Рішення

від 13.07.2022 по справі 440/12007/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2022 року м. ПолтаваСправа №440/12007/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Лукім`я" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ від 01.04.2021 №2769-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки";

зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,00 га кадастровий номер 5323683600:00:003:0018.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою, адже його погоджено у встановленому законом порядку; відповідно до висновку про погодження проекту землеустрою проект землеустрою відповідає вимогам чинного земельного законодавства.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 72-80/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що обрана позивачем земельна ділянка не відноситься до земель державної власності, а за інформацією відділу в Оржицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області належить до земель, переданих у колективну власність КСП ім. Дзержинського на підставі державного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ПЛ №000067 від 31.01.1996, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1. На цій підставі відповідач, посилаючись на приписи пункту 231 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, вважав, що у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відсутні повноваження щодо розпорядження обраною позивачем земельною ділянкою.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального провадження, розгляд справи розпочато спочатку зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Лукім`я".

У підготовчому засіданні 10.05.2022 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Розгляд справи 31.05.2022 відкладено за клопотанням представника відповідача про неможливість з`явитись у судове засідання.

У судове засідання 29.06.2022 учасники справи не з`явилися, про його проведення повідомлені.

Позивач причин неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи надала клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача повторно надала до суду клопотання про відкладення судового засідання, посилаючись на велике навантаження, значний обсяг роботи та обмежену кількість представників Головного управління, у задоволенні якого суд відмовив з огляду на повторну неявку представника відповідача у судове засідання, а також зважаючи на ненадання доказів наявності поважних причин повторної неявки представника відповідача у судове засідання.

Так, відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У силу пункту 2 частини третьої цієї статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на повторну неявку в судове засідання 29.06.2022 усіх учасників справи без поважних причин, зважаючи на достатність наданих учасниками справи доказів та повідомлених обставин для ухвалення рішення у справі, а також за відсутності перешкод для розгляду справи по суті, суд завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Обставини справи

17.09.2019 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с. 15/.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 25.09.2019 №7151-СГ позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою /а.с. 16/.

За заявою ОСОБА_1 від 12.12.2019 та відповідно до завдання на виконання робіт з розробки проекту землеустрою ТОВ "Землеустрій 2008" у 2019 році розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області /а.с. 22-53/.

08.01.2020 експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Філіпською В.В. надано висновок №98/82-20 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 /а.с. 18/.

28.04.2020 відомості про земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру з присвоєнням їй кадастрового номера 5323683600:00:003:0018, що підтверджено копією витягу з ДЗК /а.с. 19-21/.

24.12.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 20.12.2020 про затвердження проекту землеустрою /а.с. 78/, проте відповідач наказом від 01.04.2021 №2769-СГ відмовив у затвердженні проекту землеустрою /а.с. 79-80/. У цьому наказі відповідач зазначив, що за інформацією відділу в Оржицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області обрана позивачем земельна ділянка належить до земель, переданих у колективну власність КСП ім. Дзержинського на підставі державного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ПЛ №000067 від 31.01.1996, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1, а тому у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відсутні повноваження розпоряджатись нею.

Не погодившись з цим рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду за захистом порушеного права.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

За змістом частин першої, четвертої статті 116 Земельного кодексу України (тут та надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з частиною восьмою цієї статті, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом частини четвертої статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

А відповідно до частини п`ятої згаданої статті, органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність наказу відповідача від 01.04.2021 №2769-СГ про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

Частиною другої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведеними вище положеннями статей 116, 121 ЗК України гарантоване право особи на отримання у власність в межах норм безоплатної приватизації, з-поміж іншого, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним (компетентним) органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Так, розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. У разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність.

При цьому закон зобов`язує компетентний орган за результатами розгляду заяви зацікавленої особи про затвердження проекту землеустрою прийняти конкретне мотивоване рішення: про затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні.

У свою чергу, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

А у силу частини четвертої названої статті, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Законом України від 10.07.2018 №2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21 такого змісту: "21. Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

Закон №2498-VIII набрав чинності з 01.01.2019.

Покликаючись на це положення відповідач стверджував, що обрана ОСОБА_1 земельна ділянка не відноситься до земель державної власності, оскільки за інформацією відділу в Оржицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області належить до земель, переданих у колективну власність КСП ім. Дзержинського на підставі державного акта на право колективної власності на землю серії ІІ-ПЛ №000067 від 31.01.1996, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1 /а.с. 81-83/.

З цього приводу суд встановив, що розпорядженням голови Оржицької районної державної адміністрації від 26.02.2000 №103 перереєстровано суб`єкта підприємницької діяльності - юридичну особу колгосп імені Дзержинського в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Лукім`я" /а.с. 97/.

Водночас листом від 03.12.2021 вих.№31 за підписом директора СТОВ "Лукім`я" суд повідомлено, що відомості щодо правонаступництва за КСП ім. Дзержинського разом з їх документальним підтвердженням у СТОВ "Лукім`я" відсутні /а.с. 163/.

Отже, відповідач та третя особа у ході розгляду справи не довели, що обрана позивачем земельна ділянка відноситься до земель, які перейшли у власність чи користування СТОВ "Лукім`я".

Суд враховує, що у силу наведених вище приписів пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України Закон №2489-VІІІ є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Однак, доказів того, що запитувана ОСОБА_1 земельна ділянка зареєстрована як комунальна власність суду також не надано.

За приписами частини третьої статті 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Вказана норма чітко визначає три форми власності на землю в Україні та не передбачає довільного або розширеного тлумачення.

Крім того, відповідно до частини першої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Отже, будь які землі, які не перебувають у приватній або комунальній власності, є землями державної власності.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.08.2021 у справі №280/3180/19.

А оскільки у ході розгляду справи відповідач та третя особа не довели, що обрана ОСОБА_1 земельна ділянка на дату видання Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області наказу від 01.04.2021 №2769-СГ перебувала у комунальній чи приватній власності, суд дійшов висновку, що така земельна ділянка відносилась до земель державної власності.

За таких обставин, суд констатує, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 01.04.2021 №2769-СГ не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, з урахування чого позов у цій частині вимог належить задовольнити.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачу, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов`язком суду, який має приймати рішення в межах позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право.

Правила адміністративного судочинства допускають випадки, коли суд може вийти за межі вимог позову, зокрема, у випадку, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім або неправильно ним обраним для повного та ефективного захисту його прав, свобод та інтересів.

Так, відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, що пов`язано з публічно-правовим характером спірних відносин та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може і зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів, порушення яких встановлено судом.

За обставин цього спору суд враховує, що рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Прийняття такого рішення без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Завданням адміністративного суду насамперед є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що відповідач одноразово відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, у якості підстави для відмови визначив виключно відсутність у нього повноважень розпоряджатись обраною позивачем земельною ділянкою, внаслідок чого у суду наразі немає підстав вважати, що відповідач може в подальшому створювати перешкоди у реалізації заявником гарантованого йому законодавством права на затвердження проекту землеустрою та отримання земельної ділянки у власність.

А оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості та наміру у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням висновків суду, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для відновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду.

Подібний висновок щодо застосування норм права у спірних відносинах наведений у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №200/5001/21.

Отже, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково з одночасним виходом за межі позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду судовий збір не сплачувала, від його сплати звільнена ухвалою суду від 06.10.2021 як багатодітна мати.

Відповідач та третя особа доказів понесення судових витрат не надали.

За відсутності у матеріалах справи доказів понесення учасниками спору судових витрат, питання про їх розподіл суд не розглядає.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Лукім`я" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 01 квітня 2021 року №2769-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 грудня 2020 року (вхідний від 24 грудня 2020 року №М-26350/0/25-20) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області за межами населених пунктів, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930; вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039).

Третя особа: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Лукім`я" (код ЄДРПОУ 03772985; пров. Адміністративний, 6, с. Лукім`я, Лубенський район, Полтавська область, 37751).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга в електронній формі подається через Електронний кабінет користувача підсистеми "Електронний суд" безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, а у паперовій формі через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення.

СуддяО.О. Кукоба