Постанова

від 11.07.2022 по справі 911/2684/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2022 р. Справа№ 911/2684/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Попікової О.В.

Демидової А.М.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

представників сторін:

від позивача: Шепелєв О.А.

від відповідача: Сергєєв П.О.

розглянувши апеляційну скаргу

Громадської організації «Садове товариство «Оленівка-2»

на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2021 (повний текст складено 20.12.2021)

у справі № 911/2684/21 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом Громадської організації «Садове товариство «Оленівка-2»

до Громадської організації «Садове товариство «Масив Оленівка»

про ліквідацію юридичної особи, скасування державної реєстрації, вилучення з державного реєстру, визнання не чинними дій голови правління, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У вересні 2021 року Громадська організація «Садове товариство «Оленівка-2» (далі - ГО «СТ «Оленівка-2) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій просило ухвалити рішення щодо ліквідації Громадської організації «Садове товариство «Масив Оленівка» (далі - ГО «СТ «Масив Оленівка») зі скасуванням державної реєстрації, з вилученням з державного реєстру, а також визнати нечинними дії, вчинені членом органу юридичної особи - головою правління ОСОБА_1, які протирічили вимогам закону та положенням статуту за термін з 2015 року до 2021 року.

В обґрунтування заявлених вимог ГО «СТ «Оленівка-2» посилається на ст. ст. 59, 247 ГК України та вказує, що діяльність ГО «СТ «Масив Оленівка» фактично є припиненою з 2008 року, діяльність ГО «СТ «Масив Оленівка» не подає фінансові звіти, її засновники - садові товариства після 2003 року вирішують самостійно питання господарської діяльності та благоустрою на своїх територіях, частина таких садових товариств припинила свою діяльність, що призвело до неповного складу правління відповідача і унеможливлює забезпечення його функціонування, а у голови правління такої організації у 2008 році припинились повноваження.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2021 у задоволенні позовних вимог ГО «СТ «Оленівка-2» відмовлено повністю.

З огляду на не доведення ГО «СТ «Оленівка-2» факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, недоведеність неправомірної поведінки ГО «СТ «Масив Оленівка» та його органів управління чи представників, невідповідність обраного способу захисту порушеного права, належності ГО «СТ «Оленівка-2» права ініціювати застосування обраного ним способу захисту та, власне, з огляду на не доведення ГО «СТ «Оленівка-2» наявності підстав для вжиття до ГО «СТ «Масив Оленівка» заходів щодо його ліквідації, скасування реєстрації, виключення з реєстру відповідного запису та визнання неправомірною поведінку представників ГО «СТ «Масив Оленівка», суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2021, ГО «СТ «Оленівка-2» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

ГО «СТ «Оленівка-2» вважає оскаржуване рішення незаконним, оскільки воно ухвалене не відповідно до норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права; необґрунтованим через нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що стосуються предмету позовних вимог, які господарський суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків в ухваленому рішенні встановленим обставинам справи.

На думку скаржника, вказаним рішенням суд незаконно виправдав формальне існування у ЄРДР вже друге десятиріччя недієздатної юридичної особи, що є нонсенсом, оскільки вона вочевидь представ лена виключно одноосібним головою неіснуючого правління зі строками повноважень, які сплинули, котрий в активі має лише печатку та свідоцтво та від імені юридичної особи вчиняє дії, що протирічать закону та положенням Статуту.

Апелянт вважає, що суд неправильно застосував положення ст. 247 ГК України та ст. 59 ГК України; не врахував факти, на які апелянт посилався у позовній заяві щодо звітності, відсутності майна, а тому неповно дослідив всі обставини у справі, в т.ч. щодо нелегітимності керівника та представників ГО «СТ «Масив Оленівка».

Крім того, скаржник не погоджується з висновком суду про те, що ГО «СТ «Оленівка-2» не довело факт порушення його прав та законних інтересів через неправомірну поведінку члена органу управління юридичної особи та представника.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Демидова А.М., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2684/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ГО «СТ «Оленівка-2» на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2021 у справі №911/2684/21.

24.01.2022 матеріали справи №911/2684/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 апеляційну скаргу ГО «СТ «Оленівка-2» на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2021 у справі № 911/2684/21 залишено без руху. Надано ГО «СТ «Оленівка-2» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 210,00 грн у встановленому порядку. Попереджено ГО «СТ «Оленівка-2», що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 поновлено ГО «СТ «Оленівка-2» пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГО «СТ «Оленівка-2» на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2021 у справі №911/2684/21; розгляд справи призначено на 21.02.2022. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 21.02.2022 колегія суддів оголосила перерву до 14.03.2022 на підставі ст. 216 ГПК України.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 (Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) судове засідання у цій справі, призначене на 14.03.2022, не відбулось.

Наказом голови суду від 03.03.2022 №10 зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, затверджений Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, №259/2022 від 18.04.2022, затверджений Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX продовжено строк дії воєнного стану.

Наказом голови суду від 31.03.2022 №11 відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2022, після виходу судді Євсікова О.О. з лікарняного (з 04.04.2022 по 22.04.2022 включно), призначено судове засідання на 06.06.2022.

У судовому засіданні 06.06.2022 колегія суддів оголосила перерву до 27.06.2022 на підставі ст. 216 ГПК України.

Судове засідання 27.06.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Євсікова О.О. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 призначено судове засідання на 12.07.2022.

Позиції учасників справи.

ГО «СТ «Масив Оленівка» надало відзив на апеляційні скарги ГО «СТ «Оленівка-2» на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2021 та додаткове рішення від 22.12.2021, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та вважає їх необґрунтованими, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

У поданому відзиві ГО «СТ «Масив Оленівка» просить покласти на ГО «СТ «Оленівка-2» судові витрати витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі, визначеному відповідно до документів, які будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду документів, згідно ст. 1.29 ГПК України.

ГО «СТ «Оленівка-2» надало відзив на заперечення ГО «СТ «Масив Оленівка» на апеляційну скаргу, у якому наводить доводи, які, на його думку, спростовують викладену в відзиві на апеляційну скаргу позицію ГО «СТ «Масив Оленівка».

ГО «СТ «Оленівка-2» просить подану ним апеляційну скаргу задовольнити та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а також відмовити ГО «СТ «Масив Оленівка» у задоволенні заяви про стягнення з ГО «СТ «Оленівка-2» вартості юридичних послуг за результатами розгляду апеляційним судом апеляційної скарги ГО «СТ «Оленівка-2».

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Садівницький масив «Оленівка» створено у 1991 році за участю садівницьких товариств, які були об`єднані в один масив. Вказані обставини сторонами спору не заперечуються.

Надана ГО «СТ «Оленівка-2» копія Рішення від 15.10.1991 №342 Виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Київської області «Про реєстрацію масиву садівницьких товариств «Оленівка» Київської області Києво-Святошинського району» свідчить, що виконком районної Ради народних депутатів вирішив зареєструвати масив садівницьких товариств: «Оленівка-1»…, «Оленівка-2»…, «Автомобіліст» …, «Оленівка-3» … та «Оленівка-5»… під назвою «Оленівка» (т. 1, а. с. 16).

ГО «СТ «Оленівка» надало також копію Статуту садівницького товариства «Оленівка» (затверджений 01.10.1991, зареєстрований 15.10.1991), прийнятого на конференції уповноважених садівницький товариств «Оленівка-1», «Оленівка-2», «Автомобіліст», «Оленівка-3» та «Оленівка-5» 15.08.1991. Згідно з вказаним Статутом садівницьке товариство «Оленівка» складається з 5 первісних товариств, в т.ч.: «Оленівка-1», «Оленівка-2», «Оленівка-3», «Автомобіліст», «Оленівка-5» (т. 1, а. с. 17-21).

Водночас надана ГО «СТ «Масив Оленівка» копія Рішення від 15.10.1991 №342 Виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Київської області «Про реєстрацію масиву садівницьких товариств «Оленівка» Київської області Києво-Святошинського району» свідчить, що виконком районної Ради народних депутатів вирішив зареєструвати масив садівницьких товариств: «Оленівка-1»…, «Оленівка»…, «Автомобіліст» …, «Оленівка-3» … та «Оленівка-5» … під назвою «Оленівка» (т. 1, а. с. 141).

ГО «СТ «Масив Оленівка» також надало лист №191 від 08.10.1991, який свідчить, що конференцією представників 5 садівницьких товариств «Оленівка-1», «Оленівка», «Оленівка-3», «Автомобіліст» та «Оленівка-5» 15.08.1991 прийнято рішення про їх об`єднання в спільний садівницький масив «Оленівка» (т. 1, а. с. 142).

Надані ГО «СТ «Оленівка-2» з позовною заявою документи, зокрема Статут (нова редакція) Садового товариства масиву «Оленівка» (ухвалено загальними зборами 11.05.2003, зареєстровано 23.12.2003), свідчать, що Товариство є організацією громадян, яким були надані у безстрокове користування земельні ділянки для садівництва з моменту створення самостійних садових товариств «Оленівка-1», «Оленівка-2», «Оленівка-3», «Оленівка-5», «Автомобіліст» та ті громадяни, що придбали їх шляхом цивільно-правових угод та членства у масиві (т. 1, а. с. 12-15).

Згідно зі Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №089954 реєстрація ГО «СТ «Масив Оленівка» відбулась 23.12.2003 (т. 1, а. с. 11).

З наданих ГО «СТ «Масив Оленівка» документів вбачається, що СТ «Оленівка-2» до складу його учасників не входило.

Зокрема, лист Києво-Святошинської РДА Київської області №Ж44.708.2 від 25.02.2011 свідчить, що ГО «СТ «Масив Оленівка» зареєстровано як об`єднання громадян Малютинською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області від 23.12.2003; відповідно до Статуту (із змінами) ГО «СТ «Масив Оленівка» є правонаступником садових товариств «Оленівка», «Оленівка-1», «Оленівка-3», «Оленівка-5», «Автомобіліст» (т. 1, а. с. 144).

Згідно зі Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №089955 «СТ «Оленівка-2» зареєстровано 25.12.2003 (т. 1, а. с. 22).

Протокол від 15.11.2003 установчих зборів засновників СТ «Оленівка-2» свідчить, що СТ «Оленівка-2» створене як неприбуткова громадська організація з числа громадян-засновників, які є власниками земельних ділянок для організації садівництва (т. 1, а. с. 146-147).

Наявний у матеріалах справи Статут СТ «Оленівка-2» (ухвалено загальними зборами засновників 15.11.2003, зареєстровано 25.12.2003) свідчить, що останнє є правонаступником садового товариства, яке було створене при Києво-Святошинському районному відділу внутрішніх справ в Київській області у 1991 році, якому були виділені землі 4,5 га у постійне користування для організації колективного садівництва разом з іншими товариствами, що входять до складу масиву садових товариств «Оленівка», - є добровільною, неприбутковою громадською організацією громадян, об`єднаних за територіальним принципом створення (п. 1. 1). Членами відновленого садового товариства є як співпрацівники міліції, яким були виділені земельні ділянки безоплатно у власність при створенні первісного товариства за списками, так і громадяни, які стали власниками земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод згідно з наведеним списком (п. 1.2) (т. 1, а. с. 73).

14.04.2006 загальні збори товариства затвердили нове найменування Товариства - ГО «СТ «Оленівка-2» та внесли відповідні зміни до Статуту (т. 1, а. с. 133).

Відомостей про те, що ГО «СТ «Оленівка-2» та ГО «СТ «Масив Оленівка» є правонаступниками прав та обов`язків осіб, що були створені у 1991 році, в ЄДР немає.

Господарський суд першої інстанції зазначив, що з огляду на суперечливість наданих доказів та доступну для суду інформацію, враховуючи час, що минув від моменту реєстрації позивача та відповідача, суд не може достеменно встановити факт дійсної участі позивача у процесі створення відповідача у 1991 році, а тому надаватиме оцінку обставинам справи через перевірку наявності та доведеності факту порушення прав позивача діями відповідача, чи самим фактом його існування, незалежно від того факту, чи брав позивач участь у створенні відповідача у 1991 році.

Матеріали справи свідчать про наявність певних суперечок та конфліктів між ГО «СТ «Оленівка-2» та ГО «СТ «Масив Оленівка», які полягають в тому, що, як вважає ГО «СТ «Оленівка-2», ГО «СТ «Масив Оленівка», через видання нелегітимним головою правління довіреностей, якими адвокати уповноважуються на здійснення представницьких функції від імені ГО «СТ «Масив Оленівка», ініціюють певні судові спори чи виступають від імені ГО «СТ «Масив Оленівка» у спорах, ініційованих ГО «СТ «Оленівка-2», що створює для останнього негативні наслідки.

З відкритих джерел, зокрема, відомостей, що містяться в ЄДР, вбачається, що ОСОБА_1. є головою правління ГО «СТ «Масив Оленівка». З огляду на положення ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» така інформація є достатньою для висновків про наявність у зазначеної особи підстав для здійснення представницьких функцій від імені ГО «СТ «Масив Оленівка».

Звертаючись з позовом у цій справі, ГО «СТ «Оленівка-2» просить ухвалити рішення щодо ліквідації юридичної особи - ГО «СТ «Масив Оленівка», скасування її державної реєстрації, вилучення з державного реєстру, визнання нечинними дій голови правління зазначеної особи - ОСОБА_1 як таких, що не відповідають вимогам закону та положенням статуту за період з 2015-2021 роки.

ГО «СТ «Оленівка-2» вказує, що було засновником ГО «СТ «Масив Оленівка» з 1991 року, але з 2003 року ГО «СТ «Масив Оленівка» втратило юридичну дієздатність, частина садівничих товариств, що були засновниками ГО «СТ «Масив Оленівка», припили свою діяльність, утворення необхідного кворуму для призначення (обрання) керівного складу відповідача фактично втрачено, а ОСОБА_1 фактично привласнив повноваження голови правління ГО «СТ «Масив Оленівка», використовуючи відомості з ЄДР, печатку, статут та свідоцтво про реєстрацію, протягом тривалого часу вчиняє від імені ГО «СТ «Масив Оленівка» низку дій на шкоду інтересам ГО «СТ «Оленівка-2».

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Загальні підстави для ліквідації юридичної особи визначені, зокрема, положеннями ЦК України.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (ст. 104 ЦК України).

У поданому позові ГО «СТ «Оленівка-2» ставить вимогу про ліквідацію ГО «СТ «Масив Оленівка».

Відповідно до ст. 59 ГК України припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

За загальним правилом, визначеним положеннями ЦК України, ГК України, Закону України «Про громадські об`єднання», припинення юридичної особи, зокрема у спосіб ліквідації віднесено до виключної компетенції самого підприємства, його вищих керівних органів, та лише за певним виключенням така ліквідація може здійснюватися за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Тобто, за загальним правилом вирішення долі підприємства (об`єднання, в т. ч. громадського) передовсім відноситься до компетенції його власників (засновників, членів, учасників).

ГО «СТ «Оленівка-2» обґрунтовує позов в частині вимог про ліквідацію ГО «СТ «Масив Оленівка» тим, що діяльність останнього не відповідає вимогам закону, його існування носить номінальний характер, жодної діяльності ГО «СТ «Масив Оленівка» не здійснює, звіти про результати діяльності не подає.

ГО «СТ «Оленівка-2», звертаючись з позовом у цій справі, просить суд прийняти рішення про ліквідацію ГО «СТ «Масив Оленівка» як застосування до останнього міри відповідальності за його неправомірну поведінку.

Частиною 1 ст. 238 ГК України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами (ч. 2 ст. 238 ГК України).

Згідно зі ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 247 ГК України у випадках, встановлених законом, до суб`єкта господарювання може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді його ліквідації за рішенням суду.

Таким чином, зазначене у сукупності вказує, що ліквідація суб`єкта господарювання у зв`язку з порушенням ним встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності є заходом організаційно-правового характеру, спрямованим на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, тобто є адміністративно-господарською санкцією, передбаченою ст. 239 ГК України.

Статтями 238, 239 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом.

Таким чином, ГО «СТ «Оленівка-2», навіть якщо воно перебуває у певних корпоративних правовідносинах з ГО «СТ «Масив Оленівка», з огляду на приписи ст. ст. 238, 239 ГК України не наділене окремими власними повноваженнями ініціювати перед судом застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді припинення юридичної особи - відповідача шляхом його ліквідації.

Крім того за усталеною судовою практикою застосування такої санкції за зверненням уповноваженого державного органу віднесено до компетенції адміністративних судів.

Якщо ж питання про ліквідацію суб`єкта господарювання ставиться у господарському судочинстві, то воно має вирішуватись в межах корпоративного спору за участю учасників такого суб`єкта (п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно зі ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 45 ГПК України визначає, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Законом України «Про громадські об`єднання» у ст. 25 встановлено, що припинення діяльності громадського об`єднання здійснюється:

1) за рішенням громадського об`єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об`єднання, у визначеному статутом порядку, шляхом саморозпуску або реорганізації;

2) за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об`єднання.

2. Припинення діяльності громадського об`єднання відбувається в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Якщо вартості майна громадського об`єднання зі статусом юридичної особи, яке безпосередньо здійснює підприємницьку діяльність і щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такого громадського об`єднання відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Громадське об`єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації у разі виявлення ознак порушення громадським об`єднанням вимог ст. ст. 36, 37 Конституції України, ст. 4 цього Закону, а також у разі засудження його уповноважених осіб за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого ст. 111-1 КК України. Заборона громадського об`єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Справа про заборону громадського об`єднання розглядається у порядку, встановленому КАС України. У разі прийняття рішення про заборону громадського об`єднання майно, кошти та інші активи громадського об`єднання за рішенням суду спрямовуються до державного бюджету (ст. 28 вказаного Закону).

Станом на дату прийняття оскаржуваного рішення жодної з вказаних вище підстави припинення ГО «СТ «Масив Оленівка» не існує.

Матеріали справи свідчать про наявність певних суперечок та конфліктів між сторонами. Зокрема, на думку ГО «СТ «Оленівка-2», ГО «СТ «Масив Оленівка», через видання нелегітимним головою правління довіреностей, якими адвокати уповноважуються на здійснення представницьких функції від імені ГО «СТ «Масив Оленівка», ініціюють певні судові спори, чи виступають від імені останнього у спорах, ініційованих ГО «СТ «Оленівка-2», що створює для ГО «СТ «Оленівка-2» негативні наслідки.

За змістом ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Наявні у відкритих джерелах відомості, що містяться в ЄДР, свідчать, що ОСОБА_1. є головою правління ГО «СТ «Масив Оленівка», а тому з огляду на положення ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» така інформація є достатньою для висновків про наявність у зазначеної особи підстав для здійснення представницьких функцій від імені ГО «СТ «Масив Оленівка».

Наявні у ЄДР відомості свідчать, що станом на час вирішення спору в даній судовій справі засновниками ГО «СТ «Масив Оленівка» є 63 фізичні особи (т. 1 а. с. 23 станом на 04.09.2021; а. с. 83, 84 станом на 12.10.2021).

При цьому ГО «СТ «Оленівка-2» не довело, яким чином сам факт існування ГО «СТ «Масив Оленівка» як юридичної особи порушує права та охоронювані законом інтереси ГО «СТ «Оленівка-2». Так само ГО «СТ «Оленівка-2» не довело, яким чином порушує його права здійснення представницьких функцій від імені ГО «СТ «Масив Оленівка» ОСОБА_1 як головою правління ГО «СТ «Масив Оленівка» та в чому полягає неправомірність його поведінки з огляду на відомості ЄДР про наявність у нього повноважень представника ГО «СТ «Масив Оленівка».

Наведене в сукупності вказує про безпідставність та недоведеність позовних вимог. ГО «СТ «Оленівка-2» не довело наявності у нього права ставити питання про припинення ГО «СТ «Масив Оленівка» у судовому порядку та примусове скасування його реєстрації в порядку господарського судочинства.

Господарський суд першої інстанції з огляду на виказане ГО «СТ «Оленівка-2» певне незадоволення діями ГО «СТ «Масив Оленівка», що вчиняються його головою правління - ОСОБА_1 чи адвокатами, що ним залучаються, доцільно відзначив, що захист інтересів ГО «СТ «Оленівка-2» від дій зазначених осіб, оцінка правомірності та підставності їх поведінки має здійснюватися в межах окремих судових проваджень, на існування яких посилається ГО «СТ «Оленівка-2», а не у спосіб превентивного звернення до суду з позовом про встановлення відсутності у голови правління ГО «СТ «Масив Оленівка» повноважень на здійснення представницьких функцій від імені ГО «СТ «Масив Оленівка» та взагалі на відсутність у останнього ознак юридичної особи, що, на думку ГО «СТ «Оленівка-2», є підставою для прийняття судом рішення про ліквідацію ГО «СТ «Масив Оленівка».

Враховуючи встановлені у справи обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, а також неправомірної поведінки відповідача та його органів управління чи представників, відповідності обраного способу порушення права, належності позивачу права ініціювати застосування обраного ним способу захисту. З огляду на недоведеність позивачем наявності підстав для вжиття до відповідача заходів щодо його ліквідації, скасування реєстрації, виключення з реєстру відповідного запису та визнання неправомірною поведінку представників відповідача, висновок господарського суду про відмову у задоволенні позову в повному обсязі є правомірним.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації «Садове товариство «Оленівка-2» на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2021 у справі №911/2684/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2021 у справі №911/2684/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №911/2684/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.07.2022.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді О.В. Попікова

А.М. Демидова