Постанова

від 11.07.2022 по справі 910/2647/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2022 р. Справа№ 910/2647/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

від позивача: Кошик М.Й. (ордер серія АА №1081771 від 16.02.2021)

від відповідача: не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ВІННЕР БУДІВНИЦТВО»

на рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2021

у справі №910/2647/21 (суддя Мельник В.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛОРА-ПАРК»

до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ВІННЕР БУДІВНИЦТВО»

про стягнення 294 951,86 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Позов заявлено про:

- стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 294 951,86 грн., яка складається з:

1. основного боргу в сумі 92 344,00 грн. з орендної плати за договором оренди № ВІФ-01-20 від 13.10.2020 та нарахованих за вказаним договором пені в сумі 3 365,98 грн., 3 % річних в сумі 682,54 грн. та штрафу в сумі 162 960,00 грн.;

2. основного боргу в сумі 34 994,57 грн. за договором про сервісне обслуговування та відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг № ОВБ-01-20 від 13.10.2020 та пені в сумі 604,77 грн.;

- розірвання договору оренди № ВІФ-01-20 від 13.10.2020 датою складання додаткової угоди № 1 тобто 31.12.2020.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору оренди № ВІФ-01-20 від 13.10.2020 в частині сплати орендної плати та поповнення суми гарантійного платежу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.08.2021, повний текст якого складений 26.08.2021, у справі № 910/2647/21 позовні вимоги задоволено, розірвано укладений між позивачем та відповідачем договір оренди №ВІФ-02-20 від 13.10.2020 датою складання додаткової угоди №1 - 31.12.2020, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено за договором оренди №ВІФ-01-20 від 13.10.2020 основну заборгованість в розмірі 92 344,00 грн., пеню в розмірі 3 365,98 грн., 3% річних і розмірі 682,54 грн., штраф в розмірі 162 960,00 грн. та за договором на сервісне обслуговування та відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг №ОВБ-01-20 від 13.10.2020, основну заборгованість в розмірі 34 994,57 грн., пеню в розмірі 604,778 грн., а також судовий збір в розмірі 6 694,28 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що:

- за умовами договору оренди №ВІФ-02-20 від 13.10.2020 відповідач прийняв на себе зобов`язання, серед іншого, щодо внесення гарантійного платежу, його поповнення та своєчасної плати орендної плати, проте останнього обов`язку не дотримався, з огляду на що позивач утримав суму орендної плати за листопад 2020 року та частково за грудень 2020 року з суми перерахованого відповідачем позивачу гарантійного платежу. При цьому після утримання неоплаченою залишилася орендна плати за грудень 2020 року в сумі 92 344,00 грн.;

- з огляду на порушення відповідачем умов договору оренди №ВІФ-02-20 від 13.10.2020 позивач має право на стягнення з відповідача орендної плати в сумі 92 344,00 грн., а також пені в сумі 2 730,17 грн. та 3 % річних в сумі 682,54 грн.;

- так як відповідачем порушено умови договору оренди №ВІФ-02-20 від 13.10.2020 в частині своєчасного поповнення суми гарантійного платежу, позивач за умовами вказаного договору має право на стягнення пені в сумі 635,81 грн. та штрафу в сумі 162 960,00 грн.;

- у п. 16.3 договору оренди №ВІФ-02-20 від 13.10.2020 сторонами погоджено, що вказаний договір може бути розірваний в будь-який час до закінчення строку його дії шляхом односторонньої відмови орендодавця від Договору у випадку, якщо: а) орендар два чи більше разів більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів прострочив сплату орендної плати проти встановлених цим договором термінів платежу; б) орендар протягом місяця від встановленого п. 1.6.1. цього договору строку не вніс гарантійний платіж або протягом місяця з моменту проведення відрахування з гарантійного платежу не поповнив його суму до вказаного в п. 1.6.1 цього договору розміру з урахуванням індексації;

- як вбачається з листа №46 від 31.12.2020 позивач повідомив відповідача про розірвання договору оренди в односторонньому порядку направивши йому додаткову угоду про розірвання договору та акт прийому-передачі, а відтак вимоги про розірвання договору оренди №ВІФ-01-20 від 13.10.2020, датою складання Додаткової угоди №1, а саме - 31.12.2020 є законними;

- матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем, прийнятого за договором про сервісне обслуговування та відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг № ОВБ-01-20 від 13.10.2020, обов`язку щодо оплати наданих позивачем послуг з сервісного обслуговування приміщення на загальну суму 34 994,57 грн., з огляду на що позивач має право на стягнення як вказаної суми основного боргу, так і передбаченої умовами вказаного договору пені в сумі 604,778 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ВІННЕР БУДІВНИЦТВО» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви про виправлення описки у прохальній частині апеляційної скарги від 15.09.2021 у справі № 910/2647/21 (надійшла до суду 16.11.2021 - примітка суду), просить рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2021 у справі №910/2647/21 скасувати повністю і прийти нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Крім того, у апеляційній скарзі апелянт просив відстрочити сплату судового збору до моменту зняття арешту з грошових коштів відповідача.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що підставою оскарження ним рішення суду першої інстанції є не дослідження і ненадання господарським судом міста Києва жодної оцінки тому факту, що між сторонами не був підписаний акт прийому-передачі об`єкта оренди, який є обов`язковою умовою для початку нарахування орендної плати за договором оренди №ВІФ-01-20 від 13.10.2020, про що відповідачем неодноразово наголошувалась в суді першої інстанції

У обґрунтування вказаної позиції позивач послався на ті ж самі обставини що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що:

- за умовами спірного договору оренди (п.1.1.3, 1.2.1, 1.2.2) передача приміщення в оренду оформлюється відповідним актом приймання-передачі об`єкту, який включає опис орендованого майна та підтверджують його стан на момент передачі орендарю, датою початку строку оренди є 09.11.2020 або інша дата, у яку сторонами буде підписано відповідний акт приймання-передачі об`єкту оренди, і саме з дати підписання такого акту орендар має право користуватися об`єктом оренди Вказане свідчить, що оренда розпочинається саме з дати підписання акту приймання-передачі об`єкту оренди, а без вказаного акту орендар не має право користуватися орендованим приміщенням, що виключає нарахування орендної плати за період, який передує підписанню такого акту;

- водночас між сторонами не було підписано відповідний акту приймання-передачі об`єкту оренди, який би підтверджував факт передачі орендованого приміщення в оренду, що, відповідно, виключає нарахування орендної плати;

- при цьому наявний у матеріалах справи документ, який позивач іменує «Акт приймання-передачі Об`єкту оренди» не може вважатися таким актом так як він підписаний з боку відповідача не уповноваженою особою (особою яка не є працівником відповідача та не є представником відповідача по взаємовідносинам з позивачем, а є фізичною особою-підприємцем, що періодично надає відповідачу послуги у сфері права на підставі договору про надання професійних послуг). Вказаний документ є проектом акту приймання-передачі, в якому зафіксований факт огляду приміщення із зауваженнями по недолікам.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ВІННЕР БУДІВНИЦТВО» на рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2021 у справі №910/2647/21 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів про сплату судового збору, подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

21.10.2021 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду скаржником на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ВІННЕР БУДІВНИЦТВО» поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2021 у справі №910/2647/21, відкрито апеляційне провадження у справі №910/2647/21, зупинено дію оскаржуваного рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2021 у справі №910/2647/21 до закінчення апеляційного провадження у даній справі, призначено справу до розгляду на 07.12.2021 об 11 год. 45 хв.

05.11.2021 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на те, що:

- посилання відповідача на те, що він лише мав намір орендувати приміщення спростовуються змістом листа відповідача вих.№ 1812-51 від 18.12.2020 в якому відповідачем вказано про те, що він орендує приміщення та зазначено про формування певної заборгованості, що свідчить про фактичне виконання відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати;

- підтвердженням факту оренди приміщення відповідачем є також сплата ним гарантійного платежу;

- у листі відповідача вих. № 1812-51 від 18.12.2020 яким останнім була надана відповідь на лист позивача вих. № 40 від 15.12.2020 (у вказаному листі позивач зазначив про наявність підписаного між сторонами акту приймання-передачі об`єкта оренди - примітка суду), відповідач жодним чином не заперечив обставин підписання між сторонами акту прийому-передачі об`єкта оренди від 14.11.2020, а навпаки підтвердив факт оренди, наявність заборгованості та висунув пропозицію щодо зарахуванням сплачених ним коштів (гарантійного платежу) в рахунок оренди за неповний місяць оренди листопад 2020 року та повний місяць оренди грудень 2020 року;

- позивачем відповідачу неодноразово направлялись листи (вих. № 39 від 14.12.2020, вих. № 40 від 15.12.2020, вих. № 42 від 21.12.2020 та вих. № 46 від 31.12.2020) в яких зазначалось про зарахування коштів гарантійного внеску в рахунок оплати оренди, вимоги про сплату орендної плати та поповнення гарантійного внеску, вимоги щодо здійснення оплати сервісних послуг та разом з ними направлятись рахунки на оплату та акти наданих послуг, проте відповідач жодних заперечень як щодо вказаних листів, так і щодо актів надання послуг, зокрема, щодо факту оренди ним спірного приміщення, не надав чим також підтвердив його передачу спірного приміщення в орендне користування;

- відповідач жодного разу не надав обґрунтовану відмову від підписання актів приймання-передачі наданих послуг, а відтак, відповідно до п. 1.5.4 спірного договору оренди такі акти вважаються підписаними та, відповідно, також такими, що підтверджують факт передачі в оренду приміщення;

- відповідач у прохальній частині апеляційної скарги просить скасувати інше рішення, а саме - рішення господарського суду міста Києва від 24.05.2021 по справі № 910/4330/21,

просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В подальшому розгляд справи, декілька разів відкладався.

15.02.2022 у судовому засідання, колегія суддів заслухавши пояснення представників сторін, оголосила перерву в судовому засіданні до 22.03.2022

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, із подальшими змінами Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022 та від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 відкладено розгляд справи на 07.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 відкладено розгляд справи на 12.07.2022.

У судовому засіданні, 12.07.2022 представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлення належним чином. (а.с.239-242)

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), яким визначено порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).

Відповідно до п. 5.8 Положення офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.

Згідно п. 59 Положення до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає документи у справах або на офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.

Як слідує з матеріалів справи, ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 та 07.06.2022 були направлені представника сторін на офіційні електронну адресу зазначені в документах, про що свідчить роздруківка з сервісу направлення електронного листа, та відповідь представників сторін про їх отримання (а.с.229-231, 239-242)

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача у судовому засіданні 12.07.2022.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.10.2020 позивач як орендодавець та відповідач як орендар уклали договір оренди №ВІФ-01-20 (далі Договір 1) (а.с.11-17) в п. 1.1 якого погодили, що орендодавець за плату надає орендареві Об`єкт Оренди - нежитлові приміщення розташовані в будові (будинку) за адресою: Україна, місто Київ, 04112, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, разом з приміщеннями загального користування (далі Об`єкт Оренди), а орендар приймає Об`єкт Оренди в тимчасове платне користування і використовує його в цілях, передбачених цим договором.

За змістом п. 1.1.3 Договору 1 передача в оренду Об`єкта Оренди та повернення Об`єкта Оренди з оренди оформляються відповідними Актами приймання-передачі Об`єкту Оренди, які включають опис орендованого майна та підтверджують його стан на момент передачі орендарю/повернення орендодавцю.

В п. 1.2.1 Договору 1 сторони домовилися, що дата початку строку оренди - 09.11.2020 або з іншої дати, у яку сторонами буде підписано акт приймання-передачі Об`єкту Оренди, дата закінчення - 31.12.2021. Фактична дата початку/закінчення оренди підтверджується сторонами шляхом підписання відповідного Акту приймання-передачі Об`єкта Оренди.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що 14.11.2020 сторонами був підписаний відповідний Акт прийому-передачі Об`єкта Оренди. (а.с.19)

В свою чергу відповідач заперечує проти підписання такого акту та зазначає про те, що наданий позивачем акт підписаний з боку відповідача не уповноваженою особою (юрисконсульт Сікорський Т.Г., який не є ні працівником відповідача, ні його представником по взаємовідносинам з позивачем, а є фізичною особою-підприємцем, що періодично надає відповідачу послуги у сфері права на підставі договору про надання професійних послуг - примітка суду), а відтак, такий акт не може бути належним доказом на підтвердження факту передачі в оренду Об`єкта Оренди.

Щодо вказаних обставин колегія суддів зазначає про наступне.

З огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що особа, яка підписала акт прийому-передачі об`єкта оренди від 14.11.2020 (а.с.19) з боку відповідача, а саме, юрисконсульт Сікорський Т.Г., мав необхідний обсяг повноважень на вчинення таких дій від імені відповідача, колегія суддів погоджується з твердженням відповідача про відсутність належних доказів підписання сторонами відповідного акта прийому-передачі Об`єкта Оренди в орендне користування.

Водночас колегія суддів вважає, що іншими наявними у матеріалах справи доказами, які будуть досліджені нижче, такий факт підтверджений, а відсутність, у спірному випадку, відповідного акту прийому-передачі Об`єкта Оренди в орендне користування не може бути підставою для звільнення відповідача від прийнятого на себе за Договором 1 обов`язку щодо сплати орендної плати за приміщення, яке йому фактично було надано в оренду.

Пунктом 1.4 Договору 1 передбачено, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка включає в себе плату за користування Об`єктом Оренди. Орендна плата на період з 09.11.2020 до 31.12.2020 становить 162 960,00 грн. в тому числі ПДВ 27 160,00 грн. за один повний календарний місяць оренди та включає земельний податок.

Орендна плата сплачується орендарем наступним чином:

- впродовж десяти календарних днів з моменту підписання сторонами цього договору орендар платить орендну плату за один календарний місяць оренди. Розмір орендної плати за частину календарного місяця визначається відповідно до вищезгаданої суми в п. 1.4 на підставі розрахунку таким чином: орендна плата за один повний календарний місяць оренди розділяється на кількість днів в місяці, в якому відбулася передача Об`єкта Оренди, помножена на кількість днів, які залишилися до кінця місяця, включаючи день передачі (п. 1.4.1);

- подальші платежі проводяться орендарем авансом, щомісячно в строк з першого по десяте число включно кожного поточного (розрахункового) місяця (п. 1.4.2).

В п. 1.6.1 Договору 1 сторони погодили, що окрім орендної плати орендар, протягом двох днів з дати підписання цього договору оренди, вносить на рахунок орендодавця гарантійний внесок (платіж) у розмірі місячної орендної плати, вказаної в п. 1.4 цього договору.

За змістом п. 1.6.2 Договору 1 гарантійний внесок знаходитиметься на рахунку орендодавця протягом строку оренди, як забезпечення сплати орендарем орендної плати, погашення боргів, а також як платіж орендаря за останній місяць оренди об`єкту оренди за цим договором. Відсотки по гарантійному внеску не нараховуються.

Згідно з п. 12.4 Договору 1 у випадку прострочення сплати орендної плати більше, ніж на 10 (десять) робочих днів від встановленого строку, орендодавець має право в односторонньому порядку погасити суму заборгованості по сплаті орендної плати за рахунок гарантійного платежу.

Пунктом 1.6.4 Договору 1 передбачено, що орендодавець має право в односторонньому порядку з суми гарантійного внеску орендаря покрити прострочену заборгованість орендаря по орендній платі і іншим простроченим платежам, встановленим Договором 1, направивши орендареві письмове повідомлення про проведення відповідного відрахування коштів з суми гарантійного внеску, яке одночасно є вимогою до орендаря на поповнення гарантійного внеску до суми, встановленої в п. 1.6.1. цього Договору.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що відповідний гарантійний внесок відповідачем позивачу був сплачений у визначені Договором 1 строки.

Так, 04.12.2020 та 10.12.2020 позивач направив відповідачу для підписання акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-1100058 за листопад 2020 року на суму 92 344,00 грн.(а.с.25,23) а також відповідний рахунок-фактуру, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями описів вкладення та накладної № 0311329504668. (а.с.50-51)

Відповідач вказаний акт не підписав, проте і жодних заперечень щодо його змісту не надав.

14.12.2020 позивачем відповідачу направлено лист вих. № 39 від 14.12.2020 (а.с.30) в якому позивач повідомив, що орендну плату за період з 14.11.2020 по 30.11.2020 в сумі 92 344,00 грн. ним утримано з суми оплати гарантійного внеску, з огляду на що просив відповідача поповнити гарантійний внесок на вказану суму. Факт направлення вказаного листа підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями опису вкладення та накладної № 0311329646284.

15.12.2020 позивач направив відповідачу лист вих. № 40 від 15.12.2020 (а.с.31) в якому також повідомив що орендну плату за період з 14.11.2020 по 30.11.2020 в сумі 92 344,00 грн. ним утримано з суми оплати гарантійного внеску, з огляду на що просив поповнити гарантійний внесок на вказану суму, а також зауважив на можливості розірвання Договору 1 у випадку невиконання обов`язку щодо поповнення суми гарантійного платежу та можливості нарахування штрафних санкцій. Факт направлення вказаного листа підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями опису вкладення та накладної № 042307513214.(а.с.53)

Відповідач у листі вих. № 1812-51 від 18.12.2020 (а.с.33) зазначив про те, що за умовами Договору 1 він орендує у позивача Об`єкт оренди, проте на даний час по ряду організаційних та економічних причин не мав можливості приступити до фактичного використання орендованих приміщень, що мало наслідком формування певної заборгованості, проте він зацікавлений у використанні приміщень та має намір розпочати їх використання найближчим часом, з огляду на що запропонував зарахувати суму гарантійного платежу в рахунок сплати орендної плати за неповний місяць оренди листопад 2020 року та повний місяць оренди грудень 2020 року, з огляду на що вважати повністю сплаченою суму орендної плати за вказані місяці, надати знижку у розмірі 40 % (або в іншому розмірі) щодо оплати орендної плати за перший квартал 2021 року, а орендна плата з другого кварталу 2021 року буде сплачуватись у загальному порядку.

На вказаний лист позивач відповів листом вих. № 42 від 21.12.2020 (а.с.34), в якому відмовив у знижках, вимагав здійснити повний розрахунок за оренду та сервісні послуги по приміщенню зауваживши на тому, що, у разі не сплати вказаних платежів до 31.12.2020, позивач буде змушений розірвати Договір 1 в односторонньому порядку та вимагати сплати всіх штрафних санкцій. Факт направлення вказаного листа підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченою копією опису вкладення з відміткою пошти.

Листом вих.№46 від 31.12.2020 (а.с.35) позивач повідомив відповідача, що на підставі підпунктів а) та б) пункту 16.3 Договору 1 він розриває Договір 1 шляхом односторонньої відмови орендодавця від Договору 1. До вказаного листа позивачем відповідачу для підписання було додано Додаткову угоду №1 від 31.12.2020 до Договору 1 про розірвання Договору 1 та акт прийому-передачі про повернення об`єкту оренди. (а.с.36-37) Факт направлення вказаного листа підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями опису вкладення та накладної № 0311329626356. (а.с.55)

Слід зазначити і про те, що разом з вищезгаданими листами позивачем відповідачу для підписання були направлені акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) (№ОУ-1100058 від 30.11.2020 та №ОУ-1200057 від 31.12.2020), рахунки-фактури (№СФ-1100022 на оплату оренди за період з 14.11.2020 по 30.11.2020, №СФ-1200022 на оплату оренди за грудень 2020 року, №СФ- 1200023 на поповнення гарантійного платежу, №СФ 1200066 за оплату оренди за грудень, після часткового покриття вартості оренди за рахунок гарантійного платежу та №СФ-1200067 на сплату штрафу за порушення умов Договору, проте відповідачем вказані акти підписані не були.

Вся кореспонденція направлялась позивачем відповідачу за адресою, вказаною останнім у Договорі 1 (03115 м. Київ, вул. Хмельницька, будинок 20/21, літера А). Вказана адреса зазначена відповідачем як власна і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Порядок приймання та передачі орендних послуг погоджений сторонами у п. 1.5 Договору 1 за змістом якого:

- сторони погоджуються документально оформлювати фактичне надання та детальний опис орендних послуг у відповідних актах приймання-передачі послуг, які мають бути підписані сторонами (п. 1.5.1);

- орендодавець складає акти приймання-передачі послуг та надсилає їх орендарю не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним (п. 1.5.2);

- орендар зобов`язаний підписати акти приймання-передачі послуг або надати обґрунтовану відмову щодо їх підписання протягом 5-ти (п`яти) робочих днів, наступних за днем отримання цих актів (п. 1.5.3);

- якщо орендар не надає обґрунтовану письмову відмову щодо підписання актів приймання-передачі послуг протягом 5-ти (п`яти) робочих днів, наступних за днем отримання актів, вважається, що орендар підписав ці акти приймання-передачі послуг без зауважень або застережень, та вважається, що такі послуги були надані орендодавцем належним чином, у повному обсязі та у встановлені строки (п. 1.5.4);

- невиконання обов`язку щодо підписання актів приймання-передачі послуг не впливає на право користування Об`єктом Оренди та/ або обов`язок зі сплати орендних платежів (п. 1.5.5).

Отже, за умовами, які погоджені сторонами у Договорі 1 та які, в силу приписів ст. 629 ЦК України, є обов`язковими для сторін, надання орендних послуг підтверджується відповідним актом приймання-передачі послуг який складається позивачем та направляється для підписання відповідачу, а останній, в свою чергу, зобов`язаний підписати такі акти приймання-передачі послуг або надати обґрунтовану відмову щодо їх підписання протягом 5-ти (п`яти) робочих днів, наступних за днем отримання цих актів. При цьому, у випадку ненадання відповідної відмови у встановлені строки, вважається, що орендар підписав ці акти приймання-передачі послуг без зауважень або застережень, а послуги, відповідно, вважаться такими, що були надані орендодавцем належним чином, у повному обсязі та у встановлені строки.

Як встановлено вище, відповідні акти приймання-передачі послуг щодо послуг оренди у листопаді та грудні 2020 року позивачем відповідачу були направлені за вказаною у Договорі 1 адресою, однак останнім такі акти підписані не були, і заперечень щодо їх змісту надано не було.

Слід зазначити і про те, що, як вірно вказано позивачем, відповідач у листі вих. № 1812-51 від 18.12.2020 не заперечив проти того, що Об`єкт Оренди на час написання вказаного листа знаходиться в його орендному користуванні та, відповідно, обов`язку у нього сплачувати орендну плату за вказаний період.

Вказаними обставинами спростовуються посилання відповідача як на не передачу йому Об`єкта Оренди в користування, так і на відсутність у нього обов`язку сплачувати орендну плату.

Отже, виходячи зі змісту Договору 1 орендні послуги за листопад та грудень 2020 року на загальну суму 255 304,00 грн. вважаються прийнятими, а відповідач, відповідно, має обов`язок їх оплатити.

Водночас, як встановлено вище, позивач, відповідно до умов 1.6.4 Договору 1 має право в односторонньому порядку з суми гарантійного внеску орендаря покрити прострочену заборгованість відповідача по орендній платі, направивши йому відповідне письмове повідомлення про проведення такого відрахування коштів з суми гарантійного внеску, що ним і було проведено.

Отже, з врахуванням зарахування гарантійного платежу в рахунок погашення заборгованості з орендної плати, така заборгованість на дату звернення позивача до суду з цим позовом становить 92 344,00 грн. (255 304,00-162 960,00).

У п. 3.1 Договору 1 сторонами погоджено, що орендар окремо, крім цього договору, укладає договір на сервісне обслуговування та відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та забезпечення надання комунальних послуг приміщення з позивачем, за яким проводить розрахунки за комунальні та інші спожиті послуги.

13.10.2020 позивач як сторона 1 та відповідач як сторона 2 уклали договір про сервісне обслуговування та відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг № ОВБ-01-20 (далі Договір 2) (а.с.38-40)в п. 1.1 якого погодили, що сторона 1 утримує та обслуговує Об`єкт Оренди, який орендується стороною 2, та забезпечує постачання комунальних ресурсів та послуг необхідних для нормального функціонування Об`єкта Оренди, а сторона 2 бере на себе зобов`язання компенсувати та відшкодувати витрати на утримання нерухомого майна та вартість комунальних ресурсів та послуг згідно з умовами цього договору.

В п. 1.2 Договору 2 сторони домовилися, що дата початку Договору 2 - 09.11.2020, дата закінчення - 31.12.2021.

За змістом п. 1.3 Договору 2 сторона 2 відшкодовує витрати по утриманню нерухомого майна стороні 1 та компенсує витрати по забезпеченню постачанню комунальних ресурсів та послуг згідно з помісячним розрахунком, складеним та погодженим згідно з Додатком № 1 до цього договору, на підставі виставленого рахунку та акту про надані послуги.

У п. 2.2 Договору 2 сторонами погоджено перелік послуг з сервісного обслуговування та забезпечення постачання комунальних ресурсів, а у Додатку № 1 до Договору 2 - визначені такі послуги та їх вартість.

Згідно з п. 2.6 Договору 2 сторона 1 щомісячно до 5-го числа включно надає стороні 2 на погодження акт про надання послуг з сервісного обслуговування та інших витрат згідно умов цього договору за минулий розрахунковий місяць та виставляє рахунки на оплату. Сторона 2 не пізніше 10-го числа цього місяця, наступного за розрахунковим, у випадку відсутності зауважень підписує зазначений акт про надання послуг і оплачує виставлений рахунок. Якщо протягом зазначеного строку сторона 2 не підпише рахунок і не направить мотивованої претензії щодо якості або вартості сервісного обслуговування та послуг, що потрібно компенсувати, то їх величина та якість вважається узгодженою.

На виконання умов Договору 2 позивачем з 14.11.2020 по 31.12.2020 надані послуги з сервісного обслуговування приміщення про що складалися акти здачі приймання робіт (акт №ОУ 1100059 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 17 656,86 грн. та акт №ОУ-1200056 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 17 337,71 грн.) на загальну суму 34 994,57 грн. та відповідні рахунки-фактури на оплату (№СФ-1100021 від 30.11.2020 та №€Ф- 1200033 від 31.12.2020 оку), (а.с.42-45) які разом розрахунками відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг і актами звірки направлялись відповідачу 04.12.2020, 22.12.2020 та 31.12.2020,(а.с.50,51,55) проте, оскільки мотивованої претензії щодо якості або вартості сервісного обслуговування та послуг, що потрібно компенсувати, відповідачем висловлено не було, такі послуги вважаються узгодженими та, відповідно, мають бути оплачені відповідачем.

Слід зазначити і про те, що у листі вих. № 1812-51 від 18.12.2020 відповідач визнав обов`язок щодо сплати таких послуг. (а.с.33)

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься Договір 1, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг, до яких за своєю правовою природою віднесено Договір 2, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язання з оплати орендних платежів за Договором 1 в сумі 92 344,00 грн. та послуг з сервісного обслуговування приміщення за Договором 2 на загальну суму 34 994,57 грн. у порядку та в строки, встановлені вказаними договорами, тому суд першої інстанції правомірно визнав законними вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за Договором 1 в сумі 92 344,00 грн. та за Договором 2 на загальну суму 34 994,57 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 3 365,98 грн., 3 % річних в сумі 682,54 грн. за Договором 1 та пені в сумі 604,77 грн. за Договором 2, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п.12.2 Договору 1 у випадку неналежної або несвоєчасної сплати орендної плати, встановленої цим договором (порушення умов п. 1.4.1. цього Договору), орендар зобов`язується сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день такого прострочення, включаючи день фактичної оплати.

В п. 12.7 Договору 1 зазначено, що у разі несвоєчасного надання/поповнення (порушення умов п.1.6 цього договору) гарантійного платежу. орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за колений день такого прострочення.

Пунктом 3.2. Договору 2 передбачено, що у випадку неналежної або несвоєчасної сплати платежів, встановлених цим договором, сторона 2 зобов`язується сплатити стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки платежу, від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, включаючи день фактичної оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем своїх обов`язків щодо сплати орендної плати та поповнення гарантійного платежу за Договором 1 та платежів, встановлених Договором 2, позивач відповідно до приписів Договору 1, Договору 2 та положень ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань пеню та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем сум пені, 3 % річних та встановивши правильність таких розрахунків, задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 3 365,98 грн., 3 % річних в сумі 682,54 грн. за Договором 1 та пені в сумі 604,77 грн. за Договором 2 за розрахунками позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про розірвання Договору 1 колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою і другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18.

В п. 16.3 Договору 1, передбачено, що Договір 1 може бути розірваний в будь-який час до закінчення строку його дії шляхом односторонньої відмови орендодавця від договору у випадку, якщо:

а) орендар два чи більше разів більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів прострочив сплату орендної плати проти встановлених цим договором термінів платежу;

б) орендар протягом місяця від встановленого п. 1.6.1 цього договору строку не вніс гарантійний платіж або протягом місяця з моменту проведення відрахування з гарантійного платежу не поповнив його суму до вказаного в п. 1.6.1 цього договору розміру з урахуванням індексації;

Як встановлено вище відповідач порушив умови Договору 1 як в частині сплати орендної плати, прострочивши вказаний обов`язок більш, ніж на 15 календарних днів щодо орендної плати за листопад та грудень 2020 року, так і обов`язок щодо поповнення суми гарантійного платежу, прострочивши його більш, ніж на місяць, з огляду на що позивач, відповідно до п. 16.3 Договору 1, має право на його розірвання шляхом односторонньої відмови від договору.

Листом вих.№46 від 31.12.2020 позивач, серед іншого, повідомив відповідача, що підставі підпунктів а) та б) пункту 16.3 Договору 1 він розриває Договір 1 шляхом односторонньої відмови орендодавця від Договору 1. До вказаного листа позивачем відповідачу для підписання було додано Додаткову угоду №1 від 31.12.2020 до Договору 1 про розірвання Договору 1 та акт прийому-передачі про повернення об`єкту оренди. Факт направлення вказаного листа підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями опису вкладення та накладної № 0311329626356.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.09.2021 у справі № 727/898/19:

- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України);

- правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співласника на розпорядження спільним майном. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків);

- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України);

- у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України);

- у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків;

- у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19 вказано, що: «відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. За змістом статті 782 ЦК України, а також виходячи з положень статей 205, 654 ЦК України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово. Відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її наймачем»;

- у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.08.2021 по справі № 456/2076/19 (провадження № 61-6357св21) вказано, що «договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Отже, виходячи зі змісту положень чинного законодавства, односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, а відтак, специфіка порядку розірвання договору в разі односторонньої відмови від нього полягає в тому, що сторона, яка виявила бажання відмовитися від договору, не звертається до суду, а лише повідомляє другу сторону про відмову від договору (вказане повідомлення і є одностороннім правочином який вчинено шляхом направлення відповідного повідомлення), в той час як друга сторона набуває права оспорити таку відмову від договору в судовому порядку.

При цьому, оскільки розірвання договору відбувається шляхом вчинення одностороннього правочину, розірвання такого договору в судовому порядку не вимагається.

Отже, враховуючи, що у цій справі позивач реалізував своє право на односторонню відмову від Договору 1 направивши відповідачу відповідне повідомлення (лист вих.№46 від 31.12.2020) Договір 1, станом на дату звернення до суду з цим позовом є розірваним.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог про розірвання Договору 1 датою складання Додаткової угоди № 1 тобто 31.12.2020 слід відмовити. Рішення суду першої інстанції в частині задоволенні вказаних позовних вимог підлягає зміні.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованого за Договором 1 штрафу в сумі 162 960,00 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до п. 12.5 Договору 1, у випадку порушення умов дострокового розірвання цього договору, передбачених п. 16.1 цього договору, або на підставі п. 16.3 цього договору внаслідок порушення орендарем своїх зобов`язань, встановлених цим договором, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю штраф в розмірі місячної орендної плати за цим договором.

Як встановлено вище, відповідач порушив умови Договору 1, що є підставою для його розірвання згідно з п. 16.3 Договору 1, а відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі в сумі 162 960,00 грн. є законними та обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних вимог залишається без змін.

За змістом ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2021 у справі №910/2647/21 підлягає зміні, позов задовольняється частково, стягненню з відповідача на користь позивача за договором оренди №ВІФ-01-20 від 13.10.2020 підлягає основний борг в сумі 92 344,00 грн., пеня в сумі 3 365,98 грн., 3 % річних в сумі 682,54 грн. та штраф в сумі 162 960,00 грн., а за договором про сервісне обслуговування та відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг № ОВБ-01-20 від 13.10.2020 - основний борг в сумі 34 994,57 грн. та пеня в сумі 604,77 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарзі, а також підстави та позовні вимоги за наслідками розгляду яких рішення суду першої інстанції змінено, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ВІННЕР БУДІВНИЦТВО» задоволенню не підлягає, а витрати зі її подачу відповідно до приписів ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України та враховуючи зміну цією постановою рішення суду першої інстанції лише в частині позовних вимог про розірвання договору оренди №ВІФ-02-20 від 13.10.2020 датою складання додаткової угоди №1 31.12.2020, судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ВІННЕР БУДІВНИЦТВО» на рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2021 у справі №910/2647/21 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста від 20.08.2021 у справі №910/2647/21 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від від 20.08.2021 у справі №910/2647/21 в такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ВІННЕР БУДІВНИЦТВО» (03115, м. Київ, вул. Хмельницька, будинок 20/21, літера А, ідентифікаційний код 24922498) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛОРА-ПАРК» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігора Сікорського, будинок 8, ідентифікаційний код 03334026) за договором оренди №ВІФ-01-20 від 13.10.2020 основний борг в розмірі 92 344 (дев`яносто дві тисячі триста сорок чотири) грн. 00 коп., пеню в розмірі 3 365 (три тисячі триста шістдесят п`ять) грн. 98 коп., 3% річних і розмірі 682 (шістсот вісімдесят дві) грн. 54 коп. та штраф в розмірі 162 960 (сто шістдесят дві тисячі дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ВІННЕР БУДІВНИЦТВО» (03115, м. Київ, вул. Хмельницька, будинок 20/21, літера А, ідентифікаційний код 24922498) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛОРА-ПАРК» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігора Сікорського, будинок 8, ідентифікаційний код 03334026) за договором про сервісне обслуговування та відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг № ОВБ-01-20 від 13.10.2020 основний борг в розмірі 34 994 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 57 коп., пеню в розмірі 604 (шістсот чотири) грн. 77 коп. та судовий збір в розмірі 4 428 (чотири тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 28 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.»

4. Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2021 у справі №910/2647/21 в частині, яка цією постановою залишена без змін.

5. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

6. Матеріали справи № 910/2647/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 18.07.2022.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко