Постанова

від 14.07.2022 по справі 603/550/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 603/550/21Головуючий у 1-й інстанції Галіян І.М. Провадження № 22-ц/817/615/22 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Парандюк Т. С., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря - Сович Н.А.

сторін:

представника апелянта ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №603/550/21 за апеляційною скаргою Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2022 року (ухвалене суддею Галіян І.М., повний текст якого складено 27 квітня 2022 року) в справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що 30 серпня 2021 року її було звільнено з посади заступника директора Коропецької ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України та переведено на посаду учителя української мови та літератури. За час роботи на вказаній посаді вона жодних стягнень не мала, тому підстав для її звільнення не було. Водночас позивачка зазначила, що звільнення з посади є незаконним, оскільки воно проведене неналежним суб`єктом. Викладені обставини стали підставою для її звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів.

У зв`язку з наведеним просила суд:

1) визнати незаконним та скасувати наказ Відділу освіти, культури, молоді і спорту Коропецької селищної ради № 63-К від 30 серпня 2021 року «Про звільнення з посади заступника директора навчально-виховної роботи Коропецької ЗОШ- І-ІІІ ступенів ім.М.Каганця ОСОБА_2 та переведення її на посаду вчителя української мови та літератури»;

2) скасувати запис в трудовій книжці ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 07 вересня 2012 року «Про звільнення з роботи згідно пункту 3 ст.40 КЗпП України та переведення на посаду учителя української мови і літератури Опорного закладу «Коропецька ЗОШ І-ІІІ ст.»;

3) поновити ОСОБА_2 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Опорного закладу «Коропецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені М. Каганця»;

4) зобов`язати Відділ освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 вересня 2021 року по день ухвалення рішення;

5) стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради моральну шкоду в користь ОСОБА_2 у розмірі 20000 грн.

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради від 30 серпня 2021 року № 63-К «Про звільнення з посади заступника директора навчально-виховної роботи Коропецької ЗОШ І-ІІІ ст. ім. М.Каганця, ОСОБА_2 та переведення її на посаду вчителя української мови та літератури».

Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Опорного закладу «Коропецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця».

Стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 вересня 2021 року по 27 квітня 2022 року в розмірі 99832.88 грн., без урахування податків і зборів.

Стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині розміру стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, Відділ освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 переведено на посаду вчителя української мови та літератури та остання від виконання запропонованої посади не відмовилась і продовжила працювати. Звертає увагу на те, що в період з вересня 2021 року по квітень 2022 року заробітна плата ОСОБА_2 на посаді вчителя становила 49326.97 грн. Однак, суд першої інстанції не врахував, що при присудженні виплати позивачу за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи, який працівник мав в цей час.

У зв`язку з викладеним просить рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2022 року в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу змінити, зменшивши суму, яка підлягає стягненню до 50505.91 грн.

17 червня 2022 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що відповідачем було звільнено ОСОБА_2 з посади заступника директора (1.0 ставка), однак позивачка залишилася на посаді вчителя (0.5 ставки), як це було до 2005 року. Звертає увагу, що переведення на нижчеоплачувану посаду, як зазначає відповідач, не відбулося, оскільки за ОСОБА_2 збереглася посада вчителя. Вважає, що за період незаконного звільнення та час вимушеного прогулу сума, яка підлягає стягненню, має становити 149159.85 грн.

У зв`язку з викладеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта адвокат Гнатів О.Б. апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на мотиви викладені у ній.

Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга подана лише в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, а тому в іншій частині рішення суду колегією суддів не переглядається.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_2 працювала на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи в Коропецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця з 21 жовтня 2005 року, згідно наказу відділу освіти Монастириської РДА Тернопільської області №22 від 21 жовтня 2005 року «Про перевід ОСОБА_2 » (т.1 а.с.17).

Коропецькою селищною радою 04 червня 2021 року ухвалено рішення №405 «Про створення опорного закладу». Цим рішенням визначено Коропецьку ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради Монастириського району Тернопільської області опорним закладом освіти у Коропецькій територіальній громаді. Пунктом 2 зазначеного рішення передбачено змінити назву закладу освіти з Коропецької ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради Монастириського району Тернопільської області на Опорний заклад «Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради Тернопільської області».

Запис у трудовій книжці ОСОБА_2 , вчинений роботодавцем, свідчить, що дійсно на підставі рішення Коропецької селищної ради від 04 червня 2021 року №405 змінено назву з Коропецької ЗОШ І-ІІІ ступенів ім.Марка Каганця на Опорний заклад «Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради» (т. 1 а.с. 16).

Статутом Опорного закладу «Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради Тернопільської області», затвердженого рішенням сесії Коропецької селищної ради від 04 червня 2021 року №405 визначено, що директор Опорного закладу «Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради Тернопільської області» зобов`язаний призначати та звільняти з посади працівників закладу освіти, визначати їх функціональні обов`язки (підпункт 5.2 розділ 5) (т.1 а.с.46 на звороті).

Наказом відділу освіти культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради від 30 серпня 2021 року № 63-к ОСОБА_2 звільнено з посади заступника директора школи з навчально-виховної роботи відповідно до пункту 3 ст.40 КЗпП України та переведено на посаду вчителя української мови та літератури.

За приписами пункту третього цього наказу, датою звільнення ОСОБА_2 з посади заступника директора школи з навчально-виховної роботи Коропецької ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця та переведення її на посаду вчителя Опорного закладу «Коропецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» вважати перший день її виходу на роботу після тимчасової непрацездатності (т. 1 а.с.18-19).

Підставою для прийняття вищевказаного наказу стало:

протидія впровадженню освітньої реформи в Коропецькій громаді;

невиконання рішень сесії Коропецької селищної ради;

подання позовної заяви в Тернопільський окружний адміністративний суд про скасування рішення Коропецької селищної ради від 14 травня 2021 року №380 «Про створення опорного закладу освіти у Коропецькій територіальній громаді», рішення Коропецької селищної ради від 04 червня 2021 року №405 «Про створення опорного закладу освіти»;

акт про відмову написання пояснення щодо відсутності контролю за проведенням дератизації в Коропецькій ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Марка Каганця в час відсутності на роботі директора школи;

акт про ненадання ОСОБА_2 документації для організованого початку нового навчального року.

Встановлено, що перебуваючи на посаді заступника директора школи до ОСОБА_2 жодного разу не застосовувалися дисциплінарні та громадські стягнення (догани), а лише заохочення (т. 2 а.с. 3-9).

Окрім цього на час винесення наказу про звільнення та переведення ОСОБА_2 , остання перебувала на стаціонарному лікуванні, що підтверджується листом непрацездатності (т. 1 а.с.22-24).

Відповідно до цього листа ОСОБА_2 знаходилася на лікарняному з 28 серпня по 06 вересня 2021 року.

Днем звільнення ОСОБА_2 та останнім днем перебування у трудових відносинах на посаді заступника директора є 07 вересня 2021 року.

ОСОБА_2 є депутатом Коропецької селищної ради, і, як депутат, має власну громадянську позицію, яка не збігається із офіційною позицією селищної ради щодо реформування закладів освіти у Коропецькій територіальній громаді.

Профспілковий комітет опорного закладу «Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради» не надавав згоди на звільнення ОСОБА_2 з займаної посади за пунктом 3 частини першої ст. 40 КЗпП України чи з будь-якої іншої підстави і вважає дане звільнення незаконним (т.1 а.с.140-143).

Судом першої інстанції встановлено, що звільнення ОСОБА_2 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України проведено незаконно, в зв`язку із чим вона підлягає поновленню на посаді, а наказ від 30 серпня 2021 року № 63-к підлягає скасуванню. При цьому в даній частині судове рішення, сторонами не оскаржується.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

За змістом пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами) під час присудження оплати часу вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.

Із довідки Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради № 1556 від 20 грудня 2021 року вбачається, що заробітна плата ОСОБА_2 за два останні повні місяці роботи становить 26043.38 грн., в т.ч.: лютий 2021 року 13021.69 грн., березень 2021 року 13021.69 грн. (т.1 а.с.147).

У розрахунковому періоді позивачем відпрацьовано 42 робочих дні, а тому середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 складає 620.08 грн. (26043.38 грн. / 42 роб. дні).

Встановлено, що період вимушеного прогулу з 08 вересня 2021 року до 27 квітня 2022 року включно становить 161 робочий день.

Отже, заробітна плата ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу на посаді заступника директора становить 99832.88 грн. (620.08 грн. х 161 роб. день).

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що після звільнення ОСОБА_2 з посади заступника директора остання продовжила працювати на посаді вчителя української мови та літератури та отримувала заробітну плату.

З довідки Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради № 636 від 30 травня 2022 року, яка долучена до апеляційної скарги, вбачається, що ОСОБА_2 нараховано заробітну плату за займаною посадою вчителя в період з вересня 2021 року по квітень 2022 року в розмірі 49326.97 грн. (т.2 а.с.189).

Таким чином, позивачка після свого звільнення з посади заступника директора Коропецької ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця, продовжила працювати на посаді вчителя, тобто залишилася на нижчеоплачуваній роботі.

Отже, слід зарахувати заробіток за місцем нової роботи ОСОБА_2 , який остання отримала під час вимушеного прогулу, та врахувати різницю заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до відповідача про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зміні, шляхом зменшення розміру стягнення до 50505.91 грн., виходячи з наступного розрахунку:

99832.88 грн. (заробітна плата за час вимушеного прогулу) - 49 326.97 грн. (заробітна плата на посаді вчителя під час вимушеного прогулу) = 50505.91 грн.

Твердження позивачки про те, що за період незаконного звільнення та час вимушеного прогулу сума, яка підлягає стягненню, має становити 149159.85 грн., суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вказане судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду, зменшивши розмір стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 99 832.88 грн. до 50505.91 грн.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради задовольнити.

Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2022 року змінити, зменшивши суму стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради (ЄДРПОУ 41929855) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 99832 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот тридцять дві) гривні 88 коп. до 50505 (п`ятдесят тисяч п`ятсот п`ять) гривень 91 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 18 липня 2022 року.

Головуючий

Судді