Постанова

від 06.07.2022 по справі 725/1508/16-ц

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2022 року м. Чернівці

Справа № 725/1508/16-ц

Провадження №22-ц/822/522/22

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Литвинюк І.М.,

суддів: Лисака І.Н., Половінкіної Н.Ю.,

секретар Скрипка С.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_2 ,

треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна, Чернівецький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 жовтня 2016 року, головуючий у І-й інстанції Войтун О.Б.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк»), ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 26 вересня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. вчинено виконавчий напис, на підставі якого звернено стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1 га, на якій знаходиться цей будинок, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 424 415,82 грн та витрат банку, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису в розмірі 2 500,00 грн.

Зазначала, що нотаріус вчинив вказаний виконавчий напис за відсутності у нього первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили безспірність заборгованості, чим порушив вимогистаттю 88 Закону України «Про нотаріат»та в порушеннястатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»стягнув з неї плату за вчинення виконавчого напису.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просила суд визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. 26 вересня 2013 року та зареєстрований в реєстрі за № 2531, таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Першотравневогорайонного судум.Чернівці від13жовтня 2016року позов ОСОБА_1 до ПАТ«Дельта Банк»про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню,задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений 26 вересня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2531, таким, що не підлягає виконанню.

На вказане рішення представник ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права, також судом не в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Згідно з умовами іпотечного договору право вимоги до Іпотекодавця виникає після настання строку виконання основного зобов`язання, а саме, згідно з п. 1.1 Іпотечного договору 04 вересня 2011 року. Іпотечним договором не передбачено право Іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку прострочення чергового платежу по кредитному договору.

ОСОБА_1 у позовній заяві посилається на трирічний строк позовної давності за черговими платежами по кредитному договору. Однак виникнення права вимоги не ототожнюється зі строком позовної давності.

Виходячи з умов Іпотечного договору та наданих Іпотекодержателем документів, приватним нотаріусом Паракудою І.В. вірно було зроблено висновок про те, що трирічний строк виникнення права вимоги обчислюється з строку закінчення виконання основного зобов`язання.

Зазначає, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Розмір заборгованості в сумі 142 4415,82 грн, який 21 серпня 2013 року пропонувався для добровільного погашення, та повідомлення майновому поручителю про заміну кредитора, що підтверджується відправленням поштової кореспонденції того ж дня на її адресу, є аналогічним розміру заборгованості, за яким 26 вересня 2013 року вчинений виконавчий напис.

Оскільки боржник ОСОБА_1 за договором майнової поруки після отримання вимог нового кредитора не заперечила щодо розміру заборгованості, у нотаріуса були підстави вважати про безспірність заборгованості.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис вчинено поза межами строків, передбаченихстаттею 88 Закону України «Про нотаріат», вимога, яка надіслана банком боржнику та майновому поручителю, не є за своєю правовою природою вимогою про усунення порушень, а також позивач не набув прав іпотекодержателя, тому звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом здійснено безпідставно.

Однак з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 05 вересня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк»та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит в розмірі 120 000 дол. США зі сплатою 15,1 % річних.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 05 вересня 2008 року між ТОВ ,,Український промисловий банкта ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого остання передала банку в іпотеку належні їй на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 7310136600:36:002:0152, на якій знаходиться цей будинок.

Також встановлено, що 30 червня 2010 року між ТОВ ,,Український промисловий банкта ПАТ «Дельта Банк»за згодою Національного банку України укладено договір про передачу активів та кредитних зобовязань, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ ,,Український промисловий банк, а також за договором іпотеки, укладеним між цим банком і ОСОБА_1 ..

Відповідно до наданого ПАТ «Дельта Банк» розрахунку заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань станом на 23 липня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 1424415,82 грн, яка складається із заборгованості за кредитом930009,53 грн, заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом494406,29 грн.

21 серпня 2013 року ПАТ «Дельта Банк»надіслало ОСОБА_2 та ОСОБА_1 письмову вимогу про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором в розмірі 1424415,82 грн.

23 вересня 2013 року ПАТ «Дельта Банк»звернулося до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки від 05 вересня 2008 року в рахунок погашення заборгованості в розмірі 1424415,82 грн.

26 вересня 2013 року в рахунок погашення зазначеної вище заборгованості за кредитним договором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. вчинено виконавчий напис, на підставі якого звернено стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1 га, на якій знаходиться цей будинок.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 червня 2012 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк заборгованість за кредитним договором № 1826-002/ФКВ-08 у розмірі 1363 884,75 грн. В 2015 році заочне рішення було скасовано з ухваленням такого ж рішення.

Позивачка просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у звязку з тим, що при вчиненні цього напису у нотаріуса були відсутності первинні бухгалтерські документи, які б підтвердили безспірність заборгованості.

Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно достатті 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника-фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 554/132/20 (провадження № 61-14692св21).

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зазначене узгоджується з висновком щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 та від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Так, розмір заборгованості, на погашення якої нотаріусом вчинено виконавчий напис, не можна вважати безспірним, оскільки до складу такої заборгованості ПАТ «Дельта Банк» включило відсотки за користування кредитними коштами, нараховані після 04 вересня 2011 року, тобто поза межами строку кредитування. А тому сума, яка підлягає стягненню, зазначена у виконавчому написі нотаріуса, не є безспірною.

Отже, вищенаведеним спростовуються твердження апелянта про відсутність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса від 26 вересня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1 га, на якій знаходиться цей будинок, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 424 415,82 грн.

У постановах від березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) Велика Палати Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України.

Ураховуючи наведене, вимога ПАТ «Дельта Банк» про сплату відсотків (у рахунок яких банк просив звернути стягнення на нерухоме майно), що нараховані поза межами строку кредитування (за період з 04 вересня 2011 року по 01 липня 2012 року) є безпідставною, оскільки право банку нараховувати відсотки припинилося зі спливом строку дії кредитного договору, тобто з 04 вересня 2011 року.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову, проте помилився щодо мотивів його задоволення, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Оскільки по суті апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 жовтня 2016 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: І.Н. Лисак

Н.Ю. Половінкіна