Постанова

від 04.07.2022 по справі 505/308/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4509/22

Справа № 505/308/19

Головуючий у першій інстанції Павловська Г. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Зеніної М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Золота Нива» в особі директора ОСОБА_5 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Золота Нива» в особі директора ОСОБА_5, треті особи: державний реєстратор Окнянської районної державної адміністрації Одеської області та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Котовського міськрайонного суду Одеської області до Селянського (фермерського) господарства «Золота Нива», в особі директора ОСОБА_5, з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації, третя особа: державний реєстратор Окнянської районної державної адміністрації Одеської області.

Позов обґрунтований тим, що позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 квітня 2011 року належить земельна ділянка площею 5,1788 гектарів, що розташована на території Качурівської сільської ради Котовського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122982500:01:001:0357.

Вищевказана земельна ділянка належала її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно договору №20 від 26 лютого 2000 року її мати ОСОБА_3 уклала договір оренди земельної ділянки (паю) з СФГ «Золота Нива» терміном на 10 років, який був зареєстрований у книзі реєстрації договорів про оренду землі Качурівською сільською радою за №133.

У 2011 році, після отримання свідоцтва про право на спадщину, позивач звернулась до СФГ «Золота Нива» про повернення їй земельної ділянки, оскільки закінчився термін договору оренди, крім того з 2007 року з нею не було проведено розрахунок за користування земельною ділянкою, також позивач бажала в подальшому використовувати земельну ділянку в своїх цілях та на власний розсуд.

Проте, як зазначила позивач, з моменту права власності на цю земельну ділянку вона не може отримати ані кошти за використання земельної ділянки, ані саму земельну ділянку. Відповідач вводить її в оману та ігнорує її вимоги.

Восени 2017 року позивач знову звернулась до відповідача з проханням провести розрахунок за 2007-2017 роки та повернення їй земельної ділянки, однак позивач отримала відповідь, що земельна ділянка може бути повернутою лише після закінчення строку дії договору оренди, який між ними був підписаний та зареєстрований.

При зверненні до державного реєстратора про отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру позивач дізналась, що договір оренди землі серія та номер б/н, виданий 27.11.2014 року, дійсно зареєстрований 21.02.2018 року, індексний номер 39784689. Державну реєстрацію провів Ремінний Олексій Олексійович , Окнянська районна державна адміністрація. З договору вбачається, що позивач надала СФГ «Золота Нива» в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 5,1789 га строком на 17 років, з правом пролонгації, до того ж орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі та в розмірі 3 % від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивачка зауважила, що не підписувала вищевказаний договір оренди, згоду на його укладення не давала, відповідачем було здійснено підробку її підпису. Також, починаючи від дня смерті її матері СФГ «Золота Нива» не сплачує орендну плату за використання земельної ділянки, що порушує її права як власника земельної ділянки та не унеможливлює використання земельної ділянки в своїх цілях та на власний розсуд. Невиконання обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди, що є, на думку позивача, підставою для його розірвання та повернення їй спірної земельної ділянки.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,1788 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122982500:01:001:0357, що розташована на території Качурівської сільської ради Котовського району Одеської області, укладений 27.11.2014 року між ОСОБА_1 та СФГ «Золота Нива», в особі директора ОСОБА_5.

Скасовано рішення про державну реєстрацію земельної ділянки площею 5,1788 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122982500:01:001:0357, що розташована на території Качурівської сільської ради Котовського району Одеської області, вчинену державним реєстратором Окнянської районної державної адміністрації Одеської області Ремінним Олексієм Олексійовичем, індексний номер 39784689 від 21.02.2018 року о 10:40:42.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Селянське (фермерське) господарство «Золота Нива» в особі директора ОСОБА_5 подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ухвалами Одеського апеляційного суду від 19.11.2021 року поновлено строк СФГ «Золота Нива» на подання апеляційної скарги на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2021 року, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 05.07.2022 року на 14-00 г.

16.02.2022 року до Одеського апеляційного суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження з посиланням на те, що вона отримала рішення суду першої інстанції з відміткою про набрання ним чинності і припинила державну реєстрацію права оренди відповідача.

Будучи в розумінні ч.8 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи на 05.07.2022 року на 14-00 год, сторони в судове засідання не з`явилися.

Заяв про відкладення розгляду справи від сторін у справі не надходило.

24.06.2022 року від ОСОБА_2 до Одеського апеляційного суду надійшла заява про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, оскільки вона уклала договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_1 19.10.2021 року і тому рішення суду апеляційної інстанції в даній справі буде впливати на її права, як нового орендаря земельної ділянки. Одночасно ОСОБА_2 просила залишити апеляційну скаргу СФГ «Золота Нива» без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.07.2022 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Золота Нива» в особі директора ОСОБА_5, третя особа державний реєстратор Окнянської районної державної адміністрації Одеської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації в якості третьої особи без самостійних вимог на боці позивача.

При цьому колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 є обізнаною про обставини справи, ухвалене судом першої інстанції судове рішення та про подану апеляційну скаргу, оскільки письмово виказала власну позицію щодо поданої відповідачем апеляційної скарги, не просила про відкладення судового розгляду за поданою апеляційною скаргою з наступним повідомленням її про нову дату судового засідання і тим самим не висловила заперечень проти розгляду справи 05.07.2022 року.

Колегія суддів звертає увагу, що справа розглядається в судах з січня 2019 року (період подачі позову), а в апеляційному суді - з вересня 2021 року (період подачі апеляційної скарги).

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Всім зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог в частині визнання договору оренди недійсним, у зв`язку з несплатою орендної плати, а також зважаючи на факт розірвання судом спірного договору, на підставі якого була проведена державна реєстрація прав, що свідчить про припинення речового права, про ефективність обраного позивачем способу захисту в частині скасування державної реєстрації речового права.

Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.

Судом встановлено, що:

- ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 квітня 2011 року, серія ВР 332573, зареєстровано в реєстрі №354 належить земельна ділянка площею 5,1788 гектарів, розташована на території Качурівської сільської ради Котовського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122982500:01:001:0357 (а.с. 7);

- згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 115926072 від 02.03.2018 року власником земельної ділянки площею 5,1788 гектарів, яка розташована на території Качурівської сільської ради Котовського району Одеської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122982500:01:001:0357 є ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1490842551229 (а. с. 8);

- вищевказана земельна ділянка належала матері позивачки - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №021104, виданого Котовською районною державною адміністрацією Одеської області 20 грудня 2004 року на підставі розпорядження Котовської районної державної адміністрації Одеської області №324-04 від 20 серпня 2004 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:04:525:000104 (а. с. 6);

- згідно з договором №20 від 26 лютого 2000 року мати позивачки - ОСОБА_3 уклала договір оренди земельної ділянки (паю) з СФГ «Золота Нива» терміном на 10 (десять) років, який був зареєстрований у Книзі реєстрації договорів про оренду землі Качурівською сільською радою за №133 (а. с. 4-5);

- 27.11.2014 року між ОСОБА_1 (орендодавець), з одного боку, та СФГ «Золота Нива» (орендар), з другого боку, укладено договір оренди землі (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Качурівської сільської ради Котовського району Одеської області. В оренду передається земельна ділянка, загальною площею - 5,1788 га, у тому числі 5,1788 га ріллі, кадастровий номер: 5122982500:01:001:0357. Відповідно до п. 4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 87434,75 грн. договір укладено на 17 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.Розділом договору «Орендна плата» передбачено, що розмір орендної плати становить 3% від вартості земельної ділянки (відповідно до довідки, виданої уповноваженим органом) у грошовій формі або у вигляді натурплати чи наданих послуг (п.8.). Орендар виплачує орендну плату Орендодавцю у строк не пізніше закінчення фінансового року Орендаря (п.10). Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (п. 11). У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 13). Згідно з п. 40 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (а. с. 9-13);

- згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 115926072 від 02.03.2018 року вказаний договір оренди землі був зареєстрований 21.02.2018 року; підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі серія та номер: б/н, виданий 27.11.2014 року, видавник СФГ «Золота Нива»; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Індексний номер 39784689 від 21.02.2018 року, 10:40:42, Ремінний Олексій Олексійович , Окнянська районна державна адміністрація Одеської області (а. с. 12).

Колегія суддів виходить з наступного.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач стверджує, що будучи власником земельної ділянки в порядку спадщини після смерті матері, вона протягом тривалого часу не отримує орендну плату і одночасно отримує відмову від орендаря і у поверненні земельної ділянки. Дізнавшись, що підставою для державної реєстрації права оренди був договір оренди підписаний від її імені, вона звернулася з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір не підписувала, умови його не погоджувала, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачці, як власниці цієї земельної ділянки, покликаючись до умов договору, підписаного невстановленою особою замість позивача без її волевиявлення.

Таким чином позивач в якості підстав для визнання договору оренди недійсним зазначила, як не підписання нею, а відтак і не погодження умов договору оренди, а також порушення прав позивача у вигляді систематичного неотримання нею орендної плати.

Проте з матеріалів справи не вбачається, що позивач належними і достатніми доказами (висновок судової почеркознавчої експертизи) довела факт не підписання особисто нею оспорюваного договору оренди та підписання цього договору невстановленою особою замість позивача без її волевиявлення.

При таких обставинах немає підстав вважати оспорюваний позивачем договір оренди неукладеним саме між позивачем та СФГ «Золота Нива», тобто немає підстав вважати, що умови договору оренди земельної ділянки між сторонами справи не погоджувалися.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору оренди недійсним відповідно до закону.

Проте відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом.

У постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі

№ 6-1512цс16 зазначено, що: «правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав».

Позивач в якості підстави визнання договору оренди недійсним вказує систематичну несплату орендарем орендної плати.

Колегія суддів звертає увагу, що як і для будь-якого виду договору, загальні підстави недійсності договору оренди земель сільгосппризначення перелічені в частинах першій - третій, п`ятій та шостій ст.203 ЦКУ. Ними є:

¦суперечність змісту договору ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

¦відсутність у сторони договору необхідного обсягу цивільної дієздатності;

¦волевиявлення сторони договору не є вільним і не відповідає її внутрішній волі;

¦договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

¦укладений батьками (усиновлювачами) договір суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Спеціальна підстава недійсності договору оренди землі була закріплена в ч.2 ст.15 Закону Про оренду землі в редакції, яка діяла до 05.04.2015 року. Вказана норма передбачала, зокрема, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно з ч.2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка діяла на момент укладення договору - 27.11.2014 року істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об`єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Зі змісту оспорюваного договору оренди землі від 27.11.2014 року вбачаєься, що орендна плата вноситься орендарем у розмір 3% від вартості земельної ділянки (відповідно довідки, виданої уповноваженим органом) у грошовій формі або у вигляді натуроплати чи наданих послуг. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендар виплачує (надає послуги) орендну плату Орендодавцю у строк не пізніше закінчення фінансового року Орендаря. Передача продукції та надлання послуг оформлюється відповідними актами. Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених закнодаством. У разі, невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення. Договором визначена нормативно-грошова оцінка земельної ділянки 87 434,75 грн.

Тобто, будучи істотною, умова договору оренди щодо сплати орендної плати, із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату передбачена договором оренди.

Наявність у договорі оренди цієї істотної умови, зміст її викладення та суть жодним чином не унеможливило виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, а сама по собі незгода позивачки з належністю виконання договору не може бути підставою для визнання її прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав, що цілком узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16.

Наведеного суд першої інстанції не врахував і дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання договору оренди недійсним через систематичну не сплату орендної плати.

При таких обставинах, рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення позову без задоволення з підстав та обґрунтувань, викладених у цій постанові суду апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що доведення факту прострочення за орендною платою є підставою для її стягнення з орендаря в тому числі з урахуванням інфляції, 3% річних та пені передбаченої договором оренди, а у разі доведеності факту систематичності несплати орендної плати - для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Проте таких вимог позивачем не заявлено.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в порядку нового апеляційного перегляду справи ухвалено нове судове рішення, яким позов залишено без задоволення, то з ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства «Золота Нива» слід стягнути судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Золота Нива» в особі директора ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Золота Нива» в особі директора ОСОБА_5, треті особи: державний реєстратор Окнянської районної державної адміністрації Одеської області та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Селянського (фермерського) господарства «Золота Нива», ЄДРПОУ 30909904, судовий збір у розмірі 3 405 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 14 липня 2022 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А П. Заїкін

С.О. Погорєлова