Рішення

від 07.07.2022 по справі 916/3027/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3027/21Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: адвокат Стрезєв А.І. - ордер,

від відповідача: адвокат Тарасенко О.Ю. - ордер,

розглянувши у відкритом судовому засіданні справу № 916/3027/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кот Групп» (65009, м. Одеса, вул. Сегедська, буд. 18, офіс 233, код ЄДРПОУ 41191316)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль-Інвест» (65069, м. Одеса, вул. Кримська, буд. 63, кв. 1, код ЄДРПОУ 36233301)

про стягнення 388 323,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

06.10.2021 до Господарського суду надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю «Кот Групп» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль-Інвест» заборгованості в розмірі 388323,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Кот Групп» посилається на порушення відповідачем умов договору поставки, укладеного між сторонами у спрощений спосіб, в частині поставки товару, у зв`язку з чим вимагає повернення суми попередньої оплати.

Як стверджує позивач, між ТОВ «Кот Групп», як замовником, та ТОВ «Профіль-Інвест», як постачальником, було укладено Договір поставки, у відповідності до якого. постачальник зобов`язується передати (поставити) будівельний профіль 50*200*50/1,1 замовнику, а замовник взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити вказаний товар. Даний договір було укладено у спрощеній, не письмовій формі, шляхом телефонних переговорів з узгодження якісних та кількісних показників товару, а також його вартості, отже досягнення усіх істотних умов та здійснення сторонами дій що за своїм характером підтверджують правовідносини з поставки товару підтверджується належними документами первинного бухгалтерського обліку.

Так, відповідачем на виконання умов договору було направлено позивачеві: рахунок-фактура № СФ-379 від 23 грудня 2020 року, в якому відображена характеристика товару та визначено вартість - 144789,12 грн.; рахунок-фактура № СФ-380 від 23 грудня 2020 року, в якому відображена характеристика товару та визначено вартість - 143519,04 грн. та рахунок-фактура № СФ-0000028 від 09 лютого 2021 року, в якому визначено вартість - 100014,84 грн., отримана позивачем за допомогою засобів електронного зв`язку.

В подальшому, як вказує позивач, на виконання умов договору він здійснив оплату за вказаний товар, що підтверджується платіжним дорученням №196 від 05.01.2021, згідно якого ТОВ «Кот Групп» здійснив оплату рахунку № СФ-379 від 23 грудня 2020 року на суму 144789.12 грн.; платіжним дорученням № 198 від 12.01.2021 платник здійснив оплату рахунку № СФ-380 від 23 грудня 2020 року на суму 143519,04 грн. та платіжним дорученням № 238 від 19.02.2021, відповідно до якого позивач здійснив оплату рахунку № СФ-0000028 від 09.02.2021 на суму 100014,84 грн. Всього, було оплачено товару на загальну суму - 388 323,00 грн.

Відтак, позивач зауважує, що виконав свої зобов`язання за договором, однак відповідач, попри те що отримав кошти, так і не здійснив поставку товару та повернути отримані кошти відмовляється.

Зокрема, відповідач ігнорує прохання та листи ТОВ «Кот Групп» відвантажити товар згідно до договору, або ж повернути грошові кошти, сплачені за непоставлений товар. Натомість відповідач надсилає позивачу листи, до яких додає підписані ним односторонньо товарно-транспортні та видаткові накладні та зазначає, що товар ним було нібито відвантажено і вимагає їх підписання з нашого боку.

Так, позивач вказує, що 30.04.2021 відповідач надіслано лист в якому останній зазначає, що позивач сплатив зумовлену суму за товар, але не підписав документи при поставці товару, також від 24.05.2021 надійшов ще один лист з проханням підписати копії документів про відвантаження товару, оскільки вони начебто не отримали підписані позивачем оригінали документів при відвантажені товару.

Водночас, позивач повідомив, що відмовляється підписувати будь які документи від відповідача про відвантаження товару, оскільки він не отримував ніякого будівельного профілю, а натомість ще й сплатив за неіснуючий товар.

У зв`язку з викладеним, 07.05.2021 позивач звернувся із листом до відповідача з вимогою повернути перераховані кошти на рахунок відповідача позивачеві або відвантажити товар. До вказаного листа було додано платіжні доручення які підтверджують здійснення оплати за товар, однак, за ствердженням позивача, відповідач відмовився отримувати лист з додатками, оскільки кур`єр за вказаною адресою був тричі, однак не знайшов даної компанії за адресою вказаною відповідачем в своєму попередньому листі та у ЄДРПОУ.

Позивач вважає дії відповідача такими, що порушують законні права та інтереси ТОВ «Кот Групп», а грошові кошти підлягають стягненню з відповідача, що ґрунтується на нормах чинного законодавства.

17.11.2021 до Господарського суду Одеської області ТОВ «Профіль-Інвест» подано відзив на позов (вх. № 30826/21), де заперечуючи проти позовних вимог останнє зазначило, що відповідач фактично здійснив поставку у повному обсязі всього сплаченого позивачем товару, позивач фактично прийняв цей товар та використав його у своїх цілях, але при цьому не підписав та не повернув на адресу відповідача видаткові накладні та транспортні накладні на поставлений товар, таким чином намагаючись приховати факт поставки

Додатково відповідач пояснює, що з приводу виготовлення та поставки будівельного профілю до ТОВ «Профіль-Інвест» звернувся громадянин ОСОБА_1 та, замовляючи будівельний профіль, він пояснив, що ним виконуються організаційні роботи з будівництва двох додаткових поверхів над апартаментами № 2006 за адресою: ЖК «Морська симфонія» АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 , і для цих робіт необхідно будівельний профіль. При цьому, він зазначив, що платником буде ТОВ «Кот Групп» та попросив виставити два рахунки.

23 грудня 2020 року ТОВ «Профіль-Інвест» сформувало два рахунки-фактури на поставку будівельного профілю: №СФ-380 на суму 143519.04 грн. та №СФ-379 на суму 144789,12 грн., які були надані засобами електронного зв`язку ОСОБА_1 . Перша оплата надійшла на рахунок ТОВ «Профіль-Інвест» від ТОВ «Кот групп» 05 січня 2021 року на суму 144 789.12грн., друга 12 січня 2021 року на суму 143519,04 грн. Одразу після оплати в єдиному реєстрі податкових накладних сформовано податкову накладну №2 від 05.01.2021 та №5 від 12.05.2021.

Як стверджує відповідач, 13 січня 2021 року ОСОБА_1 повідомив про необхідність сформувати відвантаження будівельного профілю, сплаченого за рахунком № НОМЕР_1 на адресу ЖК «Морська симфонія» АДРЕСА_2, ап. 2006, у зв`язку з чим 14.01.2021 ТОВ «Профіль-Інвест» сформувало видаткову накладну №РН-0000380 та товарно-транспорту накладну №380 від 14 січня 2021 року та здійснило відвантаження будівельного профілю на суму 144789,12 грн за вказаною ОСОБА_1 адресою.

При цьому, з метою здійснення зазначеного перевезення товару задіяно перевізника - фізичну особу ОСОБА_2 , з яким у ТОВ «Профіль-Інвест» укладено договір на надання послуг перевезення від 04.01.2021 року, та дані автомобіля та водія було передано ОСОБА_1 для формування допуску зазначеного автомобіля на територію ЖК «Морська симфонія».

Відповідач зазначає, що ОСОБА_2 здійснив доставку вантажу на адресу ЖК «Морська симфонія» АДРЕСА_2, ап. 2006 15 січня 2021 року. Прийманням та розвантаженням вантажу займався ОСОБА_1 . Водій передав йому разом з товаром видаткову накладну №РН-0000380 та товарно-транспорту накладну №380 від 14 січня 2021 року, про що обидва склали акт, в якому ОСОБА_1 зазначив, що директор ТОВ «Кот Групп» не має можливості особисто з`явитися для отримання товару та підписання документів, тому він передасть їх для підписання особисто ОСОБА_3 , який згодом відправить ці документи поштою на адресу ТОВ «Профіль-Інвест».

В подальшому, як пояснює відповідач, 25 січня 2021 року ОСОБА_1 повідомив ТОВ «Профіль-Інвест» про необхідність наступного відвантаження будівельного профілю за адресою: АДРЕСА_1 згідно рахунку-фактури №СФ-379 на суму 144789,12 грн., у зв`язку з чим 26 січня 2021 ТОВ «Профіль-Інвест» сформувало видаткову накладну №РН-0000379 та товарно-транспорту накладну №379 від 26 січня 2021 року та здійснило відвантаження будівельного профілю на суму 144789,12 грн за вказаною ОСОБА_1 адресою: АДРЕСА_1 . З метою здійснення зазначеного перевезення товару задіяно також ОСОБА_2 .

По прибуттю перевізника за адресою: АДРЕСА_1 , організацією приймання та розвантаження вантажу займався ОСОБА_1 . Перевізник передав товарну видаткову накладну №РН-0000379 та товарно-транспорту накладну №379 від 26 січня 2021 року ОСОБА_1 , про що обидва склали акт.

9 лютого 2021 року на прохання ОСОБА_1 ТОВ «Профіль-Інвест» сформувало третій рахунок на платника ТОВ «Кот Групп» за №СФ-0000028 на загальну суму 100014,84 грн. який був сплачений ТОВ «Кот Групп» 19 лютого 2021 року. Після оплати в єдиному реєстрі податкових накладних сформовано податкову накладну №19 від 19.02.2021.

22 березня 2021 року відбулася третя поставка будівельного профілю раніше сплаченого ТОВ «Кот Групп» згідно рахунку-фактури № СФ-0000028 від 09.02.2021 на загальну суму 100014,84 грн за адресою: ЖК «Морська симфонія» АДРЕСА_2, ап. 2006., перевізником ОСОБА_2 .. Сформовано товарно-транспортну накладну №28 та видаткову накладну №РН-0000028. Директор ТОВ «Кот Групп» ОСОБА_3 черговий раз не прибув на розвантаження доставленого товару, у зв`язку з чим товар був прийнятий ОСОБА_1 , про що він з ОСОБА_2 знову склали акт.

Як стверджує відповідач, 29 квітня 2021 року до директора ТОВ «Профіль-Інвест» звернувся ОСОБА_1 та повідомив, що директор ТОВ «Кот Групп» ОСОБА_3 відмовляється повернути підписані ним видаткові та транспортні накладні на весь поставлений ТОВ «Профіль-Інвест» товар та вимагає повернути кошти.

У зв`язку з чим, відповідач 30 квітня 2021 року надіслав позивачу лист з проханням підписати та повернути видаткові та транспортні накладні на поставку будівельного профілю за 14 та 26 січня та 22 березня 2021 року. при цьому, до листа було додано дублікати вищевказаних документів у двох примірниках. Зазначений лист отримано ТОВ «Кот Групп» 05.05.2021 року.

06.05.2021 та 24.05.2021 на адресу позивача відправлено ще два листи з проханням повернути підписані видаткові та транспортні накладні. Натомість відповідач отримав від позивача лист вих. №070521/12 від 07 травня 2021 року з вимогою повернути сплачені ним кошти у розмірі 388 323 гривні або поставити товар.

Відповідач наголошує, що після отримання зазначеного листа від позивача, відповідач звернувся до ОСОБА_1 за поясненнями, так як саме він здійснював замовлення будівельного профілю та здійснював його розвантаження. Проте ОСОБА_1 повідомив, що весь будівельний профіль був прийнятий ОСОБА_3 , ні до кількості, ні до якості він претензій не мав. Весь будівельний профіль, доставлений на адресу ЖК «Морська симфонія» АДРЕСА_2, ап. 2006, був використаний у будівництві двох додаткових поверхів над апартаментами 2006, а доставлений на адресу: АДРЕСА_1 будівельний профіль зберігається там і досі не задіяний, так як ОСОБА_3 припинив договірні відносини з ним.

Як на додатковий доказ факту здійснення будівництва додаткових поверхів за адресою: ЖК «Морська симфонія» АДРЕСА_2 , апартаменти 2006 з будівельного профілю, виготовленого та поставленого відповідачем, ТОВ «Профіль-Інвест» посилається на данні з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №255834667 від 11.05.2021, згідно якої нежитлові приміщення за адресою: ЖК «Морська симфонія» АДРЕСА_3 належать на праві власності ОСОБА_4 , що ймовірно є матір`ю директора ТОВ «Кот Групп» ОСОБА_3 .

Відтак, відповідач вважає, що керівник ТОВ «Кот Групп», в особі його директора ОСОБА_3., умисно затягував час з підписанням видаткових накладних та транспортних накладних, тому вигадував причини для своєї відсутності на об`єкті, коли велися розвантажувальні роботи, зловжив довірою відповідача, з метою подальшого звернення до суду з вимогою повернути сплачені грошові кошти, коли будівельний профіль, поставлений відповідачем вже буде використаний у будівництві додаткових поверхів і його вже не можна буде відокремити та повернути постачальнику, заздалегідь знаючи, що у постачальника не має документального підтвердження факту поставки.

У відповіді на відзив (вх. № 34804/21 від 22.12.2021) позивач звернув увагу, що відповідач наполягає на факті здійснення поставки та намагається довести дану обставину показаннями свідків. Однак, на думку, позивача фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, які не можуть бути замінені іншими засобами доказування, зокрема і показаннями свідків, які є у даній категорії справ недопустимими та не належними.

Так, на переконання позивача, відповідачем у справі не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передання товару позивачу.

Позивач потворно наголосив, що здійснив повну оплату за замовлений ним профіль у сумі 388 323.00 грн., однак відповідач, попри те що отримав кошти, так і не здійснив поставку товару та повернути отримані кошти відмовляється, що порушує законні права та інтереси ТОВ «Кот Групп». а грошові кошти підлягають стягненню з відповідача, що ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2021 позовна заява вх.№ 3127/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.10.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кот Групп» залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

19.10.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№27617/21), із змісту якої вбачається усунення всіх недоліків, встановлених ухвалою суду від 11.10.2021.

23.10.2021 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№3127/21) до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу №916/3027/21 постановлено розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на "16" листопада 2021 року об 11:00 год.

16.11.2021 на електронну пошту суду від ТОВ «Кот Групп» надійшло клопотання (вх. № 30644/21) про проведення судового засідання без участі представника позивача у зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні в Суворовському районному суді м. Одеса.

16.11.2021 в судовому засіданні по справі №916/3027/21 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до "24" листопада 2021 року о 12:30 год.

17.11.2021 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 30826/22), який судом був прийнятий до розгляду та разом з доданими до нього документами долучений до матеріалів справи.

Того ж дня, від відповідача до суду надійшли клопотання (вх. № 30834/22) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у зв`язку з необхідністю з`ясування всіх обставин справи та правильного врегулювання спору, а також клопотання (вх. № 30836/22) про виклик та допит свідків, зокрема, ОСОБА_1 , який прийма участь у перемовинах з керівником позивача щодо поставки спірної продукції, приймав її, розвантажував та використовував.

24.11.2021 ТОВ «Кот Групп» подало до суду клопотання (вх. № 3155/22) про відкладення судового засідання у зв`язку з необхідністю ознайомитись з відзивом на позов та доданими до нього доказами.

24.11.2021 ухвалою Господарського суду Одеської області, у зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, відкладено розгляд справи № 916/3027/21 на "07" грудня 2021 року о 12:20 год.

07.12.2021 від ТОВ «Кот Групп» до Господарського суду Одеської області надійшли наступні документи: клопотання (вх. № 32882/21) про проведення засідання без участі представника позивача у зв`язку із зайнятістю представника в судовому засіданні в Одеському апеляційному суді; заперечення (вх. № 32900/21) проти виклику та допиту свідка та заперечення (вх. № 32901/21) проти переходу справи зі спрощеного до загального провадження, які судом були долучені до матеріалів справи.

07.12.2021 в судовому засіданні проголошено протокольну ухвалу про призначення справи №916/3027/21 до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.12.2021 об 11:40 год., про що ТОВ «Кот Групп» повідомлено ухвалою суду від 08.12.2021, постановленою у відповідності до ст. 120 ГПК України.

21.12.2021 від позивача до суду надійшло клопотання (вх. № 34619/21) щодо надання можливості ознайомитись з матеріалами справи № 916/3027/21 та зняття необхідних фотокопій, яке судом було задоволено та долучено до матеріалів справи.

Крім того, 22.12.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив (вх. № 34804/21), яка судом прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи.

23.12.2021 в підготовчому засіданні протокольною ухвалою оголошено перерву до 20.01.2022 об 11:20 год. та викликано в підготовче засідання керівників підприємств.

20.01.2022 позивачем подано до суду клопотання (вх. № 1632/22) про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю представника в судовому засіданні в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області.

20.01.2022 в підготовчому засіданні по справі №916/3027/21 проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду та проголошено протокольну ухвалу про перерву до "10" лютого 2022 року о 14:20 год., про що позивача повідомлено відповідною ухвалою суду від 20.01.2022 в порядку ст. 120 ГПК України.

09.02.2022 до суду надійшло клопотання позивача (вх. № 3726/22) про відкладення судового засідання у зв`язку з хворобою представника та неможливістю прибути в підготовче засідання.

10.02.2022 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 22.02.2022 об 11:40 год.

Крім того, 10.02.2022 відповідачем до Господарського суду Одеської області подано клопотання (вх. № 3909/22) відповідно до якого відповідач просив долучити до матеріалів справи № 916/3027/21 висновок експерта № 22-589 судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 09.02.2022, яке судом було задоволено та долучено до матеріалів справи.

15.02.2022 від ТОВ «Профіль-Інвест» до суду надійшло клопотання (вх. № 4289/22) про визнання явки представника позивача обов`язковою, де відповідач просив викликати в судове засідання для дачі пояснень директора ТОВ «Кот Групп» - ОСОБА_3 .

22.02.2022, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/3027/21 до судового розгляду по суті на "09" березня 2022 року о 12:00 год. Призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/3027/21 по суті на 22 березня 2022 року о 14:20 год. та визнано явку керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кот Групп» ОСОБА_3 обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.02.2022 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Кот Групп» та керівника ОСОБА_3 про призначення судового засідання по суті та визнання його явки обов`язковою.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX - затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Цей Закон негайно оголошується через засоби масової інформації та набирає чинності з дня його опублікування. Воєнний стан запроваджено з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 р. № 9 рекомендовано зборам суддів та суддям України оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

У зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану та з метою забезпечення безпеки працівників Господарського суду Одеської області та відвідувачів, зборами суддів Господарського суду Одеської області від 24.02.2022 було вирішено рекомендувати суддям, як тимчасовий захід зняти з розгляду справи, які призначені з 24 лютого 2022 року.

02.03.2022 року Рада Судів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14.03.2022 року, оформленого протоколом №916-2/2022 рекомендовано суддям: продовжити розгляд справ раніше знятих з розгляду, зокрема, з участю учасників справ у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з урахуванням думки учасників справ; відкладати підготовчі та судові засідання в межах розумного строку відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності повідомлення учасників справи або за наявності їх клопотання про це із посиланням на перешкоджання їх явки у зв`язку із введенням воєнного стану; здійснювати розгляд справ у письмовому провадженні; продовжити видачу судових наказів у наказному провадженні; продовжити видачу наказів на виконання судових рішень, що набрали законної сили.

16.03.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області, з урахуванням ст. 3 Конституції України, призначено розгляд справи № 916/3027/21 по суті на "03" травня 2022 року о 10:20 год.

03.05.2022 учасники справи в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином, від позивача до суду надійшло клопотання (вх. № 7187/22 від 03.05.2022) про проведення судового засідання без участі його представника, відповідач причини неявки суду не повідомив. Крім того, 03.05.2022 за вх. № 7189/22 позивачем надано до суду письмову промову та заяву (вх. № 7190/22) про понесені судові витрати, що заявляються до стягнення в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

03.05.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області, у зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, відкладено розгляд справи № 916/3027/21 по суті на "24" травня 2022 року о 10:00 год.

19 травня 2022 року за вх.№ 8402/22 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кот Групп» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

20.05.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кот Групп» (вх. №3027/22 від 19.05.2022) задоволено, постановлено здійснити проведення судового засідання по справі №916/3027/21 "24" травня 2022 року о 10:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» та забезпечити участь представника позивача.

23.05.2022 ТОВ «Профіль-Інвест» подано до суду клопотання (вх. № 8583/22), відповідно до якого відповідач просив відкласти розгляд справи № 916/3027/21 на іншу дату, після усунення небезпеки для життя та здоров`я учасників процесу.

24.05.2022 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до "14" червня 2022 року об 11:00 год., про що ТОВ «Профіль-Інвест» було повідомлено ухвалою суду від 25.05.2022 в порядку ст. 120 ГПК України.

14.06.2022 в судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_1 , проголошено протокольну ухвалу про перерву до 30.06.2022 об 11:00 год. та визнано явку директора ТОВ «Кот Групп» обов`язковою.

15.06.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області викликано директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кот Групп» ОСОБА_3 в судове засідання по суті у справі № 916/3027/21, призначене на "30" червня 2022 р. об 11:00 год. та визнано його явку обов`язковою.

27 червня 2022 року за вх.№ 11448/22 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кот Групп» надійшла заява про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яке судом задоволено в повному обсязі ухвалою від 28.06.2022.

29 червня 2022 року за вх.№ 11773/22 до суду від директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кот Групп» надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

30.06.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кот Групп» ОСОБА_3 (вх. №11773/22 від 29.06.2022). Постановлено здійснити проведення судового засідання по справі №916/3027/21 "30" червня 2022 року об 11:00 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» та забезпечити участь директора ТОВ «Кот Групп» ОСОБА_3 в даному судовому засіданні.

30.06.2022, у зв`язку із неможливістю завершити розгляд справи по суті в засіданні 30.06.2022 що пов`язано з великим обсягом матеріалів справи, суд постановив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 07.07.2022 об 11:40 год.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, судом було заслухано пояснення свідка ОСОБА_1 та керівників позивача та відповідача, були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Представник позивача - ТОВ «Кот Групп» у судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - ТОВ «Профіль-Інвест»» під час розгляду справи по суті проти позову заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті, просив суд в його задоволені відмовити.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України під час розгляду справи по суті судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні, 07.07.2022 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнати проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Так, позивачем до позовної заяви додано копію рахунку-фактури № СФ-379 від 23.12.2020, відповідно до змісту якого постачальником є ТОВ «Профіль-Інвест», платник не зазначений. Предметом поставки відповідно вказаного рахунку є будівельний профіль 50*200*50/1,1, загальною вартістю 144789,12 грн з урахуванням ПДВ.

Рахунок-фактура СФ-380 від 23.12.2020 містить реквізити банківського рахунку ТОВ «Профіль-Інвест», а саме р/р НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805.

Також надано копію рахунку-фактури № СФ-380 від 23.12.2020, відповідно до змісту якого постачальником є ТОВ «Профіль-Інвест», платник не зазначений. Предметом поставки відповідно вказаного рахунку є будівельний профіль 50*200*50/1,1, загальною вартістю 143519,04 грн з урахуванням ПДВ, який містить тотожні реквізити банківського рахунку.

Окрім того, відповідачем виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000028 від 09.02.2021 для сплати за 1101 погонний метр будівельного профілю 50*200*50/1,1 вартістю 100014,84 грн. з ПДВ.

Відповідно до змісту платіжного доручення №196 від 05.01.2021, доданого позивачем до позовної заяви, позивач в особі ОСОБА_3. ініціював переказ коштів і 05.01.2021 такий переказ було виконано банком, що підтверджується відміткою банку на платіжному дорученні, у сумі 144789,12 грн. на користь ТОВ «Профіль-Інвест» з призначенням платежу: «оплата згідно рахунку № СФ-379 від 23 грудня 2020, у т.ч. ПДВ 20%».

12.01.2021 позивач в особі ОСОБА_3. ініціював переказ коштів і 12.01.2021 такий переказ було виконано банком, що підтверджується відміткою банку на платіжному дорученні № 198 від 12.01.2021, у сумі 143519,04 грн. на користь ТОВ «Профіль-Інвест» з призначенням платежу: «оплата згідно рахунку № СФ-380 від 23 грудня 2020, у т.ч. ПДВ 20%».

Відповідно до платіжного доручення № 238 від 19.02.2021 ТОВ «Кот Групп» здійснило оплату коштів в розмірі 100014,84 грн. на рахунок ТОВ «Профіль-Інвест» згідно рахунку № СФ-000028 від 09.02.2021.

30.04.2021 ТОВ «Профіль-Інвест» надіслав на адресу директора ТОВ «Кот Групп» лист № 1-300421, де відповідач зазначив, що на замовлення позивача ним було 14.01.2021, 26.01.2021 та 22.03.2021 поставлено будівельний профіль на загальну суму 388323 грн. та під час відвантаження надано на підпис видаткові та товарно-транспортні накладні, які відповідачем наразі не отримано. Листом відповідач надіслав на підпис відповідні документи та просив надіслати їх на адресу ТОВ «Профіль-Інвест».

07.05.2021 позивач звернувся до відповідача листом № 070521/12, з якого вбачається, що ТОВ «Кот Групп» здійснило оплату товару, у зв`язку з чим наполягало на найшвидшому відвантаженні товару або поверненні раніше сплачених грошових коштів у розмірі 388323,00 грн.

24.05.2021 відповідач повторно звернувся до позивача з вимогою №24/05 про підписання надісланих на його адресу документів

В матеріалах справи наявні: видаткова накладна № РН-0000380 від 14.01.2021 на поставку ТОВ «Кот Групп» товару на суму 143519,04 грн., видаткова накладна № РН-0000379 від 26.01.2021 на поставку ТОВ «Кот Групп» товару на суму 144789,12 грн. та видаткова накладна № РН-0000028 від 22.03.2021 на поставку ТОВ «Кот Групп» товару на суму 100014,84 грн. Вказані видаткові накладні не містять підпису представника отримувача - ТОВ «Кот Групп».

Також, як вбачається з товарно-транспортних накладних № 380 від 14.01.2021, № 379 від 26.01.2021 та №28 від 22.03.2021 відправник ТОВ «Профіль-Інвест», за допомогою перевізника ОСОБА_2 , який здійснював перевезення автомобілем марки «Мерседес» д.н. НОМЕР_3 , направив одержувачу ТОВ «Кот Групп» за адресою: АДРЕСА_1, та за адресою: АДРЕСА_2, ЖК «Морська сімфонія», ап. 2006, будівельний профіль на загальну суму 388323,00 грн. Вказані товарно-транспортні підписані вантажовідправником та перевізником, підпис вантажоодержувача ТОВ «Кот Групп» відсутній.

На підтвердження здійснення ОСОБА_5 перевезення вантажів, відповідачем надано договір про надання послуг перевезення вантажів від 04.01.2021, укладений між ТОВ «Профіль-Інвест» та ОСОБА_2 .

Відповідачем до суду надано копію актів від 15.01.2021, від 26.01.2021 та від 22.03.2022, складені та підписані водієм ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

З акту від 15.01.2021 вбачається, що ОСОБА_5 здійснив поставку будівельного профілю на загальну суму 143519,04 грн. відповідно до ТТН № 380 від 14.01.2021 від ТОВ «Профіль-Інвест» отримувачу ТОВ «Кот Групп». Весь товар прийнято ОСОБА_1 . При цьому, у зв`язку з неможливість представника ТОВ «Кот Групп» особисто з`явитись для отримання товару, первинна документація буде передана ОСОБА_1 директору ОСОБА_3 , зі слів якого документи буде направлено поштою на адресу продавця.

З акту від 26.01.2021 вбачається, що ОСОБА_5 здійснив поставку будівельного профілю на загальну суму 144789,12 грн. відповідно до ТТН № 379 від 26.01.2021 від ТОВ «Профіль-Інвест» отримувачу ТОВ «Кот Групп». Весь товар передано згідно даного акту та ТТН № 379 від 26.01.2021 ОСОБА_1 , який здійснював розвантаження. При цьому, зауважено, що в телефонному режимі директор ТОВ «Кот Групп» ОСОБА_3 зобов`язався направити підписані документи поштою на адресу ТОВ «Профіль-Інвест».

З акту від 22.03.2021 вбачається, що ОСОБА_5 здійснив доставку будівельного профілю згідно до ТТН № 28 від 22.03.2021 від ТОВ «Профіль-Інвест» отримувачу ТОВ «Кот Групп» на суму 100014,84 грн. Представник отримувача ОСОБА_1 прийняв товар відповідно до ТТН № 28 від 22.03.2021 та видаткової накладної № РН-0000028. Водночас, ОСОБА_1 зазначено, що за дорученням директора ТОВ «Кот Групп» ОСОБА_3 отримав будівельний профіль на суму 100014,84 грн. відповідно до ТТН № 28 від 22.03.2021 виробництва ТОВ «Профіль-Інвест», та після підписання директором документів зобов`язався надати їх представнику ТОВ «Профіль-Інвест».

В матеріалах справи наявна нотаріальна посвідчена заява свідка, попередженого про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, ОСОБА_6 , в якій свідок, серед іншого, зазначила, що після того, як підприємство ТОВ «Кот Групп» перерахувало кошти по виставленим рахункам і ТОВ «Профіль-Інвест» здійснило відвантаження товару, довіреності на отримання матеріальних цінностей та підписані видаткові накладні на вже відвантажений товар від ТОВ «Кот Групп» не адресу ТОВ «Профіль-Інвест» не повернулися. Так, як у неї не було прямих контактів з представниками ТОВ «Кот Групп», неодноразово зверталась до директора ОСОБА_7 з проханням посприяти в отриманні цих документів. В черговий раз, коли вона звернулась до директора з таким проханням, він скинув на viber номер телефону директора ТОВ «Кот Групп» ОСОБА_8 . Це сталося першого березня 2021 року. Після цього свідок передзвонила ОСОБА_9 с проханням надати довіреності та підписані видаткові накладні на отриману його підприємством продукцію, на що він відповів, що всі документи він передасть ОСОБА_10 , який виконував монтажні роботи на об`єкті ТОВ «Кот Групп» з будівельного профілю, який в свою чергу передасть їх директору ТОВ «Профіль-Інвест». До теперішнього часу не отримано від ТОВ «Кот Групп» ні довіреностей, ні видаткових накладних з підписом про отримання продукції.

В матеріалах справи наявна нотаріальна посвідчена заява свідка, попередженого про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, ОСОБА_1 , в якій свідок зазначив, що ОСОБА_3 найняв його з метою проведення реконструкції в квартирі, яка належить його матері ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 2006 ЖК «Морська Симфонія». Також він був найнятий на проведення ремонтних робіт в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 .

Як вказує свідок, з метою проведення будівельних робіт за зазначеними адресами, ОСОБА_3 звернувся до нього з проханням знайти фірми, які можуть поставити покрівельний матеріал, будівельний профіль та металопрофіль за безготівковий рахунок, та зазначив, що платником буде фірма, засновником та директором якої він є. Свідок порадив йому ТОВ «Профіль-Інвест», як постачальника будівельного профілю; ТОВ «Будіва ТМ», як постачальника покрівельного матеріалу; ТОВ «Прушинські», як постачальника металопрофілю.

У заяві свідка засвідчено, що 14 січня 2021 року він супроводжував розвантаження будівельного профілю за адресою: АДРЕСА_2 , ЖК «Морська симфонія», приміщення 2006, доставленого ТОВ «Профіль-Інвест». 26 січня 2021 року він супроводжував розвантаження будівельного профілю за адресою: АДРЕСА_1 , доставленого ТОВ «Профіль-Інвест». 22 березня 2021 року він супроводжував розвантаження будівельного профілю за адресою: АДРЕСА_2 , ЖК «Морська симфонія», приміщення 2006, доставленого ТОВ «Профіль-Інвест».

Поставлений ТОВ «Профіль-Інвест» будівельний профіль використовувався у якості каркасу для монтування мансарди над приміщення 2006 за адресою: АДРЕСА_2 , ЖК «Морська симфонія». Монтуванням мансарди займався свідок та ОСОБА_11 .

Свідком підтверджено, що ОСОБА_3 отримав весь замовлений та оплачений ним у ТОВ «Профіль-Інвест» будівельний профіль. Також підтверджено, що ОСОБА_3 контролював весь хід проведення будівельних робіт за вказаними адресами, зокрема і монтажу будівельного профілю, отримав всі супроводжуючі документи: видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, акти виконаних робіт. Претензій щодо якості та кількості поставленого будівельного профілю він не висував.

Як вказує свідок, в квітні 2021 року, після того, як роботи були виконанні, ОСОБА_3 на ґрунті особистої неприязні до свідка почав шантажувати та вимагати повернення коштів за поставлений по безготівковому рахунку будівельний матеріал, подібні погрози він почав надсилати на адреси фірм-постачальників.

У судовому засіданні 14.06.2022 судом проведено допит свідка - ОСОБА_1 , який підтвердив інформацію, викладену у заяві свідка від 02.09.2021, повідомивши про розуміння своїх дій та обізнаність про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

Крім того, в матеріалах справи наявна нотаріальна посвідчена заява свідка, попередженого про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, ОСОБА_2 , в якій свідок підтвердив той факт, що ним здійснюються доставки будівельного профілю зі складу ТОВ «Профіль-Інвест» на адреси покупців.

Свідок у заяві засвідчив про те, що 14 січня 2021 року він здійснював доставку будівельного профілю за адресою: АДРЕСА_2 , ЖК «Морська симфонія», приміщення 2006. 26 січня 2021 року він здійснював доставку будівельного профілю за адресою: АДРЕСА_1 . 22 березня 2021 року він здійснював доставку будівельного профілю за адресою: АДРЕСА_2 , ЖК «Морська симфонія», приміщення 2006.

Свідок зазначив, що для в`їзду на територію ЖК «Морська симфонія» ним отримувався спеціальний пропуск, який йому був наданий ОСОБА_3 . Розвантаженням будівельного профілю за вказаними адресами займався ОСОБА_1 та ОСОБА_11 .

Згідно висновку судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів № 22-589 від 09.02.2022 в пам`яті наданого на дослідження апарату стільникового зв`язку «iPhone» ІМЕІ: НОМЕР_4 чорного кольору виявлено встановлений месенджер «WhatsApp» з чат-перепискою, де містилися повідомлення користувача, який у експерта асоціюється з користувачем з псевдонімом, який був вказаний замовником - « ОСОБА_12 (телефон НОМЕР_5 )» за вказаний період часу «з 18 грудня 2020 року до 29 квітня 2021 року». Виявлені повідомлення роздруковані і наведені у Додатку 3 до цього Висновку та записані на оптичний носій.

Крім того, в пам`яті наданого на дослідження апарату стільникового зв`язку «iPhone» ІМЕІ: НОМЕР_4 чорного кольору виявлено месенджер «WhatsApp» з чат-перепискою. де містилися повідомлення користувачів, які у експерта асоціюється з користувачами з назвами, що були вказані замовником «ОСОБА_1 ( НОМЕР_6 )» та « ОСОБА_12 (телефон НОМЕР_5 )» за вказаний період часу «з 18 грудня 2020 року до 29 квітня 2021 року». Виявлені повідомлення роздруковані і наведені у Додатку 3 до цього Висновку та записані на оптичний носій.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно з частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1 - 3 статті 180 Господарського кодексу України унормовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами ч. 1, 8 ст. 181 Господарського кодексу України (в редакції на момент виставлення рахунків-фактури) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За змістом ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини другої статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В силу частини першої та другої статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини першої статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною першою та другою статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

Порядок укладення господарських договорів врегульовано нормами цивільного права та господарського законодавства.

Дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, суд доходить до висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

Суд звертає увагу на те, що розкриваючи зміст засади свободи договору, у ст. ст. 6, 627 Цивільний кодекс України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

Законодавством не встановлено вимог щодо змісту рахунку-фактури. Однак для того щоб рахунок-фактура сприймався як спрощена форма укладення договору, важливо, щоб цей документ містив необхідну інформацію щодо істотних умов певного договору, зокрема, умови про предмет, строки та ціну. У рахунку-фактурі також можна визначити суму передоплати та загальну суму домовленості.

Таким чином, для того щоб вважати укладеним договір у спрощеній формі на підставі рахунку-фактури останній повинен містити усі істотні умови договору.

У даному випадку рахунки-фактури містять інформацію про найменування та вартість товару, водночас, строку виконання зобов`язань відповідачем у разі його сплати не зазначено.

При цьому, слід вказати, що не зазначення у даному рахунку-фактурі строків поставки товару, може вказувати на те, що договірні відносини, що склалися між сторонами є безстроковими.

Так, відповідач, виставивши позивачу рахунок-фактуру №СФ-379 від 23.12.2020, рахунок-фактуру №СФ-380 від 23.12.2020 та рахунок-фактуру №СФ-0000028 від 09.02.2021, із зазначенням номенклатури (опису) товару, його вартості, способу оплати, здійснив пропозицію позивачу укласти господарський договір поставки.

Позивач, здійснивши оплату у загальній сумі 388323,00 грн. на підставі платіжних доручень №196 від 05.01.2021, № 198 від 12.01.2021 та № 238 від 19.02.2021, вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції.

Отже, суд доходить до висновку, що з моменту прийняття пропозиції (попередньої оплати товару) позивачем між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб і відповідно між сторонами виникли та існують зобов`язальні відносини.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17).

Також приписами ч. 4 ст. 213 Цивільного кодексу України унормовано, якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті (при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів), якщо немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Відтак, матеріалами справи підтверджується та обставина, що між сторонами склались правовідносини за якими продавець виставляє рахунок-фактуру покупцю, покупець оплачує 100% вартості товару, а відповідач після цього поставляє товар.

Отже, у зв`язку з оплатою позивачем на користь відповідача 388323,00 грн. відповідно до рахунків-фактур, у відповідача виникає зобов`язання з поставки оплаченого товару на користь позивача.

Поряд з цим, слід зазначити, що рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а має лише інформаційний характер. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги.

За твердженням позивача, надаючи рахунки на оплату товару, відповідачем, після отримання коштів, не здійснено поставку сплаченого товару та не повернуто отриманих коштів. При цьому, відповідач надсилає позивачу листи, до яких додає підписані ним в односторонньому порядку товарно-транспортні накладні та видаткові накладні і вимагає їх підписання.

З огляду на матеріали справи, відповідачем виставлялись рахунки на оплату товару. Отримання цих рахунків позивачем не спростовується. Навпаки, ТОВ «Кот Групп» оплачувало останні без зауважень та заперечень.

Суд звертає увагу на те, що відповідні оплати здійснювались не одноразово, а протягом січня - лютого 2021 року, що свідчить про можливість замовника у цей час встановити відсутність надання спірного товару. Проте, за вказаний період жодної претензії або вимоги стосовно порушення виконавцем умов укладеного у спрощений спосіб договору у матеріалах справи не міститься.

Більш того, матеріали справи свідчать, що перша претензія позивача (вих. №070521/12 від 07.05.2021) була надіслана відповідачу майже через 3 місяці після останньої оплати, але після направлення відповідачем на підпис первинних документів, підтверджуючих поставку спірного товару.

Відтак, суд відхиляє твердження позивача щодо нездійснення поставки товару, сплаченого позивачем, оскільки, по-перше, перерахування мали тривалий характер; по-друге, спірних перерахувань було 3 (три) і вони здійснювались лише після виставлення рахунків. В призначеннях платежів вказані відповідні номери кожного із таких рахунків.

У відповідності до чинного законодавства України право (обов`язок) сторони на здійснення попередньої оплати визначається умовами Договору (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України).

З огляду на матеріали справи, договором, укладеним між учасниками справи у спрощений спосіб, не передбачена попередня оплата товару.

Крім того, суд звертає увагу на те, що процес поставки товару є господарською операцією. У зв`язку з чим, на суб`єктів підприємницької діяльності поширюється обов`язок вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність до уповноважених осіб, що у свою чергу є фактичним обґрунтуванням поставки погодженого між сторонами товару замовнику. Усі господарські операції, у тому числі і надання послуг, відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.

За статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Водночас, з огляду на п. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст.1 цього Закону).

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що в ході розгляду справи в суді, відповідачем надано до суду: податкову накладну № 2 від 05.01.2021 на постачання спірного товару на суму 144789,12 грн. та квитанцію №9010034768 про реєстрацію податкової накладної; податкову накладну № 5 від 12.01.2021 на постачання спірного товару на суму 143519,04 грн. та квитанцію №9008630678 про реєстрацію податкової накладної; податкову накладну № 19 від 19.02.2021 на постачання спірного товару на суму 100014,84 грн та квитанцію №9046170763 про реєстрацію податкової накладної.

Відповідно до вказаних квітанцій податкові накладні зареєстровані у встановленому законом порядку. Однак, наведені видаткові накладні не підписані з боку позивача.

Суд враховує наявність у ТОВ «Профіль-Інвест» відповідних податкових накладних, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, в обсязі, що відповідає вартості поставленого товару у загальному розмірі 388323,00 грн.

Отже спірні господарські операції відображені у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних відповідача. Відповідно, господарські операції із спірного постачання товару за договором була добросовісно відображена в податковому та бухгалтерському обліку відповідача.

Тобто, виходячи з наведеного, відповідні податкові накладні є доказом здійснення відповідачем операції щодо поставки спірного товару за договором та наявними у відповідача видатковими накладними.

При цьому, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.06.2021 у справі №910/23097/17, за якою податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п.п. 4.28, 4.29, 4.30, 4.31).

Додаткового суд зауважує, що пунктом 25 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 №1246, визначено, що платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних ЄРПН щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Враховуючи, що ТОВ «Кот Групп» є платником податку, у позивача є вільний доступ до відповідного електронного кабінету.

Водночас, суд вважає, що усі електроні докази, а саме: накладні та квитанції про реєстрацію податкових накладних, позивач має можливість бачити у системі електронного документообігу «M.E.Doc» - комп`ютерної програми для бухгалтерії підприємств, за допомогою якої здійснюється обмін фінансовими документами.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ.

За таких обставин, суд вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіль-Інвест» виконувало свої зобов`язання щодо поставки оплаченого позивачем товару.

Слід ще раз зауважити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, окрім обставин оформлення первинних документів, суд має дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Таким чином у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019р. у справі № 905/49/15, від 29.11.2019р. у справі №914/2267/18.

Для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від д 05.12.2018р. у справі № 915/878/16.

Так, у судовому засіданні директор позивача зазначив про відсутність будь-якого спілкування з представниками відповідача щодо узгодження умов поставки, при цьому про укладення зазначених договорів шляхом перемовин за телефоном зазначено самим позивачем в позовній заяві. Крім того, про обізнаність здійсненої поставки, отримання директором ОСОБА_3. видаткових накладних та необхідність їх підписання свідчить також бухгалтер ТОВ «Профіль-Інвест» ОСОБА_6. в своїй заяві свідка від 05.11.2021.

Отже, належних та допустимих доказів зворотного, в тому числі відсутності перемовин між сторонами та наміру відповідача не здійснювати дії щодо виконання зобов`язання з поставки товару, позивачем не надано, ці обставини позивачем в загальному порядку не спростовані.

Сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Судом враховується, що принцип змагальності сторін у господарському судочинстві передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд зауважує, що питання належності та допустимості доказів вирішується судом під час вирішення спору по суті та прийняття рішення у справі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

З наведених норм чинного процесуального закону можна дійти висновку, що докази у вигляді показання свідків у господарському судочинстві носять факультативний (допоміжний) характер та становлять певні відомі особам обставини, які мають значення для справи.

Приписами ст. 88 ГПК України визначено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

За приписами ст. 89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Тобто, передумовою виклику свідків для допиту у судове засідання є подання до суду заяви свідка.

Така письмова заява свідка є аналогом застосовуваного в міжнародній практиці поняття афідевіту - письмового свідчення або заяви особи, що виступає в ролі свідка, яке, за неможливості (утрудненні) його особистої явки, дається під присягою і засвідчується нотаріусом або іншою уповноваженою особою

Проаналізувавши вищевикладені заяви свідків, суд доходить висновку про їх відповідність вимогам, порядку складання та засвідчення, визначених у ст. 87, 88, 90 Господарського процесуального кодексу України, а тому зазначені заяви є належними та допустимими доказами у даній справі.

Відтак, суд виходить з того, що на виконання організаційних робіт з будівництва за дорученням директора ТОВ «Кот Групп» ОСОБА_1. замовляв у відповідача будівельний профільний, надсилав позивачу рахунки на оплату вказаного товару, які останнім без зауважень були сплачені, та отримував поставлений перевізником товар разом із супроводжуючими документами з подальшою передачею їх директору ТОВ «Кот Групп» на підпис.

Крім того, із змісту статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов`язку доказування. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Статтею 104 ГПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання товару і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 та в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17.

Суд не вбачає підстав для відхилення висновку експерта за результатами проведення судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів у справі від 09.02.2022.

Вказаний висновок разом із роздруківкою виявлених на досліджуваному апараті стільникового зв`язку повідомлень в сукупності з встановленими обставинами справи свідчить про отримання керівником ТОВ «Кот Групп» від ОСОБА_1. виставлених ТОВ «Профіль-Інвест» рахунків, сплату їх позивачем, його обізнаність про відвантаження спірного будівельного профілю на об`єктах будівництва та, відповідно, здійснення подальших монтажних робіт з поставленого будівельного профілю, а отже, на переконання суду, є належним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з поставки сплаченого позивачем товару.

При цьому, на підтвердження поставки будівельного профілю та етапів будівельних робіт на об`єктах будівництва ТОВ «Кот Групп» відповідачем надано роздруківки з листування у додатку «WhatsApp», з посиланням на те, що дане листування відбулося між ОСОБА_1. та директором ТОВ «Кот Групп» ОСОБА_3.

Оцінюючи надані відповідачем роздруківки електронної переписки в якості належного доказу виконання умов спірного договору, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Роздруківки електронної переписки не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Тобто надані відповідачем роздруківки скріншотів листування у месенджері не можуть бути використані як докази у справі, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а зміст таких документів не захищений від внесення правок та викривлення.

Зазначене відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з порушенням своїх зобов`язань, які виникають з цих правовідносин, є формою зловживання правом.

Частина перша статті 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема, відмовити у захисті права, яким особа зловжила.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.

Суд акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено доводів позовної заяви в частині стягнення суми попередньої оплати за договором поставки, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Суд зазначає, що його обов`язком при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З огляду на викладене суд зазначає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у позовній заяві, не спростовують вказаного висновку.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи викладені обставини справи і наведені норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини сторін, суд надає перевагу доводам відповідача, наведеним у його заявах по суті справи, надані ним докази в сукупності на підтвердження своїх доводів визнає більш вірогідними, ніж докази надані позивачем на підтвердження наведених ним обставин, тому позов визнає необґрунтованим і з підстав, заявлених у ньому, у його задоволенні позивачу відмовляє повністю.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.У позові - відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кот Групп» (65009, м. Одеса, вул. Сегедська, буд. 18, офіс 233, код ЄДРПОУ 41191316).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18 липня 2022 р.

Суддя О.В. Цісельський