Рішення

від 14.07.2022 по справі 136/2055/19

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/2055/19

провадження № 2/136/606/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2022 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" про скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та зобов`язання її повернути,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" (далі - відповідач), з урахуванням заяви про зміну предмета позову, з вимогами:

- скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію №33887379 від 16.02.2017) про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 5,2329 га, кадастровий номер: 0522282000:04:000:0465, розташованої на території Іванівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов`язати відповідача повернути позивачу зазначену земельну ділянку.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

Позивач успадкувала від ОСОБА_2 земельну ділянку площею 5,2329 га, кадастровий номер: 0522282000:04:000:0465, що розташована на території Іванівської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Після смерті ОСОБА_2 позивачу стало відомо про те, що від імені спадкодавця з ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» (правонаступником якого є відповідач), укладено договір оренди землі строком на 10 років, також було вчинено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію №33887379 від 16.02.2017) про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки. Однак, позивач стверджує, що спірний договір не ОСОБА_2 не підписував та його умови не відповідали вільному волевиявленню, а тому вважає спірний договір недійсним і, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, бажає земельну ділянку повернути позивачу зі скасуванням записів в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 14.11.2019 призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов. Також було витребувано оспорюваний договір оренди землі.

Відповідач, через свого представника, подав до суду відзив із запереченнями проти позову.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення наступними обставинами.

Відповідач стверджує, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» дійсно було укладено договір оренди землі від 27.09.2016 на земельну ділянку площею 5,2329 га, що розташована на території Іванівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, право оренди якої було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.02.2017 номер запису 19044974. З моменту укладення оспорюваного позивачем, як правонаступником орендодавця, договору, відповідачем належним чином виконуються свої зобов`язання як орендаря, а ОСОБА_2 протягом всього часу отримував орендну плату, що підтверджується відповідними заявами за 2017 рік. На спростування доводів позивача, про те, що підпис у договорах виконано замість ОСОБА_2 іншою особою, свідчить те, що в акті приймання-передачі земельної ділянки за оспорюваним договором міститься аналогічний як у договорі оренди землі підпис.

Позивач відповіді на відзив не подала, однак 28.09.2020 представник позивача подав до канцелярії суду заяву про зміну предмета позову та просив суд скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та зобов`язати відповідача її повернути позивачу. Разом з тим, представник позивача просив суд призначити у справі судово-почеркознавчу експертизу, що не було вирішено судом при відкритті провадження у даній справі. На розгляд експертів просив суд поставити питання: Чи виконано підписи від імені ОСОБА_2 в оспорюваному договорі оренди землі від 27.09.2016, площею 5,2329 га, кадастровий номер 0522282000:04:000:0465, що розташована на території Іванівської сільської ради Липовецького району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в акті визначення та погодження меж земельної ділянки від 27.09.2016, в акті прийому передачі земельної ділянки від 09.02.2017 ОСОБА_2 чи іншою особою?

Ухвалою суду від 29.09.2020 прийнято до провадження заяву представника позивача про зміну предмета позову та задоволено клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи де експертам Вінницького відділення КНДІСЕ поставлено відповідне запитання, а провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 18.11.2020 з огляду на клопотання експерта про надання додаткових матеріалів було поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 11.02.2021 клопотання експерта задоволено, після витребування, матеріали справи направлено до експертної установи, а провадження у справі зупинено.

14.05.2021 в адресу суду надійшов висновок експерта Вінницького відділення КНДІСЕ № 7582/7583/20-21 від 11.05.2021 за результатами почеркознавчої експертизи у цивільній справі №136/2055/19.

Ухвалою суду від 17.05.2021 провадження у справі поновлено.

Представником відповідача подано до суду клопотання про проведення додаткової експертизи, мотивуючи його необґрунтованістю висновку експерта Вінницького відділення КНДІСЕ № 7582/7583/20-21 від 11.05.2021 та неповноти дослідження порівняльного матеріалу. Також в окремому клопотанні просив суд про допит експерта щодо результатів його дослідження.

Ухвалою суду від 25.10.2021 забезпечено участь експерта в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалами суду від 17.01.2022, 24.03.2022, а також 03.05.2022 на задоволення клопотання експерта вкотре вирішено забезпечити його участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції з експертом, сторони допитували експерта, яка складала висновок № 7582/7583/20-21 від 11.05.2021. Насамкінець, судом було відмовлено у клопотанні представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з його необґрунтованістю, а також через тривалий розгляд справи задля недопущення безпідставного затягування розгляду справи. Крім того, було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення додаткової експертизи, оскільки у справі вже було призначено експертизу, експерт чітко надав відповіді на поставлені йому запитання, які є чіткими та повними та категоричними. Разом з тим, експертом у повній мірі було досліджено порівняльний матеріал.

До судового розгляду спір між сторонами не врегульовано.

Ухвалою суду від 25.05.2022 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Ухвалами суду від 17.06.2022 та 08.07.2022 на задоволення клопотання представника позивача забезпечено його участь у режимі відеоконференції.

У судове засідання сторони та їх представники не з`явилися, однак останні просили про розгляд справи у судовому засіданні без їх участі, свої супротивні позиції підтримали з огляду на аргументи раніше викладені в їх заявах по суті.

Разом з тим, представник позивача подав до суду заяву про компенсацію судових витрат на оплату правової допомоги, про що надано суду копію відповідного договору, укладеного з позивачем, детальний опис робіт та квитанцію до прибуткового касового ордера про оплату на суму 5950,00 грн, яку просив стягнути з відповідача на випадок задоволення позову.

У свою чергу представник відповідача подав до суду клопотання про зменшення розміру судових витрат мотивуючи його тим, що сума 5950,00 грн не є розумною та обґрунтованою, вона без урахування складності справи, витраченого часу, обсягом наданих послуг та ціною позову. Отже, з огляду на погодинну оплату послуг з надання правової допомоги представником позивача, яку було оцінено з розрахунком на 6 год, проте представник відповідача вважає, що було затрачено 1 год. 45 хв., так як час на ознайомлення зі справою та підготовки відповідних заяв не має входити до таких год. правової допомоги.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Як визначеноу ч.3ст.12ЦПК Україникожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.В силувимог ст.13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихвипадках.

Суд зауважує, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Докази мають бути належними, допустимими та достовірними, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 77-80 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №501891 від 30.09.2005 ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 5,2329 га, розташована на території Іванівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Від імені ОСОБА_2 з ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» (правонаступником якого є відповідач), терміном на 10 років, було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки від 27.09.2016, також було вчинено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію №33887379 від 16.02.2017) про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки. Згідно зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.10.2019 позивачу належить вищевказана земельна ділянка, про свідчить, в тому числі, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Після смерті ОСОБА_2 позивачу стало відомо про існування спірного договору оренди землі з його реєстрацією, однак, позивач стверджує, що такий договір ОСОБА_2 не підписував та його умови не відповідали вільному волевиявленню. Судом встановлено, що 22.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис про зміну найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД", інші реквізити залишились незмінні. Стороною позивача заявлено клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, яке було задоволено судом та призначено її для виконання Вінницького відділення КНДІСЕ, і на вирішення поставлено питання: «Чи виконано підписи від імені ОСОБА_2 в оспорюваному договорі оренди землі від 27.09.2016, площею 5,2329 га, кадастровий номер 0522282000:04:000:0465, розташованої на території Іванівської сільської ради Липовецького району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в акті визначення та погодження меж земельної ділянки від 27.09.2016, в акті прийому передачі земельної ділянки від 09.02.2017 ОСОБА_2 чи іншою особою? Від Вінницького відділення КНДІСЕ надійшов висновок за результатами проведення експертизи №7582/7583/20-21 від 11.05.2021. У згаданому висновку експерт, серед іншого, зазначила, що підпис від імені ОСОБА_2 в договорі оренди землі від 27.09.2016, в акті визначення меж та погодження меж земельної ділянки від 27.09.2016, в акті прийому передачі земельної ділянки від 09.02.2017 виконані рукописним способом без попередньої технічної підтримки і технічних засобів. Крім того, такі підписи у вказаних документах виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

В силу вимог ч.ч. 1-3 та ч.ч. 5-6 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як визначено в ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.

Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує ч.ч. 2-3 ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.

Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд зауважує про неприйнятність доводів представника відповідача про те, що з моменту укладення спірного договору оренди, відповідачем належним чином виконуються свої зобов`язання як орендаря, а ОСОБА_2 протягом всього часу отримував орендну плату, й тим самим приймав від відповідача виконання умов оспорюваних договорів. Однак, прийняття таких умов не може свідчити про укладення правочину щодо оренди земельної ділянки і його дійсність та відповідність вимогам ст. 203 ЦК України.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача, де у своєму відзиві на позов він стверджує, що підпис ОСОБА_2 в оспорюваному договорі тотожний підпису, що в акті приймання-передачі об`єкта оренди, а тому на дату підписання договорів оренди, волевиявлення ОСОБА_2 відповідало його внутрішній волі.

Однак, згідно з висновком Вінницького відділення КНДІСЕ №7582/7583/20-21 від 11.05.2021 зазначено, що підпис від імені ОСОБА_2 в договорі оренди землі від 27.09.2016, в акті визначення меж та погодження меж земельної ділянки від 27.09.2016, в акті прийому передачі земельної ділянки від 09.02.2017 виконані рукописним способом без попередбньої технічної підтримки і технічних засобів. Крім того такі підписи у вказаних документах виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Разом з тим, у судовому засіданні в режимі відеоконференції з експертом, сторони допитували експерта, яка складала висновок № 7582/7583/20-21 від 11.05.2021, а судом було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення додаткової експертизи, оскільки у справі вже було призначено експертизу, експерт чітко надала відповіді на поставленні запитання, які є чіткими та повними та категоричними. Разом з тим експертом у повній мірі було досліджено порівняльний матеріал, а проведення іншої експертизи призвело б до необґрунтованого затягуванню розгляду справи. Висновок експерта №7582/7583/20-21 від 11.05.2021, який не викликає двохзначних тлумачень та є категоричним, не може слугувати підставою обмеження права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд зауважує, що згідно п. 1.4. розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень від 08.10.1998 (далі - Інструкція) під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи. Визначення способу проведення експертизи (методів дослідження) належить до компетенції експерта.

Крім того, згідно п. 1.10. глави 1 розділу I Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень доданих до Інструкції при вилученні вільних зразків підписів особи, від імені якої виконано досліджуваний підпис, слід відшукувати документи з варіантом підпису, найбільш схожим на підпис, що досліджується. Такі підписи найчастіше зустрічаються у документах, аналогічних досліджуваному. Щодо того, які матеріали з порівняльними зразками можуть бути документами в п. 1.5. глави 1 розділу I Науково-методичних рекомендацій, зазначено, що 1.5. вільні зразки по змозі повинні відповідати об`єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма, за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням.

У кінцевому підсумку щодо спірного на думку представника висновку експерта, суд зауважує, що висновок не є достовірним/належним/допустимим доказом у разі доведення наявності дефекту самого висновку, а саме наявність одного (або декількох) із зазначених моментів: необґрунтованості, неповноти або його неясності (під неясністю висновку експерта слід розуміти нечіткість, розпливчастість відповідей експерта, внаслідок чого стає незрозумілий хід думок експерта, недостатньо повним є висновок, заснований на дослідженні не всіх наданих експертові об`єктів або що не містить вичерпних відповідей па всі поставлені питання); факт вирішення експертом правових питань чи питань, які виходять за межі його спеціальних знань; вирішення експертом питань щодо обставин, які не є предметом доказування; призначення та проведення експертизи, складання висновку експерта з порушенням чинного законодавства України.

Таким чином, слід розуміти, що оскільки достовірність / належність / допустимість висновку експерта - це обставина, що має значення для вирішення справи, то дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність дефектів висновку експерта, є доказами у справі.

Отже, експерт, дотримуючись вимог Інструкції провели дослідження на підставі оригіналу об`єкта дослідження, використовуючи для порівняльного дослідження достатню кількість оригіналів документів, на яких містився підпис ОСОБА_2 . Крім того, експертами надано вичерпну відповідь на поставлене судом питання і суду зрозуміло такий експертний висновки, який є чіткими та конкретними і не підлягає додаткового роз`яснення виконавця, а тому суд вважає такий висновок допустимим доказом у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує висновки щодо застосування відповідних норм права викладені у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.06.2020 у справі №06/516/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.08.2020 у справі №916/2464/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.09.2020 у справі №352/1021/19 (провадження №61-7648св20), відповідно до яких зроблено висновок щодо застосування ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, відповідно до яких належним способом захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію №33887379 від 16.02.2017) про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 5,2329 га, кадастровий номер: 0522282000:04:000:0465, розташованої на території Іванівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов`язати відповідача повернути позивачу зазначену земельну ділянку, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору, витрат, пов`язаних із проведенням експертизи та витрат на професійну правничу допомогу керується ч. 1 та ч. 3 ст. 133 ЦПК України, згідно з якою судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи й витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованою заяву представника позивача про компенсацію судових витрат на оплату правової допомоги, про що надано суду копію відповідного договору, укладеного з позивачем, детальний опис робіт та квитанцію до прибуткового касового ордера про оплату на суму 5950,00 грн з розрахунком вартості 992,00 грн на 1 год. роботи, а разом було 6 год роботи, що в сумі 5950,00 грн, які суд вважає виправданими з огляду на детальний опис робіт №ПЄ-0001 від 01.07.2022.

При цьому суд вважає необґрунтованим клопотання представника відповідача про зменшення розміру судових витрат з розрахунком оплати правничої допомоги не за 6 год, а 1 год 45 хв., так як наведені ним аргументи зводяться до цитування статей ЦПК України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а доводи щодо складності справи, витраченого часу, обсягу наданих послуг та ціною позову не мають жодного доказового підґрунтя, спростовуються доказами наданими представником позивача, а зі сторони представника відповідача зводяться до переоцінки фактичних обставин з огляду на власні оціночні судження.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено повністю, а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору, витрат на проведення замовленої нею експертизи, а також витрат за надану її професійну правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 258259, 263265, 273279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, буд. 63, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 32513287) про скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та зобов`язання її повернути - задовольнити.

Скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію №33887379 від 16.02.2017) про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 5,2329 га, кадастровий номер: 0522282000:04:000:0465, розташованої на території Іванівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" повернути ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 768,40 грн + 840,80 грн, що разом 1609 (одна тисяча шістсот дев`ять) грн 20 коп., витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 5148 (п`ять тисяч сто сорок вісім) грн 30 коп., а також витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5950 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО