Постанова

від 12.07.2022 по справі 144/1282/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/1282/20

Провадження № 22-ц/801/1133/2022

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 рокуСправа № 144/1282/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Голоти Л.О., Денишенко Т.О.,

за участі секретаря судового засідання Олійник Г.Є., прокурора Паука В.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 05 травня 2022 року у цивільній справі за позовом виконувача обов`язків керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и в :

У вересні2020року в.о. керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації, в подальшому уточнивши позовні вимоги, просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом та скасувати державну реєстрацію права власності, припинивши право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.07.2019, 26.12.2016 за № 18299260 державним реєстратором Шаблевським В.І. («Архітектурне планувально-проектне бюро», Вінницька область) на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом зареєстрованого в реєстрі за номером 2375, виданого 01.12.2016 державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т.В. (спадкова справа № 379/2016) на підставі заповіту ОСОБА_2 , згідно зазначених у ньому реквізитів: від 17.03.1996, зареєстрованого в реєстрі за № 18 за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючою за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області з кадастровим номером: 0523783900:01:000:0177 площею 3,3225 га.

Водночас встановлено, що Свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване в реєстрі за номером 2375 та видане 01.12.2016 державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т.В. (спадкова справа № 379/2016) на підставі якого відбулась реєстрація права власності є недійсним, а відповідно реєстрація права власності є незаконною та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020020280000099 від 01.04.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358 КК України та ч. 3 ст. 190 КК України встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаюча за адресою АДРЕСА_1 , звернулась 01.12.2016 до державного нотаріуса Теплицької державної нотаріальної контори Лужанської Т.В. із заявою, про те, що вона спадщину, що складається із права на земельну ділянку (тобто земельну частку (пай)) прийняла фактично шляхом постійного проживання разом із померлою ОСОБА_2 та просить видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, при цьому ОСОБА_1 надала необхідні документи, в тому числі завідомо підроблені документи, а саме заповіт від 17 березня 1996 року, відповідно до якого ОСОБА_2 , усе своє майно заповіла у власність ОСОБА_1 , а також довідку Маломочульської сільської ради, згідно зазначених в ній реквізитів: № 148 від 12.07.2016, про те, що ОСОБА_1 , на день смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала разом із нею в АДРЕСА_1 .

У результаті протиправних дій ОСОБА_1 , 01.12.2016 державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т.В., видано останній свідоцтво про право на спадщину за заповітом (спадкова справа № 379/2016), відповідно до якого спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) площею 2,94 в умовних кадастрових гектарах без визначення частки в натурі, розташованої на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, по колишньому КСП «Мишарівське» (тобто земельної частки (паю) належної спадкодавцю ОСОБА_2 ).

В подальшому, в вищезазначеному кримінальному провадженні, шляхом тимчасового доступу було вилучено спадкову справу № 379/2016 та Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України було проведено судову технічну експертизу документів від 27.08.2019 № 260 та встановлено, що зображення відбитку печатки: «Маломочульська сільська рада народних депутатів Теплицького району Вінницької області*УКРАЇНА*» у заповіті від 17.03.1996 спадкової справи № 379/2016 нанесені за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень, зображення відбитків штампу: «Україна Маломочульська сільська рада Ідентифікаційний код 04330705 23834, Вінницька обл., Теплицький район, с. Мала Мочулка, вул. Радянська, буд 10 №__ «__»

---

20__р.» та зображення відбитків печатки: «УКРАЇНА* Вінницька область Теплицький район с. Мала Мочулка * Маломочульська сільська рада * Ідент. код 04330705*» в довідці № 148 від 12.07.2016 спадкової справи № 379/2016 нанесені за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень.

Крім того, ОСОБА_1 , в подальшому, маючи технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, яка була виготовлена Державним підприємством «Вінницький науково дослідний проектний інститут землеустрою» та в результаті чого було присвоєно кадастровий номер земельної ділянки: 0523783900:01:000:0177, обчислено площу земельної ділянки 3,3225 га і визначено її координати на місцевості в натурі, 26.12.2016 надала державному реєстратору ОСОБА_3 («Архітектурне планувально-проектне бюро», Вінницька область) необхідні документи для реєстрації права власності за нею вищезазначеної земельної ділянки, в тому числі, отримане злочинним шляхом свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване в реєстрі за номером 2375, видане 01.12.2016 державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т.В. (спадкова справа № 379/2016 на підставі заповіту ОСОБА_2 ) та за номером запису про право власності 18299260 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.12.2016 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області з кадастровим номером: 0523783900:01:000:0177, площею 3,3225 га.

Отже відповідачу - ОСОБА_1 земельна ділянка у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області з кадастровим номером: 0523783900:01:000:0177 площею 3,3225 га, у встановленому законом порядком не передавалась, оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване в реєстрі за номером 2375 та видане 01.12.2016 державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т.В. (спадкова справа № 379/2016) видане на підставі підробленого заповіту.

Відповідно до інформації наданої Маломочульською сільською радою, ОСОБА_2 , яка проживала одиноко за адресою АДРЕСА_2 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя у Маломочульській сільській раді заповіт не складала, з моменту смерті ОСОБА_2 та по даний час, спадкоємці в сільську раду щодо оформлення спадкового майна не звертались, на території сільської ради спадкоємці відсутні, а також відсутня будь-яка інформація щодо наявності можливих спадкоємців.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 05 травня 2022 року позов задоволено.

Визнано недійсним видане 01.12.2016 та зареєстроване в реєстрі за № 2375 державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т.В. свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яким посвідчено, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:01:000:0177 площею 3,3225 га, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис № 18299260 від 26.12.2016, припинивши за ОСОБА_1 право власності на зазначену земельну ділянку.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, в сумі 4204(чотири тисячі двісті чотири) грн за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ 02909909, МФО 820 172, розрахунковий рахунок UA568201720343110002000003988.

Не погоджуючись з такими рішеннями суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргупрокурор вказує, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, та зазначає обставини на спростування доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.07.2019, 26.12.2016 за № 18299260 державним реєстратором Шаблевським В.І. («Архітектурне планувально-проектне бюро», Вінницька область) на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом зареєстрованого в реєстрі за номером 2375, виданого 01.12.2016 державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т.В. (спадкова справа № 379/2016) на підставі заповіту ОСОБА_2 , згідно зазначених у ньому реквізитів: від 17.03.1996, зареєстрованого в реєстрі за № 18 за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючою за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області з кадастровим номером: 0523783900:01:000:0177 площею 3,3225 га.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 01.12.2016 до державного нотаріуса Теплицької державної нотаріальної контори Лужанської Т.В. із заявою, про те, що вона спадщину, що складається із права на земельну ділянку (тобто земельну частку (пай)) прийняла фактично шляхом постійного проживання разом із померлою ОСОБА_2 , надала необхідні документи, а саме заповіт від 17 березня 1996 року, відповідно до якого ОСОБА_2 , усе своє майно заповіла у власність ОСОБА_1 , а також довідку Маломочульської сільської ради, згідно зазначених в ній реквізитів: № 148 від 12.07.2016, про те, що ОСОБА_1 , на день смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала разом із нею в АДРЕСА_2 .

У результаті дій ОСОБА_1 , 01.12.2016 державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т.В., видано останній свідоцтво про право на спадщину за заповітом (спадкова справа № 379/2016), відповідно до якого спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) площею 2,94 в умовних кадастрових гектарах без визначення частки в натурі, розташованої на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, по колишньому КСП «Мишарівське» (тобто земельної частки (паю) належної спадкодавцю ОСОБА_2 ).

Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України було проведено судову технічну експертизу документів від 27.08.2019 № 260 та встановлено, що зображення відбитку печатки: «Маломочульська сільська рада народних депутатів Теплицького району Вінницької області*УКРАЇНА*» у заповіті від 17.03.1996 спадкової справи № 379/2016 нанесені за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень, зображення відбитків штампу: «Україна Маломочульська сільська рада Ідентифікаційний код 04330705 23834, Вінницька обл., Теплицький район, с. Мала Мочулка, вул. Радянська, буд 10 №__ «__»

---

20__р.» та зображення відбитків печатки: «УКРАЇНА* Вінницька область Теплицький район с. Мала Мочулка * Маломочульська сільська рада * Ідент. код 04330705*» в довідці № 148 від 12.07.2016 спадкової справи № 379/2016 нанесені за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень.

Крім того, ОСОБА_1 , в подальшому, маючи технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, яка була виготовлена Державним підприємством «Вінницький науково дослідний проектний інститут землеустрою» та в результаті чого було присвоєно кадастровий номер земельної ділянки: 0523783900:01:000:0177, обчислено площу земельної ділянки 3,3225 га і визначено її координати на місцевості в натурі, 26.12.2016 надала державному реєстратору ОСОБА_3 («Архітектурне планувально-проектне бюро», Вінницька область) необхідні документи для реєстрації права власності за нею вищезазначеної земельної ділянки, в тому числі свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване в реєстрі за номером 2375, видане 01.12.2016 державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т.В. (спадкова справа № 379/2016 на підставі заповіту ОСОБА_2 ) та за номером запису про право власності 18299260 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.12.2016 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області з кадастровим номером: 0523783900:01:000:0177, площею 3,3225 га.

Однак, відповідно до інформації наданої Маломочульською сільською радою, ОСОБА_2 , яка проживала одиноко за адресою АДРЕСА_2 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя у Маломочульській сільській раді заповіт не складала, з моменту смерті ОСОБА_2 та по даний час, спадкоємці в сільську раду щодо оформлення спадкового майна не звертались, на території сільської ради спадкоємці відсутні, а також відсутня будь-яка інформація щодо наявності можливих спадкоємців.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване в реєстрі за № 2375 (спадкова справа 379/2016), відповідно до якого спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) площею 2,94 в умовних кадастрових гектарах без визначення частки в натурі, розташованої на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, видане 01.12.2016 державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т.В. на підставі підробленого заповіту, тобто видане особі, яка не має права на спадкування.

З такимивисновками судупершої інстанціїколегія суддівпогоджується,оскільки вонивідповідають вимогамзакону тафактичним обставинамсправи.

Згідно Прикінцевих та Перехідних положень щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов`яків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила глави шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно дост.524ЦК УРСР1963року спадкоємствоздійснюється зазаконом іза заповітом. Спадкоємствоза закономмає місце,коли іоскільки вононе зміненозаповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно зі ст. 549ЦК УРСРв редакції 1963 року, визнається, що спадкоємець прийнявспадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2)якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриттяспадщинизаяву проприйняття спадщини.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави - якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.

Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, тому Маломочульська сільська рада, як уповноважений орган, мала б вчинити дії для переходу земельної ділянки у власність територіальної громади.

Відповідно до інформації Маломочульської сільської ради, встановлено, що спадкоємці відсутні на території Маломочульської сільської ради, до них ніхто не звертався з питаннями прийняття спадщини ОСОБА_2 з моменту її смерті і по даний час. Оскільки можливі спадкоємці не прийняли спадщину, яка відкрилась після 15.04.1997, отже за змістом наведених норм, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину, спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави в силу закону з моменту відкриття спадщини.

Підставою для прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом послужила заява ОСОБА_1 , подана до Теплицької державної нотаріальногї контори 1 грудня 2016 року, відповідно до якої вона спадщину прийняла шляхом постійного проживання разом із померлою ОСОБА_2 (а.с. 21). На підтвердження цього ОСОБА_1 надала довідку, видану Маломочульською сільською радою Теплицького району, згідно якої ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_2 проживала разом з нею (а.с. 24). При цьому, зображення відбитків штампу та печатки у вказаній довідці нанесені за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень, а також заповіт від 17.03.1996 року, зображення відбитку печатки: «Маломочульська сільська рада народних депутатів Теплицького району Вінницької області*УКРАЇНА*» в якому нанесено за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень, що підтверджується висновком судової технічної експертизи документів від 27.08.2019 № 260 .

Разом з тим, відповідно до інформації наданої Маломочульською сільською радою, ОСОБА_2 проживала одиноко за адресою АДРЕСА_2 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя у Маломочульській сільській раді заповіт не складала, з моменту смерті ОСОБА_2 та по даний час, спадкоємці в сільську раду щодо оформлення спадкового майна не звертались, на території сільської ради спадкоємці відсутні, а тому можна дійти висновку, що ОСОБА_1 спадщини не прийняла, оскільки свідоцтво про право на спадщину видане на підставі довідки Маломочульської сільської ради Теплицького району, яка сільською радою не видавалась та заповіту, який виготовлено без додержання форми та змісту.

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, згідно з якою свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт, у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з вдачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Відтак, встановивши, що спадкодавець ОСОБА_2 на день своєї смерті проживала одиноко, заповіт складено без додержання форми та змісту, довідку про те, що ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини проживала разом із померлою ОСОБА_2 сільська рада не видавала, у звязку з чим ОСОБА_1 є такою, що у розумінні ст. 1301 ЦК України не мала права на спадкування, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року в справі № 463/1540/14-ц (провадження № 61-5735св19) зроблено висновок, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину.

Отже, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним.

Встановивши, що на підставі заповіту, який виготовлено без дотримання форми та змісту, а також на підставі довідки Маломочульської сільської ради Теплицького району, яка сільською радою не видавалась, про спільне проживання на день відкриття спадщини у ОСОБА_1 не виникло права на спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та оспорюваним свідоцтвом про право на спадщину за заповітом порушені права позивача, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 грудня 2016, зареєстрованого в реєстрі за № 2375 державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т.В.

Також є безпідставними доводи апелянта щодо застосування строків позовної давності з огляду на таке.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно із частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Встановивши, що про порушення свого права позивач дізнався у липні 2019 року з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав, суд першої інстанції, дійшов висновку, що звернувшись у вересні 2020 року із позовом у цій справі, позивач не пропустив строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем. Доказів на спростування цих висновків відповідачі суду не надали.

Крім того, доводи апеляційної скарги щодо звернення з даним позовом неповноважною особою також не заслуговують на увагу, оскільки згідно з ч. 3,4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до наказу керівника Вінницької обласної прокуратури №172к від 21.09.2020 року було призначено виконувачем обов`язків керівника Бершадської місцевої прокуратури Січкаренка І.В.

Відтак, Бершадська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Маломочульської сільської ради обгрунтовано звернулась до суду за підписом виконуючого обов`язки керівника Бершадської місцевої прокуратури Січкаренка І.В.

Також безпідставними є твердження апелянта про те, що суд першої інстанції, достоменно знаючи про кримінальне провадження № 12020020280000099 від 01.04.2020 року, не зупинив провадження у справі, та без належних на те підстав констатував факт підроблення нею заповіту, оскільки відсутність права на спадкування ОСОБА_1 підтверджується не лише висновком судової технічної експертизи документів, яка була проведена в рамках кримінального провадження, а й інформацією, наданою Маломочульською сільською радою, згідно якої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за життя у Маломочульській сільській раді заповіт не складала, проживала одиноко, спадкоємці на території сільської ради відсутні, спадкоємці з питань оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 до сільської ради не звертались.

Посилання апелянта на те, що суд не може застосувати ст.ст. 203, 215-236 ЦК України, так як свідоцтво про право на спадщину не має правочинного характеру та воно не може визнаватися недійсним, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки суд першої інстанції вірно засосував до даних правовідносин положення ст. 1301 ЦК України, відповідно до якої свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку,правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

За наведених обставин підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Теплицького районногосуду Вінницькоїобласті від05травня 2022року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 липня 2022 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Л.О. Голота

Т.О. Денишенко