Рішення

від 04.07.2022 по справі 144/870/21

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/870/21

Провадження № 2/144/149/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2022 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді Довгалюк Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Грушовенко О.В., Ковтун Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клінчикова С.О.,

представника відповідача ПП «ЗІС» - адвоката Притули В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , представником якої є адвокат Клінчиков Сергій Олександрович, до приватного підприємства «ЗІС» про розірвання договорів оренди земельних ділянок та скасування права оренди земельних ділянок, -

в с т а н о в и в :

Адвокат Клінчиков Сергій Олександрович, який є представником ОСОБА_2 звернувся до суду із указаним позовом, в обґрунтування вимог якого вказав, що ОСОБА_2 є власником земельних ділянок, які вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,4732 га, з кадастровим номером 0523785000:01:000:0069 та батька ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2,5796 га, з кадастровим номером 0523785000:01:000:0070. Обидві земельні ділянки розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У 2018 ОСОБА_2 дізналася, що вказаними земельними ділянками користується ПП «ЗІС», зокрема: земельною ділянкою з кадастровим номером 0523785000:01:000:0069 на підставі договору оренди землі № 39 від 31.12.2015 та земельною ділянкою з кадастровим номером 0523785000:01:000:0070 на підставі договору оренди землі № 382 від 18.04.2006, терміном дії до 2025 року, що підтверджується інформаційними довідками з ДРРПНМ від 31.05.2021 з індексними номерами 259108711 та 259109495.

Один екземпляр договору оренди № 39 від 31.12.2015 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523785000:01:000:0069, укладений між ОСОБА_2 та ПП «ЗІС», відповідач їй не надав. Після смерті батьків ні оригіналу, ні копії договору оренди землі № 382 від 18.04.2006 позивачу надано не було.

Починаючи з 2016 року і по даний час, позивач, як власник орендодавець земельних ділянок орендної плати від орендаря не отримує, що призвело до утворення заборгованості за 2018-2020 роки у сумі 19077, 48 грн.

Враховуючи той факт, що ПП «ЗІС» неналежно виконує умови договору, зокрема щодо невиконання обов`язку зі сплати орендної плати, що у свою чергу є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, вказане дає право орендодавцю вимагати розірвання таких договорів.

12 липня 2021 судом постановлено ухвалу про прийняття справи до свого провадження та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 19.07.2021 та 30.07.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 148-1 Земельного Кодексу України, просить суд у задоволенні позову відмовити у зв`язку з безпідставністю та необгрунтованістю заявлених позовних вимог.

Представником ПП «ЗІС» зазначено, що у 2005 році представники с. Петрашівка Теплицького району попросили ОСОБА_5 , як керівника ПП «ЗІС», взяти в оренду їхні земельні паї, так як попередній орендар перестав їх обробляти та виплачувати орендну плату. ОСОБА_5 приїхав у с. Петрашівка, де на загальних зборах жителів села надав згоду на оренду їхніх земельних паїв. Весною 2006 року він розпочав укладати договори оренди земельних паїв із їх власниками.

Так, 18 квітня 2006 між ПП «ЗІС» та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі № 382 строком на 10 років. 7 травня 2010 між ними укладено додаткову угоду до даного договору, відповідно до якої продовжено дію договору оренди землі до 2025 року та змінено розмір орендної плати. Договір оренди землі та зміни до нього підписані особисто ОСОБА_4 . У період з 2006 по 2015 роки включно ОСОБА_4 постійно отримував орендну плату за використання землі ПП «ЗІС» у розмірах, що передбачені договором та змінами до нього. У 2015 році ОСОБА_4 помер і хто став спадкоємцем земельної ділянки відповідачу не було відомо.

У 2016 році ПП «ЗІС» дізналося, що нібито земельну ділянку, яка належала ОСОБА_4 успадкувала його дочка ОСОБА_2 . Представники відповідача в усній формі звернулися останньої, щоб вона надала підтверджуючі документи (свідоцтво про право на спадщину, витяг з реєстру власників нерухомого майна) про те, що саме вона стала новим власником земельного паю, після чого їй буде нараховано та виплачено орендну плату. Незважаючи на неодноразові нагадування, позивач необхідних документів орендарю не надала. Щороку перед виплатою орендної плати відповідальні працівники ПП «ЗІС» усно та в телефонному режимі повідомляли орендодавців, у тому числі і ОСОБА_2 , про місце, час та порядок отримання орендної плати. Проте, позивач, починаючи з 2016 року, за отриманням орендної плати у контору ПП «ЗІС», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , не з`являлася.

На переконання відповідача, ОСОБА_2 навмисно не надавала відповідачу документи, які підтверджували б її право власності на вказану земельну ділянку, оскільки не мала на меті отримувати орендну плату від ПП «ЗІС», особисто не з`являлася та не зверталася із заявами щодо її отримання у зручний для неї час.

Крім того, 31 грудня 2015 між ОСОБА_2 та ПП «ЗІС» укладено договір оренди землі № 39 строком на 10 років стосовно земельної ділянки площею 2,4732 га, з кадастровим номером 0523785000:01:000:0069, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір підписаний особисто позивачем, але отримувати орендну плату за даним договором вона також до відповідача не з`являлася, хоча належним чином була повідомлена про можливість її отримання.

Із відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 519 від 25.05.2021 вбачається, що ПП «ЗІС» здійснювало нарахування орендної плати, відповідне утримання та перерахування до бюджету податків із нарахованої суми орендної плати. У цьому ж витягу зазначено, що ОСОБА_6 отримувала дохід в сумі по 21118,01 гривень за 2019-2020 роки та у розмірі 19 875,78 гривень і 2 484,47 гривень за 2018 рік, як додаткове благо від ТОВ «Теплик-Агро», що фактично є орендною платою.

У грудні 2017 ОСОБА_2 звернулася до Теплицького районного суду з позовною заявою про визнання договору оренди землі № 382, укладеного між ОСОБА_4 та ПП «ЗІС» та договору № 39, укладеного між нею та ПП «ЗІС», недійсними, з підстав, що нібито вказані договори оренди землі ні ОСОБА_4 , ні вона особисто не підписували, а їх підписав відповідач (справа № 144/19/18).

Вказане свідчить, що дії ОСОБА_2 направлені не на отримання орендної плати в ПП «ЗІС», а на визнання вказаних договорів недійсними з метою у подальшому укласти договори оренди вказаних земельних ділянок з іншими орендарями. Ухвалою Теплицького районного суду від 13.05.2021 за заявою представника ОСОБА_2 адвоката Клінчикова С.О. вказану цивільну справу залишено без розгляду.

Також у відзиві зазначено, що у позовній заяві представник ОСОБА_2 адвокат Клінчиков С.О. просить суд витребувати у відповідача договори оренди землі № 382 від 18.06.2006 та № 39 від 31.12.2015, так як ПП «ЗІС» вказані договори оренди землі ОСОБА_2 начебто не надавало, проте, вказане твердження позивача не відповідає дійсності, оскільки при подачі позову до Теплицького районного суду у грудні 2017 до позовної заяви були долучені копії вказаних договорів самою ОСОБА_2 , що свідчить про наявність у неї оригіналів вказаних договорів і додатково витребувати їх немає необхідності.

Такими доводами про відсутність договорів оренди землі у ОСОБА_2 та про те, що позивач дізналася лише в 2018 році, що вказаними земельними ділянками користується ПП «ЗІС», представник позивача - адвокат Клінчиков С.О. намагається переконати суд у тому, що ОСОБА_2 не знала про існування договорів оренди землі, тому добровільно не отримувала орендну плату в ПП «ЗІС», що не відповідає дійсності, з огляду на вказане вище.

Дії ОСОБА_2 спрямовані не на отримання орендної плати в ПП «ЗІС» за договорами оренди землі № 382 і № 39, а на навмисне ухилення від отримання орендної плати та створення штучних перешкод у її виплаті ПП «ЗІС» із метою подальшого звернення до суду з позовом про розірвання договорів оренди землі, у зв`язку з порушенням істотних умов договорів орендарем, зокрема систематичною несплатою орендної плати, та передачі в оренду даних земельних ділянок до ТОВ «Теплик Агро».

Вказане також підтверджується тим, що ПП «ЗІС» докладно усіх можливих зусиль щодо виплати орендної плати ОСОБА_2 свідчить і рекомендований лист ПП «ЗІС» із повідомленням про дату, час та місце виплати орендної плати за 2015 2018 роки, адресований ОСОБА_2 14.12.2018 та квитанція про оплату рекомендованого листа. Крім того, ОСОБА_2 жодного разу не зверталася до ПП «ЗІС» із заявами та претензіями з приводу невиплати орендної плати за період 2016 2020 роки.

З аналогічними позовними вимогами до Теплицького районного суду зверталась ОСОБА_7 , якій рішенням Теплицького районного суду від 05.07.2017, з яким 29.08.2017 погодився апеляційний суд Вінницької області, відмовлено у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі між нею та ПП «ЗІС» у зв`язку з систематичною невиплатою орендної плати так, як ОСОБА_7 своєю поведінкою фактично в односторонньому порядку відмовилась отримувати від орендаря орендну плату. Постановою КЦС ВС від 18.03.2020 вказані рішення суду першої і апеляційної інстанції залишено без змін.

Таким чином ПП «ЗІС» умов договору оренди земельної ділянки (із внесеними змінами) № 382, укладеного між ПП «ЗІС» та ОСОБА_4 , спадкоємцем якого стала ОСОБА_2 та умов договору № 39 укладеного між та ПП «ЗІС» та ОСОБА_2 не порушувало і доклало усіх зусиль щодо дотримання їх умов та виплати орендної плати позивачу.

16 вересня 2021 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 20 жовтня 2021.

Заслухавши пояснення та доводи сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Клінчиков С.О. позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Звернув увагу суду на те, що стаття ж 148-1 Земельного кодексу України, на яку посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень, набула чинності 06.09.2012 року згідно Закону України № 5245-VI. Отже, у позивача на час виникнення права власності не було обов`язку повідомити про це в місячний термін орендаря. Жодних дій щодо проведення нарахування орендної плати за даними договорами оренди, її виплати ОСОБА_2 , в тому числі щодо внесення коштів на депозитний рахунок нотаріуса чи нотаріальної контори, згідно вимог ст. 537 ЦК України, ПП «ЗІС» не здійснювало, чим грубо порушило умови договору.

Представник відповідача адвокат Притула В.Л. у судовому засіданні заперечив проти позову, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, просила їх задовольнити, оскільки відповідач у порушення умов договорів оренди земельних ділянок, не виплачує їй орендну плату з 2016 року. Натомість, пояснення останньої зводились до того, що бажання розірвати вказані договори пов`язані з неприязними відносинами, що склалися між нею та орендарем в особі директора ПП «ЗІС» ОСОБА_5 , який відмовляв їй у виплаті орендної плати. Позивач зазначила, що орендар точно знав про те, що вона є власником успадкованих після смерті батьків земельних ділянок. Чи надавала вона орендарю документи на підтвердження того, що вона є новим власником земельних ділянок, однозначно не стверджувала.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що працює бухгалтером-обліковцем у ПП «ЗІС». Вона особисто та її колега ОСОБА_9 щороку повідомляють орендодавців про дату, час та місце виплати орендної плати. Між ПП «ЗІС» та батьками позивача були укладені договори оренди землі, які отримували орендну плату на току зерном, жодних нарікань з їх боку з приводу неналежного виконання умов договору не було. Після смерті орендодавців вона особисто неодноразово телефонувала до ОСОБА_2 із проханням надати ПП «ЗІС» правовстановлюючі документи на орендовані земельні ділянки, оскільки чула, що саме дочка успадкувала їх. Однак, позивач таких документів не надала, а тому у ПП «ЗІС» не було можливості виплатити їй орендну плату.

Свідок ОСОБА_9 показала суду, що працює в ПП «ЗІС» завідуючою складом. Кілька разів вони разом із ОСОБА_8 телефонували до ОСОБА_2 із проханням надати ПП «ЗІС» документи про прийняття нею у спадщину земельної ділянки, яку орендував відповідач. Однак, позивач жодним чином на їх прохання не відреагувала, правовстановлюючих документів не надала. Отримувати грошові перекази та листи від орендаря позивач відмовлялася, незважаючі на неодноразові повідомлення з боку підприємства.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що ПП «ЗІС» орендує належну йому на праві приватної власності земельну ділянку. Щороку восени він вчасно отримує від орендаря орендну плату. У 2015-2016 роках громадянка ОСОБА_11 агітувала його надати свою земельну ділянку в оренду ТОВ «Теплик-Агро» та забороняла отримувати орендну плату у ПП «ЗІС», просила не розкривати поштову кореспонденцію від відповідача, що ним і було зроблено. Однак, із 2017 він дотримується умов договору оренди, укладеного з ПП «ЗІС». Уповноважені підприємством особи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щороку повідомляють його, як і інших орендодавців, про час і місце отримання орендної плати зерном, а у випадку незгоди в грошовій формі. Щодо правовідносин між ОСОБА_2 та ПП «ЗІС» йому нічого невідомо.

На підставі письмових доказів судом встановлено, що 18 квітня 2006 між ОСОБА_4 та ПП «ЗІС» в особі директора Зублевича Івана Станіславовича укладено договір оренди землі № 382, за умовами якого ОСОБА_4 передав в оренду відповідачу належну йому згідно Державного акту серії ЯА № 104564 від 17 березня 2005 земельну ділянку площею 2,5796 га, розташовану на території Петрашівської сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років (а.с. 14). Даний договір зареєстрований в Теплицькому районному відділі Вінницької регіональної ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.08.2006 за № 040685000399 (а.с. 66-67).

07 травня 2010 між ПП «ЗІС» та ОСОБА_4 підписано зміни до договору оренди землі, зареєстрованого у Теплицькому районному відділі ДП «Центр ДЗК» за № 040685000399 від 09.08.2006, відповідно до яких термін дії договору продовжено до 2025 року та збільшено розмір орендної плати (а.с. 68).

Позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить вказана успадкована земельна ділянка з кадастровим номером 0523785000:01:000:0070, площею 2,5796 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом НВІ 354640 від 03.11.2016, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 259109495 від 31.05.2021. Згідно вказаної довідки датою та часом державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку за позивачем є 03.11.2016 (а.с. 16).

Крім того, позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0523785000:01:000:0069, площею 2,4732 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА104563 від 17.03.2005, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 259108711 від 31.05.2021. Згідно вказаної довідки датою та часом державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку за позивачем є 31.12.2015 (а.с. 17)

31 грудня 2005 між ОСОБА_2 та ПП «ЗІС» в особі директора Зублевича Івана Станіславовича укладено договір оренди землі № 39, за умовами якого позивач передала в оренду ПП «ЗІС» належну їй згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВРІ № 454520 від 10 березня 2005 земельну ділянку з кадастровим номером 0523785000:01:000:0069 площею 2,4732 га, розташовану на території Петрашівської сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років. (а.с. 69-70).

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Свобода договору включає, серед іншого, право сторін змінювати, розривати або продовжувати чинність укладеного ними договору.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-ХІV (далі Закон).

За змістомст. 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 24Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Вказаному праву орендодавця кореспондує обов`язок орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату за володіння і користування його земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 3ст.31 Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону врегульовано правовідносини щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Згідно частини четвертої зазначеної статті Закону, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Системний аналіз вказаних положень діючого законодавства дає підстави вважати, що договір оренди землі може бути розірваний судом на вимогу нового власника земельної ділянки, якщо таке право передбачено договором.

За загальними приписами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч. 1 ст. 1225 ЦК України)

Згідно ч. 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди щодо такої земельної ділянки.

У пункті 35 договорів оренди землі, які є предметом позову, сторони погодили, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідації юридичної особи-орендаря.

Також, у пункті 38 даних договорів сторони узгодили і те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Вказаний пункт договору узгоджуються з зазначеними вище положеннями ЦК України, Законом України «Про оренду землі», а також положеннями ЗК України.

Умовами вказаних договорів оренди землі не передбачено його розірвання у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 3 ч. 1).

У ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.

Згідно частин 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивачем не доведено факту невиконання або неналежного виконання умов договорів оренди землі, на що посилається його представник, як на підставу їх дострокового розірвання.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 148-1 ЗК України особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням:

- кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;

- найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;

- місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;

- платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Як вбачається з матеріалів справи такі вимоги закону щодо успадкованої земельної ділянки позивачем ОСОБА_2 виконані не були, доказів на підтвердження цього стороною позивача не надано.

Представник позивача посилається на те, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523785000:01:000:0170, розташовану на території Петрашівської сільської ради, загальною площею 2,5796 га, за ОСОБА_2 визнано на підставі свідоцтва про право на спадщину НВІ 354640 від 03.11.2016.

Натомість, положення ст. 148-1 ЗК внесені до ЗК України відповідно до Закону № 5245-VI від 06.09.2012.

Сторона позивача стверджує, що оскільки на момент переходу права власності на спірну земельну ділянку від спадкодавця ОСОБА_4 до спадкоємця ОСОБА_2 вимоги ст. 148-1 ЗК України не діяли, тому позивач не зобов`язаний був повідомляти орендаря про набуття ним права власності на таку.

Однак, з матеріалів справи, зокрема з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вбачається, що право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку зареєстровано 03.11.2016 року о 14:11:37 (а.с. 16).

Згідно вимог ст. 182 Цивільного Кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Реєструючи своє право власності на земельну ділянку згідно вимог чинного законодавства у 2016 році, ОСОБА_2 знала, що успадкована нею земельна ділянка перебуває у оренді ПП «ЗІС», а тому не існувало обставин, які б звільняли її на той момент від обов`язку повідомити орендаря про набуття нею права власності на цю земельну ділянку.

Вимоги ст. 148-1 ЗК України на момент реєстрації права власності ОСОБА_2 на успадковану земельну ділянку вже діяли, а тому доводи представника позивача на увагу не заслуговують.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523785000:01:000:0070, успадкованої позивачем після смерті батька, суд виходить з того, що не маючи можливості самостійно визначити коло спадкоємців померлого ОСОБА_4 та не отримавши передбачені ч. 3 ст. 148-1 ЗК України документи, орендар ПП «ЗІС» не мав можливості здійснювати виплату орендної плати за землю спадкоємцям померлого власника земельної ділянки.

Разом з тим, відповідно до п. 36 спірних договорів оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Як свідчить п. 37 договору оренди землі, його розірвання в односторонньому порядку не допускається.

Устатті 141 ЗК Українисеред підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другоюстатті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у вищевказаних постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у Постанові від 29.07.2020 року у справі № 277/526/18 виклав свою позицію, а саме : «Загальні положення щодо наслідків порушення зобов`язань визначеністаттями 610-611 ЦК України. Зокремастаття 610 ЦК Українизазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (статті 611 ЦК України). Отже, невиконання зобов`язань однією зі сторін договору має наслідком розірвання договору за ініціативою сторони, яка втратила інтерес до виконання та продовження правовідносин за договором. Згідно зістаттею 759 ЦК Україниза договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У пункті "д" частини першоїстатті 141 ЗК Українипередбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати. Згідно зі статтями13,15,21 Закону України «Про оренду землі»одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановлених договором розмірі, строку та порядку. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, вказує на систематичне порушення умов договору оренди земельної ділянки і може бути підставою для його розірвання. За своєю правовою природою поняття «несвоєчасна сплата» означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема, у строк, передбачений договором оренди землі.».

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

Верховний Суд у Постанові від 22.09.2020 року у справі № 327/163/17 Верховний суд дійшов висновку, що «згідно із частиною другоюстатті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Крім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18), вказано, що при розірванні договору оренди землі з підстав невиплати орендної плати позивачу доведенню підлягає наявність в сукупності двох умов: істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням.

Суд вважає, що позивачем не зазначено у позові та не доведено під час судового розгляду заподіяння шкоди, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договорів оренди землі, а також жодних інших обставин, які могли б бути підставою для їх розірвання.

Пунктом 9 вказаних вище договорів оренди землі № 39 від 31.12.2015 та 382 від 18.04.2006 сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем грошовою формою у розмірі 1,5% нормативної грошової оцінки (в подальшому змінено на 3%) нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або продукцією на дану суму, якщо зерном, то не менше п`яти центнерів.

Тобто умовами договору встановлена альтернатива за бажанням орендодавця отримати орендну плату за землю або в грошовій формі, або продукцією.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що ПП «ЗІС» не могло самостійно, без врахування позиції орендодавця, вирішувати питання про зарахування орендної плати саме у грошовій формі.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що ПП «ЗІС» не могло самостійно, без врахування позиції орендодавця, вирішувати питання про зарахування орендної плати саме у такій формі, оскільки договір передбачає альтернативні варіанти сплатиорендної плати без зазначення переважного права орендодавця обирати форму виплати орендної плати.

Позивачем не доведено, що ОСОБА_2 зверталася до ПП «ЗІС» із пропозицією щодо зміни умов договору або із заявою про те, в якій формі бажає у подальшому отримувати орендну плату, а також повідомляла відповідача про свої банківські реквізити тощо, як і не доведено факту відмови орендаря у виплаті орендної плати у грошовій формі.

Також суд звертає увагу на те, що позовної вимоги про стягнення орендної плати стороною позивача не заявлено, тоді як представник відповідача наголосив у судовому засіданні на тому, що підприємство готове виплатити ОСОБА_2 орендну плату за весь період у любий зручний для неї час.

Посилання представника позивача на положення ст. 537 ЦК України про те, що ПП «ЗІС» не вжило усіх можливих заходів для виплати орендної плати ОСОБА_2 , а саме шляхом внесення боргу на депозит нотаріуса, нотаріальної контори, спростовуються вище викладеними доводами суду. Орендар ПП «ЗІС» не мав можливості здійснювати виплату орендної плати за землю, в тому числі і шляхом внесення плати на депозит нотаріуса/нотаріальної контори, оскільки коло спадкоємців померлого власника земельної ділянки встановлено не було.

Крім того, аналіз даної норми дає підстави вважати, що виконання зобов`язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори є правом боржника, а не прямим його обов`язком.

Згідно ч. ч. 1, 8 ст. 83 ЦК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на наведене, суд не бере до уваги докази, подані представником позивача під час розгляду справи по суті, що надійшли на адресу суду 11.11.2021, оскільки дані документи (звіт про виконання довіреності, довіреність, заява) подані суду з порушенням вимог ст. 83 ЦПК України. При тому, позивач також мав можливість скористатись своїм правом відповіді на відзив у передбачений ст. 179 ЦПК строк.

Позаяк, суд зазначає, що подані з порушенням строку документи не містять ні кадастрового номеру земельної ділянки, ні місця її розташування, що позбавляє суд можливості встановити належність даних доказів до спірних у даній справі правовідносин (а.с. 121-122).

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на їх підтвердження, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо дострокового розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Оскільки позовні вимоги про скасування права оренди вищевказаних земельних ділянок (припинення речового права) є похідними стосовно вимог про розірвання договорів оренди, тому також до задоволення не підлягають.

Згідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позову, судові витрати підлягають залишенню за позивачем у відповідності до положення ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76,78, 81, 95, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_2 , представником якої є адвокат Клінчиков Сергій Олександрович, до приватного підприємства «ЗІС» про розірвання договорів оренди земельних ділянок та скасування права оренди земельних ділянок - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Клінчиков Сергій Олександрович, адреса: 21036, вул. Д. Галицького, 27 а, оф. 203 м. Вінниця, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 364 від 19.12.2003.

Відповідач: Приватне підприємство «ЗІС», адреса: вул. Затишна, 6, кв. 4, с. Війтівка Бершадського (Гайсинського) району Вінницької області, код ЄДРПОУ 13319364.

Представник відповідача: адвокат Притула Василь Леонідович, адреса: АДРЕСА_3 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 820 від 25.03.2013.

Повне судове рішення складено та підписно 15.07.2022.

Суддя