Рішення

від 13.06.2022 по справі 741/1224/19

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 741/1224/19

Провадження № 2/741/10/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 14 червня 2022 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

представника позивачів адвоката Луєнка Ю.В.,

відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Яременка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку,

встановив:

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулися до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй на підставі сертифіката серії ЧН № 0163747, виданого Носівською районною державною адміністрацією 25 вересня 1996 року на підставі рішення від 1 липня 1996 року № 155, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 265, право на земельну частку (пай) розміром 5,79 га. Спадкоємцями ОСОБА_6 за заповітом були її діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які спадщину прийняли та 28 жовтня 2003 року отримали у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1789. На підставі цього свідоцтва був виготовлений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 041371 від 12 січня 2005 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 222. Указаний державний акт посвідчує, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних частинах (по 1/3 частині кожен) є власниками земельної ділянки площею 5,46 га з кадастровим номером 7423886000:02:002:0193, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області. Зазначена земельна ділянка ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 була передана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокіровка» на підставі договору оренди землі б/н від 23 квітня 2014 року. У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , у якій просив суд визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 28 жовтня 2003 року № 1789 і державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЧН № 041371 від 12 січня 2005 року, та скасувати їх державну реєстрацію. З матеріалів справи за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стало відомо, що 12 квітня 2007 року на підставі розпорядження Носівської районної державної адміністрації № 189 від 12 червня 2003 року Носівським районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_1 було видано державний акт серії ЯГ № 385967 про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423886000:02:002:0193 (пай № 186), який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0107856000003, тобто на одну і ту ж земельну ділянку видано два державних акти на ім`я різних власників. У ході підготовки справи за позовом ОСОБА_1 до судового розгляду ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стало відомо, що ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину від 5 лютого 2007 року, яке було видане державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори виконуючої обов`язки державного нотаріуса Носівської державної нотаріальної контори Деркач Н. Б., зареєстроване в реєстрі за № 546, відповідно до якого ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкове майно, на як видано це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП «Носівське» м. Носівка Носівського району Чернігівської області, що належав спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 968794, виданого Носівською районною державною адміністрацією Чернігівської області 2 серпня 2004 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 2 липня 2004 року за № 388. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вважають, що видача двох державних актів на одну і ту ж саму земельну ділянку стало можливим у зв`язку з тим, що свого часу на ім`я спадкодавця ОСОБА_1 ОСОБА_7 було безпідставно та незаконно видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН № 968794 від 2 липня 2004 року, а в подальшому без будь-якої правової підстави державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 385967 від 12 квітня 2007 року. ОСОБА_7 ніколи не був членом КСП «Носівське» і не працював в ньому, він відсутній у списку громадян членів цього КСП, який є додатком № 1 до Державного акта на право колективної власності на землю серії II-ЧН № 000086, виданого КСП «Носівське» Носівською районною Радою народних депутатів Носівського району Чернігівської області відповідно до рішення цієї ради від 14 вересня 1996 року № 215, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 28. ОСОБА_6 зазначена у цьому списку під номером 281. У сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії РН № 968794 від 2 липня 2004 року, виданому на ім`я ОСОБА_7 , зазначено, що він виданий на підставі рішення Носівської райдержадміністрації від 1 липня 1996 року № 155. Разом з цим, з архівної копії вказаного рішення (розпорядження), наданої Носівською районною державно адміністрацією, вбачається, що дане розпорядження стосується затвердження розрахунків вартості та розміру земельної частки (паю) по колективних сільськогосподарських підприємствах і в ньому взагалі не містяться будь-які підстави для видачі будь-кому сертифікатів на право на земельну частку (пай). У державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 385967, виданому Носівським районним відділом земельних ресурсів на ім`я ОСОБА_1 , вказано, що підставою для його видачі стало не свідоцтво про право на спадщину від 5 лютого 2007 року № 546, а розпорядження Носівської районної державної адміністрації № 189 від 12 червня 2003 року. На адвокатський запит представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . відділом у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з листом від 10 червня 2019 року № 29-25-0.32-419/112-19 було надано засвідчені копії: книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Носівське»; технічної документації по складанню схеми поділу сільськогосподарських угідь на земельні частки (паї) та виготовлення Державних актів на право приватної власності на землю власникам земельних сертифікатів ТОВ «Кіровське» с. Кіровка Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області; схеми паювання земельних часток (паїв) власникам земельних сертифікатів на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області. У цьому листі також надано інформацію, що ОСОБА_6 було виписано та видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0163747, площею 5,79 умовних кадастрових гектарів, із земель колишнього КСП «Носівське», який зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 265 від 26 вересня 1996 року. У 2003 році Чернігівським філіалом інституту землеустрою Української академії аграрних наук була розроблена технічна документація по складанню схеми поділу сільськогосподарських угідь на земельні частки (паї) та виготовлення державних актів на право приватної власності на землю власникам земельних сертифікатів ТОВ «Кіровське» с. Кіровка Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області, відповідно до якої та Списку власників земельних ділянок з розподілом земельних часток (паїв) с. Кіровка ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 041371, площею 5,46 га, кадастровий номер 7423886000:02:002:0193, який зареєстрований за № 222 від 12 січня 2005 року, так як ОСОБА_6 виділена ділянка за АДРЕСА_1 . Підставою для видачі ОСОБА_1 державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 385967 у вказаному листі зазначено Додаток № 1 до розпорядження Носівської районної державної адміністрації № 189 від 12 червня 2003 року. Вищевказана технічна документація із землеустрою містить список власників земельних сертифікатів з розподілом земельних часток (паїв) з зазначенням порядкового номера кожного власника, прізвища ім`я та по батькові, адреси, номера паю та підпису кожного власника, який був складений безпосередньо під час розподілу паїв між власниками. Під номером 47 у вказаному списку зазначена ОСОБА_6 , мешканка с. Кіровка. Навпроти її прізвища зазначено номер паю НОМЕР_1 та міститься її підпис. У даному списку громадянин ОСОБА_7 відсутній. У наданій копії Додатку № 1 до розпорядження Носівської районної державної адміністрації № 189 від 12 червня 2003 року у кінці цього списку зазначений ОСОБА_7 , а навпроти його прізвища вказано номер паю НОМЕР_1 площею 5,46 га. Однак, прізвище вказаної особи навпроти цього паю дописане від руки без застереження дати, підстав та особи яка вчинила таке дописування, у той час як список інших співвласників є друкованим. На адвокатський запит представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було одержано архівну копію розпорядження Носівської районної державної адміністрації № 189 від 12 червня 2003 року з Додатком № 1, тобто, копію оригінального примірника розпорядження, який залишився в райдержадміністрації. У одержаній архівній копії цього Додатку № 1 «Список власників земельних сертифікатів, яким видаються державні акти на право приватної власності на земельні частки (паї) ТОВ «Кіровське, Степовохутірської сільської ради Носівського району» ОСОБА_7 взагалі не зазначений. Навпроти паю № 186 площею 5,46 га рядок взагалі не заповнений, що вказує на те, що ОСОБА_7 у вказаний список був дописаний вже пізніше, після видачі цього розпорядження, невстановленою особою та без будь-яких на те підстав. Рядок навпроти паю ОСОБА_6 № 186 залишився не заповненим, оскільки на дату видачі цього розпорядження, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона померла. Державний акт позивачам був виданий саме на пай № НОМЕР_1 площею 5,46 га на підставі списку власників земельних сертифікатів з розподілом земельних часток (паїв), складеного за життя ОСОБА_6 з її особистим підписом, який міститься в технічній документації із землеустрою, яка була погоджена ТОВ «Кіровське» Степовохутірською сільською радою, Носівським районним відділом земельних ресурсів і пройшла державну землевпорядну експертизу згідно висновку від 22 вересня 2003 року № 369. Ні ОСОБА_1 , ні його спадкодавець ОСОБА_7 , не були включені у встановленому порядку та на законних підставах до жодного списку власників земельних сертифікатів, яким видаються державні акти на право приватної власності на земельні частки (паї) ТОВ «Кіровське» Степовохутірської сільської ради Носівського району (колишнього КСП «Носівське»). Спадкодавець ОСОБА_1 ОСОБА_7 також не був включений до списку громадян членів КСП «Носівське», який є додатком № 1 до Державного акта на право колективної власності на землю серія II-ЧН № 000086, виданого КСП «Носівське» Носівського районною Радою народних депутатів Носівського району Чернігівської області відповідно до рішення цієї ради від 14 вересня 1996 року № 215, що є підставою набуття права на земельну частку (пай) з земель цього КСП, він ніколи не був членом цього КСП.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 просили суд:

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 385967, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0107856000003, виданий Носівським районним відділом земельних ресурсів, що посвідчує право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 5,46 га з кадастровим номером 7423886000:02:002:0193, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області;

- понесені позивачами судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року до участі у справі було залучено ОСОБА_4 , як правонаступника ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У судове засідання позивачі не з`явилися, їх представник позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, які зазначені у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні відповідача ОСОБА_1 та його представник позов не визнали повністю, просили відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що відповідач на законних підставах отримав документи на спірну земельну ділянку. Батьку відповідача ОСОБА_7 було надано земельний пай під № 186, який відповідно відповідач і успадкував.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 дав показання, суть яких зводиться до того, що він (свідок) працював на різних посадах у цукровому заводі та КСП «Кіровське», приймав участь у розпаюванні земель. Після реформування колгоспів на землях цукрового заводу було утворено два КСП «Носівське» (Мала Носівка) та «Кіровське» (с. Платонівка, а колись с. Кіровка). Він ( ОСОБА_8 ) з 1979 року знав ОСОБА_7 , який працював завідуючим складом паливо-мастильних матеріалів на цукровому заводі. Коли та при яких обставинах ОСОБА_7 видавався сертифікат йому (свідку) невідомо. ОСОБА_1 дійсно обробляє земельну ділянку у полі № 9 поблизу болота та кладовища.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності позивачів за наявними у справі доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивачів, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (том 1 а.с. 14).

28 жовтня 2003 року державним нотаріусом Носівської державної нотаріальної контори Гринь Л.А. на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1789, відповідно до якого останні в рівних частинах успадкували після смерті ОСОБА_6 належне їй на підставі сертифіката серії ЧН № 0163747, виданого Носівською районною державною адміністрацією 25 вересня 1996 року на підставі рішення від 1 липня 1996 року № 155, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 265, право на земельну частку (пай) розміром 5,79 га члена колективного сільськогосподарського підприємства «Носівське» (том 1 а.с. 15-16).

12 січня 2005 року на підставі цього свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був виготовлений та виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 041371, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 222. Відповідно до державного акта ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних частках (по 1/3 частині кожен) є власниками земельної ділянки з кадастровим номером 7423886000:02:002:0193, площею 5,46 га, яка розташована на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області, з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с. 17-20).

На підставі договору оренди землі б/н від 23 квітня 2014 року зазначена земельна ділянка ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 була передана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокіровка» (том 1 а.с. 21-22).

З матеріалів справи (том 1 а.с. 23-32) вбачається, що 5 лютого 2007 року державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори виконуючої обов`язки державного нотаріуса Носівської державної нотаріальної контори Деркач Н.Б. на ім`я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 546, відповідно до якого ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , успадкував після смерті останнього право на земельну частку (пай) розміром 5,79 в умовних кадастрових гектарах у землі, що перебуває у колективній власності КСП «Носівське» м. Носівка Носівського району Чернігівської області, що належало спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 968794, виданого Носівською районною державною адміністрацією Чернігівської області 2 серпня 2004 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 2 липня 2004 року за № 388. 12 квітня 2007 року на підставі розпорядження Носівської районної державної адміністрації № 189 від 12 червня 2003 року Носівським районним відділом земельних ресурсів на ім`я ОСОБА_1 було видано державний акт про право власності на земельну ділянку площею 5,46 га з кадастровим номером 7423886000:02:002:0193 (пай № 186) серії ЯГ № 385967, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0107856000003.

Таким чином, наявні два державні акти на право власності на земельну ділянку площею 5,46 га з кадастровим номером 7423886000:02:002:0193 (пай № 186), яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області, що підтверджують відповідно право власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (державний акт серії ЧН № 041371) та ОСОБА_1 (державний акт серії ЯГ № 385967) на цю земельну ділянку.

Статтею 125 ЗК України (у редакції, що діяла на час видачі державного акта ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України (у редакції, що діяла на час видачі державного акта ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 202 ЗК України (у редакції, що діяла на час видачі державного акта ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

З огляду на положення ЗК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виникло 12 січня 2005 року, тобто у день реєстрації державного акта серії ЧН № 041371 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 222 із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки 7423886000:02:002:0193.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», який набрав чинності 7 липня 2011 року, кадастровий номер земельної ділянки це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Таким чином, існують усі правові підстави вважати, що земельна ділянка з кадастровим номером 7423886000:02:002:0193 на праві власності належить в рівних частинах (по 1/3 частині кожному) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , оскільки ця земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав, здійснено її державну реєстрацію згідно вимог чинного на той час законодавства та видано державний акт.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно її позбавлений, право приватної власності є непорушним.

Аналогічне положення закріплене в ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних і ч. 1 ст. 321 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності виникає на підставах, не заборонених законом, і вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 1 ст. 153 ЗК України встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Частиною 2 ст. 90 ЗК України встановлено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 зроблено правовий висновок про те, що судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 3 березня 2021 року у справі № 546/110/18, від 8 квітня 2020 року у справі № 532/138/16-ц та від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/884/16.

Ураховуючи те, що кадастровий номер є єдиним та унікальним для кожної земельної ділянки і земельна ділянка з кадастровим номером 7423886000:02:002:0193 на момент видачі ОСОБА_1 оспорюваного державного акта уже була передана у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Доводи відповідача ОСОБА_1 та його представника про те, що відповідач у законний спосіб набув права власності на спірну земельну ділянку, є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи (том 1 а.с. 1; 226-231) вбачається, що позивачі понесли судові витрати у загальному розмірі 15 768,40 грн., з яких 768,40 грн. по сплаті судового збору та 15 000 грн. на професійну правничу допомогу.

Зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів у рівних частинах на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1681,60 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 , - задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 385967, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0107856000003, виданий Носівським районним відділом земельних ресурсів, що посвідчує право власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_5 , на земельну ділянку площею 5,46 га з кадастровим номером 7423886000:02:002:0193, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_5 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. та на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв