Рішення

від 26.10.2021 по справі 757/35749/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35749/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Габрись О.М.,

справа № 757/35749/20-ц

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренессанс»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренессанс» про стягнення грошових коштів та зобов`язання вчинити дії,

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача Бондаренко О.М.

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Резиденція Ренессанс» про стягнення грошових коштів та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.11.2014 року між нею та ТОВ «Ітертех Інвест» було укладено договори про придбання у власність двох квартир за АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . З 2016 року вказаний будинок було здано в експлуатацію та з цього часу відповідач ТОВ «Резиденція Ренессанс» почав виставляти рахунки позивачу за споживання комунальних послуг та обслуговування прибудинкової території. При цьому, між позивачем та відповідачем з 2016 року жодних договорів про надання житлово-комунальних послуг не укладалось та ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги не узгоджувались. Крім того, будь-які документи або рахунки із зазначенням тарифів, цін та видів наданих та сплачених житлово-комунальних послуг ТОВ «Резиденція Ренессанс» позивачу не надавались. У період з 01.07.2016 року по 31.03.2020 року позивачем на вимогу відповідача було сплачено грошові кошти на загальну суму 644 128,00 грн. У квітні 2020 року позивачем було отримано вимогу про сплату заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 757 634,00 грн. Однак, лише 234 188,00 грн. є коштами за реально спожиті комунальні послуги, а саме електроенергію, опалення, водовідведення гарячої води, постачання гарячої води, постачання холодної води та водовідведення. При цьому, ТОВ «Резиденція Ренессанс» у період з 01.07.2016 року по 10.06.2018 року нарахування та отримання від позивача сплати за утримання будинку та прибудинкової території здійснило незаконно, оскільки привласнило собі без правовстановлюючих документів статус та функції управителя в сфері житлово-комунальних послуг по будинку АДРЕСА_3 . Крім того, не маючи права здійснювати функції управителя житлово-комунальних послуг, без укладення відповідних договорів щодо надання житлово-комунальних послуг, без погодження Київською міською державною адміністрації, самостійно сформувало та визначило тариф такої послуги, як утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 37,2 грн. за кв.м. Таким чином, із сплачених позивачем 644 128,00 грн. вартість реально спожитих комунальних послуг склала лише 234 188,00 грн., у зв`язку з чим необґрунтована переплата склала 409 940,00 грн.

Позивач вважає, що такі дії відповідача є протиправними, у зв`язку з чим звернулась до суду за захистом своїх прав та просила:

-визнати факт необґрунтованого та незаконного встановлення та нарахування ТОВ «Резиденція Ренессанс» позивачу такого виду комунальної послуги, як утримання будинку та прибудинкової території за тарифом із розрахунку 37,2 грн. за кв.м. за період з 01.07.2016 року по 10.03.2020 року;

-зобов`язати ТОВ «Резиденція Ренессанс» повернути позивачу кошти, отримані через неправомірне нарахування сплати за послугу утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.07.2016 року по 21.03.2020 року у сумі 409 940,00 грн. шляхом стягнення цієї суми на користь позивача;

-зобов`язати ТОВ «Резиденція Ренессанс» надати позивачу розрахунки вартості комунальних послуг, які надаються та укласти відповідні договори про надання житлово-комунальних послуг на підставі обґрунтованих та узгоджених з власником нерухомого майна тарифів та цін;

-зобов`язати ТОВ «Резиденція Ренессанс» відшкодувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. та судовий збір.

Ухвалою суду від 25.08.2020 року відкрито провадження у справі за правилами позовного (загального) провадження та призначено підготовче судове засідання на 30.10.2020 року (а.с. 46).

Ухвалою суду від 04.01.2021 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі повернуто позивачу (а.с. 61).

Ухвалою суду від 19.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.04.2021 року (а.с. 67).

14.06.2021 року представником відповідача Пановим В.С. до суду надано письмові пояснення (а.с. 89-91), відповідно до яких заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що з 01.01.2015 року відповідач на підставі договору про надання послуг з управління будинком із ТОВ «Ітертех Інвест» є управляючою компанією, яка здійснює управління та надання житлово-комунальних послуг в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим саме відповідач є управителем та на законних підставах здійснює управління та надання житлово-комунальних послуг по вказаному будинку та на підставі чого відповідачем були укладені відповідні договори з постачальниками комунальних послуг, а саме на постачання електроенергії, газу, води та водовідведення, обслуговування ліфтів, вивіз сміття, тощо. При цьому, позивачу неодноразово пропонувалось укласти договір про надання житлово-комунальних послуг та управління будинком, але позивач отримавши дані договори, просто їх повертала, але послуги з утримання будинком продовжувались надаватись. Разом з тим, позивачем не надано до суду жодного платіжного доручення на підтвердження сплати житлово-комунальних послуг та послуг з управління будинком. Крім того, позивач не заперечує надання відповідачем житлово-комунальних послуг та послуг з управління будинком, за які вона також погодилась сплачувати тариф у розмірі 37,2 кв.м., який є єдиний для всіх мешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , які позивач сплачувала протягом всього часу.

Ухвалою суду від 04.10.2021 року у задоволенні заяви представника відповідача Бондаренка О.М. про поновлення строку на подання зустрічного позову відмовлено.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Бондаренко О.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.11.2014 року (а.с.13) набула права власності на квартиру АДРЕСА_2 та на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.11.2014 року (а.с. 15) на квартиру АДРЕСА_4 , що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 12,14).

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартир та нежитлових приміщень у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Водночас, ст. 4 вказаного Закону передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 цього Закону визначають обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов`язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 не відмовлялася від надання відповідачем житлово-комунальних послуг, отримувала їх. Крім того, власник квартири у багатоповерховому будинку не може не отримувати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, як і виконавець послуг не може припинити їх надання одному із власників квартир, так як послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, як то прибирання прибудинкової території, сходових кліток, вивезення відходів, технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем, тощо, мають загальний характер, тобто споживаються одночасно всіма мешканцями багатоквартирного будинку, і припинення їх надання окремому споживачу є неможливим.

Чинне законодавство України передбачає різні форми договору (у тому числі усну). Споживач зобов`язаний сплачувати кошти за надані послуги, оскільки відповідно до ст. 11 ЦК України зобов`язання виникають не лише з підстав, передбачених законодавством (зокрема угод), а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Аналізуючи законодавство, що регулює відносини, які виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, слід дійти висновку, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанови Верховного Суду України від 20.04.2016 р. № 6-2951цс15, від 15.05.2014 р. у справі № 5011-31/17255-2012)

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність між сторонами договірних відносин, за якими позивач користувався житлово-комунальними послугами, які надавав йому відповідач, у зв`язку з чим твердження позивача про безпідставне виставлення відповідачем рахунків про сплату житлово-комунальних послуг без укладення відповідного договору про надання житлово-комунальних послуг є необґрунтованими..

При цьому, посилання позивача ОСОБА_1 на фактичне не проживання у спірних квартирах та не користування такою послугою, як утримання будинку та прибудинковою територією суд відхиляє як безпідставні, оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем суду не надано.

Крім того, факт проживання чи не проживання власника у належному йому майні не звільняє його від обов`язку утримувати належне йому майно.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Судом встановлено, що 01.01.2015 року між ТОВ «Ітертех» (замовником) та ТОВ «Резиденція Ренессанс» (управитель) укладено договір про надання послуг з управління будинком, відповідно до умов якого останній зобов`язується надавати замовникові послуги з управління багатоквартирним житловим будинком з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом та об`єктами благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях за адресою: АДРЕСА_3 , для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а замовник надає право управителю відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом, у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду від замовника (а.с. 92-96).

Відповідно до п. 1.3 договору в управління передається майно об`єкта, що належить власникам (співвласникам) окремих приміщень на праві приватної (спільної) власності.

Згідно з актом приймання-передачі об`єкта від 01.01.2015 року ТОВ «Ітертех» (замовником) та ТОВ «Резиденція Ренессанс» (управитель) склали цей акт про те, що перший передав, а другий прийняв багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом та об`єктами благоустрою, що розташований на прибудинкових територіях за адресою: АДРЕСА_3 , для надання послуг з управління будинком відповідно до договору про надання послуг з управління будинком №б/н від 01.05.2015 року (а.с. 97).

За таких обставин, ТОВ «Резиденція Ренессанс» є управителем будинку АДРЕСА_3 , яке здійснює управління та надання житлово-комунальних послуг по багатоквартирному житловому будинку.

Тому суд не бере до уваги посилання позивача ОСОБА_1 щодо незаконної діяльності відповідача, оскільки привласнило собі без правовстановлюючих документів статус та функції управителя у сфері житлово-комунальних послуг, як безпідставні.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

- утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»)

Щодо належного утримання та забезпечення належного санітарного, протипожежного і технічного стану спільного майна багатоквартирного будинку, то такий обов`язок у відповідності до ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» покладено на співвласників багатоквартирного будинку.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Крім того, відповідно до п. 7 Правил користування будинку та прибудинкової території, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572, на власника, наймача житлового приміщення, покладено обов`язок сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених законом.

Згідно з Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 , послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг.

10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 № 2189-VIIІ, яким регулюються відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Відповідно до нього норми, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 № 2189-VIIІ за органами місцевого самоврядування закріплено повноваження щодо встановлення цін/тарифів на комунальні послуги (постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами).

Отже, з 10 червня 2018 року органи місцевого самоврядування не мають повноважень щодо встановлення (у тому числі і за результатами коригування) тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Статтею 10 цього Закону визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими.

У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Положеннями пунктів 31, 32 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою КМУ від 05 вересня 2018 року № 712, визначено, що ціна послуги з управління визначається за домовленістю сторін, а у разі визначення управителя на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташовані багатоквартирні будинки, або іншим органом - суб`єктом владних повноважень, якому делеговано функції із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання, ефективної експлуатації та необхідного рівня і якості послуг - на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Ціна послуги з управління встановлюється договором управління з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором управління, та включає:

- витрати на утримання багатоквартирного будинку, прибудинкової території, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису;

- винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», з урахуванням норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 № 2189-VIIІ та Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою КМУ від 05 вересня 2018 року № 712, послуги з управління будинком - це окремий вид житлово-комунальних послуг, ціни/тарифи на який визначаються виключно за договором (домовленістю сторін) за умови, що управитель обирався не органом місцевого самоврядування.

Отже відповідач ТОВ «Резиденція Ренессанс», який є управителем на підставі договору про надання послуг з управління будинком від 01.01.2015 року, має право формувати та визначати тариф за утримання будинку та прибудинкової території без погодження Київською міською державною адміністрацією.

Крім того, згідно з доводами позивача та змісту позовних вимог, позивач не заперечувала оплату за послуги за утримання будинку та прибудинкової території за тарифом 37,2 грн. за кв. м., що також свідчить про надання відповідачем житлово-комунальних послуг та послуг управління будинком та прибудинкової території та добровільне погодження позивача вказаних послуг відповідно до зазначеного тарифу.

При цьому, обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 послалась на те, що із сплачених нею 644 128,00 грн. вартість реально спожитих комунальних послуг складає 234 188,00 грн., у зв`язку з чим необґрунтована переплата самостійно визначеної та оціненої ТОВ «Резиденція Ренессанс» такої послуги, як утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.07.2016 року по 31.03.2020 року склала 409 940,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

У силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, позивачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадах - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, тобто акт не є доказом здійснення суб`єктами господарювання господарських операцій за певним правочином.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.04.2019 року, справа №910/493/18.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання ТОВ «Резиденція Ренессанс» надати позивачу розрахунки вартості комунальних послуг, які надаються та укласти відповідні договори про надання житлово-комунальних послуг на підставі обґрунтованих та узгоджених з власником нерухомого майна тарифів та цін, оскільки, як встановлено судом під час розгляду справи, належні позивачу спірні квартири на початку 2021 року були продані.

Таким чином, за відсутності належних та допустимих доказів наявності порушених відповідачем прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку, позов ОСОБА_1 до ТОВ «Резиденція Ренессанс» про стягнення грошових коштів та зобов`язання вчинити дії задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 4,11,12, 13, 19, 77-81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренессанс» про стягнення грошових коштів та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренессанс»: 01014, м. Київ, вул. Новоселицька, 10 код ЄДРПОУ 39070473

Суддя О.В. Батрин