оспорюваності) в момент вчинення правочину.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки висновки суду апеляційної інстанції здійснені при порушенні норм процесуального права, необґрунтовані з посиланням на норми матеріального права, (яким положенням закону не відповідає оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування), Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України для скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке відповідало вимогам закону.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням належної оцінки наданих сторонами доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання незаконним оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, відповідно відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Скасовуючи правильне по суті рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, не спростувавши висновки суду першої інстанції, не встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, судове рішення апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК Українисудовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 9 Закону України «Про судовий збір», сплачений ТОВ «Ленд Дівелопмент» та Запорізькою міською радою судовий збір за подання ними касаційної скарги необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 141, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент» та Запорізької міської ради задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року, скасувати, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2020 року залишити в силі.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент» (місцезнаходження: пр. Соборний, 63, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 34748713) та Запорізькій міській раді (місцезнаходження: пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 04053915) сплачений судовий збір за подання касаційних скарг у розмірі 3 073,60 грн кожному за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик