Постанова

від 19.01.2023 по справі 910/11699/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/11699/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранця О.М., Студенця В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.

та представників

Позивача: Конюшко Д.Б

Відповідача : Синєльніков М.О.

Третьої особи - 1:не з`явився

Третьої особи - 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022

(головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді - Шапран В.В., Буравльов С.І.)

у справі №910/11699/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зімір"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Приватне підприємство "Ромді Україна", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська друкарня Вольф"

про стягнення 1 065 354,62 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Зімір» (далі - ТОВ «Зімір», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «Страхова група «ТАС», відповідач) про стягнення 1.065.354,62 грн. страхового відшкодування.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на настання страхового випадку (пошкодження вантажу під час організованого позивачем, як експедитором на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ «Київська друкарня Вольф») перевезення обладнання перевізником - Приватним підприємством «Ромді Україна» (далі - ПП «Ромді Україна»)) за договором від 13.09.2019 № 014.07.00 добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника, який укладений ПрАТ «Страхова група «ТАС» з ПП «Ромді Україна». Сума страхового відшкодування складається з - вартості запчастин (33.928, 80 євро) та вартості послуг з ремонту (1.950, 00 євро), що по курсу євро станом на 01.07.2020, становить 1 071 729, 62 грн, 6.960, 00 грн додаткових витрат (проведення робіт з виявлення видимих пошкоджень). Вказана сума зменшена на суму установленої договором страхування франшизи 500, 00 доларів США, що по курсу долара станом на 01.07.2020 становить 13.335, 00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.Справа розглядалась судами неодноразово.

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено: ПП «Ромді Україна» та ТОВ «Київська друкарня Вольф».

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.

6. Постановою Верховного Суду від 28.10.2021 судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Під час нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 у позові відмовлено.

8. Рішення мотивовано тим, що не встановлено вини у пошкоджені вантажу третьої особи - 1, як перевізника, оскільки таке пошкодження стало наслідком невиконання саме позивачем прийнятих на себе обов`язків за договором - 2, у частині здійснення завантаження транспортного засобу у спосіб, що забезпечує збереження вантажу протягом перевезення. Також, позивачем не доведено, що йому завдано збитки внаслідок дій та з вини страхувальника, зважаючи на п. 19.1 договору страхування. З урахуванням встановленого, відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є правомірною. Крім того, сума заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування, як вартість збитків, завданих частині з обладнання, становить суму більшу, ніж вартість всього обладнання.

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 рішення скасовано, та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1.065.354,62 грн страхового відшкодування та судовий збір.

10. Постанову мотивовано тим, що договір страхування укладений на користь третьої особи - замовника вантажу, позивачем заявлена вимога щодо виконання укладеного договору страхування та стягнення страхового відшкодування на користь експедитора. При цьому, наявними у справі доказами підтверджено наявність вини перевізника у пошкоджені вантажу, тоді як позивачем, як замовником перевезення, було надано всі необхідні інструкції для перевезення вантажу. Перевізником було надано відповідачу усі необхідні документи для виплати страхового відшкодування. Отже, відмова у виплаті страхового відшкодування є безпідставною. Перевіривши заявлену до стягнення суму страхового відшкодування, з урахуванням п.п. 3.1., 19.2.1.1, 19.2.1.2. договору страхування, апеляційний суд встановив, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача за договором страхування 1.071.729,62 грн вартості запчастин, послуг з ремонту та 6.960,00 грн додаткових витрат, при цьому, вказана сума не перевищує страхову суму, та має бути зменшена на суму франшизи 500,00 доларів США.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

11. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

12. Скаржник, посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що апеляційний суд приймаючи рішення про задоволення позову, порушив положення ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України) та не застосував положення ст.ст. 3, 6, 9, 16, 25 Закону України «Про страхування». Крім того, апеляційним судом задоволено позов на користь особи, якій не завдано шкоди, при цьому, судом не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 №910/7546/19, від 11.02.2020 у справі № 910/15004/18, від 14.02.2018 у справі № 910/23138/16. Також, апеляційним судом не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 910/1661/21, від 30.11.2018 у справі № 910/2061/18, від 27.01.2016 у справі № 3-1237гс15, від 23.04.2012 у справі № 6-101цс11, оскільки суд прийняв рішення про стягнення страхового відшкодування за подією, яка не належить до страхових випадків, зважаючи на п.п. 14.1.5, 14.1.15, 14.1.21 договору страхування, що свідчить про порушення апеляційним судом положень ст.ст. 6, 8,16, 20, 25 Закону України «Про страхування», ст.ст. 988, 990 Цивільного кодексу України.

13. Крім того, скаржник, посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо розрахунку страхового відшкодування всупереч умов договору страхування.

14. Також, скаржник, посилаючись на п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, вказує, що позивачем належними і допустимим доказами не доведено розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування, а суд апеляційної інстанції всупереч умов договору страхування та на підставі недопустимих доказів, прийняв рішення про стягнення з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у вигляді збитків понесених третьою особою ТОВ «Київська друкарня Вольф».

15. Відповідачем до касаційного суду подано заяву про поворот виконання постанови апеляційного суду. У вказаній заяві відповідач вказує на те, що ним виконано постанову апеляційного суду, сплачено страхове відшкодування та судовий збір. Отже, відповідач просить суд, у випадку задоволення касаційної скарги, здійснити поворот виконання постанови апеляційного суду та стягнути з позивача на користь відповідача 1.065.354,62 грн страхового відшкодування, 15.981,00 грн судового збору, 23.971,50 судового збору за перегляд справи апеляційним судом.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

16. Позивач, у відзиві (з урахуванням доповнень до нього) на касаційну скаргу відповідача, посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених відповідачем у касаційній скарзі, та вказуючи на законність і обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

17. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.09.2019 ТОВ "Зімір", як експедитор та ТОВ «Київська друкарня Вольф», як клієнт, уклали договір транспортного експедирування № 10/2019-09 (далі - договір -1) . Згідно із умовами даного договору позивач зобов`язався за плату і за рахунок ТОВ «Київська друкарня Вольф» виконати або організувати виконання визначених договором транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним третьою особою або позивачем.

18. Згідно з п. 1.3 договору - 1 цим договором встановлюється зобов`язання позивача залучити до виконання перевезення третіх осіб (експедиторів, перевізників і ін.), та укласти від свого імені необхідні договори (договір перевезення вантажу, транспортного експедирування та ін.).

19. ТОВ «Зімір», як експедитором - клієнтом та ПП «Ромді Україна», як перевізником, 10.02.2020, укладено договір експедирування вантажів для міжнародного перевезення автомобільним транспортом № 10-02/2020 (далі договір - 2), за умовами якого позивач доручає і надає для перевезення вантаж, а ПП «Ромді Україна» зобов`язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні відповідно до умов позивача, а позивач зобов`язується сплатити погоджену сторонами провізну плату.

20. Згідно з п. 4.2 договору - 2 ПП «Ромді Україна» несе відповідальність за цілісність вантажу відповідно до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956, Статуту автомобільного транспорту України та чинного законодавства України.

21. За змістом п.п. 2.1.5 п. 2.1 договору - 2 обов`язок провести завантаження транспортного засобу у спосіб, що не перешкоджає проведенню його контролю, забезпечує збереження вантажу протягом перевезення, безпечний рух і маневрування транспортного засобу покладено на ТОВ «Зімір».

22. Водночас відповідальність ПП «Ромді Україна», як перевізника застрахована ПрАТ «Страхова група «ТАС» за укладеним договором від 13.09.2019 № 014.07.00 добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника (далі - договір страхування).

23. За умовами договору страхування ПП «Ромді Україна» застрахувало свої майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням ПП «Ромді Україна» заподіяної ним шкоди життю та/або здоров`ю особи або її майну, а також шкоди, заподіяної майну юридичної особи, під час здійснення автоперевезень відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, включаючи Протокол до Конвенції 1978 та транспортного законодавства тієї держави, на території, якої сталася подія, що призвела до страхового випадку.

24. Вигодонабувачем за цим договором є фізичні та/або юридичні особи, життю, здоров`ю або майну яких заподіяна шкода внаслідок здійснення застрахованої діяльності Приватним підприємством «Ромді Україна». За даним договором до страхових ризиків віднесено зокрема відповідальність за втрату та пошкодження вантажу у розмірі 50 000, 00 доларів США із визначенням франшизи (2 500, 00 доларів США по вантажах підвищеного ризику та 500,00 доларів США по інших вантажах). За змістом п. 12.1 Договору страхування страховим випадком за договором є настання відповідальності Приватного підприємства «Ромді Україна» внаслідок страхового ризику, що визнана рішенням суду або відповідачем у добровільному порядку за умови, якщо відповідач письмово надав свою попередню згоду на визнання вимог (претензій) третіх осіб.

25. За умовами п.п. 14.1.5, 14.1.15, 14.1.21, 14.1.22 п. 14.1 договору страхування до страхових випадків не відноситься і виплати страхового відшкодування (страхові виплати) не проводяться, якщо збиток настав опосередковано або внаслідок:

- навмисних дій (бездіяльності) або грубої необережності страхувальника, його працівників стосовно порушення правил перевезення, зберігання або декларування вантажів (п. 14.1.5);

- пошкодження або недостатності упаковки вантажів, невідповідності упакування чи закупорки вантажів, які за своєю природою схильні до псування та пошкодження без упаковки або належної упаковки (п. 14.1.15);

- навантаження, переміщення, розміщення або вивантаження вантажу відправником або одержувачем або особами, які діють від імені відправника/одержувача або перевізником, якщо на перевізника ці обов`язки не були покладені замовником в письмовому вигляді з відповідними інструкціями про порядок виконання таких робіт (п. 14.1.21);

- неправильних або неповних письмових інструкцій або розпоряджень правомочної по договору перевезення особи (замовник перевезення, вантажовідправник, вантажоодержувач) щодо умов перевезення вантажу та без будь-якої вини перевізника відносно умов перевезення (необхідний температурний режим, вологість, способи кріплення) і пунктів призначення (п. 14.1.22).

26. .Відповідно до п. 19.9 договору страхування відповідач здійснює виплату страхового відшкодування (страхову виплату) страхувальнику, застрахованій особі, вигодонабувачу, іншим особам, якщо такі розрахунки не заборонені або не обмежені діючим законодавством (законами, підзаконними актами, постановами НБУ, іншими нормативно-правовими актами).

27. Згідно з п. 19.1 договору страхування установлено, що страхування здійснюється страховиком за принципами відшкодування, що означає, що страховик здійснює виплату страхового відшкодування згідно з умовами цього договору лише після того, як страхувальник поніс збиток, тобто оплатив пред`явлену до нього претензію, якщо інше не буде узгоджено сторонами в письмовій формі.

28. На виконання умов договору - 1 позивач прийняв на себе зобов`язання організувати перевезення обладнання - бувшої у використанні чотирьохбаштової аркушепідбиральної машини Horison Collar, модель VAC-1000, рік виробництва 2014 року (далі - обладнання), за маршрутом Франція (м. Колежьян департамент Сена і Марна, регіон Іль-де-Франс, Франція) - Україна.

29. Вказане обладнання придбане ТОВ «Київська друкарня Вольф» за укладеним з Фірмою «Balter-CGO» контрактом від 23.12.2019 № 039 (далі - Контракт).

30. За умовами п. 6.1 Контракту продавець (Фірма «Balter-CGO») за свій рахунок проводить пакування, завантаження обладнання на автотранспорт та проводить закріплення вантажу. Всі ризики, пов`язані із цим пунктом несе продавець.

31. Для організації вказаного перевезення позивачем на виконання умов договору - 2 надано ПП «Ромді Україна» заявку від 10.02.2020 № 032 (далі - заявка).

32. За змістом заявки позивачем надано ПП «Ромді Україна» такі вказівки щодо перевезення: «мати стяжні ремені в достатній кількості для фіксації вантажу; надіслати фото документів для перевірки, виїжджати з завантаження тільки після погодження документів».

33. Відповідно до даних товарно-транспортної накладної від 11.02.2020 CMR № 498013 відправником - Фірмою «Balter-CGO» завантажено та відправлено на адресу ТОВ «Київська друкарня Вольф» вантаж - обладнання у кількості 9 одиниць (місць).

34. Відповідно до графи 24 товарно-транспортної накладної від 11.02.2020 CMR № 498013, вантаж прибув у місце розвантаження: м. Київ, Україна, пошкодженим.

35. Факт пошкодження спірного обладнання також підтверджено актом від 21.02.2020 № 1, складеним ТОВ «Київська друкарня Вольф» та водієм ПП «Ромді Україна», експертним висновком від 21.02.2020 № І-241, складеним на замовлення ПП «Ромді Україна» Київською торгово-промисловою палатою, та жодною із сторін спору не заперечується.

36. Відповідно до експертного висновку Київської торгово-промислової палати від 21.02.2020 № І-241 вантаж складався із 9 вантажних місць, з них: 7 одиниць обладнання та 2 транспортних пакети; 7 одиниць обладнання обгорнуті прозорою полімерною плівкою, транспортні пакети сформовані із частин обладнання, встановлених на дерев`яні піддони та обгорнуті прозорою полімерною плівкою; при огляді вантажних місць установлено, що 7 одиниць обладнання (пересувні модулі) - кожен на чотирьох роликах та 2 транспортні пакети з частинами до обладнання зафіксовані до бортів напівпричепа від переміщення 2-3 спеціальними оперізуючими текстильними такелажними ременями з храповими замками, після вивантаження та зовнішнім оглядом 9 вантажних місць установлено, що 6 модулів на роликах мають механічні пошкодження, решта без механічних пошкоджень та зовнішніх дефектів.

37. Згідно з висновком компанії «LABB LTD» від 28.04.2020 № 009-0420 вибраний експедитором спосіб кріплення вантажу (7 одиниць обладнання [пересувних модулів]) був недостатнім, і в результаті не зміг забезпечити безпечне перевезення вантажу, його захист від зміщення.

38. ПП «Ромді Україна» звернулося до відповідача з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування, за результатами розгляду якої відповідач, листом від 28.05.2020 № 01648/0120, відмовив у виплаті страхового відшкодування, з посиланням на те, що з огляду на відсутність вини ПП «Ромді Україна» у пошкодженні вантажу, відповідач не визнає дану подію страховим випадком. У вказаному листі відповідач зазначив, про те, що надані ПП «Ромді Україна» документи, матеріали асистуючої компанії «СОС Україна» та висновок компанії «LABB LTD» від 28.04.2020 № 009-0420 свідчать про те, що причиною зміщення спірного вантажу та, як наслідок, його механічних пошкоджень, став недостатній спосіб кріплення вантажу у транспортному засобі. Ураховуючи умови договору 2 та умови заявки, позивач надав ПП «Ромді Україна» неповні інструкції щодо належного способу кріплення вантажу, який повинен був включати блокування роликових опор вантажних місць, а відтак ПП «Ромді Україна» не порушило своїх зобов`язань за договором з позивачем в частині контролю за способом кріплення вантажу, визначеного позивачем в заявці на перевезення.

39. З огляду на відмову відповідача у здійсненні страхового відшкодування, позивач - експедитор звернувся до суду з цим позовом про стягнення 1 065 354, 62 грн страхового відшкодування. Заявлена до стягнення сума страхового відшкодування складається з:

- вартості запчастин (33.928, 80 євро) та вартості послуг з ремонту (1.950, 00 євро), які установлені згідно з комерційною пропозицією ТОВ «Детако» від 09.03.2020 № 00214, що по курсу євро станом на 01.07.2020 (день складення позовної заяви) 29,87 грн/євро, становить 1.071.729, 62 грн;

-6 960, 00 грн додаткових витрат (проведення робіт з виявлення видимих пошкоджень).

- вказана сума зменшена на суму установленої договором страхування франшизи 500, 00 доларів США, що по курсу долара станом на 01.07.2020 - 26,67 грн/долар США становить 13.335, 00 грн (1.071.729, 62 грн + 6.960, 00 грн - 13 335, 00 грн = 1.065.354, 62 грн).

Позиція Верховного Суду

40. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладенні у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

41. Предметом спору у справі є стягнення з відповідача, як страхової компанії, на користь позивача, як експедитора, 1.065.354,62 грн. страхового відшкодування.

42. Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

43. Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

44. Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

45. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

46. Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

47. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

48. Згідно з умовами договору страхування, ПП «Ромді Україна» застрахувало свої майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю та/або здоров`ю особи або її майну, а також шкоди, заподіяної майну юридичної особи, під час здійснення автоперевезень відповідно до положень Конвенції про Договір Міжнародного Перевезення Вантажів, включаючи Протокол до Конвенції 1978 та транспортного законодавства тієї держави, на території, якої сталася подія, що призвела до страхового випадку. Вигодонабувачем за цим договором є фізичні та/або юридичні особи, життю, здоров`ю або майну яких заподіяна шкода внаслідок здійснення застрахованої діяльності страхувальника.

49. Також, між позивачем, як експедитором та ТОВ «Київська друкарня Вольф», як клієнтом, укладено договір - 1 транспортного експедирування. Згідно із умовами даного договору позивач зобов`язався за плату і за рахунок ТОВ «Київська друкарня Вольф» виконати або організувати виконання визначених договором транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним третьою особою або позивачем. Позивач прийняв на себе зобов`язання організувати перевезення обладнання - за відповідним маршрутом (м. Колежьян департамент Сена і Марна, регіон Іль-де-Франс, Франція) - Україна.

50. На виконання зобов`язань за договором експедирування позивачем, як експедитором - клієнтом та ПП «Ромді Україна», як перевізником, укладено договір -2, за умовами якого позивач доручає і надає для перевезення вантаж, а ПП «Ромді Україна» зобов`язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні відповідно до умов позивача, а позивач зобов`язується сплатити погоджену сторонами провізну плату.

51. Згідно з п. 4.2 договору - 2 ПП «Ромді Україна» несе відповідальність за цілісність вантажу відповідно до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956, Статуту автомобільного транспорту України та чинного законодавства України.

52. Водночас, за змістом п.п. 2.1.5 п. 2.1 договору - 2 обов`язок провести завантаження транспортного засобу у спосіб, що не перешкоджає проведенню його контролю, забезпечує збереження вантажу протягом перевезення, безпечний рух і маневрування транспортного засобу покладено на ТОВ «Зімір».

53. Для організації перевезення обладнання, придбаного ТОВ «Київська друкарня Вольф» за контрактом з Фірмою «Balter-CGO», позивачем, на виконання умов договору - 2, надано ПП «Ромді Україна» заявку від 10.02.2020 № 032.

54. За змістом заявки позивачем надано ПП «Ромді Україна» такі вказівки щодо перевезення: «мати стяжні ремені в достатній кількості для фіксації вантажу; надіслати фото документів для перевірки, виїжджати з завантаження тільки після погодження документів».

55. Стаття 909 Цивільного кодексу України визначає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

56. Відповідно до частини першої ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

57. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов`язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином. (ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст.308 Господарського кодексу України).

58. Статтею 316 Господарського кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

59. Статтею 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

60. Відповідно до ст.934 Цивільного кодексу України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

61. Водночас, до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчинена в м. Женеві 19.05.1956, до якої Україна приєдналась 01.08.2006 (далі - Конвенція).

62. Згідно зі статтею 3 Конвенції для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

63. Відповідно до приписів статті 8 Конвенції, приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов`язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов`язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.

64. В силу приписів статті 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

65. Відповідно до статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки (пункт 1).

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (пункт 2).

Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої (пункт 3).

66. Судами встановлено, що вантаж прибув у місце розвантаження: м. Київ, Україна пошкодженим.

67. У зв?язку з чим ПП «Ромді Україна» звернулось до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, за результатами розгляду якої, відповідач, листом від 28.05.2020 № 01648/0120, відмовив у виплаті страхового відшкодування, з посиланням на те, що відповідач не визнає дану подію страховим випадком, з огляду на відсутність вини ПП «Ромді Україна» у пошкодженні вантажу.

68. Позивач, вважаючи неправомірною відмову страхової компанії у виплаті страхового відшкодування, на підставі п.14.1.22, звернувся з відповідним позовом.

69. Скасовуючи судові рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказував на те, що під час розгляду справи позивач послідовно зазначав про те, що згідно з умовами Договору 2 (його підпунктами 2.2.2, 2.2.4, 2.2.6 пункту 2.2, пунктом 4.2) перевізник (ПП «Ромді Україна») зобов`язаний: прийняти вантаж за кількістю, а у випадках виявлення пошкодження вантажу (деформованих, підмочених, розірваних, битих, одиниць завантаження), а також у разі неналежного кріплення, упакування, завантаження вантажу в транспортний засіб зробити у всіх екземплярах міжнародної товарно - транспортної накладної (CMR) запис у 18 графі до початку перевезення і довести ці обставини до відома експедитора/клієнта (ТОВ «Зімір»). При можливості вимагати від вантажовідправника письмового чи документального підтвердження наявності вищезазначених пошкоджень чи порушень; при прийнятті вантажу водій перевізника зобов`язаний перевірити: точність записів, зроблених в міжнародній товарно - транспортній накладній (CMR), що стосується кількості вантажних місць, а також їх маркування та нумерації, зовнішній стан вантажу та його пакування, укладки; водій перевізника несе відповідальність за розміщення вантажу по осях; перевізник несе відповідальність за цілісність вантажу відповідно до вимог Конвенції, Статуту автомобільного транспорту України та чинного законодавства України.

Що ж стосується посилання судів, у тому числі, в обґрунтування підстав для відмови в позові на пункт 19.1 Договору страхування (згідно з яким страхування здійснюється страховиком за принципами відшкодування, що означає, що страховик здійснює виплату страхового відшкодування згідно з умовами цього договору лише після того, як страхувальник поніс збиток, тобто оплатив пред`явлену до нього претензію, якщо інше не буде узгоджено сторонами в письмовій формі), то судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що такий договір укладений відповідачем з третьою особою - 1, у той час як з позовом до суду звернувся експедитор (ТОВ «Зімір»). Відмова перевізника у здійсненні відшкодування, за умови, що випадок є страховим за Договором страхування, не позбавляє права зацікавлену особу звернутися з позовом до ПрАТ «Страхова група «ТАС», як до особи, яка застрахувала відповідальність ПП «Ромді Україна» перед фізичними та/або юридичними особами під час здійснення автоперевезень.

70. Під час нового розгляду справи, суд першої інстанції врахувавши всі вказівки, викладені касаційним судом у постанові, прийняв рішення про відмову у позові.

71. Суд першої інстанції вказував на те, що виплата страхового відшкодування за договором добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника регламентована самим договором добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника та Правилами добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту ПрАТ "Страхова група "ТАС".

72. При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що на відміну від перевізника, обсяг відповідальності страховика за договором добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника обмежується умовами цього договору страхування.

73. Так, згідно з п. 14.15, 14.1.15, 14.1.21, 14.1.22 договору страхування до страхових випадків не відноситься і виплати страхового відшкодування (страхові виплати) не проводяться, якщо збиток настав опосередковано або внаслідок:

-навмисних дій (бездіяльності) або грубої необережності страхувальника, його працівників стосовно порушення правил перевезення, зберігання або декларування вантажів (п. 14.15);

-пошкодження або недостатності упаковки вантажів, невідповідності упакування чи закупорки вантажів, які за своєю природою схильні до псування та пошкодження без упаковки або належної упаковки (п. 14.1.15);

-навантаження, переміщення, розміщення або вивантаження вантажу відправником або одержувачем або особами, які діють від імені відправника/одержувача або перевізником, якщо на перевізника ці обов`язки не були покладені замовником в письмовому вигляді з відповідними інструкціями про порядок виконання таких робіт (п. 14.1.21);

-неправильних або неповних письмових інструкцій або розпоряджень правомочної по договору перевезення особи (замовник первеезення, вантажовідправник, вантажоодержувач) щодо умов перевезення вантажу та без будь-якої вини перевізника відносно умов перевезення (необхідний температурний режим, вологість, способи кріплення) і пунктів призначення (п. 14.1.22).

74. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не визнав спірне пошкодження вантажу страховим випадком, серед іншого через недотримання належного способу кріплення вантажу при завантаженні, за інструкціями експедитора та відсутність вини перевізника, тобто на підставі п. 14.1.22 договору страхування.

75. Так, судом визначено, що у наданій позивачем ПП "Ромді Україна" заявці щодо перевезення, встановлено наступні вказівки щодо перевезення: мати стяжні ремені в достатній кількості для фіксації вантажу; надіслати фото документів для перевірки, виїжджати з завантаження тільки після погодження документів, а також такі вимоги до пакування вантажу: обладнання на палетах та без палет 4,5 м по борту, вага 2.2 тон.

76. При цьому, судом першої інстанції вірно зауважено, що у заявці не зазначено, що перевезення вантажу буде здійснюватись на роликових опорах. Крім обов`язку мати стяжні ремені, заявкою на перевезення інших способів кріплення вантажу не передбачено.

77. Водночас, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до експертного висновку Київської торгово-промислової палати №І-241 від 21.02.2020 року, вантаж складався із 9 вантажних місць, з них: 7 одиниць обладнання та 2 транспортних пакети; 7 одиниць обладнання обгорнуті прозорою полімерною плівкою, транспортні пакети сформовані із частин обладнання, встановлених на дерев`яні піддони та обгорнуті прозорою полімерною плівкою; при огляді вантажних місць встановлено, що 7 одиниць обладнання (пересувні модулі) - кожен на чотирьох роликах та 2 транспортні пакети з частинами до обладнання зафіксовані до бортів напівпричепа від переміщення 2-3 спеціальними оперізуючими текстильними такелажними ременями з храповими замками, після вивантаження та зовнішнім оглядом 9 вантажних місць встановлено, що 6 модулів на роликах мають механічні пошкодження, решта без механічних пошкоджень та зовнішніх дефектів.

78. Так, зі змісту висновку компанії «LABB LTD» №009-0420 від 28.04.2020 року вбачається, що, оскільки 7 одиниць обладнання (пересувні модулі) - кожен на чотирьох роликах не були закріплені у транспортному засобі за допомогою засобів, які перешкоджають обертанню роликів, під час слідування транспортного засобу відбувалося поступове зміщення частин вантажу, що і призвело до його пошкодження.

79. В матеріалах справи відсутні докази того, що при завантаженні вантажу ролики були додатково зафіксовані для уникнення можливості їх обертання та, відповідно, зміщення вантажу. Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що причиною пошкодження спірного вантажу є недотримання належного способу кріплення вантажу.

80. Отже, зважаючи на встановлене, суд першої інстанції визначив, що наявними у справі доказами підтверджено, що причиною пошкодження вантажу є те, що обраний експедитором спосіб кріплення вантажу був недостатнім, і в результаті не зміг забезпечити безпечне перевезення вантажу і його захист від зміщення.

81. Вищезазначені обставини не було спростовано позивачем. Тоді як, відповідно до положень чинного законодавства саме на позивача покладений обов`язок спростувати наведені у вказаному висновку обставини, зокрема те, що обраний експедитором спосіб кріплення вантажу був недостатнім, і в результаті не зміг забезпечити безпечне перевезення вантажу і його захист від зміщення.

82. Таким, чином, враховуючи встановлені обставини справи та умови договору страхування, зокрема п. 14.1.22 та відповідні положення законодавства щодо страхування та перевезення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що настання події, яка може належати до страхових ризиків, але згідно з умовами договору страхування є винятком зі страхових випадків, не породжує обов`язку страховика щодо виплати страхового відшкодування. А тому відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є правомірною.

83. Крім того, згідно з пунктом 19.1 договору страхування встановлено, що страхування здійснюється страховиком за принципами відшкодування, що означає, що страховик здійснює виплату страхового відшкодування згідно з умовами цього договору лише після того, як страхувальник поніс збиток, тобто оплатив пред`явлену до нього претензію, якщо інше не буде узгоджено сторонами в письмовій формі.

84. Таким чином, при укладенні договору добровільного страхування страховиком та страхувальником було досягнуто згоди щодо розширення переліку підстав за яких страховик може відмовити у здійсненні страхових виплат.

85. При цьому, судом першої інстанції визначено, що вимога ТОВ "Київська друкарня Вольф" про стягнення суми відшкодування, направлена ТОВ "Зімір", не є доказом сплати збитків, оскільки, згідно з п. 12.1 договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника - страховим випадком за договором є настання відповідальності ПП "Ромді Україна" внаслідок страхового ризику, що визнана рішенням суду або відповідачем у добровільному порядку за умови, якщо відповідач письмово надав свою попередню згоду на визнання вимог (претензій) третіх осіб.

86. Відповідно до п. 12.2. договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізникам страховим ризиком у разі відповідного значення у п. 3.3. Договору можуть бути:

12.2.1 «Відповідальність за втрату або пошкодження вантажу» - відповідальність страхувальника за повну або часткову втрату або загибель, викрадення, пошкодження вантажу застрахована в період з моменту прийняття вантажу до перевезення і до видачі його одержувачу, тільки у відношення відповідальності, що виникає за умовами:

а)транспортного законодавства або Конвенції КДПВ-CMR, що застосовується до страхувальника в обов`язковому порядку;

б)якщо законодавство, яке застосовується до перевезення, містить положення, згідно з яким відповідальність страхувальника може збільшитись у випадку оголошення вартості вантажу або за згодою страхувальника з власником вантажу, то таке збільшення відповідальності може бути застраховане шляхом укладення Додаткового Договору до цього Договору та за умови сплати додаткової страхової премії. При цьому збільшення відповідальності повинне бути оформлене відповідно до вимог транспортного законодавства.

87. Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що доводи позивача про настання страхового випадку не підтверджені рішенням суду, згідно якого встановлено настання відповідальності ПП "Ромді Україна", за умовами транспортного законодавства або Конвенції за пошкодження вантажу в період з моменту прийняття вантажу до перевезення і до видачі його одержувачу, а страховик не надавав попередню згоду на визнання претензії позивача.

88. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що позивач не довів, яким чином відповідач порушив його права прийнятою ним відмовою у виплаті страхового відшкодування та не надав доказів існування правових підстав для виплати на його користь страхового відшкодування за договором страхування внаслідок пошкодження вантажу.

89. Також, судом першої інстанції встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено розмір заявленої до стягнення суми страхового відшкодування, заявлених як страхове відшкодування, оскільки за змістом Контракту загальна вартість придбаного обладнання (тобто всього вантажу, який складається з 7 одиниць обладнання та 2 транспортних пакети) становить 34 000, 00 Євро, відповідно до комерційної пропозиції ТОВ «Датеко» вартість ремонтних робіт та послуг становить 35 879, 80 Євро, тобто суму більшу ніж вартість всього обладнання.

90. Водночас, судом встановлено, що під час перевезення було пошкоджено лише частину вантажу, а саме з 7 одиниць обладнання та 2 транспортних пакети пошкоджено 6 одиниць обладнання. Отже, заявлена позивачем до стягнення вартість збитків завданих частині з обладнання становить суму більшу, ніж вартість всього обладнання.

91. Переглядаючи рішення суду про відмову у позові в апеляційному порядку, апеляційним судом не було спростовано встановленого судом першої інстанції, що призвело до необґрунтованого рішення про задоволення позову.

92. Так, задовольняючи позов, апеляційний суд посилався на те, що вантажна накладна не містить будь - яких застережень перевізника, а згідно із заявкою до договору - 2, перевізник несе повну матеріальну відповідальність перед експедитором за стан вантажу.

93. При цьому, апеляційним судом не було надано належної правової оцінки вищезазначеним положенням законодавства, умовам договору страхування та обставинам справи.

94. Так, апеляційним судом не було надано належної правової оцінки положенням Конвенції, зокрема, ч. 2 ст. 17 якої, визначено, що перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

95. Тоді як, обов`язок провести завантаження транспортного засобу у спосіб, що не перешкоджає проведенню його контролю, забезпечує збереження вантажу протягом перевезення, безпечний рух і маневрування транспортного засобу, договором перевезення, було покладено саме на позивача (п.п. 2.1.5 п. 2.1 договору - 2).

96. Судом апеляційної інстанції не було спростовано обставин, що заявка на перевезення вантажу не містила всієї необхідної для перевізника інформації щодо належного безпечного перевезення вантажу. Так, у заявці зазначено, що необхідно мати стяжні ремені. При цьому, у заявці не вказано, що перевезення вантажу буде здійснюватись на роликових опорах. Тоді як матеріалами справи доведено, що обраний експедитором спосіб кріплення вантажу був недостатнім, і в результаті не зміг забезпечити безпечне перевезення вантажу і його захист від зміщення.

97. Незважаючи на зазначене, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено вину перевізника у пошкоджені вантажу. При цьому, апеляційним судом так і не наведено у постанові, якими саме доказами підтверджено вину перевізника у пошкоджені вантажу.

98. При цьому, апеляційний суд зазначив, що відповідач повинен нести відповідальність за пошкоджений вантаж, на підставі договору страхування укладеного з перевізником.

99. Допустивши вищезазначені висновки, апеляційним судом не було враховано, положень Закону України «Про страхування» та умов договору страхування, зокрема п.14.1.22.

100. Згідно з ст. 990 Цивільного кодексу, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», страховик здійснює страхову виплату (страхове відшкодування) відповідно до умов договору страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

101. Статтею 991 названого Кодексу визначається, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

102. За змістом статей 988 Цивільного кодексу України та статті 20 Закону України «Про страхування» обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.

103. Проаналізувавши вищезазначені положення касаційний суд зазначає, що положення відповідних норм нерозривно пов`язують момент виконання обов`язку страховика здійснити виплату страхової суми із настанням страхового випадку. Настання події, яка може залежати до страхових ризиків, але згідно з умовами договору страхування є винятком із страхових випадків, не породжує обов`язку страховика щодо виплати страхового відшкодування (такий правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 у справі № 910/7686/17).

104. Аналогічний висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 31.05.2022 - № 910/1661/21, про неврахування якого судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови, зазначав скаржник у касаційній скарзі.

105. Як вказувалось, судом першої інстанції встановлено, що договір страхування містить виключення щодо страхових випадків. Так, згідно п. 14.1.22 договору страхування до страхових випадків не відноситься і виплати страхового відшкодування (страхові виплати) не проводяться, якщо збиток настав опосередковано або внаслідок, зокрема, неправильних або неповних письмових інструкцій або розпоряджень правомочної по договору перевезення особи (замовник перевезення, вантажовідправник, вантажоодержувач) щодо умов перевезення вантажу та без будь-якої вини перевізника відносно умов перевезення (необхідний температурний режим, вологість, способи кріплення) і пунктів призначення.

106. Тобто, фактично сторонами погоджено, що страховик може відмовити у виплаті страхового відшкодування за наявності неправильних або неповних письмових інструкцій або розпоряджень правомочної по договору перевезення особи, в даному випадку це експедитор, при цьому, без будь-якої вини перевізника відносно умов перевезення.

107. Вказаного не було в повній мірі враховано апеляційним судом, незважаючи на те, що апеляційний суд фактично погодився з судом першої інстанції, що експедитором позивачем було надано перевізнику у заявці неповні інструкції щодо перевезення, експедитором не було попереджено перевізника у заявці, що перевезення вантажу буде здійснюватися на роликових опорах, заявка позивача містила лише вказівки для перевізника мати стяжні ремені, інших способів кріплення вантажу у заявці не передбачено.

108. Разом з цим, встановлюючи суму страхового відшкодування, апеляційним судом не було перевірено належним чином суму страхового відшкодування, розрахунок та докази, якими підтверджено вказаний розрахунок, з урахуванням того, що матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що під час перевезення пошкоджено було 6 одиниць з 7 одиниць обладнання та 2 транспортних пакетів, які перевозились. У зв?язку з чим, апеляційним судом абсолютно безпідставно та необгрунтовано відхилено обставини встановлені судом першої інстанції щодо перевищення суми, ремонтних робіт, над вартістю всього обладнання, яке було поставлено за контрактом.

109. Водночас у силу приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

110. Крім того, у пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

111. Так, відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

112. За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

113. Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

114. Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

115. З урахуванням вищезазначеного касаційний суд констатує, що апеляційний суд в порушення вищезазначених положень законодавства, що регулює правовідносини перевезення та страхування, а також, положень Господарського процесуального кодексу України, необґрунтовано та безпідставно задовольнив позов у справі вказавши про наявність правових підстав для стягнення страхового відшкодування.

116. На вказані порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права звертав увагу Суду скаржник у касаційній скарзі зазначаючи, що апеляційний суд належним чином не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення ним фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

117. З урахуванням вищезазначеного, суд касаційної інстанції констатує, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що заявка позивача на перевезення обладнання не містила повної інформації для безпечного перевезення обладнання перевізником, позивачем не спростовано обставин щодо того, що причиною пошкодження вантажу стали саме недоліки у його кріпленні, незважаючи, на те, що обов?язок встановлення умов перевезення покладено саме на позивача умовами договору та законодавством, доводи позивача щодо настання страхового випадку, у зв?язку з виною ПП "Ромді Україна" та наявність підстав для виплати страхового відшкодування, не підтверджено, як і не обґрунтовано належним чином самого розміру страхового відшкодування, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

118. Тоді як, суд апеляційної інстанції в повній мірі не врахував умов договорів страхування та перевезення, обставин справи та положень вищезазначеного законодавства, що призвело до безпідставного скасування судового рішення про відмову у позові.

119. Зважаючи на вищезазначене, суд касаційної інстанції констатує, що знайшли підтвердження доводи касаційної скарги, визначені скаржником у п.п.1, 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, щодо не врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 910/1661/21, а також щодо неналежного дослідження апеляційним судом обставин справи, умов укладеного договору страхування та неправильного застосування положень законодавства, що регулює правовідносини перевезення та страхування, а тому наявні підстави для скасування постанови апеляційного суду.

120. Крім того, скаржник посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що відсутній правовий висновок щодо визнання події страховим випадком всупереч умов договору страхування.

121. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

122. Ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питання застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального або процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також, обґрунтувати необхідність застосування такої норми та вказати, як на думку скаржника вказана норма підлягає застосуванню.

123. Натомість скаржником у касаційній скарзі конкретно не вказано стосовно якої саме норми відсутній висновок Верховного Суду, скаржник лише вдався до перерахунку норм матеріального права Закону України «Про страхування» та Цивільного кодексу України, зазначивши при цьому, що відсутній висновок Верховного Суду щодо визнання події страховим випадком всупереч умов договору страхування та зазначив при цьому правові висновки з постанови Верховного Суду від 30.11.2018 у справі № 910/2061/18 та постанови Верховного Суду України від 23.04.2012 у справі № 6-101цс11.

124. Отже, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованою підставу касаційного оскарження визначену скаржником щодо п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, а тому суд касаційної інстанції не вбачає підстав для формування правового висновку у подібних правовідносинах, оскільки скаржником не доведено належним чином суду касаційної інстанції наявності обставини щодо необхідності формування такого висновку у даній справі.

125. Відповідно до частини 1-3 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

126. З урахуванням вищезазначеного, та імперативних положень ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції констатує, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, щодо надання оцінки всім обставинам справи та дослідження всіх наявних в справі доказів, отже, постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 слід залишити без змін.

127. Відповідачем подано до суду касаційної інстанції заяву про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022, за якою з ПрАТ «Страхова група «ТАС» стягнуто на користь ТОВ «Зімір» 1.065.354, 62 грн страхового відшкодування, 15.981,00 грн судового збору та 23.971,50 грн судового збору за перегляд справи апеляційною інстанцією. Заяву обґрунтовано тим, що ПрАТ «Страхова група «ТАС» виконано постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 та сплачено кошти позивачу.

128. Заява ПрАТ «Страхова група «ТАС» про поворот виконання судового рішення у справі підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

129. Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:

1) закриває провадження у справі;

2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

130. З урахуванням того, що за наслідками розгляду касаційної скарги скасовується постанова апеляційного суду про задоволення позову, а рішення суду першої інстанції про відмову у позові залишається в силі, Верховний Суд задовольняє заяву ПрАТ «Страхова група «ТАС» про поворот виконання постанови, здійснює поворот виконання наказів Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 у справі № 910/11699/20, виданих на виконання вказаної постанови, шляхом:

- стягнення з ТОВ «Зімір» на користь ПрАТ «Страхова група «ТАС» 1.065.354, 62 грн страхового відшкодування, 15.981,00 грн судового збору та 23.971,50 грн судового збору за перегляд справи апеляційним судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

131. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

132. Згідно з положеннями статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

133. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги, скасувавши постанову апеляційного господарського суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат

134. . Відповідно до статті 129 ГПК України, оскільки касаційну скаргу відповідача задоволено, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги мають бути покладені на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 у справі № 910/11699/20 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІМІР» ( 78000, Івано- Франківська обл., Тлумацький район, м. Тлумач, вул. Сотника Орлика, буд. 21, ідентифікаційний код 39597117) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03117, м.Київ, проспект Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) 31.962,00 грн (тридцять одна тисяча дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

4. Заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про поворот виконання наказів Господарського суду міста Києва від 10.11.2022, виданих на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 у справі № 910/11699/20, задовольнити.

5. Здійснити поворот виконання наказів Господарського суду міста Києва від 10.11.2022, виданих на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 у справі № 910/11699/20, шляхом:

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІМІР» (78000, Івано- Франківська обл., Тлумацький район, м. Тлумач, вул. Сотника Орлика, буд. 21, ідентифікаційний код 39597117) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03117, м.Київ, проспект Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) 1.065.354, 62 грн (один мільйон шістдесят п`ять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн 62 коп страхового відшкодування, 15.981, 00 грн (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят одну) грн 00 коп судового збору, 23.971, 50 грн ( двадцять три тисячі дев`ятсот сімдесят одну) грн 50 коп судового збору за перегляд справи апеляційною інстанцією.

6. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

В.І. Студенець