Рішення

від 26.06.2022 по справі 911/3381/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3381/21

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАРОДНА ЯКІСТЬ», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМП-1», Київська обл., м. Фастів

про стягнення 365273,75 грн

представники:

від позивача - не з`явився

від відповідача - П.О.Сергєєв

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/3381/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАРОДНА ЯКІСТЬ» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМП-1» (далі - відповідач) про стягнення 365273,75 грн.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Київської області №22-АР від 31.01.2022, у зв`язку з перебуванням судді Лилака Т.Д. на лікарняному, справу №911/3381/21 передано на повторний автоматизований розподіл 31.01.2022.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом б/н від 31.01.2022, справу №911/3381/21 передано до розгляду судді Господарського суду Київської області Д.Г. Зайцю.

Ухвалою суду від 01.02.2022 року справу №911/3381/21 прийнято до провадження судді Д.Г. Зайця та призначено розгляд справи на 22.02.2022 року.

До суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 21.02.2022 року (вх. №3845/22 від 22.02.2022) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 22.02.2022 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/3381/21 та відкладено підготовче засідання на 05.04.2022 року.

Cудове засідання, призначене на 05.04.2022 року, не відбулося.

Ухвалою суду від 03.05.2022 року підготовче засідання призначено на 13.06.2022 року.

До суду від позивача надійшло клопотання №10/06 від 10.06.2022 року (вх. №6608/22 від 13.06.2022) про розгляд справи без участі позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання 13.06.2022 року не з`явився, відзив на позов не подав.

Ухвалою суду від 13.06.2022 року закрито підготовче провадження у справі №911/3381/21 та призначено розгляд справи по суті на 27.06.2022 року.

До суду від позивача надійшли письмові пояснення №27/06 від 27.06.2022 року (вх. №7461/22 від 27.06.2022 року), в яких позивач також просить суд розглядати справу без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами та доказами.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.06.2022 року проти позову заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 27.06.2022 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАРОДНА ЯКІСТЬ» (за договором - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗМП-1» (за договором - покупець) 22.05.2020 року укладено Договір купівлі-продажу №22/05-1 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого, за цим Договором продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у п. 1.2 цього Договору (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар. Товаром за даним Договором є відсів вапняковий фракції 0-20 мм. ДСТУ БВ.2.7-30:2013. Одиницею товару за цим Договором є одна тонна - 1 т (п. 1.2 Договору).

Згідно п.п. 1.5, 1.6 Договору, продавець здійснює продаж товару на підставі замовлення покупця. Замовлення може подаватись по електронній пошті з адреси покупця zmp1fastov@gmail.com на адресу продавця narodna.info@gmail.com чи на адресу місцезнаходження (адреса для листування), яка вказана в цьому Договорі, в строк не менше ніж сім робочих днів до бажаної дати постачання товару. На замовлений покупцем товар, продавець виписує рахунок-фактуру, який є підставою для оплати замовленого товару.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.4 Договору, постачання товару здійснюється згідно правил Інкотермс-2010, на умовах та у строки, що визначаються сторонами у Специфікаціях. Приймання товару за кількістю, асортиментом та якістю здійснюються в момент фактичної передачі товару на підставі товарно-супровідних документів. Підтвердженням факту постачання товару є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками обох сторін.

Згідно п. 2.5 Договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця після повної оплати за товар. Ризик випадкової загибелі або випадкового зіпсування, передачі та умови постачання товару визначені в Специфікаціях та/або інших документах, відповідно до правил Інкотермс-2010.

Пунктами 3.1-4.4 Договору визначено, що загальна вартість Договору складається із вартості кожної окремої партії товару та Специфікації, за всіма видатковими накладними до даного Договору, поставлених продавцем покупцю протягом строку дії Договору та у відповідності до його умов. Ціна на товар відображається у Специфікаціях. Покупець зобов`язаний оплатити 100% передоплату для замовлення товару. Датою приймання товару вважається дата штемпеля станції-одержувача у відповідній товарно-транспортній накладній.

У п. 7.1 Договору сторони погодили, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020 року, а в частині взятих на себе обов`язків, до їх повного виконання. Якщо сторони за один місяць до терміну закінчення дії цього Договору не виявили намірів про припинення дії Договору, Договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Згідно Специфікації №1 від 24.03.2021 року сторони погодили найменування продукції - відсів вапняковий фр.0-20 у кількості 350,00 тон. за ціною 291,67 грн. без ПДВ, всього на суму 122500,00 грн. з ПДВ; згідно Специфікації №2 від 25.05.2021 року до Договору, сторони погодили найменування продукції - відсів вапняковий фр.0-20 у кількості 350,00 тон. за ціною 291,67 грн. без ПДВ, всього на суму 122500,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 982169,66 грн., що підтверджується видатковими накладними №47 від 27.05.2020, №49 від 05.06.2020, №59 від 15.06.2020, №74 від 10.07.2020, №75 від 13.07.2020, №111 від 19.07.2020, №147 від 19.07.2020, №183 від 21.08.2020, №221 від 06.04.2021, №580 від 28.05.2021 та актом приймання-передачі товару від 09.04.2021, які підписано представниками обох сторін та скріплено їх печатками. Для оплати поставленого позивачем товару останнім виставлено рахунки на оплату №19 від 22.05.2020, №20 від 28.05.2020, №30 від 12.06.2020, №37 від 13.07.2020, №44 від 13.07.2020, №60 від 20.08.2020, №135 від 01.04.2021, №349 від 28.05.2021.

Однак, як зазначено позивачем, відповідачем частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 673515,47 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи банківською випискою. Так, у зв`язку із частковою оплатою відповідачем поставленого позивачем товару за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 308654,19 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у сумі 308654,19 грн.

До матеріалів справи також додано підписаний з представниками обох сторін та скріплений їх печатками Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 - 21.09.2021, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за Договором купівлі-продажу №22/05-1 від 22.05.2020 року складає 308654,19 грн.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався, однак, в клопотанні про відкладення розгляду справи б/н від 21.02.2022 року (вх. №3845/22 від 22.02.2022) проти позову заперечив та зазначив, що відповідачем повністю оплачено товар, який відповідав погодженим сторонами умовам. Згідно Акту про виявлені недоліки від 17.06.2020 товар, який поставлено за видатковою накладною №59 від 15.06.2020 на загальну суму 127889,11 грн. не відповідає погодженим між сторонами умовам, а саме, поставлено щебінь іншої фракції. Зі слів відповідача, всі поставки та оплати, в тому числі і Акт звірки оформлено не в рамках Договору №22/05-1 від 22.05.2020 року, а також позивачем не було враховано повернення товару на суму 50957,40 грн. згідно зворотної накладної №1 від 16.07.2020 року.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами, що виникли з договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 982169,66 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін, рахунками на оплату та актом звірки взаєморозрахунків. Станом на день прийняття рішення у справі відповідачем, в порушення умов Договору, не оплачено поставлений позивачем товар, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у сумі 308654,19 грн., що відповідачем не спростовано, доказів протилежного суду не надано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 308654,19 грн. заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поставки товару, який не відповідав погодженим сторонами умовам, зокрема, що щебінь мав іншу фракцію ніж було погоджено. Відповідачем не надано суду належних доказів надіслання позивачу Акту про виявлені недоліки від 17.06.2022 року за поставлений товар згідно видаткової накладної №59 від 15.06.2020 року та претензії №2 від 17.06.2020 року, оскільки, скріншот електронних адрес та відсутність опису документів, які надіслано не може підтверджувати факт звернення відповідача до позивача з претензіями щодо невідповідності поставленого товару. Водночас, зазначаючи про поставку товару, який не відповідав умовам Договору, відповідачем не подано доказів повернення позивачу такого товару. При цьому, судом встановлено, що згідно видаткової накладної №59 від 15.06.2020 року поставлено товар - відсів вапняковий фракції 0-20, що відповідає п. 1.2 Договору та Специфікаціям, зазначена видаткова накладна частково оплачена відповідачем на суму 57899,22 грн. згідно платіжного доручення №191 від 03.07.2020 року.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем виставлено відповідачу рахунок №37 від 13.07.2020 року на оплату 50957,40 грн., який оплачено відповідачем згідно платіжного доручення №214 від 21.07.2020 року, однак, позивачем повернуто відповідачу 50957,40 грн., що підтверджується зворотною видатковою накладною №1 від 16.07.2020 року, а тому, твердження відповідача стосовно неврахування позивачем повернення товару на суму 50957,40 грн. є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.

Судом враховано, що всі видаткові накладні підписані відповідачем, оформлені в рамках укладеного сторонами Договору, рахунки на оплату містять посилання на Договір купівлі-продажу №22/05-1 від 22.05.2020 року, що відповідачем належними та допустимим доказами не спростовано.

Суд зазначає, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та посвідчення накладної печаткою підприємства фіксує факт здійснення господарської операції і підтвердження договірних відносин, що є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 року у справі №910/14371/18).

Відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17; від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.

Разом з тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Враховуючи, що акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 по 21.09.2021 підписано представниками обох сторін та скріплено їх печатками, вказаний акт містить посилання на видаткові накладні, суд дійшов висновку, що вказаний акт звірки як юридичний документ, свідчить про визнання відповідачем боргу.

До позовної заяви долучено копії документів, які завірені належним чином із дотриманням вимог, встановлених процесуальним законом та п.5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації». Щодо відсутності у відповідача оригіналів документів, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, суд зазначає, що зважаючи на характер таких документів, їх оригінали повинні були б зберігатись у відповідача при належному веденні документообігу. Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у нього оригіналів документів, які підтверджують наявність заборгованості перед позивачем, оскільки, факт відсутності у відповідача оригіналів документів не звільняє його від обов`язку оплатити отриманий товар за видатковими накладними, які підписані відповідачем без заперечень. Доказів того, що вказані видаткові накладні та рахунки на оплату не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи суду не надано.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі, а доводи, викладені у клопотанні, спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи викладене, а також, наявність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, що підтверджують розмір заявленої позивачем до стягнення з відповідача заборгованості, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 308654,19 грн. за поставлений товар, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 38365,10 грн. інфляційних втрат, 12019,91 грн. 3% річних та 6186,85 грн. пені згідно виконаного ним розрахунку.

Згідно п. 6.2 Договору, у випадку прострочення строку (терміну) оплати за отриманий товар, покупець, на вимогу продавця, сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення зобов`язання від загальної вартості неоплаченого товару.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, нарахованої на заборгованість відповідача за видатковими накладними №221 від 06.04.2021 за період з 07.04.2021 по 24.05.2021 та №580 від 28.05.2021 період з 29.05.2021 по 08.09.2021 судом встановлено, що розмір пені складає 6230,14 грн. однак, позивачем у прохальній частині позову розмір пені визначено у сумі 6186,85 грн., а тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 6186,85 грн., оскільки суд, під час прийняття рішення не може вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 38365,10 грн. та 3% річних у сумі 12019,91 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за видатковими накладеними №59 від 15.06.2020, №111 від 19.07.2020, №147 від 19.07.2020, №183 від 21.08.2020, № 580 від 28.05.2021 за визначеними періодами, судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявлених сумах.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч. 1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НАРОДНА ЯКІСТЬ» (02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 59, код ЄДРПОУ 40259205) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМП-1» (08500, Київська область, м. Фастів, Промвузол, вул. А.Шептицького, 10 А, код ЄДРПОУ 42867672) про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМП-1» (08500, Київська область, м. Фастів, Промвузол, вул. А.Шептицького, 10 А, код ЄДРПОУ 42867672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАРОДНА ЯКІСТЬ» (02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 59, код ЄДРПОУ 40259205) 308654 (триста вісім тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн. 19 коп. основного боргу, 38365 (тридцять вісім тисяч триста шістдесят п`ять) грн. 10 коп. інфляційних втрат, 12019 (дванадцять тисяч дев`ятнадцять) грн. 91 коп. 3% річних, 6186 (шість тисяч сто вісімдесят шість) грн. 85 коп. пені та 5528 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять вісім) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 19.07.2022 р.

Суддя Д.Г. Заєць