Ухвала

від 18.11.2022 по справі 500/8272/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 500/8272/21

адміністративне провадження № К/990/30016/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянув матеріалами касаційної скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі №500/8282/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДЕМН» до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.01.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.08.2021:

- №00038300703 форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі також ПДВ) за квітень 2021 року на 595 256 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 297 628 грн;

- №00038310703 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість за квітень 2021 року на 990 439 грн.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів у справі (видаткових накладних, специфікацій до договору, посвідчень про якість продукції, товарно-транспортних накладних, митних декларацій та міжнародних автомобільних товарно-транспортних накладних про вивезення олії соєвої за межі митної території України) встановили факт придбання позивачем у ТОВ «Мостгрей» олії соєвої та виснували про правомірне віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ в ціні придбання олії.

Застосувавши принцип індивідуальної відповідальності платника податків, суди відхили доводи ГУ ДПС про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Мостгрей» операцій з постачання олії на адресу позивача (цей довід ГУ ДПС обґрунтовувало посиланням на те, що в зазначеного контрагента відсутні майно та інші матеріальні ресурси, необхідні для провадження господарської діяльності і що ТОВ «Мостгрей» фігурує у кримінальному провадженні №42020000000000934 від 23.05.2019). Суди виснували, що обставини, на які посилається ГУ ДПС, не можуть беззаперечно свідчити про фіктивний характер господарських операцій, коли іншими доказами у справі підтверджується протилежне.

28.10.2022 ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вищезазначені судові рішення, у якій підставами касаційного оскарження зазначило пункти 1, 4 частини четвертої статті 328, пункти 1, 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 4 частини другої статті 330 КАС у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, ГУ ДПС вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права без врахування висновків Верховного Суду в постановах від 18.03.2020 у справі №826/8114/15, від 09.12.2020 у справі №520/12050/18, від 04.06.2020 у справі №825/1630/17, від 19.05.2020 у справі №826/10104/16, від 20.05.2021 у справі №826/16627/18.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

На такі ж висновки Верховного Суду посилається і ГУ ДПС у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень.

Разом з тим, висновки Верховного Суду, на які посилається ГУ ДПС, наведені в касаційній скарзі без обґрунтування їх взаємозв`язку з обставинами, які встановили суди першої та апеляційної інстанцій у справі №500/8282/21 та які суди попередніх інстанцій визнали підставою для задоволення позову.

Норма пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС презюмує, що правовідносини у справі, судові рішення в якій оскаржуються, та у постановах Верховного Суд, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, мають бути подібними. Разом з тим, ГУ ДПС не наводить доводів щодо подібності правовідносин у справі №500/8282/21 та у справах, на постанови Верховного Суду в яких є посилання у касаційній скарзі.

Фактично доводи ГУ ДПС, викладені в касаційній скарзі, полягають в оспорюванні зробленої судами першої та апеляційної інстанцій оцінки доказів у справі при встановленні обставин щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Мостгрей» з придбання олії соєвої.

Як уже було зазначено, ГУ ДПС у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження зазначає також пункт 4 частини четвертої статті 328 , пункти 1, 4 частини другої статті 353 КАС.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу:

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі, однак, ГУ ДПС не зазначає, які саме докази не дослідили суди першої та апеляційної інстанцій, та не наводить доводів на обґрунтування свого твердження, що надані позивачем документи, яким суди дали оцінку, були недопустимими доказами в розумінні норм статті 74 КАС.

Вимога норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС щодо зазначення у касаційній скарзі підстави (підстав) касаційного оскарження не обмежується вимогою щодо формального зазначення відповідного пункту частини четвертої статті 328 КАС, а стосується наявності (існування) відповідної підстави касаційного оскарження. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС підтверджується положеннями частини першої статті 328 КАС щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи наведене вище, касаційна скарга ГУ ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п`ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЄ.А. Усенко