Рішення

від 13.07.2022 по справі 911/3492/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2022 р. Справа № 911/3492/21

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Мишак І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКБ БУД»

про стягнення 212 502, 56 грн

Представники:

від позивача: Мерженко Т.П.

від відповідача: не з`явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 53/ТУ-б-БМЕС-20/ю послуг на переробку давальницької сировини від 31.01.2020 у розмірі 245 046, 95 грн, з яких: 212 172, 02 грн основного боргу, 8 828, 58 грн 3% річних та 24 046, 35 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.12.2021 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 24.01.2022 та витребувано у сторін певні документи.

У судове засідання 24.01.2022 з`явився представник позивача, який надав документи по справі (вх. № 1607/22 від 24.01.2022) та вимоги ухвали суду від 24.12.2021 виконав частково.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.01.2022, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача та відсутність доказів про вручення йому ухвали від 24.12.2021, неналежне виконання сторонами вимог суду, а також з метою дотримання завдань підготовчого провадження і основних засад господарського судочинства, розгляд даної справи у підготовчому засіданні відкладено на 21.02.2022.

21.02.2022 до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 21.02.2022 (вх. № 3779/22 від 21.02.2022) про зменшення позовних вимог, у якій позивач зазначає про часткову сплату відповідачем заборгованості, у зв`язку з чим він зменшує свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 212 502, 56 грн. заборгованості за договором № 53/ТУ-б-БМЕС-20/ю послуг на переробку давальницької сировини від 31.01.2020, з яких: 182 172, 02 грн. основного боргу, 8 107, 23 грн. 3% річних та 74 223, 31 грн. інфляційних втрат.

У судове засідання 21.02.2022 з`явився представник позивача, надав свої усні пояснення по справі та подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження (вх. № 3778/22 від 21.02.2022).

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.02.2022, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог суду, зважаючи на подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, а також з метою виконання завдань підготовчого провадження і основних засад господарського судочинства, продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 17.03.2022.

Судове засідання, призначене на 17.03.2022, не відбулося, у зв`язку з чим ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2022 розгляд даної справи у підготовчому засіданні призначено на 16.06.2022.

У судове засідання 16.06.2022 з`явився представник позивача, надав свої усні пояснення по справі, зазначив про технічну помилку, допущену ним у визначені суми інфляційних втрат, що підлягають стягненню та подав клопотання (вх. 6938/22 від 16.06.2022) про усунення технічної помилки.

Відповідач (його представник) у судове засідання 16.06.2022 не з`явився, причин неявки суду не повідомив та вимог суду не виконав.

Суд, керуючись положеннями ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, прийняв заяву позивача б/н від 21.02.2022 (вх. № 3779/22 від 21.02.2022) про зменшення позовних вимог, з урахуванням пояснень щодо технічної помилки, до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.06.2022 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 14.07.2022.

Присутній у судовому засіданні 14.07.2022 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви б/н від 21.02.2022 (вх. № 3779/22 від 21.02.2022) про зменшення позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач у судове засідання 14.07.2022 не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.07.2022, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

31.01.2020 між сторонами укладено договір № 53/ТУ-б-БМЕС-20/ю послуг на переробку давальницької сировини, за умовами якого відповідач (замовник) доручає, а позивач (виконавець) зобов`язується виконати послуги з переробки давальницької сировини, зокрема, але не виключно: цемент, щебінь, пісок та хімічні речовини тощо, на готову продукцію згідно заявки відповідача, а відповідач зобов`язується прийняти готову продукцію й оплатити послуги з переробки давальницької сировини та виготовлення готової продукції.

Відповідно до п. 1.2 договору позивач зобов`язується переробити давальницьку сировину на готову продукцію у відповідності до характеристик та в обсязі згідно заявки відповідача, яка попередньо узгоджується сторонами.

Згідно з п. 2.1 договору готова продукція виготовляється з давальницької сировини, право власності на яку належить відповідачу.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що кількість давальницької сировини, що постачається для переробки, і вимоги, що висуваються до неї, у тому числі щодо якості та вартості, узгоджуються сторонами.

Відповідно до п. 2.8 договору приймання давальницької сировини за кількістю та якістю провадиться на складі позивача відповідно до умов цього договору за участю представника відповідача або за домовленістю без нього та оформлюється актом.

Згідно з п. 3.1 договору результатом надання позивачем відповідних послуг з переробки давальницької сировини на готову продукцію є залізобетонні вироби відповідної номенклатури (кількісні та якісні характеристик встановлюються заявкою відповідача на виготовлення продукції). Право власності на готову продукцію належить відповідачу.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що позивач зобов`язується здійснити переробку сировини у відповідності до характеристик та в обсязі згідно заявки відповідача у строк попередньо обумовлений сторонами. Після переробки кожної партії давальницької сировини сторони складають акт переробки сировини із зазначенням у ньому кількості поставленої сировини та кількості виготовленої та готової продукції з зазначенням кількісних характеристик.

Відповідно до п. 3.7 договору прийом-передача готової продукції оформляється актом. Підписаний позивачем акт прийому-передачі у двох примірниках передається відповідачу для підписання одночасно з переданням продукції.

Згідно з п. 3.9 договору у разі неодержаного підписаного акта прийому-передачі готової продукції від відповідача у строк до п`яти днів з моменту отримання, акт прийому-передачі вважається підписаним відповідачем у редакції позивача.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що вартість робіт із переробки давальницької сировини визначається калькуляцією вартості виготовлення продукції для кожної заявки відповідача, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата послуг із переробки давальницької сировини провадяться відповідачем у грошовій формі протягом п`яти банківських днів від дня підписання сторонами акту прийому-передачі робіт.

Згідно з п. 4.3 договору позивач надсилає відповідачу підписаний акт прийому-передачі робіт у двох примірниках не пізніше десяти днів від дня здійснення поставки готової продукції. Не пізніше п`яти днів із моменту одержання даного акта відповідач повертає позивачу підписаний обома сторонами один його примірник. У разі неодержання підписаного акта від відповідача в установлений строк акт прийому-передачі вважається підписаним відповідачем у редакції позивача.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір складено у двох примірниках, по одному для кожної сторони. Обидва примірники мають однакову юридичну силу. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного завершення. Зміни до договору можуть бути внесені лише за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до договору й підписується сторонами.

На виконання умов договору позивачем були надані послуги з переробки давальницької сировини на загальну суму 212 172, 02 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт № 160 від 28.02.2020 на суму 23 653, 92 грн, № 2 від 30.03.2020 на суму 26 610, 66 грн, № 156 від 30.04.2020 на суму 30 827, 70 грн, № 1 від 31.05.2020 на суму 53 019, 43 грн, № 564 від 30.06.2020 на суму 6 590, 48 грн, № 1 від 30.07.2020 на суму 20 382, 17 грн, № 856 від 31.08.2020 на суму 14 038, 03 грн, № 964 від 30.09.2020 на суму 19 527, 85 грн, № 1051 від 29.10.2020 на суму 17 521, 78 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Копії зазначених документів залучено до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуто.

Проте, як зазначає позивач, відповідач за надані позивачем послуги за актами виконаних робіт № 564 від 30.06.2020 на суму 6 590, 48 грн та № 1051 від 29.10.2020 на суму 17 521, 78 грн розрахувався повністю, за актом виконаних робіт № 964 від 30.09.2020 на суму 19 527, 85 грн розрахувався частково на суму 5 887, 74 грн, в той час як оплату за іншими актами виконаних робіт відповідач не здійснив, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 182 172, 02 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією № БМЕС 17/юп від 31.03.2021, у якій просив виконати свої зобов`язання за договором № 53/ТУ-б-БМЕС-20/ю послуг на переробку давальницької сировини від 31.01.2020 належним чином та перерахувати на користь позивача суму заборгованості протягом семи робочих днів з дня отримання даної претензії.

Проте, як стверджує позивач, відповідач свого зобов`язання щодо здійснення оплати за отримані послуги не виконав, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення його з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, контррозрахунку суми заборгованості або доказів її оплати суду не надав.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 по 01.11.2020, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 212 172, 02 грн. Зазначений акт підписаний сторонами в двосторонньому порядку та скріплений печатками.

Разом з тим, відповідно до наявних у матеріалах справи документів вбачається, що відповідачем була здійснена часткова оплата за надані послуги у розмірі 30 000, 00 грн, що підтверджується банківською випискою та власною довідкою підприємства-позивача № 50 від 15.02.2022.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати за надані позивачем послуги на момент розгляду справи настав, борг відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 182 172, 02 грн заборгованості (основного боргу) за договором № 53/ТУ-б-БМЕС-20/ю послуг на переробку давальницької сировини від 31.01.2020 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення оплати за надані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Згідно розрахунку позивача, здійснений ним щодо кожного акту виконаних робіт, за яким мало місце прострочення платежу та враховуючи суму здійсненої відповідачем часткової проплати, 3 % річних з простроченої суми за період з 07.03.2020 по 09.11.2021 складають 8 107, 23 грн, а інфляційні втрати з простроченої суми за період з 07.03.2020 по 09.11.2021 складають 22 223, 31 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та встановлено, що враховуючи заявлений позивачем період стягнення та керуючись положенням ст. 253 Цивільного кодексу України, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування 3 % річних, таким чином, за розрахунком суду 3 % річних становить 8 101, 48 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що їх сума є більшою, ніж зазначена позивачем.

Таким чином, зважаючи на положення ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача може бути стягнуто інфляційні втрати у сумі, що заявлена позивачем, а саме у розмірі 22 223, 31 грн.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 53/ТУ-б-БМЕС-20/ю послуг на переробку давальницької сировини від 31.01.2020 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 212 496, 81 грн, з яких: 182 172, 02 грн основний борг, 8 101, 48 грн 3 % річних та 22 223, 31 грн інфляційні втрати, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 5, 75 грн - 3 % річних суд відмовляє.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКБ БУД» (08136, Київська область, Києво-Святошинський район, село Крюківщина, вулиця Одеська, будинок 16, ідентифікаційний код 43397795) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03035, місто Київ, вулиця Льва Толстого, будинок 61, ідентифікаційний код 41149437) 182 172 (сто вісімдесят дві тисячі сто сімдесят дві) грн 02 коп. основного боргу, 8 101 (вісім тисяч сто одна) грн 48 коп. 3 % річних, 22 223 (двадцять дві тисячі двісті двадцять три) грн 31 коп. інфляційних втрат та 3 187 (три тисячі сто вісімдесят сім) грн. 45 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКБ БУД» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 5, 75 грн 3 % річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.07.2022.

Суддя Т.В. Лутак