Постанова

від 12.07.2022 по справі 160/19840/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/19840/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Ліненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року (м. Дніпро, суддя Голобутовський Р.З.) у справі № 160/19840/21

за позовом Приватного підприємства "Тиман"

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

У жовтні 2021 року приватне підприємство "Тиман" (далі позивач) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт, а саме: винесені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення №0094250721 від 30.06.2021 року форми «Р», яким визначене грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4 369 476,25 грн. (3 495 581,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 873 895,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення №0094260721 від 30.06.2021 року форми «В4», яким визначене та зменшене від`ємне значення податку на додану вартість за грудень 2020 року в сумі 66 763,00 грн. як такі, що порушують права, свободи та інтереси ПП «Тиман».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності. Суд першої інстанції зазначив, що відповідач не надав доказів, які б свідчили про обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги відповідача мотивовано, зокрема тим, що позивач вступав в господарські відносини з ТОВ «БІМАНАКВАД КОРПОРЕЙШН», однак останнє відповідає пункту 8 критеріїв ризиковості, а операція по перерахуванню коштів позивача на рахунки ТОВ «БІМАНАКВАД КОРПОРЕЙШН» фактично не здійснена.

Також, відповідач вказує, між позивачем та ТОВ «БП «КОМФОРТМОНТАЖ» укладено договір від 07.05.2019 №136, однак складені акти виконаних робіт до договору не розкривають зміст наданих послуг та не містять детальну інформацію про них. Крім того, ТОВ «БП «КОМФОРТМОНТАЖ» відповідає пункту 8 критеріїв ризиковості згідно рішення органів ДПС від 05.02.2020 №25129.

Разом з тим, відповідач зазначає, що між позивачем та ПП «СУНАТКО» укладено договір від 03.07.2017 № 03/07-1, однак акти здачі-прийняття робіт до нього не розкривають зміст наданих послуг та не містять детальної інформації, а згідно баз контролюючого органу ПП «СУНАТКО» не міг надати послуги. Крім того, вказаний договір позивач не надав під час перевірки.

Стосовно відносин позивача та ТОВ «МАРБУДПОСТАЧ» відповідач вказує, що між ними укладений договір про технічне обслуговування, однак акти здачі-прийняття робіт не розкривають змісту наданих послуг, а ТОВ «МАРБУДПОСТАЧ» згідно інформаційних баз відповідача не міг надати ці послуги. Крім того, відповідач зазначає про наявність вироку суду від 22.06.2020 у справі №209/391/20, яким визнано винним директора ТОВ «МАРБУДПОСТАЧ» у підробці документів.

Відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «БК «БУДУПРАВЛІННЯ №12», ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ АЛЬЯНС», ТОВ «ІМПЕРА КАПІТАЛ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА СІТІБУДІНДУСТРІЯ» відповідач зазначає про укладення договорів про виконання робіт пов`язаних з реконструкцією, однак згідно інформаційних баз даних контролюючого органу ці товариства не мали змоги здійснити таку діяльність, а акти до договорів не розкривають зміст наданих послуг та не містять їх деталізацію.

Відтак, відповідач вважає, що спірні рішення є правомірними.

З цих підстав, відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційних скарг заперечив, підтримавши висновки суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що приватне підприємство «Тиман» (код ЄДРПОУ 33855407) зареєстроване 22.12.2005 року (номер державної реєстрації 12231020000001741), перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області. З 10.01.2006 року є платником ПДВ.

У період з 13.05.2021 року по 19.05.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі п.19-1.1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланової виїзна перевірка Приватного підприємства «Тиман» (код ЄДРПОУ 33855407) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТОРГ ЕКСІМІ» (код ЄДРПОУ 42620140) за період з 01.03.2019 року по 31.03.2019 року, з ТОВ «БП «КОМФОРТМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 42878498) за період з 01.06.2019 року по 30.06.2019 року, з ПП «СУНАТКО» (код ЄДРПОУ 31459088) за період з 01.07.2019 року по 31.07.2019 року, з ТОВ «КВІНТЕР АЛЬФА» (код ЄДРПОУ 43022766) за період з 01.08.2019 року по 31.08.2019 року, з ТОВ «БК» БУДУПРАВЛІННЯ №12» (код ЄДРПОУ 43184410) за період з 01.12.2019 року по 31.12.2019 року, з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА СІТІБУДІНДУСТРІЯ» (код ЄДРПОУ 43272669) за період з 01.09.2020 року по 30.09.2020 року, з ТОВ «БКА» (код ЄДРПОУ 42771878) за період з 01.11.2020 року по 30.11.2020 року та з ТОВ «ІМПЕРА КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 42774989) за період з 01.12.2020 року по 31.12.2020 року.

За результатами перевірки складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Тиман» (код ЄДРПОУ 33855407) №1619/04-36-07-21/33855407 від 26.05.2021 року, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення ПП «Тиман» вимог податкового законодавства, а саме:

- п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 495 581,00 грн., в тому числі: березень 2019 року у сумі 61 887 грн., квітень 2019 року у сумі 10 608 грн., травень 2019 року у сумі 44 115 грн., червень 2019 року у сумі 588 123 грн., липень 2019 року у сумі 100 598 грн., серпень 2019 року у сумі 91 629 грн., жовтень 2019 року у сумі 79 562 грн., листопад 2019 року у сумі 38 879 грн., грудень 2019 року у сумі 495 835 грн., січень 2020 року у сумі 99 629 грн., лютий 2020 року у сумі 562 677 грн., березень 2020 року у сумі 115 923 грн., квітень 2020 року у сумі 173 564 грн., липень 2020 року у сумі 28 027 грн., вересень 2020 року у сумі 498 815 грн., листопад 2020 року у сумі 212 368 грн., грудень 2020 року у сумі 293 342 грн., та зменшено від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 66 763 грн., в тому числі: грудень 2020 року у сумі 66 763 грн.

Не погодившись з висновками перевірки ПП «Тиман» були подані заперечення від 09.06.2021 року за вих. №174 на Акт перевірки.

23.06.2021 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом №42711/6/04-36-07-21-12 «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки від 26.05.2021 №1619/04-36-07-21/33855407» повідомило позивача про залишення без змін висновків, що викладені в Акті перевірки.

На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 30.06.2021 року за №0094250721 форма «Р», яким ПП «Тиман» визначене грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4 369 476,25 грн. (3 495 581,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 873 895,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- від 30.06.2021 року за №0094260721 форма «В4», яким ПП «Тиман» визначене та зменшене від`ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2020 року у сумі 66 763,00 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ПП «Тиман» подано скаргу до ДПС України від 26.07.2021 року №236.

21.09.2021 року ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги №21569/6/99-00-06-01-02-06, яким податкові повідомлення-рішення №0094250721 та №0094260721 від 30.06.2021 року залишені без змін, а скарга ПП «Тиман» - без задоволення.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями №0094250721 та №0094260721 від 30.06.2021 року, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що документи, складені за результатом проведених операцій позивача з контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників операцій та встановити факт надання послуг. Крім того, деталізована інформація щодо робіт міститься не тільки в актах, а й у звітах до акту, технічних завданнях, специфікаціях та інших документах. Також, суд першої інстанції вказав, що висновки Акту перевірки ґрунтуються виключно на податковій інформації відносно контрагентів ПП «Тиман», а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Разом з тим, на переконання суду першої інстанції складання директором ТОВ «МАРБУДПОСТАЧ» неправдивого документу з метою отримання відповідної ліцензії, жодним чином не свідчить про нереальність господарської операції між ПП «Тиман» та про фіктивну діяльність ТОВ «МАРБУДПОСТАЧ». Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів ПП «Тиман» до матеріалів перевірки не долучено. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності, а тому позивач правомірно сформував податковий кредит з ПДВ за результатами цих господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи норми ст. 44 Податкового кодексу України, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено перелік обов`язкових реквізитів, які має містити первинний документ, зокрема це: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Також, згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, фінансово-господарські операції, за наслідками яких підприємство формує податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження під час вирішення цієї справи.

Зі змісту матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 04.03.2019 року між позивачем та ТОВ «ТОРГ ЕКСІМІ» укладено договір виконаних робіт №2019/1-04, згідно якого ТОВ «ТОРГ ЕКСІМІ» залучено позивачем для виконання робіт реконструкції будівлі Полтавського кардіологічного центру.

На підтвердження виконання умов договору №2019/1-04 в матеріалах справи наявні документи, а саме: податкова накладна №48 від 28.03.2019 року на суму 800 000,00 грн., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №48 від 28.03.2019 року, звіт про обсяг виконаних робіт до акту №48 від 28.06.2019 року, рахунок-фактура №48 від 28.03.2019 року, виписки по рахункам, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що новим кредитором за договором №2019/1-04 стало ТОВ «БІМАНАКВАД КОРПОРЕЙШН», з яким позивач провів розрахунки, що підтверджують платіжні доручення №1026 від 08.04.2019 року на суму 250 000,00 грн., №1027 від 08.04.2019 року на суму 280 000,00 грн., №1028 від 08.04.2019 року на суму 270 000,00 грн.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що між позивачем та ТОВ «БІМАНАКВАД КОРПОРЕЙШН» перерахування коштів не здійснено.

Також, апеляційним судом встановлено, що 07.05.2019 року між позивачем та ТОВ «БП» КОМФОРТМОНТАЖ» укладено договір виконання робіт (послуг) №136.

На підтвердження виконання умов договору №136 позивачем подано до справи документи, а саме: податкові накладні №194 від 20.06.2019 року на суму 2 948 400,00 грн., №213 від 21.06.2019 року на суму 480 000,00 грн.; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №194 від 20.06.2019 року, №213 від 21.06.2019 року; звіт про обсяг виконаних робіт до акту №194 від 20.06.2019 року; рахунки-фактури №194 від 20.06.2019 року, №213 від 21.06.2019 року; платіжне доручення №1131 від 10.07.2019 року на суму 377 124,00 грн.; виписки по рахункам; заказ-наряд на ремонт електрообладнання на об`єкті за адресою: м. Нововолинськ, Волинська область, вул. Луцька, 20; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад та грудень 2019 року; акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад та грудень 2019 року; рахунок на оплату №199 від 30.11.2019 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 03.07.2017 року між позивачем та ПП «СУНАТКО» укладено договір виконання робіт №03/07-1 від 03.07.2017 року.

На підтвердження виконання умов договору №03/07-1 позивачем надано документи, а саме: податкова накладна №3 від 05.07.2019 року на суму 896 010,00 грн., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №3 від 05.07.2019 року, додаток до акту №3 приймання виконаних будівельних робіт від 05.07.2019 року, рахунок-фактура №3 від 05.07.2019 року, платіжне доручення №1132 від 11.07.2019 року на суму 896 010,00 грн., виписки по рахункам, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2019 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2019 року.

Крім того, 12.08.2019 року між позивачем та ТОВ «МАРБУДПОСТАЧ» (нова назва ТОВ «КВІНТЕР АЛЬФА») укладено договір про надання робіт (послуг) №12/08-1, згідно якого товариство залучено позивачем для виконання робіт технічного обслуговування обладнання (електромонтажні роботи) на об`єкті «Нове будівництво комплексу будівель і споруд на вул. Луцькій, 20 у м. Нововолинську, Волинської області».

На підтвердження виконання умов договору №12/08-1 позивачем надано документи, а саме: податкові накладні №909 від 19.08.2019 року на суму 470 000,00 грн., №950 від 20.08.2019 року на суму 498 000,00 грн.; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №89 від 19.08.2019 року, №95 від 20.08.2019 року; закази наряди на технічне обслуговування електрообладнання на об`єкті за адресою: м. Нововолинськ, Волинська область, вул. Луцька, 20; рахунки-фактури №89 від 19.08.2019 року, №95 від 20.08.2019 року; платіжне доручення №1206 від 10.09.2019 року на суму 96 800,00 грн.; виписки по рахункам; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень та грудень 2019 року; акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень та грудень 2019 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 26.09.2019 року між позивачем та ТОВ «БК «БУДУПРАВЛІННЯ №12» укладено договір виконаних робіт №26/09-19, згідно якого товариство залучено позивачем для виконання електромонтажних робіт на території металургійного комбінату у м. Кам`янське.

На підтвердження виконання умов договору №26/09-19 позивачем надано документи, а саме: податкові накладні №59 від 02.12.2019 року на суму 389 880,00 грн., №102 від 03.12.2019 року на суму 309 960,00 грн., №103 від 03.12.2019 року на суму 454 200,00 грн., №104 від 03.12.2019 року на суму 238 409,40 грн., №105 від 03.12.2019 року на суму 286 818,60 грн.; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №59 від 02.12.2019 року, №102 від 03.12.2019 року, №103 від 03.12.2019 року, №104 від 03.12.2019 року, №105 від 03.12.2019 року; додатки до актів здачі-приймання робіт (надання послуг); рахунки-фактури №59 від 02.12.2019 року, №102 від 03.12.2019 року, №103 від 03.12.2019 року, №104 від 03.12.2019 року, №105 від 03.12.2019 року; платіжні доручення №1367 від 17.02.2020 року на суму 120 000,00 грн., №1381 від 24.02.2020 року на суму 575 000,00 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року №01/09 від 21.09.2020 року.

Крім того, 19.09.2019 року між позивачем та ТОВ «БК «БУДУПРАВЛІННЯ №12» укладено договір виконання робіт №17, згідно якого товариство залучено позивачем для виконання робіт реконструкції будівлі Полтавського кардіологічного центру.

На підтвердження виконання умов договору №17 позивачем надано документи, а саме:

- податкові накладні №151 від 04.12.2019 року на суму 291 072,00 грн., №152 від 04.12.2019 року на суму 345 072,00 грн., №153 від 04.12.2019 року на суму 462 494,40 грн., №154 від 04.12.2019 року на суму 449 400,00 грн., №155 від 04.12.2019 року на суму 466 950,00 грн., №156 від 04.12.2019 року на суму 427 489,20 грн., №157 від 04.12.2019 року на суму 392 160,00 грн., №158 від 04.12.2019 року на суму 428 280,00 грн., №159 від 04.12.2019 року на суму 477 096,60 грн., №160 від 04.12.2019 року на суму 431 848,80 грн., №161 від 04.12.2019 року на суму 449 431,20 грн., №162 від 04.12.2019 року на суму 466 770,00 грн., №163 від 04.12.2019 року на суму 470 982,24 грн., №164 від 04.12.2019 року на суму 452 381,04 грн., №165 від 04.12.2019 року на суму 464 942,64 грн., №166 від 04.12.2019 року на суму 462 320,40 грн., №167 від 04.12.2019 року на суму 443 814,00 грн., №168 від 04.12.2019 року на суму 467 480,40 грн., №169 від 04.12.2019 року на суму 476 250,00 грн., №176 від 04.12.2019 року на суму 478 782,00 грн., №172 від 04.12.2019 року на суму 245 443,08 грн.;

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №151 від 04.12.2019 року, №152 від 04.12.2019 року, № 154 від 04.12.2019 року, №155 від 04.12.2019 року, №156 від 04.12.2019 року, №157 від 04.12.2019 року, № 158 від 04.12.2019 року, №159 від 04.12.2019 року, №160 від 04.12.2019 року, №161 від 04.12.2019 року, №162 від 04.12.2019 року, №164 від 04.12.2019 року, №165 від 04.12.2019 року, № 166 від 04.12.2019 року, № 167 від 04.12.2019 року, №168 від 04.12.2019 року, №169 від 04.12.2019 року, №170 від 04.12.2019 року, №172 від 04.12.2019 року;

- додатки до актів здачі-приймання робіт (надання послуг);

- рахунки-фактури №152 від 04.12.2019 року, №153 від 04.12.2019 року, №154 від 04.12.2019 року, №155 від 04.12.2019 року, №156 від 04.12.2019 року, №157 від 04.12.2019 року, №158 від 04.12.2019 року, №159 від 04.12.2019 року, №160 від 04.12.2019 року, №161 від 04.12.2019 року, №162 від 04.12.2019 року, №164 від 04.12.2019 року, № 166 від 04.12.2019 року, № 167 від 04.12.2019 року, №168 від 04.12.2019 року, №169 від 04.12.2019 року, №170 від 04.12.2019 року, №171 від 04.12.2019 року, №172 від 04.12.2019 року;

- платіжні доручення №1380 від 24.02.2020 року на суму 575 000,00 грн., № 1382 від 24.02.2020 року на суму 575 000,00 грн.;

- виписки по рахункам;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року;

- акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт;

- підсумкова відомість ресурсів.

В свою чергу, 26.09.2019 року між позивачем та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА СІТІБУДІНДУСТРІЯ» укладено договір виконання робіт №06/07/1, згідно якого товариство залучено позивачем для виконання робіт реконструкції будівлі Полтавського кардіологічного центру.

На підтвердження виконання умов договору №06/07/1 позивачем надано документи, а саме: податкові накладні №1 від 01.09.2020 року на суму 449 060,00 грн., №2 від 01.09.2020 року на суму 396 940,00 грн.; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 01.09.2020 року, №2 від 01.09.2020 року; додатки до актів здачі-приймання робіт (надання послуг); рахунки-фактури №1 від 01.09.2020 року, №2 від 01.09.2020 року; виписки по рахункам; платіжні доручення №1625 від 24.09.2020 року на суму 449 060,00 грн., №1626 від 25.09.2020 року на суму 396 940,00 грн.; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2020 року.

Крім того, зі змісту матеріалів справи вбачається, що 01.10.2020 року між позивачем та ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ АЛЬЯНС» укладено договір про надання послуг №3385-0110, згідно якого товариство залучено позивачем для виконання електромонтажних робіт за адресами, які визначеними позивачем.

На підтвердження виконання умов договору №3385-0110 позивачем надано документи, а саме: податкові накладні №488 від 02.11.2020 року на суму 394 650,00 грн., №489 від 02.11.2020 року на суму 398 570,00 грн., №490 від 02.11.2020 року на суму 347 856,00 грн., 3491 від 02.11.2020 року на суму 339 124,00 грн.; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №411 від 02.11.2020 року, №412 від 02.11.2020 року, №413 від 02.11.2021 року, №414 від 02.11.2021 року; додатки до актів здачі-приймання робіт (надання послуг); рахунки на оплату №597 від 02.11.2020 року, №598 від 02.11.2020 року, №599 від 02.11.2020 року, №600 від 02.11.2021 року; акти приймання виконаних будівельних робіт; специфікації до договору №3385-0110 від 01.10.2020 року; платіжні доручення №1659 від 25.11.2020 року на суму 347 856,00 грн., №1660 від 25.11.2020 року на суму 394 650,00 грн., №1661 від 25.11.2020 року на суму 339 124,00 грн., №1662 від 25.11.2021 року на суму 398 570,00 грн.; акти наданих послуг №258 від 02.12.2020 року, №260 від 10.12.2020 року; виписки по рахункам.

Також, 12.10.2020 року між позивачем та ТОВ «ІМПЕРА КАПІТАЛ» укладено договір виконаних робіт №12/10-2020, згідно якого товариство залучалось для виконання електромонтажних робіт за адресами визначеними позивачем.

На підтвердження виконання умов договору №12/10-2020 позивачем подано документи, а саме: податкові накладні №37 від 10.12.2020 року на суму 580 200,00 грн., №67 від 18.12.2020 року на суму 1 301 190,00 грн.; акти надання послуг №37 від 10.12.2020 року, №67 від 18.12.2020 року, №27 від 24.02.2021 року, №19 від 15.02.2021 року, №20 від 16.02.2021 року, №20/1 від 25.02.2021 року; платіжні доручення №1700 від 24.12.2020 року на суму 580 200,00 грн., №1718 від 30.12.2020 року на суму 162 648,75 грн., №1741 від 29.01.2021 року на суму 325 200,00 грн., №1813 від 17.03.2021 року на суму 288 357,00 грн., №1814 від 17.03.2021 року на суму 272 831,00 грн., №1815 від 17.03.2021 року на суму 251 428,00 грн.; звіти до актів приймання виконаних робіт; рахунки на оплату №47 від 10.12.2020 року, №67 від 18.12.2020 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; акти приймання виконаних будівельних робіт; виписки по рахункам.

Дослідивши документи, які складені за результатом проведених операцій позивача з контрагентами, що наявні в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, а отже дозволяють ідентифікувати учасників операцій та встановити факт надання послуг.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що складені первинні документи до договорів не розкривають зміст наданих послуг та не містять детальну інформацію про них, оскільки як вірно звернув увагу суд першої інстанції, інформація щодо робіт та послуг міститься не тільки в актах, а й у звітах до актів, технічних завданнях, специфікаціях та інших документах.

Разом з тим, зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював придбання будівельних послуг, послуг з ремонту електрообладнання, послуг з реконструкції будівлі, електромонтажних послуг шляхом залучення відповідних контрагентів на об`єкти, де позивач був підрядником.

Колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Крім того, апеляційний суд також бере до уваги висновки Верховного Суд у поставові від 21 жовтня 2021 року у справі № 808/6022/15, який вказав, що твердження скаржника про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів саме по собі, не свідчить про безтоварність угод поставки. Інформація з баз даних, стосується виключно контрагентів і не вказує, жодним чином, на протиправні дії платника податків - позивача як покупця товарів та робіт у його контрагентів.

Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Натомість, зі змісту Акту перевірки №1619/04-36-07-21/33855407 від 26.05.2021 року апеляційним судом досліджено, що контролюючий орган, встановлюючи порушення позивачем п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, обґрунтував їх саме аналізом діяльності контрагентів позивача, що проведений згідно інформаційних баз контролюючих органів. Тобто, зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідач ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність у контрагентів позивача можливості для виконання робіт та надання послуг, оскільки вони обґрунтовані аналізом діяльності контрагентів позивача, що проведений згідно інформаційних баз контролюючих органів.

Водночас, як вірно вказав суд першої інстанції, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Однак, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.

Щодо посилання скаржника на незначну кількість персоналу, що на його думку, не дозволяє реально проводити господарську діяльність, слід врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові по справі №К/990/4256/17 від 27.02.2018, згідно якого відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу

Відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності. При цьому підприємство може залучати необхідні трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів.

Крім того, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що доводи контролюючого органу про неможливість з боку контрагентів позивача виконати роботи, недостатність кваліфікованих трудових ресурсів та нереальність господарської операції базується лише на припущеннях, на відомостях з автоматизованих баз даних та дослідженні «ланцюгу» їх господарських відносин. При цьому, вказані доводи податкового органу не підтверджені належними доказами, зокрема, такими як матеріали проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів.

Колегія суддів також підтримує твердження суду першої інстанції, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту, про що також зазначено в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагентів, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 року справа №804/698/26).

Крім того, колегія суддів зазначає, що нормами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Водночас, доказів порушень відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань матеріали справи не містять, податковим органом до суду не надано.

Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що складання директором ТОВ «МАРБУДПОСТАЧ» неправдивого документу з метою отримання відповідної ліцензії, жодним чином не свідчить про нереальність господарської операції між позивачем та ТОВ «МАРБУДПОСТАЧ».

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем під час перевірки договору між ним та ПП «СУНАТКО», оскільки договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Право на податковий кредит також не залежить від того, чи здійснені повністю розрахунки між контрагентами на час проведення перевірки. Більш того, Податковий кодекс передбачає коригування ПДВ, якщо така оплата не відбулася.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що операції позивача з ТОВ «ТОРГ ЕКСІМІ» за період з 01.03.2019 року по 31.03.2019 року, з ТОВ «БП «КОМФОРТМОНТАЖ» за період з 01.06.2019 року по 30.06.2019 року, з ПП «СУНАТКО» за період з 01.07.2019 року по 31.07.2019 року, з ТОВ «КВІНТЕР АЛЬФА» за період з 01.08.2019 року по 31.08.2019 року, з ТОВ «БК`БУДУПРАВЛІННЯ №12» за період з 01.12.2019 року по 31.12.2019 року, з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА СІТІБУДІНДУСТРІЯ» за період з 01.09.2020 року по 30.09.2020 року, з ТОВ «БКА» за період з 01.11.2020 року по 30.11.2020 року та з ТОВ «ІМПЕРА КАПІТАЛ» за період з 01.12.2020 року по 31.12.2020 року, мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності. Натомість, доводами апеляційної скарги відповідача цей висновок не спростовано.

З цих підстав, спірні податкові повідомлення-рішення №0094250721 від 30.06.2021 року та №0094260721 від 30.06.2021 року дійсно є протиправними, а отже підлягають скасуванню.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З цих підстав, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі № 160/19840/21 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяО.М. Панченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко