Постанова

від 04.07.2022 по справі 301/1224/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 301/1224/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 липня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Кожух О.А., Бисаги Т.Ю.

з участю секретаря: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Іршавська міська лікарня» Іршавської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивачів: Іршавська районна організація профспілки працівників охорони здоров`я України, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2021 року, у складі судді Пітерських М.О.,-

встановив:

У червні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в Іршавський районний суд із позовом до КНП «Іршавська районна лікарня» Іршавської районної ради Закарпатської області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 21 листопада 1983 року прийнята на роботу в Іршавську центральну районну лікарню лікарем ЛДФК. З 03 травня 1990 року ОСОБА_1 переведена на посаду начальника відділу кадрів Іршавської ЦРЛ (наказ №204 к від 03.05.1990 р.). В період роботи ОСОБА_1 займала посади заступника головного лікаря по кадрам, начальника відділу кадрів, працювала на посаді начальника відділу кадрів Іршавської ЦРЛ. З 15 липня 2013 року ОСОБА_1 переведена на посаду інспектора відділу кадрів Іршавської РЛ (наказ № 393к ВОЗ РДА від 15.07.2013 р.). Наказом №199к ОСОБА_1 звільнено з роботи з 20 травня 2020 року у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Підставою її звільнення у наказі зазначено рішення двадцять сьомої сесії Іршавської районної ради ХХVII скликання від 30.01.2020 р. №617 «Про погодження штатного розпису комунального некомерційного підприємства «Іршавська районна лікарня» Іршавської районної ради Закарпатської області та накази від 30.01.2020 р. №16-0 та №23-0, протокол засідання №4-2020 р. від 27.02.2020 року профспілкового комітету комунального некомерційного підприємства «Іршавська районна лікарня».

ОСОБА_2 прийнята на роботу в Іршавську центральну районну лікарню на посаду медичної сестри 04 липня 1968 р. (наказ №140 від 04.07.1968 р.). 03 травня 1990 року ОСОБА_2 переведена на посаду старшого інспектора відділу кадрів Іршавської ЦРЛ (наказ №104к від 05.03.1990 р.). Наказом №200к ОСОБА_2 звільнено з роботи з 20 травня 2020 року у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Підставою її звільнення у наказі зазначено рішення двадцять сьомої сесії Іршавської районної ради ХХVII скликання від 30.01.2020 р. №617 «Про погодження штатного розпису комунального некомерційного підприємства «Іршавська районна лікарня» Іршавської районної ради Закарпатської області та накази від 30.01.2020 р. №16-0 та №23-0, протокол засідання №4-2020 р. від 27.02.2020 року профспілкового комітету комунального некомерційного підприємства «Іршавська районна лікарня».

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають,що їхзвільнення зроботи проведеноз порушеннямчинного законодавстваУкраїни зогляду нанаступне.Позивачі єчленами профспілковоїорганізації КНП«Іршавська районналікарня»,однак їхзвільнення булопроведено безпопередньої згодивиборного органу(профспілковогопредставника)первинної профспілковоїорганізації,що вказуєна недотриманняпорядку звільнення. Протокол №4-2020 р. від 27.02.2020 року засідання профспілкового комітету КНП «ІРЛ» не може вважатися згодою профспілкової організації на звільнення конкретно визначених працівників за скороченням штату, оскільки питання щодо звільнення конкретного працівника предметом розгляду на засіданні профспілки не було. Рішення двадцять сьомої сесії Іршавської районної ради ХХVII скликання від 30.01.2020 р. №617 «Про погодження штатного розпису комунального некомерційного підприємства «Іршавська районна лікарня» Іршавської районної ради Закарпатської області не містить визначення прізвищ працівників КНП «Іршавська районна лікарня», які підлягають звільненню за скороченням штату. Таким чином, роботодавець не дотримався вимог положень ч.2 ст.49-4 КЗпП України та ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», зокрема, спланувавши звільнення працівників з причин економічного характеру, він завчасно, не пізніше як за три місяці до запланованих звільнень, не надав ні первинній, ні районній профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів. Питання переважного права залишення на роботі взагалі не розглядалось ні адміністрацією КНП «Іршавська районна лікарня», ні профспілковою організацією цього підприємства. Разом з тим, позивачі мають переважне право на залишення на роботі, оскільки відповідно до п.3 ст.42 КЗпП України переважне право на залишення на роботі мають працівники з тривалим безперервним стажем роботі на підприємстві, установі. ОСОБА_1 має безперервний стаж у відділі кадрів Іршавської ЦРЛ 30 років, ОСОБА_2 33 роки. Що стосується наказів КНП «Іршавська районна лікарня» №199к від 20.05.2020 р. про звільнення ОСОБА_1 та №200к від 20.05.2020 р. про звільнення ОСОБА_2 , позивачі вважають їх незаконними, оскільки ці накази прийняті за наслідками порушення чинного трудового законодавства, допущеного при їх звільненні за скороченням штату.

ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Іршавська районна лікарня» №199к від 20.05.2020 р. про її звільнення з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України, поновити її на посаді старшого інспектора відділу кадрів цієї установи з 20 травня 2020 року, стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, виходячи з середньомісячного заробітку в сумі 10171,70 грн.

ОСОБА_2 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Іршавська районна лікарня» №200к від 20.05.2020 р. про її звільнення з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України, поновити її на посаді старшого інспектора відділу кадрів цієї установи з 20 травня 2020 року, стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, виходячи з середньомісячного заробітку в сумі 12547,63 грн.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2021 року у задоволенні заявленого позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись за даним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

В обґрунтування скарги посилається на те, що суд не дав належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам та необґрунтовано відмовив у заявленому позові. Зокрема, згідно з повідомленням від 28лютого 2020року позивачці нібито було запропоновано посаду лікаря - нефролога поліклінічного відділення КНП «Іршавська районна лікарня», однак з форми №20 «Звіту юридичної особи незалежно від її організаційно - правової форми та фізичної особи підприємства, які проводять господарську діяльність з медичної практики за 2020 рік», яка була надана відповідачем за І квартал 2020 року та сформована станом на 21 березня 2020 року, вбачається, що дана посада була зайнята. Крім того, дана форма відображає наявність, зокрема інших п`яти вакантних посад лікаря, а саме лікаря пульмонолога (0,25 ставки), лікаря кардіоревматолога дитячого 0,25 ставки), лікаря - гематолога (0,25 ставки), лікаря інфекціоніста (0,25 ставки), лікаря ортопеда, травматолога (1 ставка) та лікаря патологоанатома (0,50 ставки), які їй не пропонувались, що свідчить про недотримання відповідачем вимог встановлених ч.3 ст. 49-2 КЗпП України.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта та її представника, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд, відповідно до вимог даної статті переглядає рішення суду першої інстанції щодо апелянта ОСОБА_1 , в іншій частині рішення не оскаржено і не є предметом перегляду.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача ОСОБА_1 відбулося з дотриманням норм трудового законодавства.

З даними висновками суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів, оскільки такі відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

Матеріалами справи встановлено, що з 21.11.1983 року по 16.04.1984 року позивачка ОСОБА_1 працювала в Іршавській центральній районній лікарні на посаді лікаря.

Наказом №204-к від 03.05.1990 року ОСОБА_1 переведена на посаду начальника відділу кадрів.

Наказом Відділу охорони здоров`я Іршавської РДА №393к від 15.07.2013 року, ОСОБА_1 переведено на посаду інспектора відділу кадрів Іршавської районної лікарні.

Наказом КНП «Іршавська районна лікарня» №199к від 20 травня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади інспектора відділу кадрів КНП «Іршавська районна лікарня» з 20 травня 2020 року, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України (том 1 а.с.11).

Підставою звільнення позивача у наказі зазначено рішення двадцять сьомої сесії Іршавської районної ради ХХVII скликання від 30.01.2020 р. №617 «Про погодження штатного розпису комунального некомерційного підприємства «Іршавська районна лікарня» Іршавської районної ради Закарпатської області та накази від 30.01.2020 р. №16-0 та №23-0, а також протокол засідання №4-2020 р. від 27.02.2020 року профспілкового комітету комунального некомерційного підприємства «Іршавська районна лікарня».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як роз`яснено в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

З матеріалів справи в вбачається, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.01.2020 року, 18 жовтня 2019 року проведено державну реєстрацію юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення Комунальне некомерційне підприємство «Іршавська районна лікарня» Іршавської районної ради Закарпатської області (том 1 а.с.51-54). 08.02.2021 року проведено державну реєстрацію юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення - Комунальне некомерційне підприємство «Іршавська міська лікарня» Іршавської міської ради Закарпатської області (том 2 а.с.1-3).

Рішенням Іршавської районної ради №617 від 30.01.2020 року «Про погодження штатного розпису КНП «Іршавська РЛ» Іршавської районної ради, що вводиться в дію з 01.04.2020 року», погоджено штатний розпис КНП «Іршавська районна лікарня», що вводиться в дію з 01.04.2020 року, згідно додатку. Директора КНП «Іршавська районна лікарня» зобов`язано привести структуру і штати підприємства у відповідність до штатного розпису з 01.04.2020 року (том 1 а.с.19).

Штатний розпис КНП «Іршавська районна лікарня», що вводиться в дію з 01.04.2020 року, затверджений директором КНП «Іршавська районна лікарня» 30.01.2020 року та погоджений рішенням Іршавської районної ради №617 від 30.01.2020 року (том 1 а.с.56-58).

Згідно наказу директора КНП «Іршавська районна лікарня» №16-о від 30.01.2020 року «Про внесення змін до штатного розпису», вирішено привести структуру і штати КНП «Іршавська районна лікарня» у відповідність до штатного розпису, що вступає в дію з 01.04.2020 року. Підготувати попередження та попередити працівників про вивільнення посад з квітня-травня 2020 року (том 1 а.с.59).

Наказом КНП «Іршавська районна лікарня» №23-о від 30.01.2020 року «Про вивільнення штатних одиниць», внесені зміни до штатного розпису, що вступає в дію з 01.04.2020 року. Вивільнено 62.75 штатних одиниць, а саме: 6.25 посади лікаря, 36.75 посади середнього медичного персоналу, 10 посади молодшого медичного персоналу, 9.75 іншого персоналу. Вирішено не пізніше ніж за 2 місяці попередити працівників про їх вивільнення та запропонувати всім працівникам, що підпадають під скорочення штату, їх переведення за згодою на інші вакантні посади. У разі відмови від переведення або браку вільних посад вирішено підготувати документи для скорочення відповідних працівників та звільнення їх за п.1 ст. 40 КЗпП України (том 1 а.с.20).

30.01.2020 року за №41 КНП «Іршавська районна лікарня» відповідно до ст. ст. 48 та 50 Закону України «Про зайнятість населення», подала до Іршавської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості Інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, згідно якої було заплановано вивільнення всього 76 працівників, а саме: 6 посад лікарів, 50 посад медичних сестер, 12 посад молодших медичних сестер, 2 посади пралі та 2 посади інспектора відділу кадрів (том 1 а.с.66).

Згідно протоколу №4-2020р засідання профспілкового комітету КНП «ІРЛ» від 27.02.2020 року, профспілковий комітет, відповідно до наказу КНП «Іршавська районна лікарня» № 23-о від 30.01.2020 року, дав згоду на проведення оптимізації згідно рішення сесії районної ради. Однак, роботодавцю було запропоновано на наступне засідання профспілкового комітету надати штатний розпис в розрізі відділень та списки осіб, які підлягають скороченню (том 1 а.с.22).

Таким чином судом першої інстанції правильно встановлено та доведено матеріалами справи, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці та скорочення чисельності та штату працівників.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 28 лютого 2020 року під розписку попереджена про майбутнє вивільнення згідно із п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з скороченням посади, яку вона займає (том 1 а.с.60).

Відповідно до повідомлення від 28 лютого 2020 року, ОСОБА_1 було запропоновано вакантну посаду лікаря-нефролога поліклінічного відділення КНП «Іршавська районна лікарня» (том 1 а.с.64).

Згідно акту про відмову від отримання персонального повідомлення від 28.02.2020 року, інспектор відділу кадрів ОСОБА_1 та старший інспектор відділу кадрів ОСОБА_2 28 лютого 2020 року о 16.30 годин відмовилися від отримання повідомлення про запропоновані посади та від підпису у загальному списку про отримання повідомлення. Вказаний акт складено і підписано директором ОСОБА_3 , начальником відділу кадрів ОСОБА_4 та завідувачем поліклінічним відділенням КНП «Іршавська районна лікарня» Панько А.І. (том 1 а.с.62).

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що позивача ОСОБА_1 про наступне вивільнення персонально попереджено за два місяці та запропоновано посаду лікаря-нефролога, від якої вона відмовилася.

Доводи апелянта, що даний акт є сфальсифікований, а посада, яка їй була запропонована була зайнята, оскільки на вказаній посаді працювала лікар ОСОБА_5 , є безпідставними і повністю спростовуються матеріалами справами та дослідженими доказами у справі, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, з якою погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що допитані судом першої інстанції в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підтвердили обставини, викладені в акті від 28.02.2020 року щодо відмови позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від запропонованих вакантних посад. Правдивість показів даних свідків та достовірність даного акту не спростовані жодними належними та допустимими доказами.

В підтвердження своїх пояснень, що запропонована посада лікаря-нефролога не була вакантною позивач ОСОБА_1 посилалася на Звіт форми №20, який подала Іршавська районна лікарня до департаменту охорони здоров`я Закарпатської ОДА за перший квартал 2020 року, в якому у рядку під №16 зазначено про наявність у штаті лікарні 0,5 посади лікаря-нефролога та про зайнятість 0,5 посади лікаря-нефролога (том 2 а.с.38-41).

Суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно п. 2.8.3. Інструкції щодо заповнення форми звітності № 20 «Звіт юридичної особи незалежно від її організаційно-правової форми та фізичної особи - підприємця, які провадять господарську діяльність із медичної практики, за 20___ рік", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від10.07.2007 року № 378, у даному звіті зазначається інформація про зайняті та вакантні посади, відповідно до їх фактичного заміщення на кінець звітного року та на підставі платіжної відомості за грудень місяць, а не станом на 28.02.2020 року - день, коли ОСОБА_1 була запропонована посада лікаря-нефролога. З копії наказу КНП «Іршавська районна лікарня» №269ф від 26.02.2020 року «Про перевод», наданого відповідачем, вбачається, що ОСОБА_7 лікаря-нефролога (0,5 посади пост.) та (0,5 посади пост.) лікаря-терапевта жіночої консультації КНП «Іршавська районна лікарня» переведено на 0,5 посади лікаря-терапевта жіночої консультації постійно та 0,5 посади лікаря-терапевта терапевтичного відділення КНП «Іршавська районна лікарня» на період переіменованої посади з 28 лютого по 29 березня 2020 року (том 1 а.с.241). Тобто, станом на 28.02.2020 року, коли позивачу ОСОБА_1 ,було запропоновано обійняти посаду лікаря-нефролога поліклінічного відділення, вказана посада була вакантною.

Щодо доводів апелянта про наявність інших п`яти вакантних посад лікаря, а саме лікаря пульмонолога (0,25 ставки), лікаря кардіоревматолога дитячого (0,25 ставки), лікаря - гематолога (0,25 ставки), лікаря інфекціоніста (0,25 ставки), лікаря ортопеда, травматолога (1 ставка) та лікаря патологоанатома (0,50 ставки), які їй не пропонувались, то такі не заслуговують на увагу, оскільки виходячи з вимог ч.3 ст.49-3 КЗпП України щодо працевлаштування вивільненого працівника власник повинен запропонувати працівнику вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації,досвіду тощо. Позивач ОСОБА_1 , як зазначено нею в позовній заяві та вбачається з трудової книжки, з 03.05.1990 року переведена на посаду начальника відділу кадрів, з 15.07.2013р переведена на посаду інспектора відділу кадрів Іршавської ЦРЛ, тобто тривалий час (з 1990 року)перебувала на посаді і виконувала роботу, яка не була пов`язана з виконанням обов`язків лікаря. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що від посади, яку їй було запропоновано лікаря-нефролога, вона відмовилась в зв`язку з тим, що для обіймання такої посади необхідно проходити навчання та підтверджувати кваліфікацію, чого вона не бажає робити. З показань допитаного судом першої інстанції свідка ОСОБА_3 також вбачається, що від запропонованих посад обоє позивачі, тобто і ОСОБА_1 , відмовилися, мотивуючи відмову тим, що вони старші особи, хочуть допрацювати на своїх посадах до звільнення і більше працювати не бажають. Всі вищевказані вакантні посади, про які вказує позивач і які їй не були запропоновані, є також вузькопрофільними і для їх зайняття також потрібна відповідна кваліфікація. Інших вакантних посад, які б могли бути запропоновані позивачу з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, у відповідача не існувало і такі не могли бути запропоновані.

Окрім того, необхідно зауважити, що виходячи із змісту поданої позивачем позовної заяви, позивач в позовній заяві взагалі не зазначала і не обґрунтовувала позов та порушення своїх прав тим, що відповідач не запропонував їй усі вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціалізацією, а вказувала лише про відсутність згоди профспілкової організації та не розгляд відповідачем питання її переважного права на залишення на роботі через наявність тривалого безперервного її стажу роботи (30років) у відділі кадрів Іршавської ЦРЛ.

Відносно доводів ОСОБА_1 про недотримання вимог закону про отримання роботодавцем попередньої згоди профспілкової організації, то такі також не заслуговують на увагу.

За приписами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Статтею 252КЗпП Українита частиноютретьою статті41Закону України«Про професійніспілки,їх правата гарантіїдіяльності» визначено,що звільненнячленів виборногопрофспілкового органупідприємства,установи,організації (утому числіструктурних підрозділів),його керівників,профспілкового представника(там,де необирається виборнийорган професійноїспілки),крім випадківдодержання загальногопорядку,допускається занаявності попередньоїзгоди виборногооргану,членами якоговони є,а такожвищого виборногооргану цієїпрофесійної спілки(об`єднанняпрофесійних спілок).

Встановлено, що ОСОБА_1 була членом Іршавської районної організації профспілки працівників охорони здоров`я України. Після реорганізації підприємства в кінці 2019 року була проведена конференція членів профспілки, і позивачку ОСОБА_1 було обрано секретарем профспілкового комітету Іршавської районної організації профспілки працівників охорони здоров`я України. Саме до Іршавської районної організації профспілки працівників охорони здоров`я України звернулося у лютому 2020 року КНП «Іршавська районна лікарня» для отримання згоди на проведення скорочення штатних одиниць підприємства.

Оскільки при розгляді справи судом першої інстанції відповідачем КНП «Іршавська РЛ» не надано суду доказів щодо звернення до первинної профспілкової організації - Іршавської районної організації профспілки працівників охорони здоров`я України та до Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я, за отриманням згоди на звільнення позивачів, суд першої інстанції, відповідно до ч.9 ст. 43 КЗпП України, звернувся до Іршавської районної організації профспілки працівників охорони здоров`я України із запитом щодо вирішення питання про надання згоди або незгоди на звільнення інспектора (1,0 посади пост.) відділу кадрів комунального некомерційного підприємства «Іршавська районна лікарня» ОСОБА_1 та старшого інспектора (1,0 посади пост.) відділу кадрів комунального некомерційного підприємства «Іршавська районна лікарня» ОСОБА_2 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, згідно наказів «Про звільнення» від 20 травня 2020 року №199-5 та № 200к, та Президії Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я №2 від 09.12.2020 року, яка вищим виборним органом профспілки щодо згоди на звільнення секретаря профспілкового комітету - ОСОБА_1 з посади інспектора відділу кадрів за п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

Відповідно до Протоколу №4 від 19.11.2020 року засідання профспілкового комітету КНП «ІРЛ», надано згоду на звільнення з посади інспектора відділу кадрів ОСОБА_1 та інспектора відділу кадрів ОСОБА_2 (том 1 а.с.132).

Відповідно до Постанови Президії Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров`я №2 від 09.12.2020 року надано згоду на звільнення секретаря профспілкового комітету - ОСОБА_1 з посади інспектора відділу кадрів за п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників (том 1 а.с.155).

Таким чином, як виборним органом первинної профспілкової організації, так і вищим виборним органом профспілки надано згоду на звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи.

Згідно ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Оскільки, посада інспектора відділу кадрів та посада старшого інспектора відділу кадрів були скорочені і такі у штаті КНП «Іршавська районна лікарня» відсутні, тому посилання позивача на недотримання відповідачем при звільненні вимог ст. 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі, є безпідставними.

З врахуванням вищенаведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про звільнення позивача з роботи на законних підставах і з дотриманням встановленого законом поряду та відсутність підстав для скасування оскаржуваного наказу, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленому позові.

Рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 15 липня 2022 року.

Головуючий:

Судді: