Постанова

від 15.03.2023 по справі 757/35749/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 757/35749/20-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/3883/2023Головуючий у суді першої інстанції - Батрин О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2023 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Невідома Т.О., Поліщук Н.В.,

секретар Ольшевська Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана від її імені та в її інтересах адвокатом Машковим Олександром Олександровичем, який діє на підставі договору, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Резиденція Ренессанс» про неправомірне отримання грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Резиденція Ренессанс», в якому просила:

визнати факт необґрунтованого та незаконного встановлення та нарахування ТОВ «Резиденція Ренессанс» позивачу такого виду комунальної послуги, як утримання будинку та прибудинкової території за тарифом із розрахунку 37,2 грн. за кв.м. за період з 01.07.2016 по 10.03.2020;

зобов`язати ТОВ «Резиденція Ренессанс» повернути позивачу кошти, отримані через неправомірне нарахування сплати за послугу утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.07.2016 по 21.03.2020 у сумі 409 940,00 грн. шляхом стягнення цієї суми на користь позивача;

зобов`язати ТОВ «Резиденція Ренессанс» надати позивачу розрахунки вартості комунальних послуг, які надаються та укласти відповідні договори про надання житлово-комунальних послуг на підставі обґрунтованих та узгоджених з власником нерухомого майна тарифів та цін;

зобов`язати ТОВ «Резиденція Ренессанс» відшкодувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. та судовий збір.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 05.11.2014 між нею та ТОВ «Ітертех Інвест» було укладено договори про придбання у власність двох квартир за АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . З 2016 року вказаний будинок було здано в експлуатацію та з цього часу відповідач ТОВ «Резиденція Ренессанс» почав виставляти рахунки позивачу за споживання комунальних послуг та обслуговування прибудинкової території. При цьому, між позивачем та відповідачем з 2016 року жодних договорів про надання житлово-комунальних послуг не укладалось та ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги не узгоджувались. Крім того, будь-які документи або рахунки із зазначенням тарифів, цін та видів наданих та сплачених житлово-комунальних послуг ТОВ «Резиденція Ренессанс» позивачу не надавались. У період з 01.07.2016 по 31.03.2020 позивачем на вимогу відповідача було сплачено грошові кошти на загальну суму 644 128,00 грн. У квітні 2020 року позивачем було отримано вимогу про сплату заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 757 634,00 грн. Однак, лише 234 188,00 грн. є коштами за реально спожиті комунальні послуги, а саме електроенергію, опалення, водовідведення гарячої води, постачання гарячої води, постачання холодної води та водовідведення. При цьому, ТОВ «Резиденція Ренессанс» у період з 01.07.2016 по 10.06.2018 нарахування та отримання від позивача сплати за утримання будинку та прибудинкової території здійснило незаконно, оскільки привласнило собі без правовстановлюючих документів статус та функції управителя в сфері житлово-комунальних послуг по АДРЕСА_3 . Крім того, не маючи права здійснювати функції управителя житлово-комунальних послуг, без укладення відповідних договорів щодо надання житлово-комунальних послуг, без погодження Київською міською державною адміністрації, самостійно сформувало та визначило тариф такої послуги, як утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 37,2 грн. за кв.м. Таким чином, із сплачених позивачем 644 128,00 грн. вартість реально спожитих комунальних послуг склала лише 234 188,00 грн., у зв`язку з чим необґрунтована переплата склала 409 940,00 грн (а.с. 1-8).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27.10.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Резиденція Ренессанс» про стягнення грошових коштів та зобов`язання вчинити дії відмовлено (а.с. 132-135зв).

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить

скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити та визнати факт необґрунтованого та незаконного встановлення та нарахування ТОВ «Резиденція Ренессанс» власнику нерухомого майна ОСОБА_1 такого виду комунальних послуг, як утримання будинку та прибудинкової території за тарифом із розрахунку 37,2 грн за м2 за період з 01.07.2016 по 10.03.2020;

зобов`язати ТОВ «Резиденція Ренессанс» повернути ОСОБА_1 кошти, отримані через неправомірне нарахування сплати за послуги - утримання будинку та при будинкової території за період з 01.07.2016 по 10.03.2020 у сумі 409 940,00 грн, шляхом стягнення цієї суми на користь позивача.

Вказує, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Резиденція Ренессанс» не укладалось жодних договорів, типових договорів, колективних договорів з іншими мешканцями будинку, яким було б встановлено тариф у розмірі 37,2 грн за м2, тому суд першої інстанції без будь-якого законодавчого обґрунтування дійшов помилкового висновку, що ТОВ «Резиденція Ренессанс» мало право самостійно встановлювати будь-який тариф за таку послугу, як утримання будинку та прибудинкової території.

Також, незважаючи на те, що ані позивачем, ані відповідачем не оспорювався факт здійснення ОСОБА_1 сплати за комунальні послуги, зазначених у вказаних актах звіряння розрахунків, суд першої інстанції з незрозумілих причин, в мотивувальній частині рішення дійшов висновку про те, що акти звірки є недопустимими та належними доказами (а.с. 141-152).

Відзиву від учасників справи не надходило.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник ТОВ «Резиденція Ренессанс» - Турко А.Г. заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її відхилити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2015 між ТОВ «Ітертех» (замовником) та ТОВ «Резиденція Ренессанс» (управитель) укладено договір про надання послуг з управління будинком, відповідно до умов якого останній зобов`язується надавати замовникові послуги з управління багатоквартирним житловим будинком з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом та об`єктами благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях за адресою: АДРЕСА_3 , для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а замовник надає право управителю відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом, у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду від замовника (а.с. 92-96).

Відповідно до п. 1.3 договору в управління передається майно об`єкта, що належить власникам (співвласникам) окремих приміщень на праві приватної (спільної) власності.

Згідно з актом приймання-передачі об`єкта від 01.01.2015 ТОВ «Ітертех» (замовником) та ТОВ «Резиденція Ренессанс» (управитель) склали цей акт про те, що перший передав, а другий прийняв багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом та об`єктами благоустрою, що розташований на прибудинкових територіях за адресою: АДРЕСА_3 , для надання послуг з управління будинком відповідно до договору про надання послуг з управління будинком №б/н від 01.05.2015 року (а.с. 97).

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 послалась на те, що із сплачених нею 644 128,00 грн. вартість реально спожитих комунальних послуг складає 234 188,00 грн., у зв`язку з чим необґрунтована переплата самостійно визначеної та оціненої ТОВ «Резиденція Ренессанс» такої послуги, як утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.07.2016 по 31.03.2020 склала 409 940,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача. При цьому, позивач не заперечувала оплату за послуги за утримання будинку та прибудинкової території за тарифом 37,2 грн. за м2.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначають обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов`язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Аналізуючи законодавство, що регулює відносини, які виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, слід дійти висновку, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги.

У даному випадку, ОСОБА_1 не відмовлялася від наданих відповідачем житлово-комунальних послуг, отримувала їх. Крім того, власник квартири у багатоповерховому будинку не може не отримувати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, як і виконавець послуг не може припинити їх надання одному із власників квартир, так як послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, як то прибирання прибудинкової території, сходових кліток, вивезення відходів, технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем, тощо, мають загальний характер, тобто споживаються одночасно всіма мешканцями багатоквартирного будинку, і припинення їх надання окремому споживачу є неможливим. Факт проживання чи не проживання власника у належному йому майні не звільняє його від обов`язку утримувати належне йому майно.

При цьому, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанови Верховного Суду України від 20.04.2016 № 6-2951цс15, від 15.05.2014 у справі № 5011-31/17255-2012).

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що твердження позивача про безпідставне виставлення відповідачем рахунків про сплату житлово-комунальних послуг без укладення відповідного договору про надання житлово-комунальних послуг є необґрунтованими.

Крім того, дійсно, в матеріалах справи міститься акт звіряння від 10.03.2020 про сплату комунальних послуг за період з 01.07.2016 по 10.03.2020.

Однак, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадах - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, тобто акт не є доказом здійснення суб`єктами господарювання господарських операцій за певним правочином.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 18.04.2019, справа № 910/493/18.

Слід звернути увагу на те, що у своєму рішенні суд першої інстанції не робить висновок про неналежність та недопустимість даного акту, а зазначає, що даним актом підтверджується лише рух коштів на підприємстві, при цьому, вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.07.2016 по 30.06.2018. У свою чергу, суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що оскільки не можливо перевіряти розрахунки заборгованості за відсутності підтвердження сплати наданих послуг, тому й відсутні підстави для задоволення позову у цій частині.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених законом.

Згідно з Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг.

10.12.2017 набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, яким регулюються відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Відповідно до нього норми, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 за органами місцевого самоврядування закріплено повноваження щодо встановлення цін/тарифів на комунальні послуги (постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами).

Отже, з 10.06.2018 органи місцевого самоврядування не мають повноважень щодо встановлення (у тому числі і за результатами коригування) тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Статтею 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими.

У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Положеннями пунктів 31, 32 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою КМУ від 05.09.2018 № 712, визначено, що ціна послуги з управління визначається за домовленістю сторін, а у разі визначення управителя на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташовані багатоквартирні будинки, або іншим органом - суб`єктом владних повноважень, якому делеговано функції із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання, ефективної експлуатації та необхідного рівня і якості послуг - на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Ціна послуги з управління встановлюється договором управління з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором управління, та включає:

- витрати на утримання багатоквартирного будинку, прибудинкової території, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису;

- винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», з урахуванням норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 та Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою КМУ від 05.09.2018 № 712, послуги з управління будинком - це окремий вид житлово-комунальних послуг, ціни/тарифи на який визначаються виключно за договором (домовленістю сторін) за умови, що управитель обирався не органом місцевого самоврядування.

Отже, відповідач ТОВ «Резиденція Ренессанс», який є управителем на підставі договору про надання послуг з управління будинком від 01.01.2015, має право формувати та визначати тариф за утримання будинку та прибудинкової території без погодження КМДА.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог в частині зобов`язання ТОВ «Резиденція Ренессанс» надати позивачу розрахунки вартості комунальних послуг, які надаються та укласти відповідні договори про надання житлово-комунальних послуг на підставі обґрунтованих та узгоджених з власником нерухомого майна тарифів та цін, оскільки, як встановлено судом під час розгляду справи, належні позивачу спірні квартири на початку 2021 року були продані.

Таким чином, доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, дав об`єктивну оцінку зібраним і дослідженим доказам та обґрунтовано дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана від її імені та в її інтересах адвокатом Машковим Олександром Олександровичем, який діє на підставі договору, залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено 17 березня 2023 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді Т.О. Невідома

Н.В. Поліщук