Постанова

від 11.07.2022 по справі 910/17596/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2022 р. Справа№ 910/17596/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Попікової О.В.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021

у справі № 910/17596/20 (суддя: Карабань Я.А.)

за позовом ОСОБА_1

до 1) ОСОБА_2

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі.Онлайн"

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського нотаріального округу Макаренко Валерій Михайлович

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування змін до реєстраційних документів, скасування реєстраційного запису та визначення частки статутного капіталу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Держзакупівлі.Онлайн», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського нотаріального округу Макаренко В. М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування змін до реєстраційних документів, скасування реєстраційного запису та визначення частки в статутному капіталі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН» від 03.10.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є недійсним, оскільки його укладено за відсутності волевиявлення позивача та з застосуванням фізичного та психічного тиску, а також договір не був спрямований на реальне настання обумовлених ним наслідків, а був елементом протиправного заволодіння корпоративними правами. Вказує, що в результаті протиправних дій відповідачів при укладенні договору 03.10.2017, складенні незаконного рішення загальних зборів 03.10.2017, що оформлене протоколом №14, державної реєстрації змін до складу учасників товариства та їхніх часток, позивача в незаконний спосіб позбавлено належної йому частки статутного капіталу товариства, а тому всі послідуючі правочини і юридичні дії є незаконними та мають бути визнані судом недійсними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/17596/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що права ОСОБА_1 (позивача) на участь у ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" є припиненими з 03.10.2017, тоді як оскаржувані правочини прийнято після зазначеної дати.

При цьому наголосив, що позивач не є стороною оспорюваних правочинів, зокрема і договору купівлі-продажу частки в статутного капіталу ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" від 09.11.2017. Підкреслив, що договір купівлі-продажу частки в статутного капіталу ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" від 03.10.2017 на недійсність якого посилається позивач, не є предметом оскарження в даній справі, був предметом розгляду в справі №910/8358/19 та є чинним. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутного капіталу ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" від 09.11.2017, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з підстав недійсності правочину від 03.10.2017, залишається судом без задоволення, а усі інші вимоги є похідними та також залишаються без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/17596/20 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а відтак підлягає скасуванню. Зокрема скаржник вважає, що суд першої інстанції повинен був перевірити, чи мали місце перелічені позивачем обставини фіктивності договору купівлі-продажу від 09.11.2017. Вказує на не дослідження судом першої інстанції копій матеріалів кримінального провадження, зокрема копій протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу. Вважає, що суд першої інстанції в силу вимог статті 210 ГПК повинен був допитати свідків, про виклик яких позивачем заявлялося відповідне клопотання. Наголошує, що факти та обставини, що будуть встановлені в ході судового розгляду справи № 758/6054/21 та відображені у постановленому за результатами такого розгляду рішенні, мають безпосереднє значення для встановлення істини у справі № 910/17596/20.

Також в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/17596/20.

Крім того скаржником подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Мотивуючи подану заяву, апелянт зазначає, що розмір судового збору перевищує 5% розміру його річного доходу. Як доказ додає довідку з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 30.11.2021 за 2020 рік.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2021, апеляційна скарга у справі № 910/17596/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), ОСОБА_5., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 вирішення питання, щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021, відкладено до надходження матеріалів справи № 910/17596/20.

До Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 13.12.2021, надійшли матеріали справи № 910/17596/20.

У зв`язку з звільненням судді ОСОБА_5 у відставку та перебуванням на лікарняному судді Зубець Л.П., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Попікова О.В., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 справу № 910/17596/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Попікова О.В., Владимиренко С.В.; поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/17596/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/17596/20 та призначено до розгляду на 23.02.2022.

15.02.2022 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подано до суду заяву про залишення апеляційної скарги ОСОБА_6 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/17596/20 без руху у зв`язку із несплатою судового збору.

Разом з тим, обставини наявності підстав для залишення апеляційної скарги ОСОБА_6 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 без руху та наявності правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору згідно положень Закону Ураїни «Про судовий збір» оцінювалися судом під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, за результатом якого Північним апеляційним господарським судом постановлено ухвалу від 27.01.2022.

Також, 15.02.2022 відповідачами 3 та 4 до Північного апеляційного господарського суду подано заяву про відвід колегії суддів у складі Алданової С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Попікова О.В. від розгляду справи № 910/17596/20.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Попікова О.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 справу № 910/17596/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Коротун О.М., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відвід колегії суддів у складі Алданової С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Попікова О.В. від розгляду справи № 910/17596/20 - визнано необґрунтованою; матеріали справи № 910/17596/20 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.

22.02.2022 на адресу суду від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовують тим, що договір купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН» від 09.11.2017 укладений відповідно до волі сторін, за ціною визначеною сторонами Договору, вимог статуту Товариства та чинного законодавства України. Наголошують, що будь-яких спорів між продавцем та покупцем щодо вказаного правочину немає.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у задоволенні заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Алданової С.О., суддів: Владимиренко С.В., Попікової О.В. від розгляду справи №910/17596/20 відмовлено.

23.02.2022 представником позивача подано до суду заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказує на те, що наведені у відзиві доводи жодним чином не спростовують тих аргументів, що покладені позивачем в обгрунтоування апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Підкреслює, що внаслідок нездійснення судом дослідження доказів щодо наявності підстав для визнання правочину від 09.11.2017 фіктивним, поза увагою суду залишились всі докази, що підтверджують наявність вказаних обставин.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/17596/20 відкладено на 22.03.2022.

Проте, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 р. № 133/2022 передбачено продовження строку дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року.

Відповідно до п. 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» встановлено тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинити здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Відповідно до п. 2 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 «Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 № 10 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» визнано таким, що втратили чинність пункти 1, 2, 6 наказу Голови суду від 03.03.2022 № 10 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану».

Крім того, у зазначений період часу, головуюча (суддя - доповідач) Алданова С.О. перебувала у відпустці.

Отже, судове засідання у справі №910/17596/20, призначене на 22.03.2022 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/17596/20 призначено на 12.07.2022.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Коротун О.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 справу № 910/17596/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 прийнято до провадження визначеним складом суду.

У судовому засіданні 12.07.2022 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/17596/20 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів -2, -3, -4 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники інших учасників справи в судове засідання 12.07.2022 не з`явились. Про час та місце судового розгляду учасники справи повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про призначення справи до розгляду засобами електронного зв`язку, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оголошено на офіційному веб-сайті Судова влада України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, 11.07.2022 на адресу суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/17596/20 без його участі за наявними в матеріалах справи документами.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача-1 та третьої особи, які повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2017 між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дульською Т.В., згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв у власність належну продавцеві частку у статутному капіталі ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН", у розмірі 50%, що становить 2 500 000, 00 грн, за ціною 2 500 000, 00 грн.

У той же день, 03.10.2017 відбулись загальні збори учасників ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" на яких ОСОБА_1 повідомив про відчуження всієї належної йому части у статутному капіталі товариства в розмірі 50% на користь громадянина ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства та просив виключити його зі складу учасників ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН".

Інший присутній на загальних зборах учасник товариства, який володіє часткою у статутному капіталі ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" у розмірі 50% - ОСОБА_7 підтвердив свою відмову від переважного права на придбання частки ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства.

У зв`язку з цим загальними зборами учасників ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" були прийняті рішення, оформлені протоколом №14 від 03.10.2017, про: виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН", внаслідок продажу ним належної йому частки у статутному капіталі; прийняття громадянина ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" внаслідок придбання ним частки у статутному капіталі; встановлення наступного розподілу часток у статутному капіталі ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН": ОСОБА_7 - 50%, ОСОБА_2 - 50%; внесення змін до статуту ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" шляхом викладення його в новій редакції та затвердження статуту у новій редакції.

04.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дульською Т.В. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений запис за № 10711050012035166 щодо зміни складу та інформації про засновників ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН".

09.11.2017 між ОСОБА_2 , як продавцем та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , як покупцями був укладений договір купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко В.М., згідно з умовами якого ОСОБА_2 передав у рівних долях 50% статутного капіталу ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН", а саме: 25% - ОСОБА_3 та 25% - ОСОБА_4 , а останні прийняли у власність зазначені частки в статутному капіталі ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН".

У той же день, 09.11.2017 відбулись загальні збори учасників ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" на яких ОСОБА_2 повідомив про відчуження всієї належної йому частки в статутному капіталі товариства в розмірі 50% на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у рівних частинах на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства та просив виключити його зі складу учасників ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН".

Інший присутній на загальних зборах учасник товариства, який володіє часткою в статутному капіталі ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" у розмірі 50% - ОСОБА_7 підтвердив свою відмову від переважного права на придбання частки ОСОБА_2 в статутному капіталі товариства.

У зв`язку з цим загальними зборами учасників ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" були прийняті рішення, оформлені протоколом №15 від 09.11.2017, про: виключення ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН", внаслідок продажу ним належної йому частки в статутному капіталі; прийняття громадянки ОСОБА_3 та громадянки ОСОБА_4 до складу учасників ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" внаслідок придбання ними часток у статутному капіталі; встановлення наступного розподілу часток у статутному капіталі ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН": ОСОБА_7 - 50%, ОСОБА_3 - 25% і ОСОБА_4 - 25%; внесення змін до статуту ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" шляхом викладення його у новій редакції та затвердження статуту у новій редакції.

10.11.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренком В.М. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений запис за № 10711050013035166 щодо зміни складу та інформації про засновників ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН".

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідачів належна йому частка в статутному капіталі ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" вибула з його володіння, в зв`язку з чим порушені корпоративні права позивача за захистом яких він звертається до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), саме тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (така ж правова позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).

Предметом спору в даній справі є матеріально-правові вимоги позивача про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутного капіталу ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" від 09.11.2017, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" від 09.11.2017, оформленого протоколом № 15 від 09.11.2017;

- визнання недійсними змін внесених до установчих документів ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" від 10.11.2017 за № 10711050013035166 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко В.М.;

- скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.11.2017 за № 10711050013035166;

- визнання за ОСОБА_1 , як учасником ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" із визначенням частки ОСОБА_1 в статутному капіталі "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" у розмірі 50%.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, прийняттю оскаржуваних правочинів, рішень та дій в часовій хронології передувало укладення договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" від 03.10.2017.

Згідно зазначеного договору, укладеного між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв у власність належну продавцеві частку у статутному капіталі ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН", у розмірі 50%, що становить 2 500 000, 00 грн, за ціною 2 500 000, 00 грн.

Зазначені обставини були встановлені судом та були предметом розгляду справи №910/8358/19 за позовом ОСОБА_1 до 1) ОСОБА_2 , 2) ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) ПН КМНО Дульська Т.В. ; 2) ОСОБА_3 ; 3) ОСОБА_4 про: визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН", від 03.10.2017, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" від 03.10.2017, оформленого протоколом №14 від 03.10.2017; визнання недійсними змін, внесених до установчих документів ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" від 04.10.2017 за №10711050012035166 ПН КМНО Дульскою Т.В. ; скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.10.2017 за №10711050012035166 та поновлення ОСОБА_1 учасником ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" з часткою у розмірі 50% в статутному капіталі ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/8358/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Крім того, постановою Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №910/8358/19 закрито касаційне провадження у справі № 910/8358/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України; касаційну скаргу ОСОБА_1 , в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 у справі № 910/8358/19 залишено без змін.

Відповідно до положень ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України зазначені вище обставини доказуванню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Правом власності відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Отже, частка в статутному капіталі ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" є об`єктом цивільних прав або, інакше, майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п. 1. ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що моментом укладення договору вважається досягнення сторонами в належній формі всіх істотних умов договору.

Майнові права відповідно до положень ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України можуть бути предметом договору купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як зазначалося судом вище, відповідно до договору купівлі-продажу частки статутного капіталу від 03.10.2017, ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв у власність належну продавцеві частку у статутному капіталі ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН", у розмірі 50%, що становить 2 500 000, 00 грн, за ціною 2 500 000, 00 грн.

У той же день, 03.10.2017 відбулись загальні збори учасників ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом №14 від 03.10.2017, про: виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН", внаслідок продажу ним належної йому частки у статутному капіталі; прийняття громадянина ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" внаслідок придбання ним частки у статутному капіталі; встановлення наступного розподілу часток у статутному капіталі ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН": ОСОБА_7 - 50%, ОСОБА_2 - 50%; внесення змін до статуту ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" шляхом викладення його у новій редакції та затвердження статуту у новій редакції.

04.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дульською Т.В. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений запис за № 10711050012035166 щодо зміни складу та інформації про засновників ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН".

Пунктом 1 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

З урахування наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що в розумінні наведених вище норм чинного законодавства, право власності позивача - ОСОБА_1 на частку, розміром 50% у статутному капіталі ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" припинилось 03.10.2017, а отже припинились й корпоративні права, що пов`язані з цією часткою.

У контексті наведеного суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з усталеною судовою практикою підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.04.2022 у справі № 924/497/19).

Водночас, суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (частина 1 ст. 167 ГК України).

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Отже у корпоративних відносинах об`єктом захисту виступають корпоративні права учасника товариства.

Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган (ч.1 ст.97 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до інших органів товариства.

Також, право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають ті його учасники, які були учасниками на дату прийняття рішення, що оскаржується (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/7847/17, від 12.06.2018 у справі № 910/10134/17, від 04.09.2018 у справі 915/593/17, від 16.10.2018 у справі № 910/15792/14).

З урахуванням вищезазначеного, суд апеляційної інстанції проаналізувавши предмет і підстави позову та надавши оцінку встановленим обставинам відчуження ОСОБА_1 частки розміром 50% у статутному капіталі ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН", дійшов висновку, що на момент прийняття рішення Загальних зборів учасників ТОВ «ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН» від 09.11.2017 позивач припинив свою участь у згаданому товаристві, у зв`язку з чим, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову у вказаній частині.

Щодо доводів апелянта про наявність ознак фіктивності договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ДЕРЖЗАКУПІВІ.ОНЛАЙН» від 09.11.2017 колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не є стороною оспорюваних правочинів, зокрема і договору купівлі-продажу частки в статутного капіталу ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" від 09.11.2017.

В силу вимог частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (правовий висновок викладений у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 903/249/20).

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Тобто саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірного договору, а тому потребують захисту.

Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Відтак, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (правовий висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

Суд звертає увагу, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.

За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 щодо "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним". Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

У контексті наведеного судова колегія звертає увагу на те, що договір купівлі-продажу частки в статутного капіталу ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН" від 03.10.2017 на недійсність якого посилається позивач, не є предметом оскарження в даній справі, був предметом розгляду в справі №910/8358/19 та є чинним. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/8358/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судова колегія звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, в разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12, від 16.04.2019 по справі №916/1171/18

При цьому, доводи апелянта щодо ознак фіктивності договору від 09.11.2017 укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , стороною якого не є позивач, за відсутності належного обґрунтування наявності порушеного права чи інтересу останнього внаслідок укладання такого договору, оцінці судом, в силу вказаних вище положень чинного законодавства та правових висновків Верховного Суду, не підлягають.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Посилання апелянта на подані до суду копії матеріалів кримінального провадження, на переконання суду апеляційної інстанції, є помилковими, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 75 ГПК України позивачем надано не було.

Так само неаргументованими є доводи скаржника щодо безпідставної йому відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання про виклик та допит в якості свідків осіб, які можуть підтвердити існування обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги апелянта.

Відповідно до частини першої статті 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Частинами першою - третьою статті 88 ГПК України визначено, що показання свідка викладається ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Правовий аналіз наведених положень статей 88, 89 ГПК України свідчить, що передумовою виклику свідка для допиту є суперечливість обставин, викладених свідком у заяві, іншим доказам, або у разі наявності у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності чи повноти (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 901/2027/13).

Водночас будь-які заяви свідків, про виклик яких позивач заявляв клопотання, у матеріалах даної справи відсутні.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не дотримався вимог процесуального закону щодо форми клопотання про виклик свідка, зокрема не долучив до нього заяв свідків, які за формою та змістом відповідали б вимогам статті 88 ГПК України, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний господарський суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні наведеного клопотання позивача про виклик та допит свідків.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а відтак підлягає скасуванню, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/17596/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається.

Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/17596/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі № 910/17596/20 залишити без змін.

3. Справу № 910/17596/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.07.2022.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

О.В. Попікова