Постанова

від 04.07.2022 по справі 500/8272/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/8272/21 пров. № А/857/4106/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання: Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі №500/8272/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування повідомлення рішення (головуючий суддя першої інстанції - Мірінович У.А., час ухвалення - 11.08.год., місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного тексту 18.01.2022),-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адемн» звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 04.08.2021 №00038310703, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АДЕМН» зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість за квітень 2021 року в сумі 990 439 гривень 00 коп. та №00038300703, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АДЕМН» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2021 року в сумі 595256 гривень 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 297628 гривень 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки за результатами належного дослідження наданих позивачем первинних документів, що були надані як до перевірки, так і до матеріалів справи, можна дійти обґрунтованого висновку, що такі підтверджують факт виконання договору поставки сої, укладеного з контрагентами, оскільки такі документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, мають всі необхідні обов`язкові реквізити, а надані позивачем первинні платіжні, облікові та звітні документи у своїй сукупності - дають можливість встановити фактичне виконання спірних господарських операцій та фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 04.08.2021 №00038310703. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 04.08.2021 №00038300703.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що не погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважає, що висновок суду не повністю відповідає фактичним обставинам справи.

Апелянт покликається на встановлені перевіркою обставини та зазначає, що ТОВ «Мостгрей» не могло виробити, та як наслідок поставити олію соєву для ТОВ «Адемн», а ТОВ «Адемн» фактично не отримувало її від ТОВ «Мостгрей», документально не підтверджено реальність постачання товару по ланцюгу постачання до ТОВ «Мостгрей» та від ТОВ «Мостгрей» до ТОВ «Адемн».

При цьому, здійснено документування господарської операції з придбання ТОВ «Адемн» олії соєвої у ТОВ «Мостгрей» та в порушення вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» оформлено недостовірні документи: видаткові та податкові накладні на господарські операції з поставки ТОВ «Адемн», олії соєвої, оскільки на момент проведення операцій у ТОВ «Мостгрей» був відсутній сам актив - олія соєва. Практично, ТОВ «Адемн» введено в товарообіг (легалізовано) товар невідомого виробництва та виробника.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими постачальниками та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також апелянт покликається на лист управління боротьби з фінансовими злочинами ГУ ДФС у Тернопільській області від 07.07.2020р. за №597/10/19-97-04-02-09/915 - отримано інформацію щодо ТОВ «Мостгрей», а саме встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні 42020000000000934 від 23.05.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, 4.3 ст.212 та ч.2 ст.205-1 КК України фігурантом якого є ТОВ «Мостгрей» (код ЄДРПОУ-42864401).

Враховуючи вищевикладене, вважає, що ТОВ «Адемн» в порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1., п.198.2, 11.198.3, 11.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит по операціях з ТОВ «Мостгрей» всього в сумі і 585 695 гри., в тому числі за: січень - 595 256 грн. (в частині ПДВ заявленого до бюджетного відшкодування в квітні), березень 2021 року - 534 471 гри., квітень 2021 року 455 968 грн.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Сторони в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені про дату судового засідання на офіційну електронну адресу.

Частинами другою та третьою статті 129 КАС України визначено, що учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.

Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Адемн» зареєстровано як юридична особа з основним видом економічної діяльності « 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний)» та взятий на облік, як платник податків, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result.

Позивач також був зареєстрований платником податку на додану вартість з 01.10.2015 по день підписання акту з присвоєнням індивідуального податкового номеру 200232114.

Головним управління ДПС у Тернопільській області, на підставі наказу від 16.06.2021 №871-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Адемн» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, результати якої оформлено актом документальної позапланової виїзної перевірки №3259/19-00-07-03/39864030 від 14.07.2021.

Проведеною перевіркою відповідачем зафіксовано порушення ТОВ «Адемн» пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 595256,00 грн та завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 990439,00 грн.

На підставі акту позапланової перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 04.08.2021: №00038300703 форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2021 року в сумі 595256 гривень 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 297628 гривень 00 коп.; №00038310703 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість за квітень 2021 року в сумі 990 439 гривень 00 коп.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із даним позовом в суд про їх скасування.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинами справи, взаємовідносини позивача із зазначеним контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем було виконано передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Судом встановлено, що між позивачем ТОВ «Адемн» (покупець) та ТОВ «Мостгрей» (постачальник) укладено Договір поставки №1402-20 від 14 лютого 2020 року.

За умовами вказаного договору, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити олію соєву на умовах, передбачених даним Договором.

При цьому, сторони узгодили, що якість, асортимент товару, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, терміни поставки, загальна вартість товару, якість товару узгоджується сторонами та визначається Специфікацією, що є додатковою угодою до цього договору за домовленістю сторін.

Сторони також узгодили, що поставка товару підтверджується оригіналами наступних документів на товар: рахунок фактура, видаткова накладна, товаротранспортна накладна, посвідчення про якість товару або інший документ, що засвідчує якість товару (пункт 4.3 Договору).

Відповідно до пункту 4.4. Договору, визначено, що датою поставки товару вважається дата оформлення ТТН та підписання видаткової накладної.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем на умовах вказаного договору поставки з ТОВ «Мостгрей», придбано в січні 2021 року олію в кількості 200,76 тонн на загальну суму 6093840 грн, в т. ч. 1015640 грн ПДВ і включає в себе як фактично отриману партію в поточному місяці (січні), так і оплачену авансом та отриману в наступному періоді.

В січні 2021 року позивачем було отримано олію згідно наступних видаткових накладних: №10 від 13.01.2021 в кількості 23,25 тонни на загальну суму 685875,19 грн, в т. ч. 114312, 53 грн ПДВ (Специфікація №3 від 11.01.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №10/1301 від 13.01.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №12/01-21, експортована для Sp.z.o.o. «POLI MAKS» в Німеччину: CMR №0135998, митна декларація МД-2 UA209140/2021/002067);

№11 від 13.01.2021 в кількості 24,04 тонни на загальну суму 709180,19 грн, в т. ч. 118196,7 грн ПДВ (Специфікація №3 від 11.01.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №11/1301 від 13.01.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №12/01-21, експортована для Sp.z.o.o. «POLI MAKS» в Німеччину: CMR №0135997, митна декларація МД-2 UA209140/2021/002066);

№13 від 17.01.2021 в кількості 24,50 тонни на загальну суму 747250,10 грн, в т. ч. 124541,68 грн ПДВ (Специфікація №4 від 16.01.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №13/1701 від 17.01.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №15/01-21, експортована для Sp.z.o.o. «POLI MAKS» в Німеччину: CMR №0135999, митна декларація МД-2 UA209140/2021/ );

№19 від 22.01.2021 в кількості 23,22 тонни на загальну суму 708210,10 грн, в т. ч. 118035, 02 грн ПДВ (Специфікація №4 від 16.01.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №19/2201 від 22.01.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №22/01-21, експортована для WR ENERGIA SP Z O.O. в Німеччину: CMR №134189, митна декларація МД-2 UA209140/2021/004643);

№25 від 26.01.2021 в кількості 23,64 тонни на загальну суму 721020,10 грн, в т. ч. 120170,10 грн ПДВ (Специфікація №4 від 16.01.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №25/2601 від 26.01.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №25/01-21, для WR ENERGIA SP Z O.O. в Німеччину: CMR №31012021/2, митна декларація МД-2 UA209140/2021/007475).

В березні 2021 року позивачем отримано олію згідно наступних видаткових накладних:

№13/1 від 08.03.2021 в кількості 23,34 тонни на загальну суму 851910,10 грн, в т. ч. 141985,02 грн ПДВ (Специфікація №5 від 05.03.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №13/1/0803 від 08.03.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №12/01-21, експортована для WR ENERGIA SP Z O.O. в Німеччину: CMR №090321, митна декларація МД-2 UA209140/2021/021718);

№40 від 20.03.2021 в кількості 23,68 тонни на загальну суму 923520,00 грн, в т. ч. 153920,00 грн ПДВ (Специфікація №5/1 від 19.03.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №40/2003 від 20.03.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №20/03-21, експортована в Латвію для «Scenery Corporation», від імені якої товар одержувало Agerona sp.z o.o.: CMR №190321 митна декларація МД-2 UA209140/2021/026395);

№50 від 25.03.2021 в кількості 23,74 тонни на загальну суму 925860,00 грн, в т. ч. 154310,00 грн. ПДВ (Специфікація №5/1 від 19.03.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №50/2503 від 25.03.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №23/03-21, експортована для Sp.z.o.o. «POLI MAKS» в Польщу: CMR №260321, митна декларація МД-2 UA209140/2021/029305);

№53 від 29.03.2021 в кількості 22,04 тонни на загальну суму 848540,17 грн, в т. ч. 141423,36 грн ПДВ (Специфікація №6 від 22.03.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №53/2903 від 29.03.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №29/03-21, експортована для Sp.z.o.o. «POLI MAKS» в Польщу: CMR №290321, митна декларація МД-2 UA209140/2021/030129).

В квітні 2021 року позивачем отримано олію згідно наступних видаткових накладних:

№4 від 02.04.2021 в кількості 24,02 тонни на загальну суму 924 770,20 грн, в т. ч. 154128,37 грн ПДВ (Специфікація №6 від 22.03.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №4/0204 від 02.04.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №02/04-21, експортована для Sp.z.o.o. «POLI MAKS» в Польщу: CMR б/н від 02.04.2021, митна декларація МД-2 UA209140/2021/032320);

№5 від 05.04.2021 в кількості 23,48 тонни на загальну суму 903980,18 грн, в т. ч. 150663,36 грн ПДВ (Специфікація №6 від 22.03.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №05/0504 від 05.04.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №05/04-21, експортована для Sp.z.o.o. «POLI MAKS» в Польщу: CMR №080421, митна декларація МД-2 UA209140/2021/033948);

№13 від 10.04.2021 в кількості 23,56 тонни на загальну суму 907060,19 грн, в т. ч. 151176,7 грн ПДВ (Специфікація №6 від 22.03.2021 до договору 1402-20 від 14.02.2020, ТТН №13/1044 від 10.04.2021, Посвідчення про якість на соєву олію №10/04-21, експортована для Sp.z.o.o. «POLI MAKS» в Польщу: митна декларація МД-2 UA209140/2021/051664.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що у власності ТОВ «Адемн» знаходяться спеціалізовані вантажні сідлові тягачі: IVECO MAGIRUS (реєстраційні номер BO2106BI ), IVECO STRALIS (реєстраційний номер BO3637CC ), IVECO STRALIS (реєстраційний номер BO7930BI ), IVECO AS440 S43 (реєстраційний номер BO8834CM ), IVECO AS440 S42Т (реєстраційний номер BO0537CI ), DAF FT XF105.460 (реєстраційний номер ВО4556AI) та спеціалізовані напівпричіпи - контейнеровози: MAFA CONT.SAL40/27E (реєстраційний номер BO4504XP ); VAN HOOL 3B0049 (реєстраційний номер BO4517XP ); HENDRICKS (реєстраційний номер BO4885XT ); RINNEN (реєстраційний номер НОМЕР_1 ); BURG (реєстраційний номер НОМЕР_2 ).

Апелянт вказує на те, що в ході перевірки встановлено та в акті перевірки зазначено, що підприємство ТОВ «Мостгрей» не могло поставити олію соєву, а позивач її фактично не отримував, реальність постачання товару документально не підтверджена.

Наведене відповідач вважає документуванням господарських операцій, яких не було. Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, в зв`язку із відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Також в ході перевірки встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про наявність у ТОВ «Мостгрей» виробничих потужностей, а в Єдиному реєстрі податкових накладних відсутня інформація про придбання ТОВ «Мостгрей» у періоді з 01.01.2020 по 30.04.2021 олії соєвої або послуг по переробці давальницької сировини.

Крім цього, згідно листа управління боротьби з фінансовими злочинами ГУ ДФС у Тернопільській області від 07.07.2020 №597/10/19-97-04-02-09/915 отримано інформацію, що ТОВ «Мостгрей» з ознаками ризиковості, а саме встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві здійснює досудове розслідування у кримінальному №42020000000000934 від 23.05.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.212 та ч.2 ст.205-1 КК України, «фігурантом» якого є ТОВ «Мостгрей». Крім цього, в Єдиному реєстрі податкових накладних відсутня інформація про те, хто поставляв сою постачальникам ТОВ «Мостгрей» на різних ланках постачання.

В Акті перевірки зазначено, що згідно інформації Державного реєстру речових прав в місті Первомайську на бул. Миру,4-Ж знаходиться комплекс нежитлових приміщень, які належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), однак у цьому ж реєстрі відсутня інформація про права користування ТОВ «Мостгрей» нерухомим майном, необхідним для виробництва олії.

Апеляційний суд вважає наведені доводи апелянта необґрунтованими та погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує, що судом першої інстанції досліджено первинні документи щодо поставки позивачу соєвої олії, зокрема: видаткові накладні, специфікації до договору, посвідчення про якість продукції, товаротранспортні накладні, а також митні декларації та міжнародні автомобільні товаротранспортні накладні, якими підтверджується постачання придбаної позивачем сої за межі митної території України.

Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані (зареєстровані) з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, підставою для включення платником податку - покупцем (отримувачем) товарів/послуг сум податку до складу податкового кредиту є: податкова накладна, належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН; інші документи, визначені пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

Формування податкового кредиту та витрат підприємства обумовлено придбанням товарів, послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.

Згідно із положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції, і власне її результат, підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, що підтверджується наданими до перевірки та долученими до матеріалів справи первинними документами.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, тобто фактичне здійснення господарської операції підтверджується наступним: 1) дією або подією; 2) зміною в структурі активів та зобов`язань або власному капіталі; 3) відомостями про господарську операцію; 4) економічним ефектом (приріст/збиток) у часі.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як уже зазначалось апеляційним судом вище, судом першої інстанції досліджено первинні документи щодо поставки позивачу соєвої олії, зокрема: видаткові накладні, специфікації до договору, посвідчення про якість продукції, товаротранспортні накладні, а також митні декларації та міжнародні автомобільні товаротранспортні накладні, якими підтверджується постачання придбаної позивачем сої за межі митної території України.

Апеляційний суд також зазначає, що позивач разом із позовною заявою та в ході судового розгляду справи, надав докази подання звітності з відображенням у ній спірних операцій, а відповідач не спростував правомірність формування ТОВ «Мостгрей» податкових зобов`язань за операціями з позивачем, та не висунув жодних заперечень проти включення таких показників до декларації контрагентів.

Крім цього, жодних актів, зустрічних звірок, в межах яких би спірні операції були б відсторонювані щодо контрагентів в ході розгляду справи до суду також не надано.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

На час складання податкових накладних, які включено позивачем до податкового кредиту та які взяли участь у формуванні суми від`ємного значення, та подачі їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, жодних рішень про зупинення її реєстрації або відмови її у реєстрації не приймалося, про що зазначив і відповідач при перевірці.

Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що критерії на які покликається податковий орган в акті перевірки, ґрунтуються на показниках податкової історії платників податку - постачальників.

У випадку, якщо податковий орган в акті зазначає про обставини, які на його переконання свідчать про те що, постачальники позивача є недобросовісним, а його діяльність не спрямована досягнення реальної цілі господарської діяльність, то такі обставини мали бути виявленні саме на стадії реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наслідком чого мало бути прийняте рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та або відмови в її реєстрації. Зазначений правовий механізм, якраз і створений державою для того щоб «відсіювати» недобросовісних платників податків та не допускати їх до підриву звичайної господарської діяльності інших платників податків-контрагентів.

Відповідно, якщо податковий орган допустив реєстрацію податкових накладних виписаних на позивача, то у ТОВ «Адемн» були підстави вважати, що його постачальник відповідає критеріям добросовісності, а відтак, правомірність формування позивачем податкового кредиту, від`ємного значення та бюджетного відшкодування з ПДВ, на переконання суду, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки вони сформовані, в тому числі, на підставі належно оформлених та зареєстрованих податкових накладних, отриманих від контрагентів, які мали спеціальну правосуб`єктність.

При реєстрації податкової накладної контролюючий орган здійснює масштабну перевірку. Якщо контролюючий орган в ході перевірки не знаходить порушень і податкова накладна не відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків господарської операції та оцінки ступеня ризиків платника податків, серед яких є і перевірка номенклатури товарів, в такому випадку податкова накладна приймається до реєстрації та реєструється, а платнику податків надсилається засобами електронного зв`язку підтвердження про реєстрацію - квитанція. Платник податків, якому надіслано Квитанцію, як підтвердження реєстрації податкової накладної, фактично пройшов перевірку законності формування податкового зобов`язання ним, як продавцем, та законність формування податкового кредиту його контрагентом- покупцем, який зазначений у зареєстрованій податковій накладній, а отже, неможливо припускати, що має місце незаконність дій або підміна номенклатури у платника податків, якого контролюючий орган вже перевірив та підтвердив законність цієї дії.

Отже, оскільки податкова накладна зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується Актом перевірки, для позивача це є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 20 червня 2018 року у справі №819/1383/17. Відсутність квитанцій про неприйняття податкових накладних свідчать про наявність у позивача підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними.

Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені ( Постанова Верховного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 813/3577/13-а ).

