Рішення

від 13.07.2022 по справі 480/3268/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2022 року Справа № 480/3268/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3268/22 за позовом ОСОБА_1 до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Садівської сільської ради Сумського району Сумської області від 15.12.2021 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ";

- зобов`язати Садівську сільську раду Сумського району Сумської області на найближчому пленарному засіданні сесії Садівської сільської ради Сумського району Сумської області повторно розглянути його заяву від 07.12.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Садівської сільської ради Сумського району Сумської області, з урахуванням вимог діючого законодавства.

Мотивуючи вимоги позову зазначив, що 15.12.2021 відповідач своїм рішенням відмовив йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з тим, що згідно рішення виконавчого комітету Шпилівської сільської ради народних депутатів Сумського району Сумської області від 27.01.1994 № 5 бажана до відведення земельна ділянка передана безкоштовно громадянам, членам садівничого товариства "Радуга", у приватну власність для ведення колективного садівництва. На переконання позивача вказане рішення є протиправним, оскільки вказана відповідачем підстава для відмови є необґрунтованою та не узгоджується з приписами ст.118 Земельного кодексу України. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 10.05.2022 відкрито спрощене провадження по даній справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, відзиву на позовну заяву відповідачем надано не було.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

07 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Садівської (Шпилівської) сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки.

Рішенням від 15.12.2021 відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність зазначеної земельної ділянки посилаючись на те, що бажана до відведення земельна ділянка збігається з земельною ділянкою, яка згідно рішення виконавчого комітету Шпилівської сільської ради народних депутатів Сумського району Сумської області від 27.01.1994 № 5 передана безкоштовно громадянам, членам садівничого товариства "Радуга", у приватну власність для ведення колективного садівництва.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Судом установлено, що запланована позивачем до відведення земельна ділянка належить до земель, переданих у приватну власність членам садівничого товариства "Радуга", відповідно до рішення виконавчого комітету Шпилівської сільської ради народних депутатів Сумського району Сумської області від 27.01.1994 № 5, що підтверджується Державним актом на право постійного володіння землею серії А № 001678 на земельний масив 82,0 га для колективного садівництва (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення), зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею № 237.

Докази визнання протиправним або скасування вказаного Державного акту на право на право постійного володіння землею в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 1 Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (надалі - Указ № 720/95) установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 2 Указу № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Аналіз викладеного дає підстави вважати, що у разі якщо землі колективної власності не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження такими землями не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного статтею 122 Земельного кодексу України, а землі залишаються у колективній власності.

З прийняттям Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ, законодавець виключив із форм власності на землю окремі форми, правовий режим яких встановлювався попередньою редакцією Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ, таких як колективна власність.

При цьому, в процесі реформування земельного законодавства законодавцем не передбачено жодних перехідних положень щодо права колективної власності осіб, які набули таке право до набрання чинності Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ, а саме: не врегульовано питання процесу припинення права колективної власності на земельну ділянку та її подальший перехід у державну чи комунальну власність, не встановлений орган, уповноважений приймати рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність тощо.

Відсутність будь-якого законодавчого врегулювання цього питання не дозволяє дійти висновку, що землі колективної власності автоматично переходять у державну або колективну власність.

Водночас відсутність регулювання та визначеності на законодавчому рівні не може бути перешкодою для реалізації права власності на підставі чинного державного акта.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною першою статті 155 Земельного кодексу України врегульовано, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що Державний акт на право на право постійного володіння землею серії А № 001678 на земельний масив 82,0 га є належним доказом, що підтверджує право колективної власності на обрану позивачем для відведення земельну ділянку, а відтак остання не належить до земель комунальної власності.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка належить до колективної власності, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні повноваження розпоряджатись такою земельною ділянкою, в тому числі і надавати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення частини зазначеної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04 лютого 2016 року у справі № 816/3798/14 (номер в ЄДРСР 55835479).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал