Постанова

від 07.07.2022 по справі 596/322/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 596/322/21Головуючий у 1-й інстанції Митражик Е.М. Провадження № 22-ц/817/549/22 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря - Сович Н.А.

сторін:

представника апелянта - Розанової О.З.,

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника ФГ «Скородинське» - Чайки П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 596/322/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аско» на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2022 року (постановлену суддею Митражик Е.М., повний текст якої складено 25 квітня 2022 року) про закриття провадження в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аско» до ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Скородинське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: державний реєстратор комунального підприємства «Центр реєстрації майнових прав Чортківської районної ради Тернопільської області» МАРЦІНКОВСЬКИЙ Олег Любомирович про визнання недійсним договору права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аско» (надалі - ТОВ «Торговий дім «Аско») звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Скородинське» (надалі - ФГ «Скородинське»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: державний реєстратор комунального підприємства «Центр реєстрації майнових прав Чортківської районної ради Тернопільської області» Марцінковський О.Л. про визнання недійсним договору права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 14 липня 2011 року між ТОВ «Торговий дім «Аско» та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки, площею 1.0427 га, сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Тудорівської сільської ради, кадастровий номер 6121688700:01:0001:0175, строком на 10 років, зареєстрований 10 квітня 2012 року. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак право власності на вищевказану земельну ділянку в порядку спадкування перейшло до ОСОБА_1 . Таким чином договір оренди землі від 14 липня 2011 року не припинив свою дію та до ОСОБА_1 перейшли права та обов`язки за чинним договором оренди. Позивач своєчасно проводить виплату орендної плати законному власнику ОСОБА_5 . Разом з тим, 31 серпня 2020 року представником ТОВ «Торговий дім «Аско» отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №222068562 з якої вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 6121688700:01:0001:0175 повторно передана в користування ФГ «Скородинське» за договором про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб № б/н від 18 жовтня 2017 року. Отже, ОСОБА_1 , не зважаючи на чинність договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6121688700:01:0001:0175) від 14 липня 2011 року, уклала інший договір від 18 жовтня 2017 року щодо цієї земельної ділянки. Вважає, що договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб № б/н від 18 жовтня 2017 року порушує права позивача, як орендаря, та укладений з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним.

У зв`язку з наведеним, просив суд визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб б/н від 18 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Скородинське», згідно умов якого передано в користування земельну ділянку кадастровий номер 6121688700:01:0001:0175, площею 1.0427 га та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 грудня 2017 року державного реєстратора КІІ «Центру реєстрації майнових прав Чортківської районної ради Тернопільської області» Марцінковського О.Л.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2022 року провадження у даній справі закрито, на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Торговий дім «Аско» подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Тому суд зобов`язаний був з`ясувати, чи виконано оспорюваний договір, у якій мірі - повністю чи частково, чи вибула земельна ділянка з фактичного користування ФГ «Скородинське» та перейшла у користування ТОВ «Торговий дім «Аско», чи залишились неврегульовані питання між сторонами спору, чи існує будь-який інтерес чи правовідносин з третіми особами з приводу укладення, виконання та припинення цього договору емфітевзису, тобто чи є зобов`язання за спірним договором дійсно припиненими, що спору щодо цього майна не існує, а тільки після цього встановити відсутність предмета спору у даній справі.

У зв`язку з наведеним, просить скасувати ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2022 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі не надходив.

В судовому засіданні представник апелянта - адвокат Розанова О.З. апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на мотиви, викладені у ній.

ОСОБА_6 - ОСОБА_2 та представник ФГ «Скородинське» - Чайка П.М. проти апеляційної скарги заперечили, просили ухвалу суду залишити без змін.

Інші учасники по справі в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції, виходив з того, що у цій справі позовні вимоги зводяться до визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який між відповідачами розірвано, а тому відсутній спір в даній справі.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні обставини.

Предметом даного спору є визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб № б/н від 18 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Скородинське» та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 грудня 2017 року державного реєстратора КІІ «Центру реєстрації майнових прав Чортківської районної ради Тернопільської області» Марцінковського О.Л.

Із матеріалів справи вбачається, що 07 лютого 2022 року між ФГ «Скородинське» та ОСОБА_1 укладено угоду про дострокове припинення дії договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб № б/н від 18 жовтня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Скородинське», що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19 лютого 2022 року індексний №300476298. Державним реєстратором Теребовлянської міської ради Тернопільського району Тернопільської області Гавдьо Т.Г. до реєстру внесено відомості про припинення іншого речового права (т.1 а.с.237).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).

Частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (стаття 14 Закону України «Про оренду землі»).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Істотні умови договору оренди визначені в статті 15 Закону України «Про оренду землі» і за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте, поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Разом з тим, судом першої інстанції не взято до уваги наступне.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Якщо предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

З огляду на зазначене, у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 12-112гс18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 918/144/15 (провадження № 3-1143гс15), оскільки розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, не взявши до уваги, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним, тому суду необхідно з`ясувати чи виконано оспорюваний договір, у якій мірі - повністю чи частково, що могло б свідчити про можливість пред`явлення відповідних вимог про його недійсність у судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно з ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, наведені норми дають підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржене судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки не вирішено спір по суті.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 379, 381, 383, 384 ЦПК, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аско» - задовольнити.

Ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 квітня 2022 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови - 18 липня 2022 року.

Головуючий

Судді