Постанова

від 12.07.2022 по справі 322/1186/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 липня 2022 року

м. Київ

справа № 322/1186/19

провадження № 61-14031 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

третя особа - ОСОБА_3 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року у складі судді Гасанбекова С. С. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, відшкодування збитків.

Позовна заява мотивована ти, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Скориставшись своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та відповідно до вимог ЗК України, 17 жовтня 2014 року він подав клопотання до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області (далі - ГУ Держземагенства у Запорізькій області), у якому зазначив цільове призначення бажаної земельної ділянки та її орієнтовні розміри, додав до нього графічні матеріали, на яких зазначив бажане місце розташування земельної ділянки (за межами населених пунктів Веселогаївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області).

Розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у його власність для ведення особистого селянського господарства, наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 23 травня 2017 року № 8-2465/15-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено розроблений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у його власність для ведення особистого селянського господарства на території Веселогаївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, за межами населеного пункту та передано у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер: 2323680800:01:012:0120, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Веселогаївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, за межами населеного пункту. 07 червня 2017 року здійснена державна реєстрація права власності на вказану земельну ділянку.

Зазначав, що на підставі договору оренди землі від 29 червня 2017 року належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, кадастровий номер 2323680800:01:012:0120, він передав у строкове платне користування ОСОБА_3 . Відповідно до пункту 9 договору оренди землі орендна плата погоджена сторонами у розмірі 2 150 грн на рік.

Вказував, що приїхавши восени 2017 року разом ОСОБА_3 на місце розташування зазначеної земельної ділянки, вони виявили, що земельна ділянка самовільно зайнята сусідом ОСОБА_2 , який засіяв її сільськогосподарськими культурами. Пред`явивши ОСОБА_2 оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку та договір оренди спірної земельної ділянки останній погодився її звільнити. Разом з тим, приїхавши навесні 2018 року разом ОСОБА_3 на місце розташування зазначеної земельної ділянки, вони виявили, що відповідач не звільнив зайняту ним самовільно спірну земельну ділянку і продовжує нею користуватися, знов засіявши її сільськогосподарськими культурами.

Вказував, що з метою відновлення своїх порушених прав, відшкодування завданих збитків, 10 жовтня 2018 року він звернувся із заявою до поліції про вчинення ОСОБА_2 самоуправних дій та незаконного зайняття останнім спірної земельної ділянки. Новомиколаївським ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області відомості за його заявою внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 жовтня 2018 року № 12018080300000336, розпочато досудове розслідування кримінального провадження, яке на день звернення із позовною заявою триває.

Зазначав, що в результаті протиправних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як орендар за договором оренди землі від 29 червня 2017 року, не міг фактично користуватися спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим не сплачував йому, як орендодавцю, орендну плату, в результаті чого він не одержав орендну плату (дохід) за 2017-2019 роки у розмірі 6 450 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою з кадастровим номером 2323680800:01:012:0120, площею 2 га, розташованою за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, Веселогаївська сільська рада, за межами населених пунктів, контур поля № 71, шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь збитки, упущену вигоду, у розмірі 6 450 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2323680800:01:012:0120, площею 2,00 га, що за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, Веселогаївська сільська рада, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму збитків у розмірі 4 300 грн.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2323680800:01:012:0120, площею 2,00 га, розташовану на території Веселогаївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, за межами населеного пункту, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є власником зазначеної земельної ділянки, а відповідач користується нею безпідставно, чим порушує права позивача на користування та розпорядження належним йому майном.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми збитків у виді неотриманої орендної плати, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості цих вимог та періоду неотриманої позивачем орендної плати за земельну ділянку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_5 - залишено без задоволення.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивачем доведено належними та допустимим доказами факт безпідставного користування ОСОБА_2 земельною ділянкою з кадастровим номером 2323680800:01:012:0120, власником якої є ОСОБА_1 , тому є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про зобов`язання відповідача звільнити вказану земельну ділянку.

Позивачем доведено факт перебування спірної земельної ділянки в оренді на підставі укладеного з ОСОБА_3 договором оренди землі від 29 червня 2017 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 червня 2017 року, якою останній не може користуватися у зв`язку з самовільним зайняттям цієї ділянки ОСОБА_2 , тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу неодержаних доходів (упущеної вигоди)у виді орендної плати, розмір якої сторонами не оскаржувався.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначав неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі № 910/17792/17, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказував на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 322/1186/19 із Новомиколаївського районного суду Запорізької області.

Зупинено виконання рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що він не є належним відповідачем у цій справі, оскільки спірною земельною ділянкою користувалась та сплачувала податки за її оренду до Веселогаївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області інша особа - його дружина ОСОБА_6 , яка не була залучена до участі у розгляді справи.

Крім того, заявник зазначає, що позивачем у позовній заяві були зазначені треті особи Веселогаївська сільська рада Новомиколаївського району Запорізької області та Управління Держгеокадастру у Вільнянському районі Запорізької області, які у порушення норм процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій у судове засідання не викликались.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Просив касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення НОМЕР_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а. с. 9, т. 1).

Скориставшись своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, 17 жовтня 2014 року ОСОБА_1 подав до ГУ Держземагенства у Запорізькій області клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (а. с. 11, т. 1).

Наказом ГУ Держземагенства у Запорізькій області від 27 листопада 2014 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Веселогаївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (а. с. 12, т. 1).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 23 травня 2017 року передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 2323680800:01:012:0120), для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Веселогаївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, за межами населеного пункту (а. с. 29, т .1).

Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано 07 червня 2017 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 89254931 від 09 червня 2017 року (а. с. 30, т. 1).

29 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 червня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_1 надав у строкове платне користування ОСОБА_3 строком на 10 років земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 2323680800:01:012:0120, розташовану на території Веселогаївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, за межами населеного пункту (а. с. 31-34, 35, т. 1).

Пунктом 9 договору оренди землі від 29 червня 2017 року сторони узгодили, що орендна плата встановлюється в грошовому вимірі у розмірі 2 150 грн на рік.

11 жовтня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області з повідомлення про злочин, в якому зазначив, що наприкінці вересня 2018 року, маючи намір засіяти озимою пшеницею земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га ріллі, кадастровий номер 2323680800:01:012:0120, розташовану на території Веселогаївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, за межами населеного пункту, він помітив, що земельна ділянка вже оброблена під посів, межові знаки знищенні. Як з`ясувалося, обробіток землі на знищення межових знаків здійснено ОСОБА_2 . Декількома днями пізніше ОСОБА_2 засіяв земельну ділянку озимою пшеницею (а. с. 40, т. 1).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12018080300000336, ОСОБА_1 звертався до Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області із заявою щодо самовільного використання ОСОБА_2 належної йому земельної ділянки, площею 2 га, кадастровий номер 2323680800:01:012:0120, розташованої на території Веселогаївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, на підставі якої 11 жовтня 2018 року до реєстру внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого статтею 356 КК України (а. с. 39, т. 1). Розгляд вказаного кримінального провадження триває.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений частиною другою статті 16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Нормами статей 386, 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

У частині першій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Отже, поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16.

Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодися й апеляційний суд, із урахуванням вказаних норм матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, виходив із того, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 2323680800:01:012:0120, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Веселогаївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, за межами населеного пункту, якою безпідставно користується відповідач ОСОБА_2 , дійшов правильного висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача звільнити вказану земельну ділянку.

Відповідачем не спростовано факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки та не надано доказів, які б підтверджували правомірність користування спірною земельною ділянкою.

Доводи касаційної скарги про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2323680800:01:012:0120 перебуває у фактичному користуванні іншої особи - його дружини ОСОБА_6 не підтверджено належними та допустимими доказами, а надані відповідачем квитанції про сплату земельного податку (плати за землю) не підтверджують того факту, що спірна земельна ділянка фактично використовується ОСОБА_6 , оскільки в цих квитанціях відсутня ідентифікуюча інформація щодо земельної ділянки, за яку сплачено податок.

Крім того, судами попередніх інстанцій враховано, що відповідач у відзиві на позов та наданих ним поясненнях визнавав факт користування ним земельною ділянкою з кадастровим номером 2323680800:01:012:0120, що спростовує доводи касаційної скарги заявника в цій частині.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині відшкодування збитків, ОСОБА_1 зазначав, що порушення його прав полягає в тому, що він, як орендодавець земельної ділянки з кадастровим номером 2323680800:01:012:0120, у зв`язку з фактичним самовільним використанням цієї ділянки ОСОБА_2 не може виконати своїх обов`язків за договором оренди від 29 червня 2017 року щодо передачі земельної ділянки орендарю - ОСОБА_3 , у зв`язку з чим зазнає збитків у вигляді не отриманої орендної плати.

Установивши, що відповідно до договору оренди землі від 29 червня 2017 року, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 червня 2017 року, ОСОБА_1 передав у строкове платне користування ОСОБА_3 земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 2323680800:01:012:0120, розташовану на території Веселогаївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, якою останній не може користуватися у зв`язку з самовільним зайняттям цієї ділянки ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині відшкодування позивачу неодержаних доходів (упущеної вигоди) у виді орендної плати,яку позивач недоотримав внаслідок порушення його цивільного права відповідачем, пов`язаного з неправомірним використанням відповідачем належної позивачу на праві власності земельної ділянки.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення спору. Судами правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Посилання касаційної скарги на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі № 910/17792/17, є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій у порушення норм процесуального закону не викликали у судове засіданні третіх осіб, зазначених у позовній заяві, а саме: Веселогаївську сільську раду Новомиколаївського району Запорізької області та Управління Держгеокадастру у Вільнянському районі Запорізької області, не заслуговують на увагу та спростовуються ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2019 року про відкриття провадження, у якій суд звертав увагу на відсутність підстав для залучення вказаних третіх осіб до участі у розгляді справи, оскільки з позовної заяви не вбачається, яким чином рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов`язки (а. с. 49, т. 1).

Наведені у касаційній скарзі доводи переважно зводяться до тлумачення заявником на власний розсуд норм матеріального права, ці доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович