Рішення

від 28.06.2022 по справі 910/19863/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.06.2022Справа № 910/19863/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом TM Solution Manufacturing Industry ADM GmbH

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЛЬТБЛАУН УКРАЇНА"

про стягнення 57048,52 доларів США

Представники сторін:

від позивача: Никітенко Р.П.

від відповідача: Таран Є.Л.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог.

TM Solution Manufacturing Industry ADM GmbH звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЛЬТБЛАУН УКРАЇНА" про стягнення 57048,52 доларів США заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за контрактом 1/2021 від 28.01.2021.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 дану позовну заяву залишено без руху.

17.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 03.02.2022.

27.01.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про відкладення розгляду справи.

31.01.2022 через систему "Електронний суд" позивач подав відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 03.02.2022 суд постановив протокольні ухвали без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого провадження на 24.02.2022.

15.02.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

21.02.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення

У зв`язку із перебуванням судді Турчина С.О. у відпустці, судове засідання у справі №910/19863/21, призначене на 24.02.2022, знято з розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2022 підготовче засідання у справі призначено на 19.05.2022.

17.05.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 підготовче засідання у справі відкладено на 09.06.2022.

03.06.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 задоволено заяву TM Solution Manufacturing Industry ADM GmbH про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задовольнити.

У підготовчому засіданні 09.06.2022 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.06.2022.

23.06.2022 через систему "Електронний суд" позивач подав клопотання про долучення акту звірки.

27.06.2022 на електронну пошту суду від відповідача надійшли заяви про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ТОВ "ЕКСІМ КАРГО" та ТОВ "РАЙСНАГЕЛЬ КОНЦЕПТ"; заяви про виклик свідків директора ТОВ "ЕКСІМ КАРГО" Іванічева Є.С. та директора ТОВ "ЕКСІМ КАРГО" Рузіна Ю.О.

29.06.2022 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, поновлення та продовження процесуальних строків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 задоволено заяву TM Solution Manufacturing Industry ADM GmbH та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЛЬТБЛАУН УКРАЇНА" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 29.06.2022, розглянувши клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, поновлення та продовження процесуальних строків, керуючись приписами ч.3, 4 ст.80 ст.119, ст.207 ГПК України, з огляду на те, що відповідачем не наведено поважних причин неподання відповідних доказів, суд залишив без розгляду подане відповідачем клопотання.

Заяви відповідача про залучення третіх осіб, на підставі ст.118, ст.50 ГПК України, суд залишив без розгляду, оскільки заява про залучення третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору може бути подана до закінчення підготовчого провадження у справі.

Також суд розглянув заяви відповідача про виклик свідків та протокольною ухвалою відмовив у задоволенні вказаних заяв, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1-3 ст.88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Частиною першою статті 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Отже, у процесуальному статусі свідка особа може бути викликана до суду за умов подання нею у строк, встановлений для подання доказів, заяви свідка та якщо обставини, викладені у відповідній заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Враховуючи, що заяви свідка, оформленої у відповідності до вимог ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, від директора ТОВ "ЕКСІМ КАРГО" Іванічева Є.С. та директора ТОВ "ЕКСІМ КАРГО" Рузіна Ю.О. до суду подано не було, з огляду на положення ч.1 ст.89 Господарського процесуального кодексу України, заяви відповідача про допит свідків задоволенню не підлягають.

Представник позивача у судовому засіданні 29.06.2022 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.06.2022 надав пояснення по суті заперечень позовних вимог, просив у позові відмовити повністю.

У судовому засіданні 29.06.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем укладений Контракт №1/2021 від 28.01.2021, згідно умов якого позивач зобов`язувався здійснити оплату товару, а саме 50% - аванс та 50% в день відправлення товару, а відповідач зобов`язувався поставити товар на умовах передбачених в Контракті та додатках до нього.

У п.3.1. Контракту сторонами погоджено, що кількість товару фіксується в інвойсах, які в свою чергу є невід`ємною частиною Контракту.

Згідно інвойсів ціна за 1 кг товару складає 6,5 доларів США.

За доводами позивача у позовній заяві, загальна кількість товару за яку було сплачено позивачем становить 11693,6 кг. на загальну вартість 76006,40 доларів США, з яких відповідач поставив позивачу 9167,6 кг. товару. Позивач стверджує, що з оплаченого товару:

2000 кг (на 13000 доларів США) було повернуто за рахунок позивача, в свою чергу відповідач зазначав, що компенсує транспортні витрати за доставку товару в розмірі 3126,4 доларів США;

2526,00 кг - не поставлено відповідачем;

3619,4 кг - товар неналежної якості, який відповідач мав забрати власними силами та поставити товар відповідної якості або повернути сплачені кошти.

Таким чином позивач зазначає, що заборгованість відповідача становить 8145,4 кг, що згідно вартості товару становить 52945,10 доларів США та 3126,40 доларів США за транспортні витрати з повернення товару. Загальна сума заборгованості становить 56071,50 доларів США.

У подальшому позивачем надані суду розрахунки та пояснення, згідно із якими: 2626,00 кг - не поставлений відповідачем товар; 3619,40 кг - товар, що не відповідає якісним показникам; 2000,00 кг - не замінений товар відповідно до додаткової угоди №1 до Контракту.

Відповідно до розрахунку наведеного в акті звірки (наданий до суду 23.06.2022) не поставлений відповідачем товар становить 2626,00 кг; товар, що підлягає заміні - 3869 кг (2000,00 кг - не замінений товар відповідно до додаткової угоди №1 до Контракту та 1869 кг згідно додаткової угоди №3).

Також позивачем нарахована пеня на суму заборгованості у розмірі 56071,50 доларів США за період з 05.05.2021 по 02.12.2021 виходячи із ставки 3% річних. За розрахунком позивача пеня становить 977,02 доларів США, що еквівалентно 26603,81 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕЛЬТБЛАУН УКРАЇНА" від початку дії Контракту №1/2021 від 28.01.2021 року по сьогоднішній день, виконало повністю усі умови цього Контракту, які були ним покладені на Товариство як на продавця за цим Контрактом.

За доводами відповідача, загальна кількість товару відвантаженого в період з січня 2021 року по липень 2021 становить - 12067,6 кг на загальну суму 78439,4 доларів США.

Відповідач вважає непідтвердженими твердження позивача, що сума боргу відповідача за Контрактом становить 56071,5 доларів США, так як жодного повернення товару від покупця (позивача), продавцеві (відповідачу) не відбувалося.

Відповідач зазначає, що окрім обміну 2000 кг, повернення яких було відображено у додатковій угоді №1 від 28.01.2021, за рахунок відповідача було відвантажено і відправлено позивачеві інші 2000 кг, взамін раніше сплачених; жодних інших повернень товару відправленого позивачу не було.

Також відповідач заперечив щодо заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення пені, зазначаючи, що в Контракті сторонами не було погоджено розміру штрафних санкцій за неналежне виконання сторонами умов цього Контракту.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Згідно із матеріалами справи, 28.01.2021 між сторонами укладений Контракт №1/2021 (договір) між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕЛЬТБЛАУН УКРАЇНА" (відповідач, продавець) та ТМ Solution Manufacturing Industry ADM GmbH (позивач, покупець) було укладено Контракт №1/2021 ( надалі - Контракт), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купляє товари, найменування, кількість, ціни, строки та інші умови поставки, які вказані в інвойсі, є невід`ємною частиною Контракту.

У пункті 3.1. Контракту сторонами погоджено, що кількість товару фіксується в інвойсах, які в свою чергу є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до п.4.1. Контракту поставки здійснювалися на умовах DAP Wentorf bei Hamburg (Sudring 40, 21465 Wentorf bei Hamburg) (Інкотермс - 2010).

Строки поставки, відповідно розділу 5, узгоджуються сторонами в інвойсі до цього Контракту.

Ціни на поставлені товари встановлюються в дол. США і відповідають цінам в інвойсі (п.6.1.).

Загальна сума Контракту складається із суми інвойсів, підписаних на кожну окрему партію товару за час дії даного Контракту.

Відповідно до п.7.1. Контракту згідно умов якого позивач зобов`язувався здійснити оплату товару, а саме: 50% - аванс та 50% в день відправлення товару.

Кожна партія поставленого товару супроводжується наступною документацією: комерційний рахунок (інвойс); пакувальний лист; сертифікат EUR 1 (п.8.1. Контракту).

У пункті 8.3. Контракту сторони погодили, що приймання товару по кількості і якості здійснюється на складі покупця. Датою отримання партії товару вважається дата на штемпелі митного органу в країні покупця.

Відповідно до п.8.4. Контракту товар передається продавцем і приймається покупцем: по якості - у відповідності до узгоджених зразків; по кількості - відповідно до відвантажувальних документів.

Згідно із інвойсами ціна за 1 кг товару складає 6,5 доларів США.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи банківськими виписками та не заперечується відповідачем, позивач сплатив на користь відповідача 76006,40 доларів США, що становить 11693,6 кг. товару.

Згідно із наявними у матеріалах справи сертифікатами EUR1 №100.040641, №100.044631, №100.039492, №100.042182, №100.047578; інвойсами №ML-02 від 09.02.2021, №РІ-1 від 12.04.2021, №ML-01 від 28.01.2021, №ML-02 від 01.02.2021, №ML-05 від 12.03.2021, №ML-07/01 від 20.05.2021; CMR №904556, CMR №0070907; та пакувальними листами відповідач поставив, а позивач прийняв товар у загальній кількості 9066,81 кг, що становить 58935,27 дол. США (9066,81 кг. х 6,5 доларів США).

Отже, залишок непоставленого товару становить 2626,50 кг. (11693,6 кг. - 9066,81 кг.).

У відповідності до умов додаткової угоди №1 від 08.04.2021 до Контракту сторонами погоджено, що продавець в обмін неякісного товару поставляє покупцю товар: неткані фільтруючі матеріали (мельтблаун), щільність 25 г/м2, ширина 260 мм - 2000 кг, що відповідає стандартам якості. Товар поставляється на безоплатній основі.

У пункті 2 додаткової угоди №1 від 08.04.2021 до Контракту сторони дійшли згоди, що покупець повертає продавцю товар: неткані фільтруючі матеріали (мельтблаун), щільність 25 г/м2, ширина 260 мм - 2000 кг, відправлений згідно інвойсом №ML-05 від 12.03.2021, у зв`язку із невідповідністю товару заявленій якості. Товар повертається на безоплатній основі.

На виконання додаткової угоди №1 від 08.04.2021 до Контракту згідно із інвойсом №РІ-1-1 від 12.04.2021 позивач повернув відповідачу товар у кількості 2000 кг.

08.04.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до Контракту, відповідно до якої сторони погодили доповнити Контракт пунктом 7.4, відповідно до умов якого комісію банку сплачує продавець шляхом вирахування із суми переказу.

16.11.2021 позивач направив відповідачу претензію №1 від 11.11.2021 в якій позивач вимагав від відповідача повернути кошти за оплачений товар, забрати неякісний товар та компенсувати його вартість та компенсувати вартість доставки.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 56071,50 доларів США заборгованості, а також пені у сумі 977,02 доларів США.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Згідно із ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі Контракту №1/2021 від 28.01.2021, згідно із яким відповідач взяв на себе зобов`язання поставити позивачу товар, а позивач - здійснити оплату такого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи доказами позивач сплатив на користь відповідача 76006,40 доларів США, що становить 11693,6 кг. товару.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки поставки, відповідно розділу 5, узгоджуються сторонами в інвойсі до цього Контракту.

Як встановлено судом вище відповідач поставив, а позивач прийняв товар у загальній кількості 9066,81 кг, що становить 58935,27 дол. США (9066,81 кг. х 6,5 доларів США).

Залишок непоставленого товару становить 2626,50 кг. (11693,6 кг. - 9066,81 кг).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Окрім того, між сторонами підписано додаткову угоду №1 від 08.04.2021 до Контракту, відповідно до умов якої сторонами погоджено, що відповідач в обмін неякісного товару поставляє покупцю товар: неткані фільтруючі матеріали (мельтблаун), щільність 25 г/м2, ширина 260 мм - 2000 кг, що відповідає стандартам якості та здійснює поставку такого товару на безоплатній основі.

Отже, за умовами додаткової угоди №1 від 08.04.2021 відповідач взяв на себе зобов`язання поставити позивачу товар належної якості в кількості 2000 кг в обмін на товар неналежної якості.

Судом також встановлено, що позивач направив відповідачу вимогу №1 від 11.11.2021 про повернення коштів за оплачений товар та компенсації вартості неякісного товару протягом 10 днів з моменту отримання цього листа.

Згідно із відповіддю вих. №01/19112021 від 19.11.2021 відповідач підтвердив отримання зазначеної вище претензії.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів поставки позивачу товару у кількості 2626,50 грн та поставки товару у кількості 2000 кг за додатковою угодою №1.

При цьому суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.

Обставин наведених позивачем у позові відповідач не спростував. Доказів поставки оплаченого позивачем товару у кількості 2626,50 грн та поставки товару у кількості 2000 кг за додатковою угодою №1 чи повернення грошових коштів 30072,25 дол. США ((2626,50 кг х 6,5 дол. США = 17072,25 дол. США) + (2000 х 6,5 дол. США = 13000,00 дол. США)) відповідачем не надано.

Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання з перерахування відповідачу попередньої оплати, а відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з поставки в повному обсязі оплаченого позивачем товару, з огляду на що, за висновками суду, у позивача в силу положень ст.693 ЦК України виникло право вимагати від відповідача повернення попередньої оплати недопоставленого товару у сумі 17072,25 дол. США.

Також відповідачем не надано у матеріали справи належних доказів на підтвердження поставки позивачу товару у кількості 2000 кг за додатковою угодою №1, у зв`язку із чим суд вважає обґрунтованим право позивача вимагати від відповідача повернення суми товару у кількості 2000 кг, а саме: 13000,00 дол. США.

Надані відповідачем у матеріали справи декларації (форми МД-2) за період з 28.01.2021 по 25.11.2021, інвойси від №ML-03 від 09.02.2021, №ML-04/01 від 23.02.2021, №ML-04/02 від 05.03.2021, №ML-04 від 23.02.2021, №РІ-1 від 02.07.2021, №ML-08 від 15.04.2021, №ML-10 від 08.06.2021 не є належними доказами поставки відповідачем позивачу та отримання останнім товару, оскільки у відповідності до п.8.3. Контракту, датою отримання партії товару вважається дата на штемпелі митного органу в країні покупця, а поставлений товар, окрім інвойсу, супроводжується пакувальним листом та сертифікатом EUR 1. Проте, відповідач наведених доказів суду не надав, а відтак доводи відповідача про виконання обов`язку з поставки всього обсягу товару, у тому числі у кількості 2626,50 грн та поставки товару у кількості 2000 кг за додатковою угодою №1, суд вважає необґрунтованими.

Суд також відхиляє надані відповідачем акти звірки розрахунків, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій (аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 по справі №910/1389/18). Більш того, акти звірки взаємних розрахунків підписані в односторонньому порядку відповідачем та а інформація, що відображена в актах, не підтверджена первинними документами.

З огляду на вище встановлені судом обставини, оскільки до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 30072,25 дол. США або поставки товару на вказану суму, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 30072,25 дол. США.

З приводу заявлених позовних вимог позивача про стягнення 23526,10 дол. США, що становить суму 3619,4 кг. товару неналежної якості та транспортних витрат 3126,4 дол. США, суд зазначає наступне.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису (ч. 3 ст. 673 ЦК України).

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту (частина 1 статті 679 ЦК України).

Покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару (частина 1 статті 688 ЦК України).

Однак, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неякісного товару у кількості 3619,4 кг., поставленого відповідачем за Контрактом та невідповідності такого товару узгодженим сторонами зразкам.

Надана позивачем у матеріали справи роздруківка (звіт про випробування) не приймається судом як належний доказ на підтвердження неякісного товар, оскільки зазначений документ не підписаний відповідною організацією, яка проводила випробування, а також позивачем не надано документів на підтвердження, що така організація є випробувальною лабораторією та має відповідну акредитацію на здійснення випробувань товару.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що товар неналежної якості частково у кількості 1869 кг підлягав заміні на підставі додаткової угоди №3 Контракту, оскільки додаткова угода №3 відповідачем не підписана та останній заперечив факт укладення вказаної угоди. Сторонами у матеріали справи не надано підписаного між позивачем та відповідачем оригіналу додаткової угоди №3 Контракту.

Також позивачем не надано суду первинних документів на підтвердження понесених транспортних витрат 3126,4 дол. США, як і не надано доказів та підтвердження обов`язку у відповідача компенсувати такі витрати.

Згідно з ч.1 ст.96 Господарського процесуального кодексу України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч.2 ст.96 Господарського процесуального кодексу України).

Висновки щодо застосування норм, визначених частиною першою статті 5, частинами першою, другою статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", викладені у постанові Верховного Суду від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, за якою роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч.1, 2 ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Таким чином, суд визнає неналежними доказами надані позивачем роздруківки листування у месенджері "WhatsApp", оскільки вони не відповідають вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містять електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення.

Отже, суд дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що подані відповідачем докази (листування в месенджері "WhatsApp") не є належними, допустимими доказами в розумінні ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження повідомлення відповідачу щодо поставки товару неналежної якості та наявності у відповідача обов`язку компенсувати транспортні витрати у сумі 3126,4 дол. США.

Враховуючи вище наведене, дослідивши наведені позивачем доводи та документи надані на підтвердження позовних вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення 23526,10 дол. США, що становить суму 3619,4 кг товару та транспортних витрат у сумі 3126,4 дол. США, а тому у цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Суд також дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені у сумі 977,02 дол. США (нарахованої за період з 05.05.2021 по 02.12.2021), з таких підстав.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що Контрактом відповідальність відповідача за порушення виконання зобов`язання з повернення суми попередньої оплати чи повернення товару у вигляді пені, не передбачена.

При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за повернення товару чи попередньої оплати не передбачена і законодавчими актами.

Оскільки, сторони укладаючи Контракт №1/2021 від 28.01.2021 не погодили відповідальність відповідача за невиконання взятих на себе зобов`язань у вигляді пені, то позовні вимоги про стягнення пені у сумі 977,02 дол. США є необґрунтованими, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

При цьому судом враховано, що позивач здійснює нарахування пені за ставкою 3 відсотка, посилаючись на ст.625 ЦК України.

Однак, суд зазначає, що згідно з положеннями процесуального законодавства позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статями 2, 14 ГПК України закріплений принцип диспозитивності у господарському процесі.

У розумінні ст. 14 ГПК України принцип диспозитивності господарського судочинства означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм, суд зазначає, що принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов`язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов`язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі.

Саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і не застосовує самостійно для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, якщо позивач не обґрунтовує ними свої вимоги з наданням відповідних доказів, і застосування цих норм призводить до зміни предмета позову або обраного способу захисту прав та інтересів.

Відтак, справа підлягає розгляду в межах вимог і матеріально-правових підстав, заявлених позивачем, а тому суд позбавлений можливості змінювати предмет та підстави позовних вимог позивача.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 30072,25 дол. США та відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення 23526,10 дол. США, що становить суму 3619,4 кг. товару неналежної якості, транспортних витрат у сумі 3126,4 дол. США та 977,02 дол. США пені.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог TM Solution Manufacturing Industry ADM GmbH.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЛЬТБЛАУН УКРАЇНА" (04080, місто Київ, вул.Новокостянтинівська, будинок 22/15, ідентифікаційний код 43792862) на користь TM Solution Manufacturing Industry ADM GmbH (60329, Germany, Frankfurt am Main, Mainzer Landstrasse, 69, номер компанії у реєстрі 119360, код 332361931) заборгованість у сумі 30072,25 доларів США, судовий збір у сумі 12282,85 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.07.2022.

Суддя С. О. Турчин