Постанова

від 07.03.2024 по справі 160/19840/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року

м. Київ

справа № 160/19840/21

касаційне провадження № К/990/30938/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року (головуючий суддя - Голобутовський Р.З.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Панченко О.М.; судді: Іванов С.М., Чередниченко В.Є.)

у справі № 160/19840/21

за позовом Приватного підприємства «Тиман»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року Приватне підприємство «Тиман» (далі - ПП «Тиман», позивач, платник, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2021 року № 0094250721 та № 0094260721.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року, позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції дійшли висновку, що реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентами, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, тому висновки контролюючого органу про порушення платником вимог податкового законодавства є безпідставними.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з контрагентами. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, які викладені в постановах від 24 травня 2019 року у справі № 816/4537/14, від 01 лютого 2021 року у справі № 826/10509/18.

Ухвалою від 08 лютого 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

16 березня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Тиман» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГ ЕКСІМІ» (далі - ТОВ «ТОРГ ЕКСІМІ») за період з 01 березня 2019 року по 31 березня 2019 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «БП «КОМФОРТМОНТАЖ» (далі - ТОВ «БП КОМФОРТМОНТАЖ») за період з 01 червня 2019 року по 30 червня 2019 року, Приватним підприємством «СУНАТКО» (далі - ПП «СУНАТКО») за період з 01 липня 2019 року по 31 липня 2019 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРБУДПОСТАЧ» (далі - ТОВ «МАРБУДПОСТАЧ») за період з 01 серпня 2019 року по 31 серпня 2019 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «БУДУПРАВЛІННЯ № 12» (далі - ТОВ «БК «БУДУПРАВЛІННЯ № 12») за період з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА СІТІБУДІНДУСТРІЯ» (далі - ТОВ «БФ СІТІБУДІНДУСТРІЯ») за період з 01 вересня 2020 року по 30 вересня 2020 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «БКА» (далі - ТОВ «БКА») за період з 01 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРА КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ІМПЕРА КАПІТАЛ») за період з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року, за результатами якої складено акт від 26 травня 2021 року № 1619/04-36-07-21/33855407.

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на 3 495 581,00 грн та завищено від`ємне значення податку на додану вартість на 66 763,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на порушення позивачем норм податкового законодавства, що стосуються віднесення сум сплаченого постачальникам у ціні послуг (робіт) податку на додану вартість до складу податкового кредиту, у зв`язку з непідтвердженням реальності здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками: ТОВ «ТОРГ ЕКСІМІ»; ТОВ «БП «КОМФОРТМОНТАЖ»; ПП «СУНАТКО»; ТОВ «МАРБУДПОСТАЧ»; ТОВ «БК «БУДУПРАВЛІННЯ № 12»; ТОВ «БФ СІТІБУДІНДУСТРІЯ»; ТОВ «БКА» та з ТОВ «ІМПЕРА КАПІТАЛ».

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 30 червня 2021 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0094250721, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 4 369 476,25 грн, з яких за податковим зобов`язанням 3 495 581,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 873 895,25 грн;

№ 0094260721, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 66 763,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За правилами частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вказаних норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими первинними документами, такі суми не можуть бути віднесені до податкового кредиту.

Таким чином, формування податкового кредиту можливе лише у разі підтвердження фактичного здійснення господарських операцій належно оформленими первинними документами.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судовими інстанціями встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат.

Судовий розгляд встановив, що між позивачем, як замовником, у перевіряємому періоді здійснювались господарськи операції з контрагентами ТОВ «ТОРГ ЕКСІМІ», ТОВ «БП «КОМФОРТМОНТАЖ», ПП «СУНАТКО», ТОВ «МАРБУДПОСТАЧ», ТОВ «БК «БУДУПРАВЛІННЯ № 12», ТОВ «БФ СІТІБУДІНДУСТРІЯ», ТОВ «БКА», ТОВ «ІМПЕРА КАПІТАЛ». Названі підприємства були залучені платником для виконання будівельних робіт, послуг з ремонту електрообладнання, послуг з реконструкції будівлі, електромонтажних послуг шляхом залучення їх в якості субпідрядників на об`єкти, де ПП «Тиман» було підрядником.

На підтвердження виконання умов укладених договорів до перевірки та до суду було надано копії: податкових накладних; технічних завдань; актів здачі-приймання робіт (надання послуг) з додатками; рахунків на оплату; актів приймання виконаних будівельних робіт; звітів до актів приймання виконаних робіт; платіжних доручень; актів наданих послуг; виписок за рахунками.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суди обґрунтовано зазначили, що висновки акта перевірки ґрунтуються виключно на податковій інформації відносно контрагентів ПП «Тиман», а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не може бути безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Суд погоджується з висновками судових інстанцій, що вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 червня 2020 року у справі № 209/391/20, яким директора ТОВ «МАРБУДПОСТАЧ» визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, не може бути достатньою підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними, оскільки вказаним вироком встановлено факт складання та видачі директором ТОВ «МАРБУДПОСТАЧ» неправдивого документа - відомостей про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове забезпечення, наявну систему контролю якості виконання робіт, виконані заявником будівельно-монтажні роботи з метою отримання ліцензії в Державній архітектурно-будівельній інспекції України на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками. Складання директором ТОВ «МАРБУДПОСТАЧ» неправдивого документа з метою отримання відповідної ліцензії не може свідчити про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «МАРБУДПОСТАЧ». До того ж, Суд враховує, що господарські операції позивача з ТОВ «МАРБУДПОСТАЧ» відбувались у період з 01 серпня 2019 року по 31 серпня 2019 року, в той час як вирок ухвалений Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська 22 червня 2020 року та набрав законної сили 23 липня 2020 року.

Доводи відповідача про неможливість контрагентами позивача виконати роботи через недостатню кількість кваліфікованих трудових ресурсів базується лише на припущеннях та відомостях з автоматизованих баз даних, однак не підтверджені належними доказами, зокрема, такими як матеріали проведення перевірок вказаних контрагентів.

Верховний Суд погоджується з твердженнями судів попередніх інстанцій, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. У разі підтвердження реального характеру виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Посилання податкового органу на те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 травня 2019 року у справі № 816/4537/14, від 01 лютого 2021 року у справі № 826/10509/18, Суд вважає безпідставним, оскільки наведені скаржником правові позиції Верховного Суду пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник