Ухвала

від 17.07.2022 по справі 640/14854/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14854/20

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

18 липня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Черпіцької Л.Т. та суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "28" липня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клін Драйв" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, Державної податкової служби України, третя особа: Державне підприємство "Державний науково-технічний центр ядерної та радіаційної безпеки" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від "28" липня 2021 р. позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, скаржник оскаржив його у апеляційному порядку.

Апеляційна скарга не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції ухвалено 28.07.2021 в порядку письмового провадження.

Копію судового рішення скаржнику вручено 09.08.2021 про, що свідчить розписка (а.с.231, т.1).

08.09.2021 відповідач вперше подав апеляційну скаргу, яку повернуто ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року внаслідок невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року скаржник отримав 21.10.2021 про, що свідчить відмітка штемпелю відповідача на супровідному листі суду апеляційної інстанції від 20.10.2021 (а.с.22, т. 2).

16.06.2022 скаржник повторно подав апеляційну скаргу, в якій заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Клопотання обґрунтовано тим, що строк на апеляційне оскарження було пропущено через особливості фінансування відповідача як суб`єкта владних повноважень та гарантованим Конституцією України правом на оскарження судового рішення.

Перевіривши подане клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Отже, позивач або відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Колегія суддів зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Водночас, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Крім цього, у постанові від 21 листопада 2019 року у справі №804/3200/18 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду й у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 815/6482/15.

Наведена скаржником обставина про те, що Головне управління ДПС звернулося з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та, в подальшому, повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, передбачений законом, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки, невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 26 січня 2021 року у справі № 280/3159/19, від 16 березня 2021 року у справі №640/7145/19 та від 26 квітня 2018 року у справі № 814/1646/16.

У постанові від 24 вересня 2020 року у справі №200/6725/19-а Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду наголосив, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Також суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу (після отримання 21.10.2021 ухвали про повернення апеляційної скарги) подано засобами поштового зв`язку 16 червня 2022 року, тобто, майже через вісім місяців після постановлення 19 жовтня 2021 року ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, що вказує на невчинення Головним управлінням ДПС дій, спрямованих на апеляційне оскарження рішення суду.

Крім того, вдруге подана апеляційна скарга на судове рішення також не оплачена судовим збором, як і під час подачі першої апеляційної скарги.

За таких обставин підстави для задоволення клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження відсутні.

Отже, оскільки скаржник не навів поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, то підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вказаного недоліку шляхом надання клопотання/заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення.

Крім того, апеляційна скарга не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статті 296 КАС України щодо подання доказів сплати судового збору.

Разом з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано неможливістю сплатити судовий збір, посилаючись на воєнний стан введений на всій території України та відсутністю на рахунку контролюючого органу грошових коштів необхідних для такої сплати.

Розглянувши подане клопотання, суд вважає за необхідне зазначити таке.

За приписами частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» визначено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено умови, перелік суб`єктів та коло певних правовідносин, за яких суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.

Статтею 129 Конституції України, як однією із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При здійсненні судочинства, апеляційний суд повинен забезпечити процесуальну рівність сторін, не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою.

Так, відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

У цьому випадку, обов`язок учасника справи щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги, передбачений підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», і не може порушити принципу розумної пропорційності, доступу до суду, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Отже, особа, яка звертається до суду апеляційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку.

Проаналізувавши викладе та зміст клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд вважає, що відповідачем не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для відстрочення сплати судового збору, та не обґрунтовано належними і допустимими доказами відсутність можливості сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі.

Посилання податкового органу на скрутне майнове становище не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору.

До того ж, у клопотанні, окрім посилання на воєнний стан введений на всій території України, відсутність фінансування та неможливість проведення органом казначейської служби платежів щодо сплати судового збору, контролюючий орган не зазначає про вжиті ним заходи задля сплати судового збору з наданням відповідних доказів. Тобто, відсутні належні обґрунтування підстав для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.

За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання питання відстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2020рік", який на 01.01.2020 становив 2102 грн.

Згідно з пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI, в чинній на час подачі апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції редакції, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні, зокрема позовної заяви, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Скаржник у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції, яким задоволено одну позовну вимогу немайнового характеру, тому судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає сплаті у розмірі 3153,00 грн (2102 х 150%).

Ураховуючи, що скаржником до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху та надання скаржнику строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору у розмірі 3153,00 грн на такі реквізити: отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печер. р-н; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків шляхом надання клопотання/заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення, а також доказів сплати судового збору в розмірі, встановленому Законом №3674-VI.

На підставі викладеного та керуючись статтями 169, 295, 296, 298, 321, 325, 328 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення та відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою.

У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і в касаційному порядку оскаржена бути не може.

Головуючий суддяЛ.Т. ЧерпіцькаСуддіО.Є. Пилипенко Я.М. Собків