Постанова

від 18.10.2022 по справі 921/298/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 921/298/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Александрова В. В. (адвокат),

відповідача-1 - Калиняка С. В. (в порядку самопредставництва),

відповідача-2 - Омелянчука О. В. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 (головуючий - Козир Т. П., судді Коробенко Г. П., Кравчук Г. А.) у справі

за позовом Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства

до: 1) Тернопільської обласної державної адміністрації,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка"

про визнання недійсним та скасування розпорядження.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У травні 2020 року Бережанське колективне підприємство по веденню лісового господарства (далі - Бережанське КПЛГ, Підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом (у редакції заяви від 12.08.2020 про уточнення позовних вимог) до Тернопільської обласної державної адміністрації (далі - Тернопільська ОДА, Облдержадміністрація, відповідач-1) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" (далі - ТОВ "Галицька будівельна кераміка", ТОВ "ГБК", Товариство, відповідач-2) про визнання недійсним та скасування розпорядження Тернопільської ОДА від 30.04.2020 № 257/01.02-01 "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Бережанської міської ради" (далі - розпорядження № 257/01.02-01, оспорюване розпорядження), з посиланням на положення статей 104, 108 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 92, 116, 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Позовна заява обґрунтовується тим, що Підприємство є правонаступником Бережанського міжгосподарського підприємства по веденню лісового господарства (далі - Бережанське МПЛГ), якому згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ТР № 002145 від 20.03.1998 (далі - Держакт № 002145) було надано земельну ділянку площею 182,80 га, тоді як на порушення норм статті 141 ЗК України Облдержадміністрація оспорюваним розпорядженням припинила право постійного користування Підприємства цією земельною ділянкою та надала Товариству дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду частини земельної ділянки орієнтовною площею 52 га.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2020 (суддя Гирила І. М.) позовну заяву Бережанського КПЛГ від 14.05.2020 (вх. № 350) передано до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю на підставі статей 30, 31 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 (суддя Ломака В. С.) позов задоволено.

Рішення аргументоване обґрунтованістю позовних вимог з огляду на те, що Бережанське КПЛГ є правонаступником Бережанського МПЛГ у зв`язку з перетворенням останнього та має право постійного користування земельною ділянкою площею 182,80 га (далі - спірна земельна ділянка) на підставі Держакта № 002145, виданого правопопереднику позивача, тому розпорядження № 257/01.02-01 порушує права на Підприємства користування спірною земельною ділянкою, не відповідає нормам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним і скасуванню

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова мотивована посиланням на положення статті 37 Цивільного кодексу УРСР, чинного до 31.12.2003 (далі - ЦК УРСР), статей 15, 16, 21 ЦК України, статей 3, 7, 22, 23 ЗК України (в редакції від 18.12.1990), статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (чинного до 31.12.2003), пунктів 6, 15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (в редакції, чинній станом на дату створення позивача), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 (далі - Положення № 118), статей 74, 77, 86, 236, 269, 277 ГПК України, застосовуючи які апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами переходу до Бережанського КПЛГ усіх прав та обов`язків Бережанського МПЛГ у порядку правонаступництва, в тому числі стосовно права на користування спірною земельною ділянкою, оскільки, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19: 1) відповідно до пункту 1 розділу 7 Статуту Бережанського МПЛГ рішення про його реорганізацію в Бережанське КПЛГ мало прийматися уповноваженим органом, а саме зборами уповноважених господарств-учасників, які, серед іншого, були визначені в пункті 2 цього статуту (20 селянських спілок Бережанського району), а не Радою господарств-учасників, яка згідно зі Статутом є окремим органом управління; 2) матеріали справи не містять відповідного рішення зборів уповноважених господарств-учасників, натомість позивач надав протоколи зборів трудового колективу Бережанського МПЛГ, установчий договір і статут Бережанського КПЛГ, з яких вбачається досягнення 44 фізичними особами домовленості створити Підприємство, як наслідок, Бережанське КПЛГ було створене не як правонаступник Бережанського МПЛГ, а як об`єднання громадян - працівників Бережанського МПЛГ шляхом об`єднання їх майна для підприємницької діяльності, тобто позивач є новоствореною юридичною особою; 3) при цьому навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію Бережанського МПЛГ шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні учасники Бережанського МПЛГ автоматично повинні були би стати учасниками цієї юридичної особи, оскільки перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників; 4) саме по собі посилання в Статуті Бережанського КПЛГ на те, що Підприємство є правонаступником Бережанського МПЛГ, не може вважатися належним і допустимим доказом на підтвердження правонаступництва, оскільки статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону; 5) ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва, в зв`язку з чим судом не взято до уваги аргументи позивача про тотожність ідентифікаційного коду Бережанське МПЛГ (21142262) і Бережанського КПЛГ (21142262).

Відхиляючи доводи позивача про те, що він є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, апеляційний суд зазначив, що Підприємство не позбавлене права вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Бережанське КПЛГ звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошуючи, що: 1) під час ухвалення постанови апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм статті 37 ЦК УРСР, пункту 3 частини 1 статті 27 ЗК України (в редакції від 18.12.1990), підпункту "в" частини 1 статті 141 чинного ЗК України, статті 6 і частини 4 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), статті 8 Закону України від 07.02.1991 № 698-ІІ "Про підприємництво" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), пункту 5 Положення про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.1993 № 538 (далі - Положення № 538), пунктів 4, 15 Положення № 118, пункту 15 Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.1994 № 276 (далі - Положення № 276), викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2018 у справі № 911/2726/17, від 02.04.2019 у справі № 921/710/17-г/6, від 15.11.2021 у справі № 906/620/19;

2) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права в подібних правовідносинах, а саме положень статті 37 ЦК УРСР, пункту 3 частини 1 статті 27 ЗК України (в редакції від 18.12.1990), підпункту "в" частини 1 статті 141 чинного ЗК України, статті 6 і частини 4 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), статті 8 Закону України від 07.02.1991 № 698-ХІІ "Про підприємництво" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), пункту 5 Положення № 538, пунктів 4, 15 Положення № 118, пункту 15 Положення № 276;

3) Рада господарств-учасників Бережанського МПЛГ мала право розпоряджатися майном і майновими правами Бережанського МПЛГ, передавши його як цілісний майновий комплекс із усіма майновими правами, в тому числі й правом постійного користування земельною ділянкою позивачу як перереєстрованому (перетвореному) підприємству;

4) підпункт "в" частини 1 статті 141 чинного ЗК України стосується припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, до яких ані позивач (колективне підприємство), ані його правопопередник (кооперативне підприємство) не відносяться.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Тернопільська обласна військова адміністрація (далі - Тернопільська ОВА) у відзиві на касаційну скаргу просить її залишити без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

26.09.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ "Галицька будівельна кераміка" про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, яке (клопотання) аргументоване тим, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки правовідносини в зазначених позивачем справах не є подібними до спірних правовідносин у цій справі з огляду на різні предмет і підстави позову, характер спірних правовідносин та принципово відмінну сферу їх правове регулювання, що свідчить про нерелевантність висновків, викладених у вказаних скаржником постановах.

05.10.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання Тернопільської ОВА про закриття касаційного провадження, яке (клопотання) аргументоване неналежним обґрунтуванням скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 і 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Бережанського КПЛГ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 у справі № 921/298/20 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 27.09.2022.

Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.09.2022 і від 11.10.2022 розгляд касаційної скарги Бережанського КПЛГ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 у справі № 921/298/20 відкладено на 11.10.2022 та на 18.10.2022 відповідно.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Рішенням зборів уповноважених колгоспу ім. Б. Хмельницького від 08.02.1986 № 1 було передано з балансу колгоспу на баланс Бережанського МПЛГ господарські будівлі по бригаді № 5 в с. Лісники і за актом від 04.04.1986 ці будівлі (телятники, корівники, пилорами, зерносклад, пилорама, тощо) було передано вказаному підприємству.

Згідно з державним актом на право постійного користування землею серії В № 058803 від 1989 року Міжколгоспному підприємству по веденню лісового господарства с. Лісники Бережанського району передано у безстрокове і безоплатне користування 314 га землі для ведення лісового господарства.

10. На підставі розпорядження Бережанської районної державної адміністрації від 23.12.1993 № 381 було створено Бережанське МПЛГ.

Вказаним розпорядженням затверджено Статут цього підприємства, згідно з пунктом 1 якого підприємство є кооперативним підприємством, створеним на добровільних засадах 18-ма господарствами Бережанського району, перелік яких визначено в пункті 3 цього ж Статуту, для правильної організації та ведення лісового господарства.

Зазначеному підприємству присвоєно ідентифікаційний код 21142262, що підтверджується свідоцтвом від 22.07.1994, виданим Бережанською районною радою.

11. Згідно з пунктом 3 рішення Бережанської міської ради від 22.04.1997 № 242 Бережанському МПЛГ надано у постійне користування земельну ділянку площею 182,8 га для створення розсадника лісових культур і ведення підсобного господарства, з дотриманням умов Закону України "Про надра" на ділянках гірничого відводу заводу "Керамік" і заводоуправління будматеріалів.

Пунктом 4 цього ж рішення Бережанському МПЛГ дозволено виготовити державний акт на право користування земельною ділянкою.

На підставі вказаного рішення 20.03.1998 Бережанському МПЛГ видано Держакт № 002145, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

12. Рішенням зборів уповноважених представників господарств-учасників Бережанського МПЛГ, яке оформлено протоколом № 6 від 21.03.1998, затверджено нову редакцію Статуту, згідно з пунктом 1 якого це підприємство створене на основі дольової участі 20 селянських спілок Бережанського району, перелік яких визначений пункті 2 цього ж статуту.

Пунктом 6 Статуту Бережанського МПЛГ визначено, що воно набуває нових прав та обов`язків з дня перереєстрації Статуту Бережанською райдержадміністрацією (далі - Бережанська РДА) (дата реєстрації - 26.03.1998).

Згідно з пунктом 1 розділу V Статуту Бережанського МПЛГ (в редакції від 21.03.1998) управління міжгосподарського підприємства здійснюється зборами уповноважених представників господарств-учасників та Радою міжгосподарських підприємств, яка обирається зборами уповноважених представників строком на 5 років.

Пунктом 1 розділу VII Статуту Бережанського МПЛГ (в редакції від 21.03.1998) передбачено, що реорганізація і припинення діяльності міжгосподарського підприємства по веденню лісового господарства проводиться відповідно до діючого законодавства за рішенням зборів уповноважених господарств-учасників або в іншому порядку згідно чинного законодавства.

13. Пунктами 5- 6 рішення Ради господарств-учасників Бережанського МПЛГ від 25.05.1999 № 1 передбачено: рекомендувати управлінню АПК реорганізувати МПЛГ в колективне сільськогосподарське підприємство та передати колективу МПЛГ належне господарствам-засновникам майно (п. 5); рекомендувати правлінню КСГП пункт 5 цього рішення на розгляд зборів уповноважених членів КСГП (п. 6).

27.05.1999 збори трудового колективу та профспілкового комітету Бережанського МПЛГ (всього членів колективу - 44 чол., присутні 36) вирішили затвердити Статут в цілому та провести розпаювання землі та майна між членами МПЛГ (протокол № 7) та звернулися до Бережанської РДА із заявою про перереєстрацію Статуту в зв`язку з цим рішенням зборів колективу.

07.06.1999 загальні збори працівників Бережанського МПЛГ вирішили просити Бережанську міську раду народних депутатів провести роботи з передачі земель МПЛГ у колективну власність (протокол № 7).

Матеріали справи містять Установчий договір від 07.06.1999, згідно з яким 44 фізичні особи домовилися створити Бережанське КПЛГ.

У пунктах 5 і 17 Установчого договору від 07.06.1999 зазначено, що Підприємство є правонаступником реорганізованого МПЛГ у частині непогашених боргових зобов`язань. Частки всіх членів-учасників є рівними і складають 4004 грн або 2,3 % статутного фонду.

07.06.1999 Бережанська РДА видала свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - Бережанського КПЛГ з ідентифікаційним кодом 21142262 .

У виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДРПОУ) серії ААА № 469033 щодо Бережанського КПЛГ зазначено дату та номер запису - 07.06.1999; 1 647 120 0000 000517.

14. Рішенням зборів членів Бережанського КПЛГ, оформленим протоколом № 9 від 25.10.1999, внесено зміни до Статуту позивача та доповнено його пункт 1.8 інформацією про те, що Підприємство є правонаступником Бережанського МПЛГ, зареєстрованого 23.12.1993 за № 581. Вказані зміни до Статуту Бережанського КПЛГ зареєстровано Бережанською РДА 06.12.1999 за № 64-130.

З довідки № 22-18 з ЄДРПОУ вбачається, що датою реєстрації (перереєстрації) Бережанського КПЛГ (ідентифікаційний код 21142262) є 06.12.1999 (рішення № 64-130).

15. Рішенням виконавчого комітету Бережанської міської ради від 13.12.2019 розглянуто клопотання громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 щодо видачі нових свідоцтв про право власності на майновий пай члена Бережанського КПЛГ та видано відповідні свідоцтва про право власності на майновий пай (майнові сертифікати).

16. Згідно з довідкою державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель станом на 01.01.2016 землекористувачем земельної ділянки площею 181,2 га є "Міжгосподарське під-во по веденню ліс.госп-ва м. Бережани".

На спірній земельній ділянці знаходяться належні позивачу на праві власності об`єкти нерухомості (комплекс нежитлових будівель і споруд загальною площею 3322,4 м2), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями витягу № 22840023 з Реєстру прав власності на нерухоме майно та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.11.2008 № 1120.

17. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (без дати та номера) відмовлено ТОВ "Галицька будівельна кераміка" в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з посиланням на те, що земельна ділянка перебуває в користуванні третіх осіб на підставі Держакта № 002145.

Листом Тернопільської ОДА від 27.12.2019 відмовлено у клопотанні ТОВ "ГБК" щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою з посиланням на те, що земельна ділянка перебуває в постійному користуванні Бережанського КПЛГ.

Проте, в процесі розгляду справи Облдержадміністрація заявила, що у вказаному листі помилково зазначено Бережанське КПЛГ як постійний землекористувач.

18. 07.02.2020 Товариство звернулося до Тернопільської ОДА з клопотанням про надання дозволу на розробку відведення двох земельних ділянок (площами 28,31 га та 30,18 га), посилаючись на отриманий спецдозвіл на користування надрами від 06.02.2019 строком на 20 років, рішення та акт про надання гірничого відводу.

30.04.2020 голова Тернопільської ОДА видав розпорядження № 257/01.02-01, яким передбачено:

- припинити право постійного користування Бережанського МПЛГ земельною ділянкою площею 182,8 га на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту згідно з Держактом № 002145 та перевести зазначену земельну ділянку до земель запасу державної власності;

- надати ТОВ "Галицька будівельна кераміка" дозвіл на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 52,0000 га в оренду до 07.02.2039 (на строк дії спеціального дозволу на користування надрами) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами за рахунок земель запасу на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту.

Приписами Головного Управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 16.05.2020 та від 05.06.2020 встановлено самовільне зайняття несформованої земельної ділянки площею 65 га для ведення сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту та приписано Бережанському КПЛГ звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним Головним Управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області 06.07.2020, не виявлено порушень вимог земельного законодавства розпорядженням № 257/01.02-01.

Також Головним Управлінням Національної поліції України в Тернопільській області було проведено перевірку та встановлено законність спірного розпорядження.

19. У витягах з ЄДРПОУ щодо Бережанського КПЛГ, сформованих 20.03.2020 та 26.06.2020, відсутні відомості в розділі "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа".

Також згідно з витягом з ЄДРПОУ, сформованим 20.03.2020, в ЄДРПОУ відсутні записи щодо юридичної особи "Державне підприємство "Бережанське міжгосподарське підприємство по веденню лісового господарства".

Листом від 14.07.2020 № 03.2-11/1549-20 Головне управління статистики у Тернопільській області повідомило позивачу інформацію про історію перереєстрації Бережанського КПЛГ (ідентифікаційний код 21142262), зокрема, що Бережанське МПЛГ було перереєстроване у Бережанське КПЛГ, вказані юридичні особи мають однакову адресу місцезнаходження, види економічної діяльності тощо.

Крім того, позивач надав лист Козівського управління Головного управління Державної податкової служби України у Тернопільській області від 13.08.2020 № 581/10-2/19-00-51, яким повідомлено, що станом на 13.08.2020 у Бережанського КПЛГ немає заборгованості з податків, зборів, платежів, які контролюються Козівським управлінням Головного управління Державної податкової служби України у Тернопільській області, та долучено квитанції про сплату земельного податку в лютому, березні та липні 2020 року.

Позиція Верховного Суду

20. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

21. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про відсутність порушення оспорюваним розпорядженням прав позивача на землю, що зумовлено недоведеністю належними та допустимими доказами правонаступництва Бережанського КПЛГ щодо Бережанського МПЛГ, у тому числі стосовно права на користування спірною земельною ділянкою, оскільки з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, відповідно до пункту 1 розділу 7 Статуту Бережанського МПЛГ рішення про його реорганізацію в Бережанське КПЛГ мало прийматися уповноваженим органом, а саме зборами уповноважених господарств-учасників, які, серед іншого, були визначені в пункті 2 цього статуту (20 селянських спілок Бережанського району), а не Радою господарств-учасників, яка згідно зі вказаним Статутом є окремим органом управління. Натомість матеріали справи не містять відповідного рішення зборів уповноважених господарств-учасників, а надані позивачем протоколи зборів трудового колективу Бережанського МПЛГ, установчий договір і статут Бережанського КПЛГ, з яких вбачається досягнення 44 фізичними особами домовленості створити Підприємство, свідчать, що Бережанське КПЛГ було створене не як правонаступник Бережанського МПЛГ, а як об`єднання громадян - працівників Бережанського МПЛГ шляхом об`єднання їх майна для підприємницької діяльності, тобто позивач є новоствореною юридичною особою.

22. Підприємство у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

23. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в позові та водночас відхиляє доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновків щодо застосування норм статті 37 ЦК УРСР, пункту 3 частини 1 статті 27 ЗК України (в редакції від 18.12.1990), підпункту "в" частини 1 статті 141 чинного ЗК України, статті 6 і частини 4 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), статті 8 Закону України від 07.02.1991 № 698-ХІІ "Про підприємництво" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), пункту 5 Положення № 538, пунктів 4, 15 Положення № 118, пункту 15 Положення № 276, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2018 у справі № 911/2726/17, від 02.04.2019 у справі № 921/710/17-г/6, від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, з огляду на таке.

24. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

25. При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

26. Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування правових висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 921/710/17-г/6, від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій та зазначених справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.

27. Зокрема, на відміну від цієї справи, під час розгляду якої апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність правонаступництва Бережанського КПЛГ щодо Бережанського МПЛГ у зв`язку з неприйняттям рішення про реорганізацію Бережанського МПЛГ конкретним уповноваженим органом - зборами уповноважених господарств-учасників (20 селянських спілок Бережанського району), як того вимагав пункт 1 розділу 7 Статуту Бережанського МПЛГ, внаслідок чого створене 44 фізичними особами (працівниками Бережанського МПЛГ) у 1999 році Підприємство є новоствореною юридичною особою, Верховний Суд, ухвалюючи постанови у справах № 921/710/17-г/6 і № 906/620/19, виходив зі встановлених фактичних обставин правомірного набуття відповідачем права постійного користування земельною ділянкою в порядку правонаступництва в результаті приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства, що не призвело до припинення діяльності чи ліквідації правопопередника (державного підприємства) як юридичної особи. При цьому постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 921/710/17-г/6 мотивована також встановленим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2009 у справі № 6/88-1627 (між тими самими сторонами) преюдиціальним фактом правонаступництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско" щодо Орендного підприємства "Тернопільска станція технічного обслуговування і ремонту автомашин № 2", в тому числі щодо права постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, на відміну від цієї справи, спори у справах № 921/710/17-г/6 і № 906/620/19 виникли з приватизаційних правовідносин.

28. Наведене, окрім різних фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, переконливо свідчить також про їх неоднакове матеріально-правове регулювання у справі № 921/298/20 і справах №№ 921/710/17-г/6, 906/620/19.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність спірних правовідносин у справі, що розглядається, та справах, на які посилається скаржник в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень.

29. Водночас стосовно посилання скаржника на викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2018 у справі № 911/2726/17 (зі спору про визнання недійсним договору оренди водного об`єкту та земель водного фонду) висновок щодо застосування положень пункту 3 частини 1 статті 27 ЗК України (в редакції від 18.12.1990), підпункту "в" частини 1 статті 141 чинного ЗК України, статей 104, 108 ЦК України, пункту 6 Положення № 118, а саме про перехід до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Потік" права постійного користування земельною ділянкою водного фонду в порядку послідовного правонаступництва своїх правопопередників (Колективного сільськогосподарського підприємства "Потік", Колгоспу імені Карла Маркса) за умови збереження ними незмінного ідентифікаційного коду юридичної особи, колегія суддів зазначає таке.

30. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

31. У пунктах 7.21- 7.23 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Великою Палатою Верховного Суду сформульовано уточнюючий висновок щодо питання застосування положень пунктів 6, 15 Положення № 118, а саме:

"7.21. Функція органів статистики щодо ведення ЄДР визначена Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 (у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 499, далі - Положення про ЄДР).

7.22. Відповідно до пункту 6 Положення про ЄДР (в чинній редакції) ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється. Відповідно до пункту 15 Положення про ЄДР (в редакції станом на день створення ФГ «Колос») ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

7.23. Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва".

32. За таких обставин колегія суддів вважає, що наразі під час касаційного перегляду постанови у цій справі врахуванню підлягає остання правова позиція щодо недоведеності правонаступництва з одних лише мотивів співпадіння ідентифікаційного коду новоствореної юридичної особи та іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, та вчинення запису про правонаступництво в статуті юридичної особи, який є одностороннім актом цієї юридичної особи, а не підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, яку (правову позицію) сформульовано в зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду та правомірно враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні цього господарського спору, чим спростовуються доводи скаржника, які ґрунтуються на врахуванні попередньої правової позиції, викладеної в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2018 у справі № 911/2726/17.

33. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що з урахуванням необхідності врахування останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, а не висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2018 у справі № 911/2726/17, який (висновок) не є релевантним спірним правовідносинам та на який помилково послався скаржник, наразі виключає підстави закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

В зв`язку з цим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотань ТОВ "Галицька будівельна кераміка" та Тернопільської ОВА про закриття касаційного провадження, які (клопотання) аргументовані як відсутністю підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, так і неналежним обґрунтуванням скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Крім того, залишаючи вказані клопотання без задоволення, Верховний Суд враховує, що касаційне провадження в цій справі також відкрите з іншої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, тоді як виходячи зі змісту положень пункту 4 частини 1 статті 296 цього Кодексу у разі, якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається не повністю, а лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Натомість колегія суддів не бере до уваги бездоказові доводи Тернопільської ОВА щодо відсутності викладення позивачем підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки такі доводи фактично піддають сумніву законність та обґрунтованість ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 про відкриття касаційного провадження в справі № 921/298/20, яка (ухвала) за змістом статей 235, 255, 294 цього Кодексу набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

34. Колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 37 ЦК УРСР, пункту 3 частини 1 статті 27 ЗК України (в редакції від 18.12.1990), підпункту "в" частини 1 статті 141 чинного ЗК України, статті 6 і частини 4 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), статті 8 Закону України від 07.02.1991 № 698-ХІІ "Про підприємництво" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), пункту 5 Положення № 538, пунктів 4, 15 Положення № 118, пункту 15 Положення № 276 у подібних правовідносинах з огляду на таке.

35. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 27 ЗК України (в редакції від 18.12.1990), на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування якого у подібних правовідносинах посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

36. Відповідно до підпункту "в" частини 1 статті 141 ЗК України (чинного на час видачі відповідачем-1 оспорюваного розпорядження), на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування якого у подібних правовідносинах посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, підставою припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

37. Як зазначалося вище, враховуючи висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність правонаступництва Бережанського КПЛГ щодо Бережанського МПЛГ у зв`язку з неприйняттям рішення про реорганізацію Бережанського МПЛГ конкретним уповноваженим органом - зборами уповноважених господарств-учасників (20 селянських спілок Бережанського району), як того вимагав пункт 1 розділу 7 Статуту Бережанського МПЛГ, внаслідок чого створене 44 фізичними особами (працівниками Бережанського МПЛГ) у 1999 році Підприємство є новоствореною юридичною особою.

Наведеним спростовується твердження скаржника про те, що Рада господарств-учасників Бережанського МПЛГ мала право розпоряджатися майном і майновими правами Бережанського МПЛГ, передавши його як цілісний майновий комплекс із усіма майновими правами, в тому числі й правом постійного користування земельною ділянкою позивачу як перереєстрованому (перетвореному) підприємству.

38. При цьому навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію Бережанського МПЛГ шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні учасники Бережанського МПЛГ автоматично повинні були би стати учасниками цієї юридичної особи, оскільки перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Саме по собі посилання в Статуті Бережанського КПЛГ на те, що Підприємство є правонаступником Бережанського МПЛГ, не може вважатися належним і допустимим доказом на підтвердження правонаступництва, оскільки статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

39. Водночас ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва, в зв`язку з чим апеляційним судом обґрунтовано не взято до уваги аргументи позивача про тотожність ідентифікаційного коду Бережанське МПЛГ (21142262) і Бережанського КПЛГ (21142262).

40. Таким чином, зазначені вище обставини в їх сукупності переконливо свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування норм статті 37 ЦК УРСР, пункту 3 частини 1 статті 27 ЗК України (в редакції від 18.12.1990), підпункту "в" частини 1 статті 141 чинного ЗК України, статті 6 і частини 4 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), статті 8 Закону України від 07.02.1991 № 698-ХІІ "Про підприємництво" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), пункту 5 Положення № 538, пунктів 4, 15 Положення № 118, пункту 15 Положення № 276 у подібних правовідносинах, позаяк суди правомірно виходили з недоведеності правонаступництва Бережанського КПЛГ щодо Бережанського МПЛГ, в тому числі й в частині права постійного користування спірною земельною ділянкою, що виключає регулювання спірних правовідносин зазначеними нормами цивільного та земельного законодавства.

41. Верховний Суд зауважує, що, відхиляючи доводи позивача про те, що він є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, апеляційний суд цілком правильно зазначив, що Підприємство не позбавлене права вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

Колегія суддів враховує, що схожий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

42. Наведене свідчить про те, що зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови із зазначеної підстави (схожий висновок про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування наведеної скаржником норми викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 917/677/20, від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20, від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19).

43. Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на відсутність порушення оспорюваним розпорядженням прав позивача на землю, що зумовлено недоведеністю належними та допустимими доказами правонаступництва Бережанського КПЛГ щодо Бережанського МПЛГ, у тому числі стосовно права на користування спірною земельною ділянкою, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

44. З мотивів, раніше наведених у цій постанові, Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами відповідача-1, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

46. Наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 і 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження.

47. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

48. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

49. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

50. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

51. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 у справі № 921/298/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай