Рішення

від 28.06.2022 по справі 910/9236/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.06.2022Справа № 910/9236/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері (вул. Соборна, 227Д, Рівне, 33001) в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022)

до Рівненської обласної ради (майдан Просвіти, 1, Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 21085816);

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне (вул. Чернишова, 8, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 08005801);

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок (вул. Басівкутська, 5А, м. Рівне, 33025, код ЄДРПОУ 03928406);

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Рівненське обласне управління лісового та мисливського господарства (вул. Пушкіна, 26, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 35280020)

про визнання незаконним та скасування рішення

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері (далі - прокурор, заявник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) до Рівненської обласної ради (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Рівненської обласної ради VI скликання (18 сесія) від 25.10.2013 року №1046 "Про надання у користування мисливських угідь" у частині надання у користування мисливських угідь Рівненській обласній організації Українського товариства і рибалок за рахунок земель оборони площею 735, 7 га (військове містечко №21) строком на 25 років (далі - рішення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення прийняте без дотримання порядку, встановленого ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", тобто без отримання згоди постійного користувача земельної ділянки - Міністерства оборони України (органу управління військовим майном), а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню у відповідній частині.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

12.07.2021 до відділу діловодства суду від Керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері надійшов лист з доказами усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.09.2021, залучено до участі у справі Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (далі - третя особа-1), залучено до участі у справі Рівненську обласну організацію Українського товариства мисливців і рибалок (далі - третя особа-2) та Рівненське обласне управління лісового та мисливського господарства (далі - третя особа-3) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

22.09.2021 до відділу діловодства суду від Рівненської обласної ради надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи свою позицію тим, що спірне рішення приймалось у порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні"; надання земельної ділянки у користування третій особі-2 відбувалось із погодженням з військовою частиною №А-1519 та третьою особою-1, при цьому саме військові частини є постійними землекористувачами, а не позивач; рішення відповідача не порушує порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, оскільки стосується виключено мисливських угідь, а не земельних ділянок.

Крім того у відзиві відповідач заявив про застосування строків позовної давності до вимог прокурора.

22.09.2021 до відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; прокурором не вказано, в чому саме полягає порушення інтересів держави, також не надано доказів нездійснення або неналежного здійснення позивачем інтересів держави позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 відкладено підготовче засідання у справі №910/9236/21 на 20.10.2021.

08.10.2021 до відділу діловодства суду від Керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор зазначає, що Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", на який посилається відповідач у відзиві, не регулює спірні правовідносини; командир військової частини не може самостійно надавати дозволу щодо використання земель оборони не за цільовим призначенням, та органом, уповноваженим здійснювати управління військовим майном є саме позивач; земельна ділянка, що належить до земель оборони, не може використовуватись у господарських цілях за відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки; оскаржуване рішення не доводилося до відома Міністерства оборони України, тому строк позовної давності не пропущено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 17.11.2021.

12.11.2021 на електронну пошту суду від Керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, у яких прокурор зазначає, що надання спірної земельної ділянки сторонній організації та використання її у якості мисливських угідь унеможливлює її використання Збройними силами України за призначенням у військових цілях, що порушує майнові інтереси держави у сфері земельних відносин; також залучення до участі у справі Міністерства оборони України є обов`язковим, предметом якої виступають землі оборони; після отримання позивачем повідомлення прокурора про порушення інтересів держави та намір звернутися до суду сплинув значний період часу, що є підставою для самостійного звернення прокурора до суду.

16.11.2021 до відділу діловодства суду від прокурора надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, раніше надіслані на електронну пошту суду.

17.11.2021 до відділу діловодства суду від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне надійшов лист з клопотанням проводити розгляд справи без участі представника третьої особи-1 та зазначенням, що позовні вимоги третя особа-1 підтримує у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/9236/21 до розгляду по суті на 15.12.2021.

У судовому засіданні 15.12.2021 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 13.01.2022.

10.01.2022 до відділу діловодства суду від Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства надійшов лист, у якому третя особа-3 просить суд проводити розгляд справи без участі її представника.

Судове засідання, призначене на 13.01.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 призначено розгляд справи по суті на 03.02.2022.

Судове засідання, призначене на 03.02.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 призначено розгляд справи по суті на 29.06.2022.

27.07.2022 до відділу діловодства суду від Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства надійшло клопотання про проведення розгляду справи по суті без участі представника третьої особи-3.

У судовому засіданні 29.06.2022 прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали, в свою чергу представник відповідача проти задоволення позову заперечив, представники третіх осіб -1; -2 та -3 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце засідання повідомлялись належним чином.

У судовому засіданні 29.06.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до державного акту на право користування землею від 15.05.1978 Б№018926, виданого виконавчим комітетом Дубенської районної (міської) ради народних депутатів УРСР, та доданого до нього плану землекористування, у Рівненській квартирно-експлуатаційній частині району Краснознаменного Прикарпатського військового округу (правонаступник - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне) земельна ділянка площею 807, 48 га в межах території Дубенського району передана в безоплатне та безстрокове користування для спеціального використання.

У розділі "Зміни в землекористуванні" вказаного акту 13.04.1984 №214 внесений запис: №214 рішення Дубновської міськради про відведення земель в/ч 41667 під розширення території містечка №9.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому вказану земельну ділянку площею 807, 48 га було зменшено до 735, 2 га.

При цьому, на базі земельної ділянки площею 735, 7 га з метою оформлення права постійного користування у 2019 році було сформовано дві земельні ділянки:

5621685200:09:014:0008 (Рівненська область, Дубненський район, Плосківська сільська рада, площею 734, 1818 га, цільове призначення: для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України);

5621685200:09:013:004 (Рівненська область, Дубненський район, Плосківська сільська рада, площею 1, 5182 га, цільове призначення: для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України), про що свідчать наявні у матеріалах справи витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що свідчать наявні у матеріалах справи витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до індивідуальних карток №76 та №77 обліку земельних ділянок (Форма 403) зазначені земельні ділянки перебувають у на обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне.

На вказаних земельних ділянках розміщене та перебуває у постійному користуванні військове містечко №21 за адресою: Рівненська обл., Дубенський р-н., Плосківська сільська рада із загальною площею 735,7 га, яке складається з 2-х окремих земельних ділянок, а саме: земельної ділянки №21/1 площею 734,1818 га та земельної ділянки №21/2 площею 1,5182 га, що підтверджується відомостями наявності та використання земельних ділянок (Форма 405), затвердженої наказом Міністра оборони України від 19.12.2017 №680 та індивідуальними картками №76 та №77 обліку земельних ділянок (Форма 403).

В той же час, рішенням Рівненської обласної ради VI скликання (18 сесія) від 25.10.2013 року № 1046 "Про надання у користування мисливських угідь" за поданням Державного агентства лісових ресурсів України від 18.07.2013 та погодження Рівненської обласної державної адміністрації від 27.09.2013 Рівненській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок згідно з додатком №1 до цього рішення надано у користування мисливські угіддя за рахунок земель оборони (військове містечко №21) площею 735,7 га у межах Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області строком на 25 років.

Керівник Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, зазначає, що земельна ділянка загальною площею 735,7 га належить до земель оборони, в розумінні положень Закону України "Про використання земель оборони", Закону України "Про оборону України", Закону України "Про збройні сили України", а тому не може використовуватися в інших цілях без зміни її цільового призначення, при цьому органом, який приймає рішення про використання військового майна, у тому числі земель оборони під мисливські угіддя для ведення мисливського господарства сторонніми організаціями, є виключно Міністерство оборони України, яке відповідного дозволу не надавало.

Таким чином, за висновками прокурора, рішення Рівненської обласної ради VI скликання (18 сесія) від 25.10.2013 року №1046 у частині надання Рівненській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок у користування мисливських угідь за рахунок земель оборони військового містечка №21 загальною площею 735, 7 га у межах Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області строком на 25 років є незаконним, та підлягає визнанню недійсним.

При цьому, позовну заяву подано Керівником Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України.

Частиною 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Так, відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Як передбачено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При цьому, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Прокурор зазначає, що оскільки уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо захисту інтересів держави, а саме Міністерства оборони України заходів щодо захисту інтересів держави не вжито, відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, наявні підстави для пред`явлення позову до суду безпосередньо прокурором.

Окрім того, керівник Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за вих. №523 вих.-21 від 26.04.2021 повідомив Міністерство оборони України про намір звернутися до суду про визнання недійним та скасування рішення Рівненської обласної ради VI скликання (18 сесія) від 25.10.2013 року №1046 "Про надання у користування мисливських угідь" у частині надання у користування мисливських угідь Рівненській обласній організації Українського товариства і рибалок за рахунок земель оборони площею 735, 7 га (військове містечко №21) строком на 25 років.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав звернення прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" невідповідність актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування Конституції або законам України є підставою для визнання їх незаконними в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частинами 1, 2 статті 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно зі ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Землі України, відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Як встановлено судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів, земельні ділянки загальною площею 735,7 га, щодо яких укладено спірне рішення, відносяться до земель оборони (цільове призначення: для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України).

У відповідності до частини 1 ст. 77 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Частинами 2, 3, 4, 5 ст. 77 Земельного кодексу України унормовано, що землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Особливості відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом. Кошти, отримані від відчуження таких земельних ділянок, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на потреби оборони відповідно до кошторису Міністерства оборони України у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.

За приписами частини 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України "Про оборону України" Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Міністерство оборони України, зокрема, здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Згідно зі ст. 2. Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Отже, за вказаними приписами закону саме Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади наділене повноваженнями на здійснення управління військовим майном, в тому числі приймати рішення щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, які належить до земель оборони, а не військові частини, за якими закріплені відповідні земельні ділянки, на що посилається відповідач.

Порядок використання земель оборони в господарських цілях визначено у ст. 4. Закону України "Про використання земель оборони": Військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Землі оборони, призначені для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, можуть використовуватися для розміщення засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), що належать підрозділам об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України, з погодженням умов розміщення та експлуатації зазначених об`єктів з Міністерством оборони України.

Відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та у відповідності до цього закону.

Забороняється відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, іноземним державам, іноземним юридичним особам та іноземцям.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у пункті 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у разі відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, в порядку, визначеному статтею 20 Земельного кодексу України, така ділянка не може використовуватися у господарських цілях (в даному випадку як мисливські угіддя за рахунок земель оборони).

Відповідно до повідомлення Міністерства оборони України №370/2/4533 від 21.05.2021 Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок у встановленому ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" порядку не зверталася до Міністерства оборони України про надання погоджень на використання земельної ділянки військового містечка №21 площею 735, 7 га у межах Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області під мисливські угіддя для ведення мисливського господарства.

В свою чергу, відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів щодо отримання попереднього дозволу на зміну цільового призначення земельних ділянок загальною площею 735,7 га у межах Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської обласної ради у порядку, передбаченому Законами України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", "Про використання земель оборони", "Про оборону України" та "Про збройні сили України".

Разом з цим, не заслуговують на увагу суду доводи відповідача, що спірне рішення стосується не земельних ділянок, а виключно надання у користування мисливських угідь.

За змістом статті 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Згідно зі ст. 22 вказаного закону мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Отже, надання у користування мисливських угідь здійснюється, зокрема, власниками або користувачами земельних ділянок, втім доказів такого надання з боку Міністерства оборони України, як центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління військовим майном, матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, враховуючи що спірним рішенням передано у користування мисливські угіддя за рахунок земель оборони площею 735, 7 га (військове містечко №21) у межах Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської обласної ради, проте із порушенням порядку використання земель оборони, передбаченим Законами України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", "Про використання земель оборони", "Про оборону України" та "Про збройні сили України", а саме без погодження з Міністерством оборони України, як центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління військовим майном, рішення Рівненської обласної ради VI скликання (18 сесія) від 25.10.2013 року №1046 у відповідній частині є незаконним, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Водночас, під час розгляду справи відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, з огляду на те, що Керівником Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері подано позов з пропуском позовної давності, передбаченого ст. 257 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17 (пункт 66) позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:

1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Прокурор зазначає, що про порушення інтересів держави в особі Міністерства оборони України йому стало відомо лише у квітні 2021 року після отримання від відповідача відповіді на запит прокурора та копії оскаржуваного рішення з відповідними додатками до нього. Міністерство оборони України про оспорюване рішення Рівненської обласної ради дізналося лише після отримання у 2021 році листа від Рівненською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері (вих. №523 ВИХ.-21 від 26.04.2021, тому строк позовної давності щодо заявлених прокурором вимог, з огляду на положення ст. ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, не пропущено.

Про необізнаність Міністерства оборони України з фактом прийняття рішення Рівненською обласною радою VI скликання (18 сесія) від 25.10.2013 року №1046 свідчить, також зміст повідомлення №370/2/4533 від 21.05.2021, згідно з яким Рівненська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок у встановленому ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" порядку не звертався до Міністерства оборони України про надання погоджень на використання земельної ділянки військового містечка №21 площею 735, 7 га у межах Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області під мисливські угіддя для ведення мисливського господарства.

Відповідач зазначає, рішення від 25.10.2013 року №1046 було направлене для перевірки Прокуратурі Рівненської області 27.11.2013, на підтвердження чого надає перелік організацій і службових осіб, кому надіслано рішення обласної ради від 25.10.2013 №1046, та інформацію з вихідної системи документообігу обласної ради.

Втім, такі докази не можуть вважатися належними та допустимими у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на підставі них суд не може встановити належне повідомлення Прокуратури Рівненської області: належна адреса направлення, факт вручення.

Таким чином, станом на момент подання даного позову - 05.10.2021 трирічний строк позовної давності не сплив, у зв`язку з чим інтерес держави підлягає захисту.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач же під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростували заявлені позовні вимоги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Рівненської обласної ради VI скликання (18 сесія) від 25.10.2013 року №1046 "Про надання у користування мисливських угідь" у частині надання у користування мисливських угідь Рівненській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок за рахунок земель оборони площею 735, 7 га (військове містечко №21) у межах Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської обласної ради строком на 25 років.

3. Стягнути з Рівненської обласної ради (майдан Просвіти, 1, Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 21085816) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері західного регіону (вул. Клепарівська, будинок 20, 79007, місто Львів, Львівська обл., 79007, код ЄДРПОУ 38326057) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2022

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА