Рішення

від 10.07.2022 по справі 380/2967/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2022 рокусправа №380/2967/22

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді О.Желік,

за участю секретаря судового засідання Ю.Роздіна,

представника позивача Павлишин І.М.

представника відповідача Щирба Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Довіри» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека Довіри» (далі позивач, ТзОВ «Аптека Довіри») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 28425/13-01-07-01 від 23.12.2021; № 28433/13-01-07-16 від 24.12.2021, № 28434/13-01-07-16 від 24.12.2021, № 28435/13-01-07-16 від 24.12.2021, № 28437/13-01-07-16 від 24.12.2021, № 28438/13-01-07-16 від 24.12.2021;

- визнати протиправними та скасувати рішення № 28437/13-01-07-16 від 24.12.2021, № 28438/13-01-07-16 від 24.12.2021;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 28436/13-01-07-16 від 24.12.2021.

В обґрунтування позову зазначено те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем внаслідок проведення перевірки, яку, на думку позивача, проводити не було підстав. Вказав, що в Україні введено мораторій на проведення податкових перевірок під час дії карантину, відтак результати проведення перевірки, що проведена під час карантину не може бути підставою для винесення податкових повідомлень-рішень. Щодо вказаних в акті від 18.11.2021 № 21969/13-01-07-01/40000891 порушень вказав таке. Оскільки п. 73.3 ПК України визначено підстави для витребування контролюючим органом документів, які за спірних правовідносин були відсутні, то позивач не надав посадовим особам запитувані документи. Вказав, що ППР № 28425/13-01-07-01 від 23.12.2021 прийнято з помилковим висновком відповідача про ненадання ТзОВ «Аптека Довіри» документів з посиланням на банківські реквізити контрагентів, оскільки такі надано позивачем. Щодо ППР № 28433/13-01-07-16 від 24.12.2021 стверджує, що відповідачем не здійснювалася жодна перевірка первинної та звітної документації платника податку, що, в свою чергу, свідчить про формальний підхід податкового органу до перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, а отже відповідачем, на думку позивача, не встановлено належним чином факту порушення позивачем вимог Податкового кодексу в частині неутримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 318 050,00 грн. Також, на думку позивача, вимога про сплату боргу (недоїмки) №28436/13-01-07-16 від 24.12.2021 року, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №28437/13-01-07-16 від 24.12.2021 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №28438/13-01-07-16 від 24.12.2021 року підлягають скасуванню з огляду на те, що висновки контролюючого органу, які слугували підставою для їх винесення прямо суперечать висновкам, які викладені в акті перевірки від 18.11.2021. Позивач зазначив, що в цьому акті перевіркою ведення обліку сум, на які нараховуються єдиний внесок, встановлено, що ведення обліку сум, на які нараховується єдиний внесок період з 01.04.2018 по 30.06.2021, здійснюється без порушень; перевіркою повноти відображення у звітності за цей період сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, порушень також не встановлено; порушень правильності нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок також не встановлено. Крім того, вказав, що контролюючий орган вказав підставою прийняття ППР № 28435/13-01-07-16 від 24.12.2021 було порушення вимог п.п.1.5, 1.6 п.п.161 підрозділу 10 Розділу ХХ, п.п.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168, ст. 171, п.176.1., 176.2. ст.176 Податкового кодексу України, а саме, що ТзОВ «Аптека довіри» за період жовтень 2019 грудень 2020 не було утримано та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб у розмірі 109 837,00 грн. Однак, як зазначає позивач, таке рішення прийнято з урахуванням кримінального провадження №32021140000000015 та висновок аналітичного дослідження від 28.04.2021 року №88/13-01-08-01-06/40000891. Позивач вказав, що такі документи не належать до первинних документів з бухгалтерського та фінансового обліку платника податків, а тому прийняте ППР не може вважатися таким, що прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства.

Ухвалою від 07.02.2022 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 18.02.2022 виправлено описку в ухвалі про відкриття провадження.

Ухвалою від 10.05.2022 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою від 19.05.2022 продовжено розгляд справи.

Протокольною ухвалою від 21.06.2022 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 22821 від 25.03.2022) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2018 по 30.06.2021, за результатами якої складено акт перевірки від 18.11.2021 № 21969/13-01-07-01/40000891 та встановлено такі порушення: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, пп. 1.5, 1.6, п. 161, підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень, п. 51.1 ст. 51, ч. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч.ч. 2, 8 ст. 9 Закону № 2464. За наслідками перевірки прийнято оскаржувані ППР. Щодо доводів позивача про те, що проведена під час карантину не може бути підставою для винесення податкових повідомлень-рішень вказав, що постановою Кабінету Міністрів України № 89 скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 522 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відтак перевірки проведена з дотриманням вимог чинного законодавства. Вказав, що вручення акта перевірки від 18.11.2021 позивачу 29.11.2021 не свідчить про порушення прав позивача. Щодо ППР від 23.12.2021 № 28425/13-01-07-01 вказав, що таке прийнято у зв`язку з заниженням позивачем показників доходів від будь-якої діяльності. Стверджує, що такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними в ухвалі Пустомитівського районного суду Львівської області від 29.07.2021 у справі № 450/1621/21. Також зазначив, що у дефектних актах наданих послуг від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 , відсутні обов`язкові реквізити, які повинні мати первинні документи: посади і прізвища осіб, відповідальних за приймання даних послуг, адресу складання актів, місце надання послуг; у вказаних актах не відображено детального опису, асортименту, кількості, вартості та порядку надання послуг (робіт); до перевірки не представлено звітів про хід виконання доручень та замовлень, відсутні узгоджені відповідні додатки до Договорів. Щодо ППР № 28433/13-01-07-16 від 24.12.2021 вказав, що позивачем за період, який перевірявся, здійснено виплату своїм працівникам на суму 7322500,00 грн, не утримавши та не перерахувавши при цьому податок на доходи фізичних осіб в розмірі 1318050,00 грн. Також зазначив, що ППР від 24.12.2021 № 28434/13-01-07-16 застосовано штрафну санкцію у сумі 1020,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб у зв`язку із поданням позивачем недостовірних відомостей про суми виплачених доходів в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб, і сум отриманого з них податку за IV квартал 2019 року IV квартал 2020 року. Нарахування у ППР від 24.12.2021 № 28435/13-01-07-06 військового збору пов`язано із вищевказаним не утриманням та не перерахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1318050,00 грн. Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) №28436/13-01-07-16 від 24.12.2021 року, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №28437/13-01-07-16 від 24.12.2021 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №28438/13-01-07-16 від 24.12.2021 року вказав, що перевіркою ведення обліку сум, на які нараховуються єдиний внесок, встановлено, що ведення обліку сум, на які нараховується єдиний внесок період з 01.04.2018 по 30.06.2021, здійснюється без порушень; перевіркою повноти відображення у звітності за цей період сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, порушень також не встановлено; порушень правильності нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок також не встановлено. Разом з тим перевіркою визначення бази оподаткування, а також повноти і своєчасності нарахування єдиного внеску, встановлено неутримання та невідображення в податковій звітності сум єдиного внеску в розмірі 1610950,00 грн із доходів, виплачених на користь працівників позивача протягом жовтня 2019 року грудня 2020 в розмірі 7322500,00 грн на неосновні розрахункові рахунки, відкриті працівниками підприємства, а також готівкою. У зв`язку з зазначеним відповідачем встановлено порушення позивачем п. 1 ч. 1 ст. 7, ч.ч. 2, 8 ст. 9 Закону № 2464 Закону № 2464. Просив у задоволенні позову відмовити.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 33105 від 10.05.2022) у якій заперечив щодо ненадання підтверджуючих послуг від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 . Вказав, що наданими контролюючому органу документами підтверджується факт надання послуг та здійснення розрахунків за отримані послуги. Щодо виплати заробітної плати працівникам не неосновні розрахункові рахунки та нарахування податкових зобов`язань, вказав, що такі проводились з дотриманням чинного законодавства. Щодо посилання відповідача на ухвалу Пустомитівського районного суду від 29.07.2021 у справі № 450/1621/21 стверджує, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили. Щодо податку на прибуток, позивач також навів додаткові пояснення відображення такого в податковій звітності. Вказав, що висновки контролюючого органу про невідображення та несплата такого податкового зобов`язання спростовується специфікою звітності. Просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Позивачем також надано висновок експерта (вх. № 26.05.2022).

Від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 40255 від 10.06.2022) у яких додаткового наголосив на тому, що позивачем не надано доказів реальності здійснення операцій із контрагентами. Також вказав, що при проведенні експертного дослідження, судовий експерт досліджував значно більший обсяг документів, ніж той, який наданий позивачем контролюючому органу. Також навів доводи, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Від позивача також надійшло заперечення на письмові пояснення (вх. № 41412 від 16.06.2022) у якому зазначив, що в констатуючій частині акта від 18.11.2021 відповідач дійшов висновку про відсутність ряду порушень, які в подальшому визнані відповідачем саме як порушення податкового законодавства. Вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав повністю. Просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив. Просив у задоволенні таких відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

ТзОВ «Аптека Довіри» (код ЄДРПОУ 40000891) з 09.09.2015 зареєстроване в якості юридичної особи, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис. Основним видом діяльності є 47.73 роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах.

Фахівцями Головного управління ДПС у Львівській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п. 82.1 ст. 82 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), планом-графіком проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2021 рік, наказом ГУ ДПС у Львівській області від 07.10.2021 № 3430-ПП «Про проведення документальної виїзної планової перевірки ТзОВ «Аптека Довіри» проведена планова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2018 по 30.06.2021, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Аптеки Довіри» складено акт від 18.11.2021 № 21969/13-01-07-01/40000891, яким встановлені наступні порушення:

- п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 7 П(С)БО 15 «Дохід», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4028504,58 грн в тому числі ІІІ квартал 2018 року 158830,20 грн, IV квартал 2018 року 164044,80, І квартал 2019 року 250873,20 грн, ІІ квартал 2019 року 257918,80 грн, ІІІ квартал 2019 року 201282,30 грн, IV квартал 2019 року 511177,10 грн, І квартал 2020 року 668366,30 грн, ІІ квартал 2020 року 452322,70 грн, ІІІ квартал 2020 року 470790 грн, IV квартал 2020 року 514544 грн, І квартал 2021 року 168760,80 грн, ІІ квартал 2021 року 209594,30 грн;

- п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 1318050,00 грн із доходів, виплачених на користь працівників ТзОВ «Аптека Довіри» протягом жовтня 2019 року грудня 2020 року;

- п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, п.п. 1.5, пп. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України неутримання та неперерахування до бюджету військового збору в сумі 109837,50 грн із доходів, виплачених на користь працівників ТзОВ «Аптека Довіри» протягом жовтня 2019 року грудня 2020 року;

- п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, п.п. 1.5 пп. 1.6 п. 161 підрозділу ХХ Перехідних положень ПК України неповна сплата (перерахування в неповному обсязі) військового збору в січні квітні 2021 року в сумі 12478,80 грн;

- п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 2,8 ст. 9 Закону № 2464 ненарахування, несвоєчасна сплата та невідображення у податковій звітності суми єдиного внеску в розмірі 1610950,00 грн із доходів, виплачених на користь працівників протягом жовтня 2019 року грудня 2020 року;

- частини 8 ст. 9 Закону № 2464 несвоєчасна сплата нарахованих сум єдиного внеску в сумі 1717,56 грн за жовтень 2019 року;

- п. 51.1 ст. 51 та ч. б п. 176.2 ст. 176 ПК України подання недостовірних відомостей про суми виплачених доходів в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за IV квартал 2019 року IV квартал 2020 року;

- При проведенні перевірки ТзОВ «Аптека Довіри» за період з 01.04.2018 по 30.06.2021 встановлено сплату єдиного соціального внеску по кримінальному провадженню № 32021140000000015, внесеному до ЄРДР 18.02.2021в сумі 1610940,00 грн та виплату необлікованих доходів готівкою працівникам підприємства на суму 7322500 грн без відповідного відображення у бухгалтерській та податкові звітності товариства;

- Посадовими особами ТзОВ «Аптека Довіри» не сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір при виплаті необлікованих доходів у вигляді заробітної плати;

- Згідно з Положенням про організації роботи при виявленні органами ДПС фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.06.2020 № 265, встановлено проведення підприємством фінансових операцій, які підпадають під ознаку « 6 фінансові операції з надання чи повернення фінансових допомог».

Також вказаним актом встановлено, що фактично ТзОВ «Аптека Довіри» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 і складено первинні документи (договори, акти здачі-приймання робіт (надання послуг)) всупереч норм ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного акта, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутні господарські операції як певні дії або події у визначені абзацом 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі яких має бути дійсний рух певного активу.

Позивачем подано до відповідача заперечення від 13.12.2021 № б/н до вищевказаного акта, однак відповідним рішенням відповідача заперечення ТзОВ «Аптека Довіри» залишено без задоволення.

За результатами вказаної вище перевірки та акту, контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.12.2021 № 28425/13-01-07-01 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток підприємств які сплачують інші підприємства» на суму + 4414536 грн 18 коп., з яких: + 4028504,58 грн сума грошового зобов`язання за податковими та/або іншими зобов`язаннями; + 386031,60 грн сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.12.2021 № 28433/13-01-07-16 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на суму + 1433244,93 грн, з яких: + 1318050,00 грн сума грошового зобов`язання за податковими та/або іншими зобов`язаннями; + 109837,50 грн сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); + 5357,43 пенсія, нарахована відповідно до вимог Податкового кодексу України;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.12.2021 № 28434/13-01-07-16 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі + 1020,00 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.12.2021 № Ю-28436/13-01-07-16 зі сплати заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 1610950,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.12.2021 № 28435/13-01-07-16 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на суму + 131939,50 грн, з яких: + 122316,30 грн сума грошового зобов`язання за податковими та/або іншими зобов`язаннями; + 9153,13 грн сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); + 469,68 пенсія, нарахована відповідно до вимог Податкового кодексу України;

- рішення від 24.12.2021 № 28437/13-01-07-16 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 343,51 грн та пені у розмірі 2,71 грн на підставі ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- рішення від 24.12.2021 № 28438/13-01-07-16 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 805475,00 грн на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у зв`язку з вчиненням позивачем порушення п. 1 ч. 1 ст. 7, частин 2, 8 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та у зв`язку з донарахуванням 1610950,00 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

З висновку судового експерта ОСОБА_21 № 1-24/02/2022-се від 24.02.2022 року слідує, що ним проведено судову-економічну експертизу, на розгляд якої поставлено такі питання:

1. Чи підтверджується документально надання послуг ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 в адресу ТзОВ «Аптека Довіри» на виконання умов догорів? Якщо так то на яку суму?

2. Чи підтверджується документально висновки Акту Головного управління ДПС у Львівській області № 21969/13-01-07-01/40000891 від 18.11.2021 щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; утримання податку на доходи фізичних осіб і військового збору ТзОВ «Аптека Довіри» за період з 01.04.2018 по 30.06.2021?

3. Чи підтверджується документально висновки Акту Головного управління ДПС у Львівській області № 21969/13-01-07-01/40000891 від 18.11.2021 щодо відповідності задекларованого податку на прибуток підприємства ТзОВ «Аптека Довіри» за період з 01.04.2018 по 30.06.2021 наданим первинним документам та вимогам Податкового кодексу України?.

За результатами проведеної експертизи, судовий експерт Разумцев Володимир Володимирович дійшов наступних висновків.

По першому питанню в результаті проведення судово-економічної експертизи в межах наданих документів, експертом документально підтверджуються: надання послуг на виконання умов Договорів в адресу ТзОВ «Аптека Довіри» за період 01.04.2018 30.06.2021 на загальну суму 15058080,53 грн, у тому числі: ФОП ОСОБА_1 360000,00 грн, ФОП ОСОБА_2 1032572,00 грн, ФОП ОСОБА_3 392322,63 грн, ФОП ОСОБА_4 438272,20 грн, ФОП ОСОБА_5 1511000,00 грн, ФОП ОСОБА_6 300000,00 грн, ФОП ОСОБА_7 1014000,00 грн, ФОП ОСОБА_8 240000,00 грн, ФОП ОСОБА_9 1153000,00 грн, ФОП ОСОБА_10 495000,00 грн, ФОП ОСОБА_11 1690000,00 грн, ФОП ОСОБА_12 570000,00 грн, ФОП ОСОБА_13 572463,70 грн, ФОП ОСОБА_14 300000,00 грн, ФОП ОСОБА_15 300000,00 грн, ФОП ОСОБА_16 210000,00 грн, ФОП ОСОБА_17 1420000,00 грн, ФОП ОСОБА_18 1137000,00 грн, ФОП ОСОБА_19 865390,00 грн, ФОП ОСОБА_20 1057060,00 грн.

По другому питанню порушень податкового законодавства, щодо нарахування сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та утримання податку на доходи фізичних осіб і військового збору підприємства ТзОВ «Аптека Довіри» за період з 01.04.2018 по 30.06.2021 не встановлено.

По третьому питанню порушень податкового законодавства, щодо нарахування та декларування до сплати податку на прибуток підприємства ТзОВ «Аптека Довіри» за період 2018-30.06.2021 не встановлено.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору, суд керується таким.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо правомірності призначення податкової перевірки суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX внесено зміни до ПК України, зокрема підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року№211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин.

Постановами від 09 грудня 2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про продовження дії карантину.

Разом з цим, відповідно до положень пункту 4 розділу II «; Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі Закон №909-ІХ) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Дана норма не є нормою Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а тому на даний час є діючою. Не конституцію не визнана.

Таким чином, Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Положення пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, як і пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №909-ІХ були прийняті саме з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, внаслідок якої актами Кабінету Міністрів України було введено та продовжено у подальшому карантин.

Отже, враховуючи право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, яке надано положеннями Закону №909-ІХ, суд відхиляє доводи позивача про відсутність повноважень у Кабінету Міністрів України скоротити строк дії обмежень, заборон, встановлених положеннями пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

З метою реалізації вимог пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №909-ІХ, 03 лютого 2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» (далі постанова КМ України №89), якою визначено скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. №568-ІХ); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Отже, постановою КМ України №89 контролюючому органу надано право на проведення документальних перевірок під час дії мораторію. Постанова Кабінету Міністрів України №89 є чинною, доказів скасування або визнання її нечинною до суду не надано.

Таким чином, доводи позивача у цій частині суд відхиляє.

Щодо встановлених порушень, суд зазначає наступне.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки № 21969/13-01-07-01/40000891 від 18.11.2021, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень стали висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 , а як наслідок про неправомірність показників бухгалтерського та податкового обліку по операціях з зазначеними контрагентами.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей, зокрема: якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця (п.п. «а» п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України).

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до статті 9 указаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування визначено грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України).

Аналіз положень п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Судом досліджені договори про надання послуг, укладені між ТзОВ «Аптека Довіри» та її контрагентами (надавачами послуг), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, копії яких надані до матеріалів справи.

Суд зазначає, що надані до матеріалів справі первинні документи бухгалтерського обліку мають необхідні реквізити та у повній мірі відображають зміст проведених господарських операцій, що свідчить про наявність підстав для формування показників податкової звітності на підстави таких документів.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 не дійсними.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також висновки про реальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується висновком експерта, який міститься в матеріалах справи.

Так, з висновку судового експерта Разумцева Володимира Володимировича № 1-24/02/2022-се від 24.02.2022 року слідує, що факт надання послуг в адресу ТзОВ «Аптека Довіри» за період 01.04.2018 30.06.2021 на загальну суму 15058080,53 грн, у тому числі: ФОП ОСОБА_1 360000,00 грн, ФОП ОСОБА_2 1032572,00 грн, ФОП ОСОБА_3 392322,63 грн, ФОП ОСОБА_4 438272,20 грн, ФОП ОСОБА_5 1511000,00 грн, ФОП ОСОБА_6 300000,00 грн, ФОП ОСОБА_7 1014000,00 грн, ФОП ОСОБА_8 240000,00 грн, ФОП ОСОБА_9 1153000,00 грн, ФОП ОСОБА_10 495000,00 грн, ФОП ОСОБА_11 1690000,00 грн, ФОП ОСОБА_12 570000,00 грн, ФОП ОСОБА_13 572463,70 грн, ФОП ОСОБА_14 300000,00 грн, ФОП ОСОБА_15 300000,00 грн, ФОП ОСОБА_16 210000,00 грн, ФОП ОСОБА_17 1420000,00 грн, ФОП ОСОБА_18 1137000,00 грн, ФОП ОСОБА_19 865390,00 грн, ФОП ОСОБА_20 1057060,00 грн. документально підтверджується, що, в свою чергу, спростовує висновки контролюючого органу про нереальність таких.

Що стосується податкової інформації/даних податкових баз, слід зазначити про таке.

Так, доказом правомірності включення сум ПДВ до податкового кредиту є належним чином оформлена та зареєстрована в ЄРПН продавцем податкова накладна, а не данні інформаційних баз.

Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За визначенням, наведеним в п.2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.3 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.4 розділу III Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст. 69 КАС України.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 13.11.2018 у справі №805/528/17-а, від 23.10.2018 у справі №815/25946/13-а, від 23.10.2018 у справі №804/16486/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 17.04.2018 у справі №815/2578/16, від 08.11.2018 у справі №826/15028/17, від 17.04.2018 у справі № 808/2459/17, від 12.04.2018 у справі №826/1571/16, від 16.05.2018 у справі №2а-0870/12052/11, від 03.04.2018 у справі №820/13380/13-а, від 17.04.2018 у справі №808/1543/17, від 24.04.2018 у справі №813/8500/13 щодо оцінки облікових документів платника податків, факту порушення кримінальних проваджень та/або ухвалення судом вироку в кримінальній справі при розгляді справ, в яких предметом доказування є обставини щодо здійснення господарських операцій, фінансові показники яких були відтворені у податковому обліку платника податків.

Сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Крім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для податкового спору, тобто, не стосується предмету доказування даної адміністративної справи.

Аналіз змісту Акту перевірки, свідчить про те, що податковий орган, фактично не дослідивши наявні у позивача первинні документи щодо формування податкового кредиту, вважає його формування неправомірним з посиланням на податкову інформацію щодо контрагентів позивача. Проте податкова інформація може бути лише підставою для проведення перевірки підприємства проте ніяк не для висновків щодо порушення ним податкового законодавства, оскільки саме позивачем дотримано вимог податкового законодавства по господарським операціям з вказаними контрагентами. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податків-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Суд зазначає, що наявна податкова інформація про не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом не є належним доказом «нереальності» господарської операції. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №803/1712/13-а (провадження №К/9901/27172/18). Так, допущені порушення вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання не можуть бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема і в постанові від 20 березня 2020 року у справі №813/5407/15. Контролюючим органом не доведено про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

У Постанові Верховного суду від 27.05.2021 по справі № 808/3513/16 вказано наступний висновок:

«У акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов`язується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагентів позивача та інших суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання.

При вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж скаржника про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди».

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС «Податковий блок» та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 14.08.2018 року в справі №815/3479/17.

Суд зауважує, що електроні бази даних органів ДПС, зокрема реєстраційна інформація про платників податків або система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, формуються на підставі поданої платниками податків до податкового органу податкової звітності, яка сама по собі не може бути беззаперечним доказом відсутності на том чи іншому підприємстві основних фондів, та інших виробничих активів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів /власних, орендованих/ та інших виробничих активів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Також суд звертає увагу на те, що єдиною підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при укладанні та виконанні угод з вказаними підприємствами слугувала податкова інформація.

Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 23 травня 2018 року у справі №804/853/14.

Таким чином, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.

Разом з тим, акт перевірки не містить конкретних обставин здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій. Натомість, такі доводи спростовуються документами, які містяться в матеріалах справи.

Зі змісту абзаців 3 частини першої статті 6, частини першої статті 43 Господарського кодексу України вбачається, що свобода підприємницької діяльності, у розумінні якої підприємства мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, є загальним принципом господарювання.

Відповідно до частини першої статті 627 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, при здійсненні господарської діяльності, керуючись принципами свободи підприємницької діяльності, суб`єкти господарювання самостійно здійснюють свою підприємницьку діяльність і з цією метою визначають власні комерційний розрахунок та комерційний ризик, залучають матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, вільно укладають договори, не заборонені законом, самостійно обирають контрагентів.

Підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення з боку його контрагентом.

Відтак оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а та від 06.02.2018 по справі №802/4940/14.

В даному випадку матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад».

Щодо висновків відповідача про те, що позивачем за період, який перевірявся, здійснено виплату своїм працівникам на суму 7322500,00 грн, не утримавши та не перерахувавши при цьому податок на доходи фізичних осіб в розмірі 1318050,00 грн, суд зазначає таке.

Податок на доходи фізичних осіб - загальнодержавний податок, що стягується з доходів фізичних осіб (громадян - резидентів) і нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження в Україні.

Відповідно до розділу IV. Податок на доходи фізичних осіб Податкового кодексу України від 02.12.2010 N 2755-VI від 02.12.2010 N 2755-VI:

Стаття 162. Платники податку: 162.1 Платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи

Стаття 163. Об`єктом оподаткування: 163.1 об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід

Стаття 164. База оподаткування: 164.1 базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: 164.2.1. доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту)

Стаття 167. Ставки податку: 167.1 ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. 167.5 ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах: 167.5.2 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування)

Провівши аналіз рахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» та аналіз рахунку 6411 «Прибутковий податок» Позивача за період з 01.04.2018 по 30.06.2021, відповідно до яких утриманий податок на доходи фізичних осіб з заробітної плати працівників, судом встановлено, що за період, який перевірено контролюючим органом позивачем нараховано працівникам 38547155,89 грн заробітної плати та сплачено 6799598 грн ПДФО, що визначений та нарахований підприємством за період з 01.04.2018 по 30.06.2021 податок на доходи фізичний осіб відповідає первинним документам та вимогам Податкового кодексу України й становить 6 961 598,0 грн., в т.ч.: за 01.04.2018-31.12.2018 рік 1 245 227,0грн., за 2019 рік 1 942 663,0 грн., за 2020 рік 2 367 802,0 грн., за 1 півріччя 2021 року 1405906,0 грн.

Вказані обставини також підтверджуються експертним висновком, який міститься в матеріалах справи.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішень про застосування до позивача штрафних санкцій та пені, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.12.2021 № 28436/13-01-07-16 зі сплати заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовані наступними нормативно-правовими актами в редакціях на час перебігу спірних правовідносин: Податковий кодекс України (ПК України), Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Закон №2464), Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 (Інструкція №449).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

Облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом (ч. 1 ст. 5 Закону №2464).

За змістом ч. 2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний, поміж іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 3 ст. 25 Закону №2464).

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. (ч. 4 ст. 25 Закону №2464).

Згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Відповідно до п. 1 Розділу VII Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від органу доходів і зборів або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми (пп. 3 п. 2 Розділу VII Інструкції №449).

Резюмуючи викладене, штрафні санкції можуть накладатись за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в разі донарахування органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, скаржником же своєчасно було нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок, відповідно, у Головного управління ДПС у Львівській області були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій та, відповідно, і пені.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (ч. 7 ст. 9 Закону №2464).

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону №2464).

Днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону №2464).

З огляду на встановлені обставини та наведене нормативне обґрунтування, суд дійшов висновку про протиправність рішень № 28437/13-01-07-16 від 24.12.2021, № 28438/13-01-07-16 від 24.12.2021 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.12.2021 № 28436/13-01-07-16, та відповідно, їх скасування.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з вимогами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Ураховуючи наведене вище, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а відтак позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 24810,00 грн, такий підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Довіри» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 28425/13-01-07-01 від 23.12.2021; № 28433/13-01-07-16 від 24.12.2021, № 28434/13-01-07-16 від 24.12.2021, № 28435/13-01-07-16 від 24.12.2021, № 28437/13-01-07-16 від 24.12.2021, № 28438/13-01-07-16 від 24.12.2021.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 28437/13-01-07-16 від 24.12.2021.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 28438/13-01-07-16 від 24.12.2021.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Львівській області № 28436/13-01-07-16 від 24.12.2021.

Cтягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Довіри» (81130 Львівська область Львівський район с.Сокільники вул.Стрийська 20; код за ЄДРПОУ 40000891) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026 м.Львів вул.Стрийська 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090) 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн 00 коп судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2022.

Суддя Желік О.М