Рішення

від 22.06.2022 по справі 910/11699/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2022Справа № 910/11699/20

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Дупляченко Ю.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зімір"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне підприємство "Ромді Україна"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська друкарня Вольф"

про стягнення 1 065 354,62 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Синельніков М.О.;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: Заворотнюк М.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зімір" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - відповідач) про стягнення 1 065 354,62 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по Договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника № 014.07.00 від 13.09.2019, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик) та Приватним підприємством "Ромді Україна" (страхувальник) у зв`язку із настанням страхового випадку: пошкодженням товару при перевезенні вантажу страхувальником, як перевізником, організованим позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Зімір", як експедитором на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська друкарня Вольф".

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що за умовами Договору експедирування вантажів для міжнародного перевезення автомобільним транспортом № 10-02/2020 від 10.02.2020, Приватне підприємство "Ромді Україна" є відповідальною особою за збереження вантажу під час його перевезення, водночас майнові ризики останнього, як перевізника станом на час настання події - пошкодження вантажу, що доставлявся за CMR № 498013 від 11.02.2020 застраховані відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" на підставі Договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника № 014.07.00 від 13.09.2019, і який, за доводами позивача, має нести відповідальність за пошкоджений вантаж, проте в порушення договірних відносин не визнав вказану подію страховим випадком і протиправно відмовив своєму страхувальнику у виплаті страхового відшкодування. Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням та вважаючи, що вказаний договір страхування є договором, укладеним на користь третьої особи, позивач звернувся із даним позовом із вимогами виконання договору на свою користь, шляхом стягнення 1 065 354,62 грн. страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/11699/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІМІР" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 у справі № 910/11699/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2021, справу № 910/11699/20 передано для розгляду судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 прийнято справу № 910/11699/20 до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.12.2021.

07.12.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

16.12.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16.12.2021 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська друкарня Вольф" надійшла позовна заява, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

У судовому засіданні 16.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 27.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська друкарня Вольф", як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі № 910/11699/20 і додані до неї документи повернуто заявнику.

У судовому засіданні 27.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.02.2022.

Розгляд справи у судовому засіданні 10.02.2022 відкладено на 17.03.2022.

Судове засідання, призначене на 17.03.2022, не відбулося.

06.04.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 судове засідання призначено на 23.06.2022.

22.06.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

У судовому засіданні 23.06.2022 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Зімір", як експедитор та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська друкарня Вольф», як клієнт уклали договір транспортного експедирування № 10/2019-09 (далі - Договір 1), за умовами якого позивач зобов`язався за плату і за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська друкарня Вольф» виконати або організувати виконання визначених договором транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним третьою особою або позивачем.

Згідно з п. 1.3 Договору 1 цим договором встановлюється зобов`язання позивача залучити до виконання перевезення третіх осіб (експедиторів, перевізників і ін.), та укласти від свого імені необхідні договори (договір перевезення вантажу, транспортного експедирування та ін.).

За Договором 1 на позивача покладено обов`язок перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська друкарня Вольф» силами водія контролювати процес завантаження/розвантаження транспортного засобу, включно з перерахуванням вантажних місць на предмет відповідності заявці і товаросупроводжувальним документам.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Зімір», як експедитором - клієнтом та Приватним підприємством «Ромді Україна», як перевізником 10.02.2020 укладений договір експедирування вантажів для міжнародного перевезення автомобільним транспортом № 10-02/2020 (далі Договір 2), за умовами якого позивач доручає і надає для перевезення вантаж, а Приватне підприємство «Ромді Україна» зобов`язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні відповідно до умов позивача, а позивач зобов`язується сплатити погоджену сторонами провізну плату.

Згідно з п. 4.2 Договору 2 Приватне підприємство «Ромді Україна» несе відповідальність за цілісність вантажу відповідно до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956, Статуту автомобільного транспорту України та чинного законодавства України.

За змістом п.п. 2.1.5 п. 2.1 Договору 2 обов`язок провести завантаження транспортного засобу у спосіб, що не перешкоджає проведенню його контролю, забезпечує збереження вантажу протягом перевезення, безпечний рух і маневрування транспортного засобу покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Зімір».

Водночас відповідальність Приватного підприємства «Ромді Україна», як перевізника застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» за укладеним договором від 13.09.2019 № 014.07.00 добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника (далі - Договір страхування).

За умовами Договору страхування:

-Приватне підприємство «Ромді Україна» застрахувало свої майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням Приватному підприємству «Ромді Україна» заподіяної ним шкоди життю та/або здоров`ю особи або її майну, а також шкоди, заподіяної майну юридичної особи, під час здійснення автоперевезень відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, включаючи Протокол до Конвенції 1978 та транспортного законодавства тієї держави, на території, якої сталася подія, що призвела до страхового випадку;

-вигодонабувачем за цим договором є фізичні та/або юридичні особи, життю, здоров`ю або майну яких заподіяна шкода внаслідок здійснення застрахованої діяльності Приватним підприємством «Ромді Україна»;

-до страхових ризиків, серед іншого, віднесено відповідальність за втрату та пошкодження вантажу у розмірі 50 000, 00 доларів США із визначенням франшизи (2 500, 00 доларів США по вантажах підвищеного ризику та 500,00 доларів США по інших вантажах).

За змістом п. 12.1 Договору страхування страховим випадком за договором є настання відповідальності Приватного підприємства «Ромді Україна» внаслідок страхового ризику, що визнана рішенням суду або відповідачем у добровільному порядку за умови, якщо відповідач письмово надав свою попередню згоду на визнання вимог (претензій) третіх осіб.

За умовами п.п. 14.1.5, 14.1.15, 14.1.21, 14.1.22 п. 14.1 Договору страхування до страхових випадків не відноситься і виплати страхового відшкодування (страхові виплати) не проводяться, якщо збиток настав опосередковано або внаслідок:

-навмисних дій (бездіяльності) або грубої необережності страхувальника, його працівників стосовно порушення правил перевезення, зберігання або декларування вантажів (п. 14.1.5);

-пошкодження або недостатності упаковки вантажів, невідповідності упакування чи закупорки вантажів, які за своєю природою схильні до псування та пошкодження без упаковки або належної упаковки (п. 14.1.15);

-навантаження, переміщення, розміщення або вивантаження вантажу відправником або одержувачем або особами, які діють від імені відправника/одержувача або перевізником, якщо на перевізника ці обов`язки не були покладені замовником в письмовому вигляді з відповідними інструкціями про порядок виконання таких робіт (п. 14.1.21);

-неправильних або неповних письмових інструкцій або розпоряджень правомочної по договору перевезення особи (замовник перевезення, вантажовідправник, вантажоодержувач) щодо умов перевезення вантажу та без будь-якої вини перевізника відносно умов перевезення (необхідний температурний режим, вологість, способи кріплення) і пунктів призначення (п. 14.1.22).

Відповідно до п. 19.9 Договору страхування відповідач здійснює виплату страхового відшкодування (страхову виплату) страхувальнику, застрахованій особі, вигодонабувачу, іншим особам, якщо такі розрахунки не заборонені або не обмежені діючим законодавством (законами, підзаконними актами, постановами НБУ, іншими нормативно-правовими актами).

Згідно з п. 19.1 Договору страхування встановлено, що страхування здійснюється страховиком за принципами відшкодування, що означає, що страховик здійснює виплату страхового відшкодування згідно з умовами цього договору лише після того, як страхувальник поніс збиток, тобто оплатив пред`явлену до нього претензію, якщо інше не буде узгоджено сторонами в письмовій формі.

На виконання умов Договору 1 позивач прийняв на себе зобов`язання організувати перевезення обладнання - бувшої у використанні чотирьохбаштової аркушепідбиральної машини Horison Collar, модель VAC-1000, рік виробництва 2014 року (далі - обладнання), за маршрутом Франція (м. Колежьян департамент Сена і Марна, регіон Іль-де-Франс, Франція) - Україна.

Вказане обладнання придбане Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська друкарня Вольф» за укладеним з Фірмою «Balter-CGO» контрактом від 23.12.2019 № 039 (далі - Контракт).

За умовами п. 6.1 Контракту продавець (Фірма «Balter-CGO») за свій рахунок проводить пакування, завантаження обладнання на автотранспорт та проводить закріплення вантажу. Всі ризики, пов`язані із цим пунктом несе продавець.

Для організації вказаного перевезення позивачем на виконання умов Договору 2 надано Приватному підприємству «Ромді Україна» заявку від 10.02.2020 № 032 (далі - заявка).

За змістом заявки позивачем надано Приватному підприємству «Ромді Україна» такі вказівки щодо перевезення: «мати стяжні ремені в достатній кількості для фіксації вантажу; надіслати фото документів для перевірки, виїжджати з завантаження тільки після погодження документів».

Відповідно до даних товарно - транспортної накладної від 11.02.2020 CMR № 498013 відправником - Фірмою «Balter-CGO» завантажено та відправлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська друкарня Вольф» вантаж - обладнання у кількості 9 одиниць (місць).

Відповідно до графи 24 товарно - транспортної накладної від 11.02.2020 CMR № 498013, вантаж прибув у місце розвантаження: м. Київ, Україна пошкодженим.

Факт пошкодження спірного обладнання також підтверджено актом від 21.02.2020 № 1, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська друкарня Вольф» та водієм Приватного підприємства «Ромді Україна», експертним висновком від 21.02.2020 № І-241, складеним на замовлення Приватного підприємства «Ромді Україна» Київською торгово-промисловою палатою, та жодною із сторін спору не заперечується.

Відповідно до експертного висновку Київської торгово-промислової палати від 21.02.2020 № І-241 вантаж складався із 9 вантажних місць, з них: 7 одиниць обладнання та 2 транспортних пакети; 7 одиниць обладнання обгорнуті прозорою полімерною плівкою, транспортні пакети сформовані із частин обладнання, встановлених на дерев`яні піддони та обгорнуті прозорою полімерною плівкою; при огляді вантажних місць встановлено, що 7 одиниць обладнання (пересувні модулі) - кожен на чотирьох роликах та 2 транспортні пакети з частинами до обладнання зафіксовані до бортів напівпричепа від переміщення 2-3 спеціальними оперізуючими текстильними такелажними ременями з храповими замками, після вивантаження та зовнішнім оглядом 9 вантажних місць встановлено, що 6 модулів на роликах мають механічні пошкодження, решта без механічних пошкоджень та зовнішніх дефектів.

Згідно з висновком компанії «LABB LTD» від 28.04.2020 № 009-0420 виб)) був недостатнім, і в результаті не зміг забезпечити безпечне перевезення вантажу, його захист від зміщення.

Приватне підприємство «Ромді Україна» звернулося до відповідача у справі з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, за результатами розгляду якої відповідач листом від 28.05.2020 № 01648/0120 відмовив у виплаті страхового відшкодування, з посиланням на те, що з огляду на відсутність вини Приватного підприємства «Ромді Україна» у пошкодженні вантажу, відповідач не визнає дану подію страховим випадком.

У вказаному листі відповідач зазначив, зокрема, про те, що:

-надані Приватним підприємством «Ромді Україна» документи, матеріали асистуючої компанії «СОС Україна» та висновок компанії «LABB LTD» від 28.04.2020 № 009-0420 свідчать про те, що причиною зміщення спірного вантажу та, як наслідок, його механічних пошкоджень, став недостатній спосіб кріплення вантажу у транспортному засобі;

-враховуючи умови Договору 2 та умови заявки, позивач надав Приватному підприємству «Ромді Україна» неповні інструкції щодо належного способу кріплення вантажу, який повинен був включати блокування роликових опор вантажних місць, а відтак Приватне підприємство «Ромді Україна» не порушило своїх зобов`язань за договором з позивачем в частині контролю за способом кріплення вантажу, визначеного позивачем в заявці на перевезення.

З огляду на відмову відповідача у здійсненні страхового відшкодування, позивач - експедитор звернувся до суду з цим позовом про стягнення 1 065 354, 62 грн. страхового відшкодування. Заявлена до стягнення сума страхового відшкодування складається з:

-вартості запчастин (33 928, 80 євро) та вартості послуг з ремонту (1 950, 00 євро), які встановлені згідно з комерційною пропозицією Товариства з обмеженою відповідальністю «Детако» від 09.03.2020 № 00214, що по курсу євро станом на 01.07.2020 (день складення позовної заяви) 29, 87 грн./євро, становить 1 071 729, 62 грн.;

-6 960, 00 грн. додаткових витрат (проведення робіт з виявлення видимих пошкоджень).

Вказана сума зменшена на суму встановленої Договором страхування франшизи - 500, 00 доларів США, що по курсу долара станом на 01.07.2020 - 26,67 грн./долар США становить 13 335, 00 грн. (1 071 729, 62 грн. + 6 960, 00 грн. - 13 335, 00 грн. = 1 065 354, 62 грн.).

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно з ст. 990 Цивільного кодексу, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», страховик здійснює страхову виплату (страхове відшкодування) відповідно до умов договору страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 985 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 3 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно з умовами Договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника № 014.07.00 від 13.09.2019, Приватне підприємство «Ромді Україна» застрахувало свої майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю та/або здоров`ю особи або її майну, а також шкоди, заподіяної майну юридичної особи, під час здійснення автоперевезень відповідно до положень Конвенції про Договір Міжнародного Перевезення Вантажів, включаючи Протокол до Конвенції 1978 та транспортного законодавства тієї держави, на території, якої сталася подія, що призвела до страхового випадку.

Вигодонабувачем за цим договором є фізичні та/або юридичні особи, життю, здоров`ю або майну яких заподіяна шкода внаслідок здійснення застрахованої діяльності страхувальника.

Спірні правовідносини з міжнародного автомобільного перевезення вантажів врегульовані, зокрема, нормами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), 1956 року (далі - Конвенція).

Згідно з ст. 3 Конвенції для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до ст. 8 Конвенції, приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов`язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов`язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.

В силу приписів ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Відповідно до ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки (пункт 1).

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (пункт 2).

Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої (пункт 3).

Відповідно до ст. 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

У постанові Верховного Суду при направленні даної справи на новий розгляд наголошено, що при розгляді справи позивач послідовно зазначав про те, що згідно з умовами Договору 2 (його підпунктами 2.2.2, 2.2.4, 2.2.6 пункту 2.2, пунктом 4.2) перевізник (ПП «Ромді Україна») зобов`язаний: прийняти вантаж за кількістю, а у випадках виявлення пошкодження вантажу (деформованих, підмочених, розірваних, битих, одиниць завантаження), а також у разі неналежного кріплення, упакування, завантаження вантажу в транспортний засіб зробити у всіх екземплярах міжнародної товарно - транспортної накладної (CMR) запис у 18 графі до початку перевезення і довести ці обставини до відома експедитора/клієнта (ТОВ «Зімір»). При можливості вимагати від вантажовідправника письмового чи документального підтвердження наявності вищезазначених пошкоджень чи порушень; при прийнятті вантажу водій перевізника зобов`язаний перевірити: точність записів, зроблених в міжнародній товарно - транспортній накладній (CMR), що стосується кількості вантажних місць, а також їх маркування та нумерації, зовнішній стан вантажу та його пакування, укладки; водій перевізника несе відповідальність за розміщення вантажу по осях; перевізник несе відповідальність за цілісність вантажу відповідно до вимог Конвенції, Статуту автомобільного транспорту України та чинного законодавства України.

Позивач також зазначав про те, що вантажна накладна не містила жодних застережень перевізника, а згідно з заявкою до Договору 2 перевізник несе повну матеріальну відповідальність перед експедитором за стан вантажу та його повне збереження під час перевезення.

Проте зазначені аргументи позивача, наведені ним у підтвердження заявлених позовних вимог у контексті обставин події, яку позивач вважає страховим випадком за Договором страхування, залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд у постанові також зауважив таке.

Що ж стосується посилання судів, у тому числі, в обґрунтування підстав для відмови в позові на п. 19.1 Договору страхування (згідно з яким страхування здійснюється страховиком за принципами відшкодування, що означає, що страховик здійснює виплату страхового відшкодування згідно з умовами цього договору лише після того, як страхувальник поніс збиток, тобто оплатив пред`явлену до нього претензію, якщо інше не буде узгоджено сторонами в письмовій формі), то судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що такий договір укладений відповідачем з третьою особою - 1, у той час як з позовом до суду звернувся експедитор (ТОВ «Зімір»). Відмова перевізника у здійсненні відшкодування, за умови, що випадок є страховим за Договором страхування, не позбавляє права зацікавлену особу звернутися з позовом до ПрАТ «Страхова група «ТАС», як до особи, яка застрахувала відповідальність ПП «Ромді Україна» перед фізичними та/або юридичними особами під час здійснення автоперевезень.

Слід зазначити, що виплата страхового відшкодування за договором добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника регламентована самим договором добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника та Правилами добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС".

На відміну від перевізника, обсяг відповідальності страховика за договором добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника обмежується умовами цього договору страхування.

Згідно з п. 14.15, 14.1.15, 14.1.21, 14.1.22 Договору страхування до страхових випадків не відноситься і виплати страхового відшкодування (страхові виплати) не проводяться, якщо збиток настав опосередковано або внаслідок:

-навмисних дій (бездіяльності) або грубої необережності страхувальника, його працівників стосовно порушення правил перевезення, зберігання або декларування вантажів (п. 14.15);

-пошкодження або недостатності упаковки вантажів, невідповідності упакування чи закупорки вантажів, які за своєю природою схильні до псування та пошкодження без упаковки або належної упаковки (п. 14.1.15);

-навантаження, переміщення, розміщення або вивантаження вантажу відправником або одержувачем або особами, які діють від імені відправника/одержувача або перевізником, якщо на перевізника ці обов`язки не були покладені замовником в письмовому вигляді з відповідними інструкціями про порядок виконання таких робіт (п. 14.1.21);

-неправильних або неповних письмових інструкцій або розпоряджень правомочної по договору перевезення особи (замовник первеезення, вантажовідправник, вантажоодержувач) щодо умов перевезення вантажу та без будь-якої вини перевізника відносно умов перевезення (необхідний температурний режим, вологість, способи кріплення) і пунктів призначення (п. 14.1.22).

Відповідач не визнав спірне пошкодження вантажу страховим випадком, серед іншого, через недотримання належного способу кріплення вантажу при завантаженні за інструкціями експедитора та відсутність вини перевізника.

Позивачем оскаржується віднесення вказаної події до виключень за п. 14.1.22 Договору страхування.

У наданій позивачем Приватному підприємству "Ромді Україна" заявці № 032 від 10.02.2020 року щодо спірного перевезення встановлено наступні вказівки щодо перевезення: мати стяжні ремені в достатній кількості для фіксації вантажу; надіслати фото документів для перевірки, виїжджати з завантаження тільки після погодження документів, а також такі вимоги до пакування вантажу: обладнання на палетах та без палет 4,5 м по борту, вага 2.2 тон.

У заявці не зазначено, що перевезення вантажу буде здійснюватись на роликових опорах. Крім обов`язку мати стяжні ремені, заявкою на перевезення інших способів кріплення вантажу не передбачено.

За змістом наявних у матеріалах справи документальних доказів, а саме висновку компанії «LABB LTD» №009-0420 від 28.04.2020 року вбачається, що причиною пошкодження вантажу є те, що обраний експедитором спосіб кріплення вантажу був недостатнім, і в результаті не зміг забезпечити безпечне перевезення вантажу і його захист від зміщення.

На підтвердження факту причин пошкодження спірного вантажу до матеріалів справи позивачем не надано жодних доказів, тобто наявними у матеріалах справи доказами (висновком компанії «LABB LTD» №009-0420 від 28.04.2020 року) встановлено, що причиною пошкодження спірного вантажу стали саме недоліки у його кріпленні.

Отже, відповідно до положень чинного законодавства саме на позивача покладений обов`язок спростувати наведені у вказаному висновку обставини, зокрема те, що обраний експедитором спосіб кріплення вантажу був недостатнім, і в результаті не зміг забезпечити безпечне перевезення вантажу і його захист від зміщення, проте доказів такого підтвердження матеріли справи не містять.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до експертного висновку Київської торгово-промислової палати №І-241 від 21.02.2020 року, вантаж складався із 9 вантажних місць, з них: 7 одиниць обладнання та 2 транспортних пакети; 7 одиниць обладнання обгорнуті прозорою полімерною плівкою, транспортні пакети сформовані із частин обладнання, встановлених на дерев`яні піддони та обгорнуті прозорою полімерною плівкою; при огляді вантажних місць встановлено, що 7 одиниць обладнання (пересувні модулі) - кожен на чотирьох роликах та 2 транспортні пакети з частинами до обладнання зафіксовані до бортів напівпричепа від переміщення 2-3 спеціальними оперізуючими текстильними такелажними ременями з храповими замками, після вивантаження та зовнішнім оглядом 9 вантажних місць встановлено, що 6 модулів на роликах мають механічні пошкодження, решта без механічних пошкоджень та зовнішніх дефектів.

Обставини щодо кількості спірного вантажу та того, що його частина, а саме 7 одиниць обладнання становила пересувні модулі кожен на чотирьох роликах сторонами не заперечується.

Зі змісту висновку компанії «LABB LTD» №009-0420 від 28.04.2020 року вбачається, що, оскільки 7 одиниць обладнання (пересувні модулі) - кожен на чотирьох роликах не були закріплені у транспортному засобі за допомогою засобів, які перешкоджають обертанню роликів, під час слідування транспортного засобу відбувалося поступове зміщення частин вантажу, що і призвело до його пошкодження.

Водночас, визначена у висновку компанії «LABB LTD» №009-0420 від 28.04.2020 року, причина пошкодження спірного вантажу є цілком ймовірною та логічною, а відтак, за відсутності доказів які б свідчили про інше, - така причина пошкодження визнається судом не спростованою.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази того, що при завантаженні вантажу ролики були додатково зафіксовані для уникнення можливості їх обертання та, відповідно, зміщення вантажу.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що причиною пошкодження спірного вантажу є недотримання належного способу кріплення вантажу.

Настання події, яка може належати до страхових ризиків, але згідно з умовами договору страхування є винятком зі страхових випадків, не породжує обов`язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, вказані обставини підтверджують правомірність відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування за наслідками спірної події.

При цьому суд зазначає, що за умовами як Конвенції (ст. 8), так і Договору 2 (п. 2.2.4) Приватне підприємство "Ромді Україна" зобов`язано перевірити зовнішній стан вантажу і його упаковки, а не встановити чи така упаковка товару може забезпечити збереження вантажу протягом перевезення.

Слід зазначити і про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено розмір заявленої до стягнення суми збитків, оскільки за змістом Контракту загальна вартість придбаного обладнання (тобто всього вантажу, який складається з 7 одиниць обладнання та 2 транспортних пакети) становить 34 000, 00 Євро, відповідно до комерційної пропозиції ТОВ «Датеко» вартість ремонтних робіт та послуг становить 35 879, 80 Євро, тобто суму більшу ніж вартість такого всього обладнання.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, під час спірного перевезення було пошкоджено лише частину вантажу, а саме з 7 одиниць обладнання та 2 транспортних пакети пошкоджено 6 одиниць обладнання.

Отже, заявлена позивачем до стягнення вартість збитків завданих частині з обладнання становить суму більшу, ніж вартість всього обладнання.

Крім того, згідно з пунктом 19.1 Договору страхування встановлено, що страхування здійснюється страховиком за принципами відшкодування, що означає, що страховик здійснює виплату страхового відшкодування згідно з умовами цього договору лише після того, як страхувальник поніс збиток, тобто оплатив пред`явлену до нього претензію, якщо інше не буде узгоджено сторонами в письмовій формі.

Таким чином, при укладенні договору добровільного страхування страховиком та страхувальником було досягнуто згоди щодо розширення переліку підстав за яких страховик може відмовити у здійсненні страхових виплат.

Вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська друкарня Вольф" про стягнення суми відшкодування, направлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Зімір", не є доказом сплати збитків.

Згідно з п. 12.1 Договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника - страховим випадком за договором є настання відповідальності Приватного підприємства "Ромді Україна" внаслідок страхового ризику, що визнана рішенням суду або відповідачем у добровільному порядку за умови, якщо відповідач письмово надав свою попередню згоду на визнання вимог (претензій) третіх осіб.

Відповідно до п. 12.2. Договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізникам страховим ризиком у разі відповідного значення у п. 3.3. Договору можуть бути:

12.2.1 «Відповідальність за втрату або пошкодження вантажу» - відповідальність страхувальника за повну або часткову втрату або загибель, викрадення, пошкодження вантажу застрахована в період з моменту прийняття вантажу до перевезення і до видачі його одержувачу, тільки у відношення відповідальності, що виникає за умовами:

а)транспортного законодавства або Конвенції КДПВ-CMR, що застосовується до страхувальника в обов`язковому порядку;

б)якщо законодавство, яке застосовується до перевезення, містить положення, згідно з яким відповідальність страхувальника може збільшитись у випадку оголошення вартості вантажу або за згодою страхувальника з власником вантажу, то таке збільшення відповідальності може бути застраховане шляхом укладення Додаткового Договору до цього Договору та за умови сплати додаткової страхової премії. При цьому збільшення відповідальності повинне бути оформлене відповідно до вимог транспортного законодавства.

Мотиви позивача про настання страхового випадку не підтверджені рішенням суду, згідно якого встановлено настання відповідальності Приватного підприємства "Ромді Україна" за умовами транспортного законодавства або Конвенції КДПВ-CMR за пошкодження вантажу в період з моменту прийняття вантажу до перевезення і до видачі його одержувачу, а страховик не надавав попередню згоду на визнання претензії позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довів, яким чином відповідач порушив його право відмовою у виплаті страхового відшкодування та не надав доказів існування правових підстав для виплати на його користь страхового відшкодування за Договором страхування внаслідок пошкодження вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зімір" задоволенню не підлягають.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Зімір" до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватного підприємства "Ромді Україна" третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська друкарня Вольф" про стягнення 1 065 354,62 грн. - відмовити повністю.

2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 14.07.2022.

Суддя С. В. Стасюк