Рішення

від 03.07.2022 по справі 914/851/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2022 Справа № 914/851/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ФІЛЬТРЗ», м. Тернопіль,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР БІР ТРЕЙД», м. Львів,

про: стягнення 245 043, 65 грн.

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Кравчук І.В.

Представники учасників справи:

від позивача: Штабовенко Д.В. - представник;

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ФІЛЬТРЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР БІР ТРЕЙД» про стягнення 245 043, 65 грн.

Ухвалою суду від 06.05.2022 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для виправлення виявлених недоліків.

Дев`ятнадцятого травня 2022 до суду від представника позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду від 06.05.2022.

Позивач надав суду опис вкладення у цінний лист, яким направив на адресу відповідача позовну заяву від 20.04.2022.

Ухвалою суду від 24.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі №914/851/22 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 20.06.2022.

На електронну адресу Господарського суду 20.06.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 20.06.2022 у зв`язку із клопотанням відповідача суд відклав розгляд справи на 04.07.2022.

У судове засідання 04.07.2022 представник позивача з`явився, взяв участь в режимі відеоконференції, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У судове засідання 04.07.2022 представник відповідача не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 202 ГПК України, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 04.07.2022, визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України, не встановлено.

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, участь у судовому засідання є правом, а не обов`язком сторін, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 04.07.2022 за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 04.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було узгоджено поставку товару, на виконання умов якої, позивачем поставлено відповідачу товар, однак відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати вартості товару в повному обсязі не здійснив.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав. Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу відповідача копії ухвал у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено у строщеній формі договір поставки товару.

Відповідачем було здійснено передоплату за товар згідно з платіжним дорученням №566 від 27 жовтня 2021 у розмірі 340 043, 66 грн. з призначенням платежу: за матеріали згідно рах. №141 від 26.10.2021.

07 грудня 2021 за видатковою накладною №125 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ФІЛЬТРЗ» (позивач, постачальник) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР БІР ТРЕЙД» (покупець, відповідач) товар на загальну суму 506 953, 27; Розрахунковий документ: рахунок на оплату покупцю №141 від 26 жовтня 2021. Видаткова накладна підписана та скріплена печатками сторін.

22 грудня 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ФІЛЬТРЗ» (позивач, постачальник) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР БІР ТРЕЙД» (покупець, відповідач) товар на загальну суму 173 134, 04; Розрахунковий документ: рахунок на оплату покупцю №141 від 26 жовтня 2021. Видаткова накладна підписана та скріплена печатками сторін.

Загальна сума поставленого товару 680 087, 31 грн.

Відповідач частково оплатив поставлений товар, а саме: згідно з платіжним дорученням № 941 від 08.02.2022 - 25 000 грн; №933 від 04.02.2022 - 50 000 грн.; № 1179 від 08.04.2022 - 20 000 грн.

Відповідач оплатив товар на загальну суму 435 043, 66 грн (включно з передоплатою).

Заборгованість відповідача складає 245 043, 65 грн., що і є вимогою позивача.

Оцінка суду.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як встановлено судом, відповідач здійснив передоплату за товар згідно з платіжним дорученням №566 від 27 жовтня 2021 у розмірі 340 043, 66 грн. з призначенням платежу: за матеріали згідно рах. №141 від 26.10.2021.

07 грудня 2021 за видатковою накладною №125 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ФІЛЬТРЗ» (позивач, постачальник) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР БІР ТРЕЙД» (покупець, відповідач) товар на загальну суму 506 953, 27; Розрахунковий документ: рахунок на оплату покупцю №141 від 26 жовтня 2021. Видаткова накладна підписана та скріплена печатками сторін.

22 грудня 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ФІЛЬТРЗ» (позивач, постачальник) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР БІР ТРЕЙД» (покупець, відповідач) товар на загальну суму 173 134, 04; Розрахунковий документ: рахунок на оплату покупцю №141 від 26 жовтня 2021. Видаткова накладна підписана та скріплена печатками сторін.

Загальна сума поставленого товару 680 087, 31 грн

Таким чином, з огляду на спрямовані на виконання договору поставки дії сторін, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки у спрощеній формі, відповідно до якого позивач зобов`язувався поставити товар, а відповідач оплатити такий.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідачем частково оплачений поставлений товар, а саме: передоплата за товар згідно з платіжним дорученням №566 від 27 жовтня 2021 у розмірі 340 043, 66 грн; згідно з платіжним дорученням № 941 від 08.02.2022 - 25 000 грн; №933 від 04.02.2022 - 50 000 грн.; № 1179 від 08.04.2022 - 20 000 грн.

Відповідач оплатив товар на загальну суму 435 043, 66 грн. Отже, заборгованість відповідача становить 245 043, 65 грн, що і є предметом позову.

Відтак позовні вимоги щодо стягнення 245 043, 65 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач позовні вимоги не заперечив. Взяті на себе зобов`язання з оплати вартості товару в повному обсязі не здійснив.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення 245 043, 65 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 3 675, 66 грн.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд витрати на професійну правничу допомогу покласти на відповідача.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 000, 00 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 2 5 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, 02.11.2020 у справі № 922/3548/19 та 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правничої допомоги від 11 квітня 2022 про надання професійної правничої допомоги, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія Радник».

Згідно з п. 4.1. Договору про надання правової допомоги 11 квітня 2022 за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар згідно з додатковою угодою сторін.

Відповідно до п. 1.1 додаткової угоди до договору №2 про надання правової допомоги від 11 квітня 2022 Адвокатське Об`єднання зобов`язується надати Клієнту наступну правничу допомогу: 1.1. складання та подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР БІР ТРЕЙД» про стягнення заборгованості; 1.2. Винагорода за п. 1.1. цієї угоди складає 4000 грн.; 1.33 Винагорода за п. 1.1. . цієї угоди встановлюється в залежності від часу роботи для підготовки процесуального документу, із розрахунком одна година роботи 1000 грн.

У позовній заяві позивачем вказано виконані роботи, а саме: складання та подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР БІР ТРЕЙД» про стягнення заборгованості (4 год.); Вартість 4 000,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням №3360 від 19.04.2022 позивач сплатив адвокатському об`єднанню 4 000, 00 грн.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен (ВС/КАС у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020)

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналізуючи розмір витрат, понесених на правову допомогу позивачем у даній справі, з урахуванням критеріїв, визначених ч. 5 ст. 129 ГПК України, проаналізованих вище, та у співвідношенні із заактованими клієнтом і адвокатом видами правової допомоги, суд доходить висновку, що заявлені до стягнення позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 12 000, 00 грн. є обґрунтованими, реальними, натомість Відповідач не надав доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

З урахуванням положень статті 129 (п. 3, ч. 2) Господарського процесуального кодексу України, витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позов задоволено повністю, тому до стягнення з відповідача правова допомога підлягає в розмірі 4 000, 00 грн.

Суд також звертає увагу, що такими висновками не здійснюється втручання в договірні відносини між клієнтом та адвокатським об`єднанням.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР БІР ТРЕЙД» (79052, м. Львів, вул. На Чвертях, 62 Б; ідентифікаційний код 38940266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ФІЛЬТРЗ» (46400, м. Тернопіль, вул. Лук`яновича Д., будинок 8, офіс 32; ідентифікаційний код 39034791) 245 043, 65 грн заборгованості та 3 675, 66 грн судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР БІР ТРЕЙД» (79052, м. Львів, вул. На Чвертях, 62 Б; ідентифікаційний код 38940266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД ФІЛЬТРЗ» (46400, м. Тернопіль, вул. Лук`яновича Д., будинок 8, офіс 32; ідентифікаційний код 39034791) 4 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили, у відповідності до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 11.07.2022.

Суддя Синчук М.М.