Верховний Суд постановах від 27 лютого 2020 року справи №813/7081/14, №814/120/15, від 3 жовтня 2019 року справа №813/4079/15, від 10 вересня 2019 року справа №814/2412/17, від 02 квітня 2020 року у справі №160/93/19, від 13 серпня 2020 року справа №520/4829/19 вказав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Також Верховний Суд у постанові від 30 червня 2020 року справа №440/426/19 встановив, що норми ПК не ставлять у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами постачальниками, якщо цей платник (покупець) дійсно придбав товари (послуги), призначені для використання у господарській діяльності, та мав реальні витрати у зв`язку з їх придбанням. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Судом першої інстанції вірно констатовано, що не заперечуючи факт перерахування позивачем коштів своїм контрагентам, суду не надано доказів того, що посадові особи ДПС чи інші контролюючі чи правоохоронні органи встановити подальший рух перерахованих позивачем коштів, оскільки без фактичного повернення таких коштів особі, яка їх перерахувала, втрачається будь-яке економічне підґрунтя укладення безтоварних правочинів. Оскільки, у разі якщо кошти для покупця товару не повертаються, то в будь-якому разі покупець несе відповідні витрати, та не має жодного зиску від укладення правочину, а ніж той який пов`язаний із безпосереднім придбанням необхідного йому товару за договором. Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності «замкнутої схеми руху коштів», яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним «незаконної податкової вигоди», останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (постанова Верховного Суду від 9 березня 2019 року в справі № 810/302/15).

Апеляційний суд зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання доходу, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Натомість судом встановлена наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій, рух активів та зміну стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а в акті перевірки відсутні посилання на ухилення контрагентів позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов`язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок. В свою чергу, вищезазначені договори були виконані, поставки відбулись, сторони претензій одна до одної не мають.

Щодо відсутності у Державному реєстрі речових прав інформації про право користування ТОВ «Мостгрей» нерухомим майном, необхідним для виробництва олії.

Апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки строк оренди за умовами договору не перевищує три роки, тому відповідно до приписів частини першої статті 794 Цивільного кодексу України, - таке право не підлягає державній реєстрації.

Так, відповідно до абзацу дев`ятого пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) підлягає державній реєстрацій, якщо його укладено на строк не менш як три роки.

Відповідно до договору №14 оренди вказаних у акті виробничих приміщень від 03.09.2019, укладеного між ТОВ «Мостгрей» та ФОП ОСОБА_1 , однак, строк оренди за умовами договору не перевищує три роки, а отже, відповідно до приписів частини першої статті 794 Цивільного кодексу України, - таке право не підлягає державній реєстрації.

Відповідно до договору позички №15 від 03.09.2019 ФОП ОСОБА_1 позичила ТОВ «Мостгрей» обладнання для виробництва олії, що спростовує висновок податкового органу про відсутність документального підтвердження наявності основних засобів для виробництва контрагентом позивача олії соєвої.

Також суд першої інстанції вірно встанови, що ТОВ «Мостгрей» 02.03.2020 подало повідомлення 20-ОПП, в якому вказало про наявність у нього виробничих потужностей в АДРЕСА_1 , в тому числі цеху для переробного цеху, складу, цистерни для зберігання олії, еструдера, олійного пресу, зернової сушилки, спеціалізованого автотранспорту.

В Акті перевірки також зазначено про наявність такої податкової інформації в базі даних ІС «Податковий блок», проте в порушення вимог підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України посадові особи контролюючого органу під час проведення перевірки не зробили свої висновки на її підставі.

Щодо доводів апелянта про те, що слідчим управлінням здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020000000000934 від 23.05.2019 фігурантом якого є ТОВ «Мостгрей», то суд першої інстанції також дійшов вірного висновку, що зазначає, що відповідна податкова інформація не є підставою для того, щоб вважати правочин таким, що не відбувся, та не спростовує реальності виконання господарської операції, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170), зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг, адже у комерційній діяльності виконання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

Доказів наявності вироку суду відносно будь-кого з контрагентів позивача за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205, 212 КК України відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За змістом статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.08.2018 по справі №826/11298/14 (№К/9901/48398/18), від 25.05.2018 по справі №2а-8687/09/2270/16 (№К/9901/2772/18), постанові Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинами справи, взаємовідносини позивача із зазначеним контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем було виконано передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень згідно вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що такі вказаним вище критеріям не відповідають, тому податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 04.08.2021 №00038310703 та №00038300703 є протиправними та підлягають скасуванню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають, оскільки оскаржуваним рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 р. питання їх розподілу не вирішувалось.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі №500/8272/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький Повне судове рішення складено 14.07.2022