Постанова

від 20.10.2020 по справі 322/1186/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 20.10.2020 Справа № 322/1186/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №322/1186/19 Головуючий у 1 інстанції: Гасанбеков С.С.

Провадження № 22-ц/807/2476/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Крилової О.В.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та відшкодування збитків,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та відшкодування збитків.

В обґрунтування своїх вимог, ОСОБА_3 зазначав, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Скориставшись своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та відповідно до вимог ЗК України, 17 жовтня 2014 року ним подано клопотання до ГУ Держземагенства у Запорізькій області, у якому зазначив цільове призначення бажаної земельної ділянки та її орієнтовні розміри, додав до нього графічні матеріали, на яких зазначив бажане місце розташування земельної ділянки (за межами населених пунктів Веселогаївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області).

Розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства, наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 23 травня 2017 року № 8-2465/15-17-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність позивачу затверджено розроблений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Веселогаївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, за межами населеного пункту. Передано у власність позивачу земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер: 2323680800:01:012:0120) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Веселогаївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, за межами населеного пункту.

07 червня 2017 року ОСОБА_3 здійснена державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер: 2323680800:01:012:0120, площа: 2га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: Запорізька область, Новомиколаївський район, Веселогаївська сільська рада.

29 червня 2017 року позивач належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, кадастровий номер: 2323680800:01:012:0120 передав в строкове платне користування ОСОБА_5 , що підтверджується договором оренди землі. Відповідно до п. 9 договору оренди землі орендна плата встановлюється в розмірі 2150 грн. на один рік.

Проте, восени 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 приїхали на місце розташування зазначеної земельної ділянки, та виявили, що земельна ділянка самовільно зайнята сусідом ОСОБА_1 , який самовільно її засіяв сільськогосподарськими культурами.

Позивач пред`явив ОСОБА_1 оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку та надав договір оренди спірної земельної ділянки і висунув вимоги звільнити земельну ділянку, на що відповідач, за твердженням позивача, погодився.

Навесні 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 приїхали на місце розташування земельної ділянки, та виявили, що відповідач не звільнив спірну земельну ділянку, яку він зайняв самовільно, без законних на те підстав і продовжує нею користуватися, знову посіявши на ній сільськогосподарські культури.

10 жовтня 2018 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до поліції про вчинення з боку ОСОБА_1 самоуправних дій, незаконного самовільного зайняття земельної ділянки, з метою відновлення своїх порушених прав, відшкодування завданих збитків. Новомиколаївським ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області відомості за заявою позивача внесені до ЄРДР № 12018080300000336 від 11.10.2018, розпочато досудове розслідування кримінального провадження, яке на день звернення із позовною заявою триває.

В результаті протиправних дій ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , як орендар за договором оренди землі не міг фактично користуватися земельною ділянкою і не сплачував орендної плати ОСОБА_3 , як орендодавцю, в результаті чого позивач не одержав орендної плати (доходу) за 2017 рік, 2018 рік та 2019 рік в сумі 6450 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просив суд:

- зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_3 , належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою з кадастровим номером 2323680800:01:012:0120, площею 2 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 збитки, упущену вигоду, у розмірі 6450 грн.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2323680800:01:012:0120, площею 2,00 га, розташовану за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, Веселогаївська сільська рада, що належить на праві власності ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму збитків в розмірі 4300 грн. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в частині зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2323680800:01:012:0120, площею 2,00 га, розташовану за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, Веселогаївська сільська рада, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником зазначеної земельної ділянки, а відповідач користується нею безпідставно. Частково задовольняючи вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми збитків, суд першої інстанції виходив з періоду неотриманої позивач орендної плати за земельну ділянку.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, подав апеляційну скаргу. Просить рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року скасувати, та залишити позовну заяву без розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що твердження позивача щодо погодження ОСОБА_1 звільнити спірну земельну ділянку не відповідають дійсності. Факт того, що про необхідність звільнити ділянку ОСОБА_1 дізнався лише під час розгляду справи підтверджується його зверненнями. З них також вбачається, що ОСОБА_1 не користувався земельною ділянкою, нею користувалась інша особа, яка не була залучена до участі у справі. Крім того, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 зазначає, що позивачем у позовній заяві були зазначені треті особи Веселогаївська сільська рада Новомиколаївського району Запорізької області та Управління Держгеокадастру у Вільнянському районі Запорізької області, які суд першої інстанції не викликав.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи та пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 відповідно до посвідчення НОМЕР_1 є учасником бойових дій, та має право на пільги, встановлені законодавством України (а.с. 9).

Скориставшись своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, 17 жовтня 2014 року, ОСОБА_3 подав до Головного управління Держземагаенства у Запорізькій області клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (а.с. 11).

Наказом Головного управління Держземагаенства у Запорізькій області від 27 листопада 2014 року, ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Веселогаївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (а.с. 12).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 23 травня 2017 року передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 2323680800:01:012:0120), для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Веселогаївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, за межами населеного пункту (а.с. 29).

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2323680800:01:012:0120. Зазначене також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 89254931 від 09 червня 2017 року (а.с. 30).

З договору оренди землі від 29 червня 2017 року, вбачається, що ОСОБА_3 вищезазначену земельну ділянку надав у строкове платне користування ОСОБА_5 (а.с. 31-34). Договір зареєстровано 30 червня 2017 року (а.с. 35).

Пунктом 9 договору оренди землі від 29 червня 2017 року сторони узгодили, що орендна плата встановлюється в грошовому вимірі у розмірі 2150 грн. на рік.

Відповідно до частин першої, другої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

11 жовтня 2018 року ОСОБА_5 звернувся до Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області з повідомлення про злочин, в якому зазначив, що наприкінці вересні, маючи намір засіяти озимою пшеницею земельну ділянку загальною площею 2,0000 га ріллі кадастровий номер 2323680800:01:012:0120, розташовану на території Веселогаївської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, за межами населеного пункту, він помітив, що земельна ділянка вже оброблена під посів, межові знаки знищенні ОСОБА_1 . Декількома днями пізніше, ОСОБА_1 засіяв земельну ділянку озимою пшенице (а.с. 40).

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що ОСОБА_3 також звернувся до Новомиколаївського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області з заявою щодо самовільного використання ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки (а.с. 39).

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту використання ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки без достатніх правових підстав.

Звернення, на які ОСОБА_1 посилається в апеляційній скарзі, вищезазначених обставин не спростовують. Навпаки, з відповіді Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, вбачається, що ОСОБА_1 звертався на Урядову гарчу лінію про вжиття відповідних заходів щодо захвату ОСОБА_5 земельної ділянки кадастровий номер 2323680800:01:012:0120 та є суміжною з земельною ділянкою сина заявника ОСОБА_1 . Згідно пояснень заявника у нього були наміри щодо оформлення права власності на зазначену земельну ділянку. Зазначено, що на теперішній час земельну ділянку ОСОБА_1 займає самовільно не маючи правовстановлюючих документів (а.с. 99).

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не користувався земельною ділянкою, нею користувалася інша особа, зокрема ФГ Терновий , не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Отже, встановивши, що ОСОБА_1 безпідставно користується земельною ділянкою кадастровий номер 2323680800:01:012:0120, власником якої є ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити вказану земельну ділянку.

Крім того, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначав, що порушення його прав полягає в тому, що він як орендодавець земельної ділянки з кадастровим номером 2323680800:01:012:0120, у зв`язку з фактичним самовільним використанням цієї ділянки ОСОБА_1 не може виконати своїх обов`язків за договором оренди від 29 червня 2017 року щодо передачі земельної ділянки орендарю - ОСОБА_5 , у зв`язку з чим зазнає збитків у вигляді не отриманої орендної плати.

У частині першій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Отже, поняття збитки передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16.

Оскільки позивачем було надано суду докази перебування земельної ділянки в оренді на зазначених у позовній заяві умовах та підтверджено укладення договору оренди земельної ділянки від 29 червня 2017 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування йому втраченої вигоди. При цьому, розмір стягнутої шкоди сторонами не оскаржується.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції не викликав у судові засіданні третіх осіб, зазначених у позовній заяві Веселогаївську сільську раду Новомиколаївського району Запорізької області та Управління Держгеокадастру у Вільнянському районі Запорізької області, колегія суддів звертає увагу, що скаржником не обґрунтовано, яким чином зазначене вплинуло на правильність висновків суду. Крім того, слід зазначити, що в ухвалі Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2019 року про відкриття провадження, судом звернуто увагу на відсутність підстав для залучення вказаних третіх осіб до справи, оскільки з позовної заяви не вбачається, яким чином рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов`язки (а.с. 49). Отже, посилання в апеляційній скарзі на формальний підхід до вирішення спору спростовується матеріалами справи.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року по цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 28 жовтня 2020 року.

Головуючий:

Судді: