Ухвала

від 14.07.2022 по справі 902/316/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 902/316/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Селіваненка В.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області (далі - Хмільницький ВДВС)

на додаткову постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2022

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс"

(далі - Товариство)

до фермерського господарства "ХЛІБОРОБ ЛД"

про стягнення 3 597,38 грн.,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Хмільницький ВДВС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 у справі №902/316/20 про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених Товариством в суді апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги Хмільницького ВДВС на ухвалу господарського суду Вінницької області від 18.02.2022 у справі №902/316/20.

28.06.2022 Товариство подало до Касаційного господарського суду заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Хмільницького ВДВС на додаткову постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 у справі №902/316/20, в яких просить суд відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Хмільницького ВДВС, оскільки скаржником не наведено та не обґрунтовано випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Також Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, а також правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Перевіривши матеріали касаційної скарги та заперечення проти відкриття касаційного провадження, Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначеними у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 1-4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник має вказати висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору; або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі, неправильного застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому скаржником чітко не зазначено конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, та не наведено належного обґрунтування того, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що Хмільницькому ВДВС необхідно чітко вказати пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як підставу (підстави) для касаційного оскарження судового рішення та слід навести висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору; або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України; чітко обґрунтувати, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій.

Крім того, згідно із статтею 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано листа з описом вкладення про направлення касаційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Неповідомлення сторони у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені частиною третьою статті 2 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що Хмільницькому ВДВС необхідно: зазначити передбачені абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судових рішень; надати суду оригінали документів, що підтверджують надсилання іншим учасниками справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, а саме описів вкладення.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу Хмільницького ВДВС на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області на додаткову постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 у справі № 902/316/20 залишити без руху.

2. Надати Хмільницькому відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Хмільницькому відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В. Селіваненко