Рішення

від 17.07.2022 по справі 910/2034/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2022Справа № 910/2034/22Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Бізнесполіграф"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий центр "Логос Україна"

про стягнення 73 740,91 грн

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Бізнесполіграф" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий центр "Логос Україна" 73 740,91 грн, з яких: 67 166,00 грн основного боргу, 1 738,96 грн 3% річних та 4 835,95 грн втрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на замовлення відповідача було виготовлено книги на загальну суму 104 166,00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою від 26.10.2020 №136 та видатковою накладною від 18.11.2020 №11/00121. Оскільки ТОВ "Видавничий центр "Логос Україна" сплатило вартість виконаних робіт лише частково на суму 37 000,00 грн, у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 67 166,00 грн, яка станом на дату подання позову до суду відповідачем не погашена. За прострочення відповідачем виконання зобов`язань позивачем нараховано 1 738,96 грн 3% річних та 4 835,95 грн втрат від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 (суддя Капцова Т.П.) відкрито провадження у справі № 910/2034/22, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/313/22 від 05.05.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2034/22 у зв`язку з відпусткою судді Капцової Т.П.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями справу № 910/2034/22 передано на розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2022 суддею Мудрим С.М. прийнято справу №910/2034/22 до свого провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 20.05.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 92272180.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України,проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Як зазначено позивачем, у жовтні 2020 року між сторонами укладено усний договір відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Бізнесполіграф" зобов`язувалося виконати своїми силами із свого матеріалу роботи по виготовленню книжкової продукції, а товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий центр "Логос Україна" зобов`язувалось прийняти та оплатити таку роботу.

З матеріалів справи вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Бізнесполіграф" (постачальник) виставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Видавничий центр "Логос Україна" (одержувач) рахунок-фактуру №136 від 26.10.2020 щодо виготовлення книги «Ніжинський агротехнічний інститут» у кількості 300 шт. на загальну суму 104 166,00 грн.

26.10.2020 відповідачем здйснено оплату в розмірі 37 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №106789 від 27.10.2020 року з призначенням платежу: «за виготовлення книги «Ніжинський агротехнічний інститут» рахунок-фактура №136 від 26.10.2020».

Позивачем було передано відповідачу книжкову продукцію (виготовлена книга «Ніжинський агротехнічний інститут») у кількості 300 шт на загальну суму 104 166,00 грн., що підтверджується видатковою накладою №11/00121 від 18.11.2020 року.

Як зазначено позивачем на день подання позову відповідачем за отриману продукцію, крім авансового платежу, більше нічого не сплатив.

У зв`язку з чим не оплаченою залишається продукція на суму 67 166,00 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір на виконання робіт (підряду) у спрощений спосіб.

Відповідно до норм статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Нормами частини 1 статті 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Суд встановив, що на виконання усних домовленостей на замовлення відповідача позивач виготовив 300 шт примірників книжкової продукції «Ніжинський агротехнічний інститут», що підтверджується накладною на відправку готової продукції на склад № 141 від 17.11.2020р.

Матеріалами справи підтверджується виставлення позивачем рахунку-фактури № 236 від 26.10.2020р. на суму 104 166,00 грн. та факт відвантаження позивачем відповідачеві книжкової продукції на підставі видаткової накладної №11/00121 від 18.11.2020 року на суму 104 1666,00 грн., яка підписана та скріплена печаткою відповідача. А також, оплати продукцію в розмірі 37 000,00 грн.

Таким чином, залишок несплаченої продукції, що виготовлена позивачем складає 67 166,00 грн.

Як встановлено судом, умовами договору не визначено строку здійснення відповідачем оплати за виконані позивачем роботи, а тому до даних правовідносин підлягає застосуванню положення частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, згідно якої замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки невиконання зобов`язання відповідача за договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 67 166,00 грн. суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 738,96 грн. за період з 19.11.2020 року по 30.09.2021 року та індекс інфляції в розмірі 4 835,95 грн. за період з грудня 2020 року по вересень 2021 (фактично нараховано по липень 2021 року включно).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд погоджується з нарахуванням трьох процентів річних у розмірі 1 738,96 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 835,95 грн. та вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ч.9 ст. 165, ст. ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий центр "Логос Україна" (04050, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, будинок 12, код ЄДРПОУ 35254399) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Бізнесполіграф"(02094, м. Київ, вул. Віскозна, будинок 8, код ЄДРПОУ 33405191) основний борг в розмірі 67 166 (шістдесят сім тисяч сто шістдесят шість) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 1 738 (одна тисяча сімсот тридцять вісім) грн. 96 коп., інфляційні втрати в розмірі 4 835 (чотири тисячі вісімсот тридцять п`ять) грн. 95 коп. та судовий збір в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісмдесят одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий