Постанова

від 12.07.2022 по справі 752/11775/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 липня 2022 року

м. Київ

справа № 752/11775/17

провадження № 61-16721св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: департамент з питань державного архітектурного-будівельного контролю

м. Києва, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

«Матикіна 12»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вакуленко Сергій Володимирович, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва, у складі судді Мазура Ю. Ю., від 11 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В., від 23 вересня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що вона є власником квартири

АДРЕСА_1 . Відповідно до проектної документації будинок планувався як 14-поверховий, а її квартира мала бути на найвищому поверсі, однак забудовником було змінено план забудови та зведено додатковий поверх, на якому розташовані нежитлові приміщення.

Приміщення на додатковому поверсі були відчужені фізичним особам. Одним із таких покупців став ОСОБА_2 , який придбав нежитлове приміщення, що розташоване над квартирою позивача. Із 06 квітня

2016 року відповідач самочинно розпочав прибудовувати елементи конструкції балкону до свого приміщення.

У подальшому відповідач змінив статус нежитлового приміщення на житлове, у зв`язку з чим приміщення стало об`єктом житлової нерухомості, а саме квартирою АДРЕСА_2 .

Дозвільних документів на будівництво балкону відповідач не надав, а

01 червня 2017 року самовільно демонтував навіс її балкону та приступив до будівництва сторонньої конструкції, порушуючи будівельні та технічні норми.

Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, позивач просила суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування квартирою

АДРЕСА_1 шляхом знесення за власний рахунок самочинної прибудови (елементів конструкції балкону) до квартири АДРЕСА_2 , та приведення даху її балкону в первинний стан відповідно до плану квартирного (багатоповерхового) будинку.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 23 вересня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення її прав добудовою, яку здійснив відповідач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Вакуленко С. В., вказуючи на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12 жовтня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат

Вакуленко С. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з районного суду.

У січні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неврахування судами висновків Верховного Суду у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 757/9131/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі

№ 753/14305/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказує, що описова та мотивувальна частина оскаржуваних рішень не містить:

- встановлених обставин із посиланнями на докази, які доводять, що на час здійснення прибудови балкону у відповідача були в наявності проектно-дозвільна документація на прибудову балкону;

- посилання на подане позивачем клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи та мотивів його відхилення;

- посилання на поданий ОСОБА_1 акт № 5 від 03 липня 2018 року, яким встановлено наявність тріщини на несучій фасадній стіні житлової кімнати позивача у тому місці, над яким було прибудовано елементи конструкції;

- мотиви незастосування пункту 1.4.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня

2005 року № 76, пункту 8.14 Державних будівельних норм України

В.3.2-2-2009;

Вважає висновок експерта від 10 квітня 2019 року сумнівним, оскільки він суперечить наданим сторонами доказам, діючим будівельним нормами та складений без обстеження квартири позивача.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Рубля О. С. подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Наголошує, що відповідач не здійснював ні перепланування, ні переобладнання своєї квартири, а проведені ним ремонті роботи з облаштування навісу ніяк не вплинули на несучі конструкції будинку, не порушили умов протипожежної безпеки, не погіршили умов проживання громадян. Також відповідач не влаштовував нових і не розширяв існуючих балконів, віконних та балконних прорізів, не змінював форму і кольори віконних рам, балконних дверей.

Оскільки відповідач не здійснював прибудову балкону, то відсутня необхідність розробляти проектно-дозвільну документацію на здійснення відповідної прибудови.

У квартирі відповідача відсутній проріз балконних дверей і самі двері, які б забезпечували доступ до виступаючої плити перекриття.

Вважає оскаржувані судові рішення достатньо вмотивованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14 січня 2016 року придбав нежитлове приміщення № 1 (групи приміщень № 210) (літ. Г), загальною площею 43,4 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 , розташоване над квартирою ОСОБА_1 .

Відповідно до акту ОСББ «Матикіна 12» від 23 липня 2017 року на фасаді будинку за вказаною адресою, до якого прилягає нежитлове приміщення

№ 1 (групи приміщень № 210) (літ. Г), виявлено внесення змін шляхом встановлення елементів конструкцій, які справляють враження балкону до нежитлового приміщення № 1 (групи приміщень № 210) (літ. Г), знищення частини фасадної стіни під вікном цього ж приміщення.

Листом від 03 жовтня 2017 року № 073-9066 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва повідомив, що Департаментом було зареєстровано подану замовником будівництва - ОСОБА_2 : декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція нежитлового приміщення № 1 (групи приміщень № 210)

(літ. Г) за адресою: АДРЕСА_1 » від 30 березня

2017 року № КВ 082170892250; декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1): «Реконструкція нежитлового приміщення № 1 (групи приміщень № 210) (літ. Г) за адресою: АДРЕСА_1 » від 19 липня 2017 року № КВ 141172000192.

Відповідно до технічного паспорту, виданого ТОВ «Укртехексперт» (інвентаризаційна справа № 260/17) на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) АДРЕСА_2 , зазначено, що квартира обладнана балконом 1,9 кв. м.

У подальшому ОСОБА_2 здійснено переведення нежитлового приміщення № 1 (групи приміщень № 210) (літ. Г) за адресою:

АДРЕСА_1 , із нежитлового в житловий фонд, у зв`язку з чим вказане приміщення стало об`єктом житлової нерухомості, а саме квартирою

АДРЕСА_2 .

Відповідно до технічного висновку експерта, складеного на замовлення ОСОБА_2 , від 10 квітня 2019 року проектною документацією з будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , передбачено влаштування козирка над балконом квартири

АДРЕСА_1 за рахунок плити перекриття, яка одночасно є балконною плитою для квартири АДРЕСА_2 прибудова балкону чи елементів конструкції балкону до квартири АДРЕСА_2 на 15-му поверсі вказаного будинку відсутня. Облаштування навісу над вікном квартири

АДРЕСА_2 на 15-му поверсі та над козирком, квартири АДРЕСА_1 , на момент обстеження не порушує діючі будівельні, санітарні норми чи правила, будь-які загрози або перешкоди позивачу у користуванні її квартирою при цьому не створюються, негативний вплив на технічний стан будинку не чиниться.

За викопіюванням із проекту будинку, засвідченого ДПАТ БК «Укрбуд», плита під вікном квартири ОСОБА_2 є балконною плитою, а не дахом балкону ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно з пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник наймач (орендар) приміщень житлових будинків має право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

За змістом пункту 7 вказаних Правил власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний: не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.

Відповідно до пункту 1.4.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 № 76, власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Висновком експерта від 10 квітня 2019 року встановлено, що самочинна прибудова балкону чи елементів конструкції балкону до квартири АДРЕСА_2 , відсутня. Облаштування навісу над вікном квартири АДРЕСА_2 на 15-му поверсі та над козирком квартири АДРЕСА_1 у будинку за вказаною адресою на момент обстеження не порушує діючі будівельні, санітарні норми чи правила, будь-які загрози або перешкоди ОСОБА_1 у користуванні її квартирою не створюються, негативний вплив на технічний стан будинку не чиниться.

Зі змісту цього висновку також вбачається, що зсередини квартири АДРЕСА_2 підвіконний простір був розібраний, проте на момент огляду відновлений у повному обсязі. Порушення цілісності фасадної стіни будинку відсутні. Козирок, що слугував покрівлею над балконною плитою позивача, було піднято та встановлено над вікном квартири АДРЕСА_2 . Козирок слугує захистом від сонця, дощу та накопичення снігу на балконній плиті, яка передбачена проектом будинку.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій, оцінивши надані сторонами докази, встановивши обставини, які мають значення для вирішення справи, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не довела порушення своїх прав діями відповідача.

За встановлених обставин, висновки суддів попередніх інстанцій узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові

від 23 вересня 2020 року у справі № 428/12423/17, та не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 квітня

2018 року у справі № 757/9131/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі

№ 753/14305/17, на які посилається заявник в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності мотивів відхилення клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи підлягають відхиленню, оскільки у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено судом першої інстанції 12 лютого 2020 року в судовому засіданні, з наведення відповідних мотивів.

Судом першої інстанції було враховано, зокрема, наявність висновку експерта від 10 квітня 2019 року, складеного на замовлення ОСОБА_2 .

При цьому позивач не була позбавлена права надати суду висновок експерта складений на її замовлення або заявити клопотання про призначення повторної експертизи, довівши, що наданий відповідачем висновок викликає сумніви в його правильності.

Також колегія суддів відхиляє доводи заявника щодо відсутності проектно-дозвільної документації на прибудову балкону, оскільки відповідачем на момент розгляду справи судами не здійснено добудови балкону, підвіконний простір в його квартирі та цілісність фасадної стіни будинку відновлено.

Саме лише посилання ОСОБА_1 на акт № 5 від 03 липня 2018 року, яким встановлена наявність тріщини на фасадній стіні, без доведення причинного зв`язку із діями відповідача, є недостатнім для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із обставинами встановленими судами, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та місять висновки щодо обставин, які мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вакуленко Сергій Володимирович, залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович