Постанова

від 15.06.2022 по справі 921/298/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2022 р. Справа№ 921/298/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ярового А.В. за ордером; Александрова В.В. за ордером;

від відповідача 1: Калиняка С.В. самопредставництво;

від відповідача 2: Омельянчука О.В. за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" та Тернопільської обласної державної адміністрації

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 (повний текст складено 29.12.2021)

у справі №921/298/20 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства

до 1. Тернопільської обласної державної адміністрації

та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка"

про визнання недійсним та скасування розпорядження,

УСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Бережанське колективне підприємство по веденню лісового господарства (далі - позивач, Бережанське КПЛГ) звернулось у господарський суд з позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації (далі-відповідач 1,Тернопільська ОДА) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" (далі - відповідач 2, ТОВ "ГБК") та, з врахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог (том 1 а.с.1-3, 55-60), просило суд визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 30.04.2020 №257/01.02-01 "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Бережанської міської ради" (далі - спірне розпорядження).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є правонаступником Бережанського міжгосподарського підприємства по веденню лісового господарства (далі - Бережанське МПЛГ), якому згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ТР №002145 від 20.03.1998 було надано земельну ділянку площею 182,80 га, а відповідач 1, в порушення норм ст. 141 Земельного кодексу України, спірним розпорядженням припинив право постійного користування цією земельною ділянкою позивачу та надав відповідачу 2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 52 га в оренду.

Відповідач 1, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що землекористувачем за Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ТР №002145 від 20.03.1998 є Бережанське МПЛГ і позивачем не надано належних доказів того, що він є правонаступником вказаного підприємства, не надано доказів сплати земельного податку за цю земельну ділянку і не проведено державну реєстрацію прав на неї, тому вона ним займається самовільно, а спірне розпорядження не порушує прав позивача і прийняте з додержанням норм чинного законодавства (том 2 а.с.19-20).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2021 року позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 30.04.2020 року № 257/01.02-01 "Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Бережанської міської ради".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Тернопільська обласна державна адміністрація подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач не був та не є учасником Бережанського МПЛГ, якому надавалась земельна ділянка в постійне користування, оскільки учасниками вказаного підприємства були 20 селянських спілок району, якими не приймалось рішення щодо ліквідації/реорганізації, а засновниками позивача були 44 фізичні особи, які створили нове підприємство і на підставі своєї домовленості визначили його правонаступником; присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва; державна реєстрація прав на спірну земельну ділянку не проводилась; знаходження на земельній ділянці окремих об`єктів нерухомого майна на свідчить про перехід до нього права користування всією земельною ділянкою; спірне розпорядження прийняте у відповідності чинного законодавства.

Також не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач не є правонаступником юридичної особи, якій була передана земельна ділянка по державному акту; позивачем не надано доказів сплати земельного податку за спірну земельну ділянку; земельна ділянка не є сформованою, будь-які права на неї не зареєстровані; спірне розпорядження прийняте з додержанням норм чинного законодавства.

Позивачем подано відзив на апеляційні скарги, у якому він заперечує проти їх задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що позивач є правонаступником Бережанського МПЛГ, яке було реорганізоване у колективне підприємство, власником його стали пайовики підприємства-фізичні особи; припинення підприємства тягне за особою його виключення з державного реєстру, а перереєстрація юридичної особи не має наслідком її припинення, при цьому залишається незмінним її ідентифікаційний код; рішенням Господарського суду Тернопільської області від 28.09.2020 у справі №921/39/20 встановлено, що позивач є правонаступником Бережанського МПЛГ; твердження відповідачів про помилкове присвоєння коду попередника спростовуються відомостями з реєстраційної справи; відсутні правові підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою; позивач є власником нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці; помилки органу влади, якщо такі мали місце, не можуть ставити під сумнів легітимно набуті права на майно; посилання на лист органу поліції є безпідставними, оскільки цей орган не має компетенції встановлювати законність спірного розпорядження; не формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав не є підставою для припинення прав на землю; листом податкової служби підтверджується системна сплата земельного податку; установчі документи позивача є чинними і не ніким не скасованими; відповідачу 2 не могло було бути уступлене першочергове право на оформлення спеціального дозволу на користування надрами.

За клопотанням представників сторін судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представники відповідачів у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у апеляційних скаргах, просили їх задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційних скарг з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням зборів уповноважених колгоспу ім.Б.Хмельницького від 08.02.1986 №1 було передано з балансу колгоспу на баланс Бережанського міжгосподарського підприємства по веденню лісового господарства господарські будівлі по бригаді №5 в с.Лісники і по акту від 04.04.1996 ці будівлі (телятники, корівники, пилорами, зерносклад, пилорама, тощо) були передані (том 2 а.с.113-115).

Згідно державного акту на право постійного користування землею серії В за №002145 від 1989 року Міжколгоспному підприємству по веденню лісового господарства с.Лісники Бережанського району передано у безстрокове і безоплатне користування 314 га землі для ведення лісового господарства (том 1 а.с.17).

У подальшому, на підставі розпорядження Бережанської районної державної адміністрації №381 від 23.12.1993 (том 2 а.с.90), було створено Бережанське міжгосподарське підприємство по веденню лісового господарства.

Вказаним розпорядженням, крім того, затверджено Статут цього підприємства, згідно з пунктом 1 якого підприємство є кооперативним підприємством, створеним на добровільних засадах 18-ма господарствами Бережанського району, перелік яких визначений п. 3 цього ж Статуту, для правильної організації та ведення лісового господарства (том 2 а.с.91-98).

Зазначеному підприємству, за зверненням директора МПЛГ, присвоєно ідентифікаційний код 21142262, що підтверджується свідоцтвом від 22.07.1994 (том 2 а.с.99-100), яке видане Бережанською районною радою.

Пунктом 3 рішення Бережанської міської ради від 22.04.1997 року №242 (том 1, а.с.16) Бережанському міжгосподарському підприємству по веденню лісового господарства у постійне користування було надано земельну ділянку площею 182,8 га для створення розсадника лісових культур та ведення підсобного господарства, з дотриманням умов Закону України "Про надра" на ділянках гірничого відводу заводу "Керамік" і заводоуправління будматеріалів.

Пунктом 4 цього ж рішення Бережанському МПЛГ дозволено виготовити державний акт на право користування земельною ділянкою.

На підставі вказаного рішення Бережанському МПЛГ видано державний акт на право постійного користування землею (площею 182,8 га згідно з Планом зовнішніх меж землекористування) серії II ТР № 002145 від 20.03.1998 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею (т. 1, а.с. 19-20, 157-160).

Рішенням зборів уповноважених представників господарств-учасників Бережанського МПЛГ, яке оформлене протоколом №6 від 21.03.1998, затверджено нову редакцію Статуту (том 2 а.с.101-110), згідно з пунктом 1 якого - це підприємство створене на дольовій участі 20 селянських спілок Бережанського району, перелік яких визначений п. 2 цього ж статуту.

Пунктом 6 Статуту Бережанського МПЛГ визначено, що воно набуває нових прав, обов`язків з дня перереєстрації Статуту Бережанською РДА (дата реєстрації 26.03.1998).

Згідно з пунктом 1 розділу V Статуту Бережанського МПЛГ (в редакції від 21.03.1998), управління міжгосподарського підприємства здійснюється зборами уповноважених представників господарств-учасників та Радою міжгосподарських підприємств, яка обирається зборами уповноважених представників строком на 5 років.

Пунктом 1 розділу VII Статуту Бережанського МПЛГ (в редакції від 21.03.1998) визначено, що реорганізація і припинення діяльності міжгосподарського підприємства по веденню лісового господарства проводиться відповідно до діючого законодавства за рішенням зборів уповноважених господарств-учасників, або в іншому порядку згідно чинного законодавства.

Пунктами 5-6 рішення Ради господарств-учасників Бережанського МПЛГ за №1 від 25.05.1999 вирішено: рекомендувати управлінню АПК реорганізувати МПЛГ в колективне сільськогосподарське підприємство та передати колективу МПЛГ належне господарствам-засновникам майно (п.5); рекомендувати правлінню КСГП пункт 5 даного рішення на розгляд зборів уповноважених членів КСГП (п.6) (том 2 а.с.112).

27.05.1999 збори трудового колективу та профспілкового комітету Бережанського МПЛГ (всього членів колективу 44 чол., присутні 36) вирішили затвердити Статут в цілому та провести розпаювання землі та майна між членами МПЛГ (протокол №-7) (том 2.а.с.117) та звернулись до Бережанської РДА із заявою про перереєстрацію Статуту у зв`язку із з цим рішенням зборів колективу (том 2 а.с.127).

07.06.1999 загальні збори працівників Бережанського МПЛГ вирішили просити Бережанську міську раду народних депутатів провести роботи по передачі земель МПЛГ у колективну власність (протокол №-7) (том 2 а.с.116).

У матеріалах справи наявний Установчий договір від 07.06.1999 (том 2 а.с.118-125), згідно якого 44 фізичні особи домовились створити Бережанське колективне підприємство по веденню лісового господарства.

У пункті 5 Установчого договору зазначено, що підприємство є правонаступником реорганізованого МПЛГ в частині непогашених боргових зобов`язань.

Частки всіх членів учасників являються рівними і складаються 4004,00грн. або 2,3% статутного фонду (п.17).

Також 07.06.1999 Бережанською РДА було видано Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства з ідентифікаційним кодом 21142262 (том 2 а.с.126).

У виписці з ЄДР серії ААА №469033 щодо Бережанського КПЛГ зазначена дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - 07.06.1999 №1 647 120 0000 000517 (том а.с.10).

Рішенням зборів членів Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства, оформленим протоколом від 25.10.1999 року №9, внесено зміни до Статуту позивача та доповнено його пункт 1.8 інформацією про те, що "Колективне підприємство по веденню лісового господарства є правонаступником міжгосподарського підприємства по веденню лісового господарства, зареєстрованого 23.12.1993 року №581. Вказані зміни до Статуту позивача зареєстровано Бережанською районною державною адміністрацією 06.12.1999 року за № 64-130 (том 1 а.с.11-12).

Згідно довідки з ЄДРПОУ №22-18 про включення Бережанського КПЛГ (ідентифікаційний код: 21142262), датою реєстрації (перереєстрації) вказаної юридичної особи є 06.12.1999 року (№ рішення 64-130) (том 1 а.с.9).

Рішенням виконавчого комітету Бережанської міської ради від 13.12.2019 розглянуті клопотання громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 щодо видачі нових свідоцтв про право власності на майновий пай члена КП "Бережанське КПЛГ" та видані відповідні свідоцтва про право власності на майновий пай (майнові сертифікати) (том 1 а.с.21-22).

Згідно довідки державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель станом на 01.01.2016 землекористувачем земельної ділянки площею 181,2 га є "Міжгосподарське під-во по веденню ліс.госп-ва м. Бережани" (том 1 а.с.25).

На вказаній земельній ділянці знаходяться належні позивачу на праві власності об`єкти нерухомості (комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 3322,4 кв.м.), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно (№22840023, том 2. а.с. 61) та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.11.2008 року № 1120 (том 2, а.с. 62).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області (без дати і номеру) було відмовлено ТОВ "ГБК" у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з посиланням на те, що земельна ділянка перебуває в користуванні третіх осіб на підставі державного акту №002145 (том 1 а.с.23).

Листом Тернопільської ОДА від 27.12.2019 було відмовлено у клопотанні ТОВ "ГБК" щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, з посиланням на те, що земельна ділянка перебуває в постійному користуванні Бережанського КПЛГ (том 1 а.с.24).

В процесі розгляду справи Тернопільська ОДА заявила, що у вказаному листі помилково зазначено Бережанське КПЛГ, як постійний земелекористувач.

07 лютого 2020 року ТОВ "ГБК" звернулось до Тернопільської ОДА з клопотанням про надання дозволу на розробку відведення двох земельних ділянок (площами 28,31 га та 30,18 га), посилаючись на отриманий спецдозвіл на користування надрами від 06.02.2019 строк на 20 років, рішення та акту про надання гірничого відводу (том 1 а.с.131-139, том 2 а.с.30-42, 135-141).

30 квітня 2020 року голова Тернопільської обласної державної адміністрації прийняв розпорядження №257/01.02-01 "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Бережанської міської ради" (том 1 а.с.7, том 2 а.с.29), яким вирішив:

- припинити право постійного користування Бережанського МПЛГ земельною ділянкою площею 182,8 га на території Бережанської міської ради Тернопільської обласної за межами населеного пункту згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії II ТР № 002145 від 20.03.1998 року та перевести зазначену земельну ділянку до земель запасу державної власності;

- надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" дозвіл на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 52,0000 га в оренду до 07 лютого 2039 року (на строк дії спеціального дозволу на користування надрами) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами за рахунок земель запасу на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту.

Приписами ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 16.05.2020 та від 05.06.2020 встановлено самовільне зайняття несформованої земельної ділянки площею 65,0 га для ведення сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту та приписано Бережанському КПЛГ звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (том 1 а.с.80-81).

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області 06.07.2020, не виявлено порушення вимог земельного законодавства спірним розпорядженням (том 2 а.с.43). Також ГУ НП в Тернопільській області було проведено перевірку та встановлено законність спірного розпорядження (а.с.45).

У Витягах з ЄДР щодо Бережанського КПЛГ, сформованих 20.03.2020 та 26.06.2020, відсутні відомості в розділі щодо даних про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа (том 1 а.с.88-98, 122-124).

Також, згідно Витягу з ЄДР, сформованого 20.03.2020, у ЄДР відсутні записи щодо юридичної особи "Державне підприємство Бережанське міжгосподарське підприємство по веденню лісового господарства" (том 1 а.с.125).

Позивачем також надано лист Головного управління статистики у Тернопільській області від 14.07.2020 року № 03.2-11/1549-20, яким вказаний орган надав позивачу інформацію про історію перереєстрації Бережанського КПЛГ (ідентифікаційний код: 21142262). Зі змісту означеного листа вбачається, що Бережанське МПЛГ було перереєстроване у Бережанське КПЛГ; вказані юридичні особи мають однакову адресу місцезнаходження, види економічної діяльності тощо (том 2 а.с.84-85).

Крім цього, позивачем наданий лист Козівського управління Головного управління ДПС у Тернопільській області від 13.08.2020 року №581/10-2/19-00-51, за змістом якого станом на 13.08.2020 року у Бережанського КПЛГ з податків, зборів, платежів, які контролюються Козівським управлінням Головного управління ДПС у Тернопільській області, заборгованість відсутня (том 2 а.с.89) та квитанції про сплату у лютому, березні і липні 2020 року земельного податку (том 2 а.с.86-88).

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання недійсним та скасування спірного розпорядження, посилаючись на те, що спірним розпорядженням відповідача 1, всупереч вимог чинного законодавства, незаконно припинено право постійного користування позивача земельною ділянкою, переведено її до земель запасу державної власності та надано відповідачу 2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення частини цієї земельної ділянки в оренду, чим порушуються права позивача.

Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, відповідачі посилались на те, що позивач не є правонаступником Бережанського МПЛГ, тому Тернопільська ОДА мала право припинити право користування земельною ділянкою ліквідованої юридичної особи та дати ТОВ "ГБК" дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

ТОВ "ГБК" також оскаржував пункт 3 рішення Бережанської міської ради від 22.04.1997 року №242, яким Бережанському МПЛГ було надано у постійне користування земельну ділянку площею 182,8 га в судовому порядку, у зв`язку із чим провадження у справі зупинялось, однак судовими рішеннями у справі №921/39/20, які набрали законної сили, у задоволенні позову було відмовлено, оскільки ТОВ "ГБК" не довело порушення його прав на час прийняття зазначеного рішення (том 3 а.с.106-117).

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач є правонаступником Бережанського МПЛГ у зв`язку із перетворенням останнього, та має право постійного користування земельною ділянкою площею 182,80 га, згідно державного акту, виданого його правопопереднику, тому оскаржуване розпорядження порушує права позивача на користування цією земельною ділянкою, не відповідає нормам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним і скасуванню.

Проте, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів і цей перелік не є вичерпним.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно сталих правових позицій Верховного Суду, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При цьому, вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

Предметом розгляду даного спору є вимога про визнання недійсним і скасування розпорядження Тернопільської ОДА з підстав того, що воно порушує право позивача на користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Відповідачі заперечують наявність у позивача права на земельну ділянку, яка є предметом спірного розпорядження, посилаючись на те, що позивач не є правонаступником Бережанського міжгосподарського підприємства по веденню лісового господарства, якому земельна ділянка була надана у постійне користування.

Так, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-XII (далі - ЗК України 1990 р.) (в редакції, чинній на час видачі державного акту - 20.03.1998) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Згідно ст. 7 ЗК України 1990 р. користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, у тому числі, сільськогосподарським підприємствам і організаціям; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам.

У відповідності до ст. ст. 22, 23 ЗК України 1990р. право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ТР №002145 від 20.03.1998 земельна ділянка площею 182,8 га була надана Бережанському МПЛГ для створення розсадника лісових культур та ведення підсобного господарства.

Статтею 20 Закону України "Про власність" (в редакції Закону №697-XII від 07.02.1991) передбачено, що суб`єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об`єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об`єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції Закону №887-XII від 27.03.1991) відповідно до форм власності, встановлених Законом України "Про власність", можуть діяти, серед іншого, колективні підприємства, засновані на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації.

Зі змісту Статуту Бережанського МПЛГ 1998 року вбачається, що це підприємство створене на дольовій участі 20 селянських спілок Бережанського району, перелік яких визначений п. 2 цього ж Статуту.

Враховуючи наведені положення законодавства та положення Статуту, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Бережанське МПЛГ діяло у вигляді колективного підприємства.

За приписами ст. 37 ЦК Української РСР (у відповідній редакції станом на червень 1999 року), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію. Порядок ліквідації і реорганізації юридичних осіб визначається законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР. Порядок ліквідації і реорганізації кооперативних та інших громадських організацій може бути визначений їх статутами (положеннями).

Нормами Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції, що діяла у червні 1999 року) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до ст. 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Пунктами 5-6 рішення Ради господарств-учасників Бережанського МПЛГ №1 від 25.05.1999 було вирішено: рекомендувати управлінню АПК реорганізувати МПЛГ в колективне сільськогосподарське підприємство та передати колективу МПЛГ належне господарствам-засновникам майно (п.5); рекомендувати правлінню КСГП пункт 5 даного рішення винести на розгляд зборів уповноважених членів КСГП.

Відповідно до пункту 1 розділу 7 Статуту Бережанського МПЛГ, реорганізація і припинення діяльності міжгосподарського підприємства проводиться відповідно до діючого законодавства за рішенням зборів уповноважених господарств-учасників, або в іншому порядку згідно чинного законодавства.

Тобто, рішення про реорганізацію МПЛГ у КПЛГ мало прийматись уповноваженим органом, а саме, зборами уповноважених господарств-учасників, які, серед іншого, були визначені в п. 2 цього статуту (20 селянських спілок Бережанського району), а не Радою господарств-учасників, яке згідно Статуту є окремим органом управління.

У той же час, в матеріалах справи відсутнє відповідне рішення зборів уповноважених господарств-учасників, натомість, позивачем надані протоколи зборів колективу МПЛГ, установчий договір і статут Бережанського КПЛГ, згідно яких 44 фізичні особи домовились створити Бережанське колективне підприємство по веденню лісового господарства.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючі зміст зазначених доказів, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Бережанське КПЛГ було створене не як правонаступник Бережанського МПЛГ, а як об`єднання громадян - працівників Бережанського МПЛГ, шляхом об`єднання їх майна для підприємницької діяльності, тобто, позивач є новоствореною юридичною особою.

При цьому, навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію Бережанського МПЛГ шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні учасники Бережанського МПЛГ автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, оскільки перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

Посилання у Статуті позивача на те, що господарство є правонаступником Бережанського МПЛГ, не може вважатись належним та допустимим доказом правонаступництва, оскільки статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Щодо посилань позивача на те, що Бережанське МПЛГ мало ідентифікаційний код 21142262, і позивач має цей самий ідентифікаційний код, то вони відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки ЄДР є компонентом інфраструктури державної статистики. На його основі органи статистики забезпечують ведення державного обліку та ідентифікацію суб`єктів господарської дальності, однак повноваженнями на проведення реєстраційних дій щодо підприємства не наділені.

Відповідно до пункту 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. №118 (далі - Положення про ЄДР) (в чинній редакції) ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Відповідно до пункту 15 Положення про ЄДР (в редакції станом на день створення позивача) ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається.

Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Вказані правові позиції відповідають висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01 вересня 2020 року у справі №907/29/19.

За наведених обставин справи, сам факт реєстрації Бережанського КПЛГ у ЄДР за тим же ідентифікаційним кодом, за яким було зареєстровано Бережанське МПЛГ, не може бути належним та достатнім доказом набуття в порядку правонаступництва права на спірну земельну ділянку, яка була передана в постійне користування Бережанського МПЛГ.

Щодо посилання позивача на те, що він є власником нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, тому він не позбавлений права вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми законодавства, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивач не довів факт правонаступництва прав і обов`язків Бережанського МПЛГ, як і не довів належними і допустимими доказами факту приналежності йому спірної земельної ділянки на праві постійного користування, отже, позивачем не доведено будь-якого правового зв`язку із оскарженим ним спірним розпорядження, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2021 року прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Отже, апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України з позивача на користь відповідачів підлягають стягненню витрати останніх на сплату судового збору за подання апеляційних скарг.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" та Тернопільської обласної державної адміністрації задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21грудня 2021 року.

3. У позові відмовити.

4. Стягнути з Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства (47501, Тернопільська область, місто Бережани(пн), вулиця Мічуріна, будинок 1; код ЄДРПОУ 21142262) на користь Тернопільської обласної державної адміністрації (46021, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Грушевського, будинок 8; код ЄДРПОУ 00022622) - 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства (47501, Тернопільська область, місто Бережани(пн), вулиця Мічуріна, будинок 1; код ЄДРПОУ 21142262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" (47501, Тернопільська область, місто Бережани(пн), вулиця Рогатинська, будинок 56; код ЄДРПОУ 40726430) - 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18.07.2022.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук