Постанова

від 15.03.2023 по справі 603/550/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 603/550/21

провадження № 61-7961 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Пророка В. В.,

суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_1 ,відповідач-Відділ освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 липня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Костів О. З., Парандюк Т. С., Шевчук Г. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради (далі - Відділ освіти), у якому з урахуванням уточнень просила:

1.1. визнати незаконним та скасувати наказ Відділу освіти від 30 серпня 2021 року № 63-К «Про звільнення з посади заступника директора навчально-виховної роботи Коропецької ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. М. Каганця ОСОБА_1 та переведення її на посаду вчителя української мови та літератури» (далі - спірний наказ Відділу освіти);

1.2. скасувати запис у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 07 вересня 2012 року «Про звільнення з роботи згідно пункту 3 статті 40 КЗпП України та переведення на посаду учителя української мови і літератури Опорного закладу «Коропецька ЗОШ І-ІІІ ст.»;

1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Опорного закладу «Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця»;

1.4. зобов`язати Відділ освіти виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 вересня 2021 року по день ухвалення рішення судом у цій справі;

1.5. стягнути з Відділу освіти моральну шкоду на користь ОСОБА_1 у сумі 20 000,00 грн.

2. Позов мотивований тим, що 30 серпня 2021 року позивачка була звільнена з посади заступника директора Коропецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - КЗпП України) та переведена на посаду учителя української мови та літератури. За час роботи на вказаній посаді до неї жодні стягнення не застосовувались, тому підстав для її звільнення не було. А саме це звільнення є незаконним, оскільки воно проведене неналежним суб`єктом.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволений частково:

3.1. спірний наказ Відділу освіти визнаний незаконним та скасований;

3.2. ОСОБА_1 поновлена на роботі на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Опорного закладу «Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця»;

3.3. з Відділу освіти стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 вересня 2021 року по 27 квітня 2022 року у сумі 99 832,88 грн без урахування податків і зборів;

3.4. з Відділу освіти стягнуто на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн;

3.5. здійснений розподіл судових витрат.

4. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць, що становить 10 541,36 грн, та поновлення на роботі допущене до негайного виконання.

5. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що для звільнення працівника відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідно, щоб до нього раніше були застосовані заходи дисциплінарного стягнення. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18, у справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів дисциплінарного стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

6. Відповідачем не надано жодних доказів щодо застосування до позивачки на протязі усієї її трудової діяльності дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни.

7. Проаналізувавши підстави звільнення, зазначені у спірному наказі Відділу освіти, суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість з точки зору Закону. Зокрема, позиція позивачки, яка є депутатом місцевої ради, щодо реформування Коропецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця (далі - Коропецька ЗОШ) в Опорний заклад «Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради Тернопільської області» (далі - Опорний освітній заклад), яка не збігається із загальною точкою зору Коропецької селищної ради, є її правом, а її висловлення не може слугувати підставою для дисциплінарних стягнень та звільнення. Звернення позивачки до адміністративного суду щодо скасування запровадженої Коропецькою селищною радою реформи зазначеного освітнього закладу також є гарантованим Конституцією України правом й не може саме по собі слугувати підставою для дисциплінарних стягнень та звільнення. А акти про відмову надавати пояснення чи документи можуть слугувати підтвердженням обставин вчинення дисциплінарних проступків, за які працівник може бути притягнутий роботодавцем до дисциплінарної відповідальності, але самі по собі наказами про накладення дисциплінарного стягнення не є.

8. Згідно із частиною першою статті 43-1 КЗпП України звільнення позивачки з відповідної посади допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

9. Відповідно до встановлених обставин справи зазначене звільнення мав здійснювати директор Опорного освітнього закладу, а не начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради.

10. Приймаючи рішення про поновлення позивачки на посаді, суд першої інстанції керувався, зокрема, частиною другою статті 235 КЗпП України.

11. Також керуючись роз`ясненням, викладеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд першої інстанції виходив з того, що задовольняючи вимоги про оплату праці, він має навести у своєму рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

12. Врахувавши довідку відповідача від 20 грудня 2021 року № 1556 (далі - Довідка 1556), яку суд першої інстанції повторно витребував у відповідача своєю ухвалою від 06 грудня 2021 року, він встановив, що заробітна плата ОСОБА_1 за два останні повні місяці роботи становить 26 043,38 грн (лютий 2021 року - 13 021,69 грн, березень 2021 року - 13 021,69 грн). У розрахунковому періоді позивачем відпрацьовано 42 робочих дні, а тому середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 620,08 грн (26 043,38 грн / 42 робочі дні).

13. Період вимушеного прогулу встановлений судом з 08 вересня 2021 року до 27 квітня 2022 року включно становить 161 робочий день. Отже, заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 99 832,88 грн (620,08 грн х 161 робочий день).

14. Позовну вимогу про скасування запису у трудовій книжці про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора зазначеної школи суд оцінив як передчасну, оскільки у відповідача такий обов`язок (щодо внесення відповідних записів) виникне лише з моменту ухвалення відповідного судового рішення. Тому будь-яке право чи інтерес позивача в цьому випадку ще не порушені і не оспорені. Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

15. Звільнення позивача негативно вплинуло на її репутацію, певною мірою порушило її нормальні життєві зв`язки та вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Тому суд визнав обґрунтованою позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, однак дійшов висновку, що розмір такої шкоди у сумі 20 000,00 грн є недоведеним та необґрунтованим, а достатнім розміром відшкодування моральної шкоди у цьому випадку буде сума у 5 000,00 грн.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

16. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 липня 2022 року апеляційна скарга Відділу освіти задоволена. Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2022 року змінене - зменшена сума стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з Відділу освіти на користь ОСОБА_1 з 99 832,88 грн до 50 505,91 грн, в решті рішення суду першої інстанції залишене без змін.

17. Апеляційний суд мотивував свою постанову тим, що після звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора школи з навчально-виховної роботи Коропецької ЗОШ вона продовжила працювати на посаді учителя української мови та літератури, отримувала за це заробітну плату. Отже, позивачка продовжила роботу на нижчеоплачуваній посаді. Тому при визначенні зазначеної суми відшкодування слід було враховувати різницю заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за час вимушеного прогулу. Суд першої інстанції помилково це не врахував.

18. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зміні, шляхом зменшення розміру стягнення до 50 505,91 грн (99 832,88 грн (заробітна плата за час вимушеного прогулу для посади заступника директора школи з навчально-виховної роботи Коропецької ЗОШ) - 49 326,97 грн (заробітна плата за час вимушеного прогулу, отримана на нижчеоплачуваній посаді - на посаді учителя української мови та літератури)).

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

19. Відповідно до наказу відділу освіти Монастириської районної державної адміністрації Тернопільської області від 21 жовтня 2005 року № 122-К «Про перевід ОСОБА_1 » позивачка працювала на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи у Коропецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця з 21 жовтня 2005 року.

20. Коропецька селищна рада рішенням від 04 червня 2021 року № 405 «Про створення опорного закладу» визначила Коропецьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради Монастириського району Тернопільської області опорним закладом освіти у Коропецькій територіальній громаді. Пункт 2 цього рішення передбачає зміну назви закладу освіти з Коропецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради Монастириського району Тернопільської області на Опорний заклад «Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради Тернопільської області».

21. Про зазначену зміну назви освітнього закладу відповідно до рішення Коропецької селищної ради від 04 червня 2021 року № 405 міститься відповідний запис у трудовій книжці ОСОБА_1 .

22. Статутом Опорного освітнього закладу, затвердженого рішенням Коропецької селищної ради від 04 червня 2021 року № 405, визначено, що директор Опорного освітнього закладу зобов`язаний призначати та звільняти з посади працівників цього закладу освіти, визначати їх функціональні обов`язки (підпункт 5.2 розділ 5).

23. Наказом Відділу освіти від 30 серпня 2021 року № 63-К ОСОБА_1 звільнена з посади заступника директора школи з навчально-виховної роботи Коропецької ЗОШ відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України та переведена на посаду учителя української мови та літератури Опорного освітнього закладу (далі - Наказ № 63-К). Згідно із пунктом 3 цього наказу датою звільнення ОСОБА_1 з відповідної посади та переведення її на нову посаду є перший день її виходу на роботу після тимчасової непрацездатності. Перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 28 серпня по 06 вересня 2021 року (під час видання Наказу № 63-К) підтверджується листом непрацездатності.

24. У Наказі № 63-К зазначені наступні підстави для звільнення: протидія впровадженню освітньої реформи в Коропецькій громаді; невиконання рішень сесії Коропецької селищної ради; подання позовної заяви в Тернопільський окружний адміністративний суд про скасування рішення Коропецької селищної ради від 14 травня 2021 року № 380 «Про створення опорного закладу освіти у Коропецькій територіальній громаді», рішення Коропецької селищної ради від 04 червня 2021 року № 405 «Про створення опорного закладу освіти»; акт про відмову написання пояснення щодо відсутності контролю за проведенням дератизації в Коропецькій ЗОШ під час відсутності на роботі директора школи; акт про ненадання ОСОБА_1 документації для організованого початку нового навчального року.

25. До ОСОБА_1 під час її перебування на посаді заступника директора Коропецької ЗОШ до моменту її звільнення жодного разу не застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, лише заохочення.

26. Профспілковий комітет Опорного освітнього закладу не надавав згоди на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України або з будь-якої іншої підстави, вважає відповідне звільнення незаконним.

27. ОСОБА_1 є депутатом Коропецької селищної ради. Як депутат має власну громадянську позицію, яка не збігається із офіційною позицією Коропецької селищної ради щодо реформування закладів освіти у Коропецькій територіальній громаді.

28. Тернопільським окружним адміністративним судом розглядається адміністративна справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коропецької селищної ради про скасування її вищезазначених рішень від 14 травня 2021 року № 380 та від 04 червня 2021 року № 405.

29. Період вимушеного прогулу з 08 вересня 2021 року до 27 квітня 2022 року включно становить 161 робочий день.

30. Згідно із довідкою Відділу освіти від 20 грудня 2021 року № 1556 заробітна плата ОСОБА_1 за два останні повні місяці роботи становить 26 043,38 грн (лютий 2021 року - 13 021,69 грн, березень 2021 року - 13 021,69 грн). У розрахунковому періоді позивачкою відпрацьовані 42 робочих дні.

31. Згідно із довідкою Відділу освіти від 30 травня 2022 року № 636, яка долучена до апеляційної скарги, вбачається, що ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за займаною посадою учителя в період з вересня 2021 року по квітень 2022 року у сумі 49 326,97 грн (далі - Довідка 636).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

32. У серпні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 липня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2022 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

33. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2022 рокупісля усунення недоліків касаційної скарги відкрите касаційне провадження у справі.

34. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року справа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

35. 14 березня 2023 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В. (суддя-доповідач).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

36. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує зазначене судове рішення на підставі пунктів 1 та 4 (пункт 4 частини третьої статті 411) частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних процесуальних дій, далі - ЦПК України).

37. ОСОБА_1 аргументуючи підстави, передбачені пунктом 4 частини третьої статті 411 (пункт 1 частини другої статті 389) ЦПК України посилається на те, що Довідка 636 є недопустимим доказом, на підставі якого суд встановив обставини, що мають суттєве значення.

38. Також позивачка вважає, що судом апеляційної інстанцій прийняте оскаржуване судове рішення без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 369/7772/15-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17. Відповідно до цього висновку Довідка 636 не могла бути прийнята апеляційним судом як додатковий доказ у справі щодо складової заробітної плати позивачки без обґрунтування відповідачем підстав неможливості її подання до суду першої інстанції та їх оцінки апеляційним судом. Цей доказ існував на час розгляду справи, сформований після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.

(2) Позиція інших учасників справи

39. У січні 2023 року Відділ освіти подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у якому просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення через її необґрунтованість, а постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 липня 2022 року - без змін.

40. Суд першої інстанції, встановивши відповідні обставини справи, тим не менш не врахував, що позивачка була переведена на нижчеоплачувану посаду та отримувала заробітну плату, а тому відшкодуванню підлягала різниця між заробітними платами (різниця заробітку). Апеляційний суд виправив помилку суду першої інстанції відповідно до вимог законності судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

41. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (частина четверта статті 43 Конституції України).

42. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України).

43. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України (згідно із пунктом 4 частини п`ятої стаття 12 ЦПК України).

44. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України. Оцінку доказів суд здійснює відповідно до статті 89 ЦПК України.

45. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша та друга статті 78 ЦПК України).

46. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених ЦПК України (згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України).

47. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (відповідно до частин першої та другої статті 89 ЦПК України).

48. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

49. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

50. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 367 ЦПК України).

51. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).

52. Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (згідно із пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

53. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).

54. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України).

55. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

56. Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (в редакції, актуальній для відповідного розрахунку, далі - Порядок № 100).

57. Для розрахунку, який випливає із предмету цього судового спору, відповідно до абзаців третього та четвертого пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

58. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (згідно із абзацом першим пункту 8 Порядку № 100).

59. При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час (абзац другий пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами)).

60. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень (відповідно до абзаців сьомого та восьмого пункту 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних процесуальних дій, далі - Постанова № 12).

61. Поняття недопустимого доказу у цивільному процесі, на який міститься посилання у пункті 4 частини статті 411 ЦПК України, розкривається через зміст статті 78 ЦПК України. Судом апеляційної інстанції не встановлено, а учасниками судового спору не доведено, що всупереч вимогам частини першої статті 78 ЦПК України Відділ освіти одержав Довідку 636 з порушенням порядку, встановленого законом. Також відсутні підстави для висновку, що Довідка 636 не може підтверджувати загальну суму заробітної плати, яку позивачка отримала на зазначеній посаді учительки з української мови та літератури за час встановленого судами попередніх інстанцій вимушеного прогулу щодо посади заступника директора школи з навчально-виховної роботи Коропецької ЗОШ.

62. У зв'язку з цим Верховний Суд вважає посилання позивачки на пункт 4 (пункт 4 частини третьої статті 411) частини другої статті 389 ЦПК України необґрунтованим.

63. Разом з тим ЦПК України передбачає певні процесуальні правила для апеляційного суду стосовно здійснення ним апеляційного перегляду справи. Зокрема, ці правила стосуються прийняття та оцінки додаткових доказів, поданих на стадії апеляційного перегляду справи. Верховний Суд підтримав у своїй практиці висновки Верховного Суду України, викладені у пункті 14 Постанови № 12, щодо реалізації частини третьої статті 367 ЦПК України. З цієї точки зору позивачка обґрунтовано посилається на неврахування апеляційним судом правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 369/7772/15-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17.

64. По-перше, апеляційний суд дійсно в порушення вимог ЦПК України не мотивував підстави прийняття до розгляду Довідки 636, яка суду першої інстанції не надавалась.

65. По-друге, апеляційний суд, керуючись повноваженнями на незалежну оцінку доказів, встановленими статтею 89 ЦПК України, не виконав належно вимоги щодо реалізації таких повноважень. Зокрема, апеляційний суд не дослідив Довідку 636 у контексті всіх встановлених фактів у справі та наявних у ній доказів, які містяться в матеріалах справи та не були визнані судами попередніх інстанцій такими, що не приймаються ними до уваги з обґрунтованих причин.

66. Частина друга статті 367 ЦПК України в контексті інших вимог ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції, досліджуючи докази учасників справи, що стосуються фактів, на які вони посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, має також перевіряти чи справді суд першої інстанції ці факти не встановив чи допустив помилку у їх оцінці.

67. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що суд першої інстанції своєю ухвалою від 04 жовтня 2021 року витребував у відповідача, зокрема, довідку про середньоденну (середньогодинну) заробітну плату позивача, яка має бути сформована відповідно до умов пункту 8 Порядку № 100 в контексті позовних вимог (т. 1, а. с. 33-34). У відповідь на це відповідач надав суду довідку щодо всіх виплат згідно трудового законодавства, які ОСОБА_1 отримала в період з січня по липень 2021 року (т. 1, а. с. 111). Також відповідач надав ще одну довідку щодо розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за вказаний період, додатково розбивши загальну заробітну плату на дві складові - щодо відповідних повноважень учителькі та заступника директора школи з навчально-виховної роботи Коропецької ЗОШ (т. 1, а. с. 116).

68. Апеляційний суд оцінивши зазначені докази дійшов висновку, що вони не відповідають вимогам пункту 8 Порядку № 100 в контексті позовних вимог, про що зазначив у своїй ухвалі від 06 грудня 2021 року. Тому керуючись частиною сьомою статті 81 ЦПК України повторно витребував зазначеною ухвалою від відповідача довідку про середньоденну (середньогодинну) заробітну плату позивача, яка має бути сформована відповідно до умов пункту 8 Порядку № 100 та стосуватися посади заступника директора школи з навчально-виховної роботи Коропецької ЗОШ, додатково визначивши форму, за якою така довідка має бути надана (т. 1, а. с. 132-134). У відповідь на цю вимогу відповідач надав Довідку 1556 (т. 1, а. с. 147), яка стосується, відповідно, зарплати заступника директора школи з навчально-виховної роботи Коропецької ЗОШ, а не всіх зарплатних виплат, які отримувала позивачка.

69. Відповідно до матеріалів справи, позивачка звертала увагу апеляційного суду у своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідача (т. 2, а. с. 207-209) на те, що вона, перебуваючи на посаді заступника директора школи з навчально-виховної роботи Коропецької ЗОШ, також здійснювала викладацьку роботу.

70. Жоден з учасників цього судового спору не спростував належним чином той факт, який встановив суд першої інстанції, що Довідка 1556 відповідно до вимог пункту 8 Порядку № 100 визначає зарплату ОСОБА_1 за два останні повні місяці роботи щодо виконання нею трудових обов'язків, передбачених посадою заступника директора школи з навчально-виховної роботи Коропецької ЗОШ.

71. Тому, незважаючи на те, якими мотивами керувався апеляційний суд, вирішуючи питання про прийняття до розгляду Довідки 636, які він не вказав у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, прийняття судового рішення на підставі цієї довідки суперечить зазначеному правовому висновку Верховного Суду, оскільки у суду першої інстанції не було необхідності досліджувати обставини, які підтверджуються Довідкою 636, а тому відсутні підстави говорити про наявність умов, передбачених пунктом 14 Постанови №12.

72. Суд першої інстанції, посилаючись на правові норми, зокрема на частину другу статті 235 КЗпП України, які регулюють порядок визначення суми стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу виходив з того, що належним чином пояснив суть свого розрахунку та врахування у ньому Довідки 1556. Більш розлоге пояснення цього питання можливо б й сприяло більш чіткому розумінню мотивації суду першої інстанції, але в цьому конкретному випадку це не є підставою для висновків щодо порушення судом першої інстанції вимог статті 263 ЦПК України.

73. Натомість, враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції, приймаючи свою оскаржувану постанову, не дотримався вимог статті 263 ЦПК України, у зв'язку з чим ця постанова підлягає скасуванню.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

74. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 ЦПК України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України).

75. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи, висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 - скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду, а рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2022 року залишити без змін.

(2.2) Щодо судових витрат

76. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

77. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

78. Відповідно до квитанції з кодом 9287-6581-2816-9354 від 16 листопада 2022 року ОСОБА_1 сплатила судовій збір за подання касаційної скарги у сумі 4 358,40 грн.

79. За результатом касаційного розгляду вимога ОСОБА_1 , викладена у касаційній скарзі, підлягає задоволенню, а отже, на відповідача покладається відшкодування судового збору за подання касаційної скарги. Інші учасники справи не заявляли до відшкодування судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 .

2. Скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 липня 2022 року.

3. Залишити у силі рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2022 року.

4. Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради (код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 41929855) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 4 358,40 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

А. І. Грушицький

С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров