Рішення

від 18.07.2022 по справі 910/3520/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.07.2022Справа № 910/3520/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед Синергія» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 62, кв. 5; ідентифікаційний код: 40295133)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» (02660, м. Київ, проспект Визволителів, буд. 6, кв. 1; ідентифікаційний код: 37035128)

про стягнення 96733,57 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.05.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед Синергія» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» про стягнення 96733,57 грн, з яких 88517,04 грн основного боргу, 960,35 грн 3% річних та 7256,22 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу товарів №03/01/2019 від 03.01.2019 не у повному обсязі здійснив оплату товару, поставленого позивачем за видатковою накладною №1 від 10.09.2020 на суму 111540,00 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 88517,04 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 960,35 грн та інфляційні втрати у розмірі 7256,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 відкрито провадження у справі №910/3520/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/3520/22 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02660, м. Київ, проспект Визволителів, буд. 6, кв. 1), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0105492145536, з якого вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/3520/22 була отримана відповідачем.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/3520/22.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лед Синергія» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу товарів №03/01/2019, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити товари, визначені в замовленні.

Загальна сума договору складається з суми вартості товару, переданого продавцем протягом строку дії даного договору та вказаного в рахунках-фактурах на такий товар на підставі замовлень покупця (п. 2.1 Договору купівлі-продажу товарів №03/01/2019 від 03.01.2019).

Відповідно до п. 2.2 Договору купівлі-продажу товарів №03/01/2019 від 03.01.2019 вартість товару визначається сторонами на договірній основі та вважається погодженою у випадку отримання продукції за накладною або оплати товару покупцем згідно з виставленим продавцем рахунком-фактурою.

Відповідно до п. 5.2 Договору купівлі-продажу товарів №03/01/2019 від 03.01.2019 датою постачання і моментом переходу до покупця права власності на товар за цим договором вважається дата передачі товару покупцю або його перевізникові (дата накладної).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та дає до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1 Договору купівлі-продажу товарів №03/01/2019 від 03.01.2019).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу товарів №03/01/2019 від 03.01.2019 не у повному обсязі здійснив оплату товару, поставленого позивачем за видатковою накладною №1 від 10.09.2020 на суму 111540,00 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 88517,04 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 960,35 грн та інфляційні втрати у розмірі 7256,22 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору купівлі-продажу товарів №03/01/2019 від 03.01.2019, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 10.09.2020 позивач поставив відповідачу товар на суму 111540,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №1 від 10.09.2020 на суму 111540,00 грн, яка підписана представниками сторін та скріплена відбитками печаток юридичних осіб позивача і відповідача (в накладній міститься посилання на Договір купівлі-продажу товарів №03/01/2019 від 03.01.2019).

Оскільки у вказаній накладній міститься посилання на реквізити Договору купівлі-продажу товарів №03/01/2019 від 03.01.2019, суд дійшов висновку, що вказана поставки відбулась в рамках вказаного договору, з огляду на що пояснення позивача, викладені у позовній заяві, відносно того, що поставка відбулась не на підставі договору оцінюються судом критично.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.1 Договору купівлі-продажу товарів №03/01/2019 від 03.01.2019 покупець сплачує вартість товару на умовах повної передоплати на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Таким чином, відповідача повинен був оплати товар за видатковою накладною №1 від 10.09.2020 на суму 111540,00 грн до дати поставки товару, до 10.09.2020.

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №3 від 10.09.2020 на суму 111540,00 грн.

Однак, доказів виконання обов`язку з оплати товару, поставленого позивачем за видатковою накладною №1 від 10.09.2020 на суму 111540,00 грн, відповідачем суду не надано.

Водночас, позивачем долучено до позовної заяви копію листа відповідача щодо перенесення платежу на інший рахунок.

У вказаному листі відповідач просив позивача сплачені грошові кошти за платіжним дорученням №4916 від 28.01.2021 у сумі 23022,96 грн (згідно з рахунком №100 від 16.12.2020) перенести в оплату рахунку №3 від 10.09.2022 у сумі 23022,96 грн.

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивачем було зараховано сплачені відповідачем грошові кошти у сумі 23022,96 грн в рахунок оплати товару за видатковою накладною №1 від 10.09.2020 на суму 111540,00 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що за видатковою накладною №1 від 10.09.2020 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 111540,00 грн, а відповідачем сплачено грошові кошти у сумі 23022,96 грн, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 88517,04 грн.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 88517,04 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» за Договором купівлі-продажу товарів №03/01/2019 від 03.01.2019 (за видатковою накладною №1 від 10.09.2020 на суму 111540,00 грн) у сумі 88517,04 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед Синергія» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» суми основного боргу у розмірі 88517,04 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 960,35 грн за період з 10.12.2021 по 20.04.2022.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед Синергія» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» 3% річних у розмірі 960,35 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 7256,22 грн за період з грудня 2021 року по березень 2022 року.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед Синергія» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» інфляційних втрат у розмірі 7256,22 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» (02660, м. Київ, проспект Визволителів, буд. 6, кв. 1; ідентифікаційний код: 37035128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед Синергія» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 62, кв. 5; ідентифікаційний код: 40295133) суму основного боргу у розмірі 88517 (вісімдесят вісім тисяч п`ятсот сімнадцять) грн 04 коп., 3% річних у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн 35 коп., інфляційні втрати у розмірі 7256 (сім тисяч двісті п`ятдесят шість) грн 22 коп. та судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак