Рішення

від 19.07.2022 по справі 905/61/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.07.2022 Справа №905/61/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА КОМПАНІЯ "СКАНДТЕХІМПОРТ" (01133, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУТУЗОВА, будинок 18/7; код ЄДРПОУ: 32665431)

до відповідача: державного підприємства "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" (85001, Донецька обл., місто Добропілля(з), проспект Шевченка, будинок 2; код ЄДРПОУ:43895975)

про стягнення 312 774,85 грн., з яких: основна заборгованість в розмірі 287 300,00 грн., пеня в розмірі 14 365,00 грн., 3% річних в розмірі 2691,96 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 417,89 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА КОМПАНІЯ "СКАНДТЕХІМПОРТ" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" про стягнення 312774,85 грн., з яких: основна заборгованість в розмірі 287 300,00 грн., пеня в розмірі 14365,00 грн., 3% річних в розмірі 2691,96 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 417,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором №712-21ЕП від 09.06.2021 про закупівлю послуг за результатами спрощеної закупівлі №UA-2021-05-05-000948-a, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 287 300,00 грн., що стало підставою для нарахування позивачем пені в розмірі 14 365,00 грн., 3% річних в розмірі 2691,96 грн., інфляційних втрат в розмірі 8 417,89 грн.

Представник позивача під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення ухвал на адреси електронної пошти, які вказані учасниками справи, засобами телефонного зв`язку шляхом телефонограмм та здійснення оголошень на офіційному сайті суду.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

09.06.2021 між державним підприємством "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" (далі покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА КОМПАНІЯ "СКАНДТЕХІМПОРТ" (далі постачальник) було укладено договір №712-21ЕП про закупівлю послуг за результатами спрощеної процедури закупівлі № UA-2021-05-05-000948-а (далі-договір), відповідно до п.п. 1.1 якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення: код ДК: 021:2015: 42120000-6 «насоси та компресори» (насосний агрегат е-NSCF 100-200/450/W25VCC4 (або еквівалент); насосний агрегат NSCF 100-160/300/W25VCC4 (далі продукція), в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, що є невід`ємними частинами до цього договору.

Покупець зобов`язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього договору (п. 1.2. договору).

Згідно п 4.1 договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені сторонами у специфікаціях до цього договору.

Під партіями сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.

Відповідно до п. 4.2 договору умови поставки продукції - DDP, згідно «Інкотермс-2010», з урахуванням умов і обмовок, що містяться у цьому договорі і/або відповідних специфікаціях до цього договору. Погоджене місто поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе усі витрати та ризики, пов`язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в погоджене місце призначення. У випадках, коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін регулюватимуться положеннями, погодженими сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Датою поставки продукції вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у відповідних товаросупровідним документах, наданих постачальником (п. 4.7 договору).

Згідно п. 5.1 договору загальна сума договору визначається загальною сумою усіх специфікацій, що є невід`ємною частиною цього договору 287 300 грн. 00 коп. разом із ПДВ (двісті вісімдесят сім тисяч триста грн. 00 коп. разом із ПДВ. Ціни на продукцію, що поставляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Специфікацією до договору №712-21ЕП про закупівлю послуг за результатами спрощеної процедури закупівлі № UA-2021-05-05-000948-а від 09.06.2021 передбачено постачання продукції на суму 287300,00 грн. на наступних умовах: автотранспортом постачальника та за рахунок його коштів. Місце поставки: ВП «Енергопідприємство», м. Добропілля, вул. Східна, 1. Строк поставки: не пізніше 27.06.2021.

В подальшому, додатковою угодою до договору №712-21ЕП про закупівлю послуг за результатами спрощеної процедури закупівлі № UA-2021-05-05-000948-а від 09.06.2021 продовжено строк поставки до 28.07.2021.

Відповідно до п. 5.3. договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстроченням платежу протягом 45 календарних днів з дня отримання товару на підставі отриманого покупцем рахунку, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору та відповідною специфікацією до договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно п. 6.7. договору у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, та не більше 5% від простроченої суми.

Строк нарахування покупцем штрафних санкцій постачальником за договором не обмежується 6 (шістьма) місяцями з моменту виконання зобов`язань за договором, у зв`язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за увесь період порушення зобов`язання (п. 6.15 договору).

Цей договір може бути скріплений печатками сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків, - до повного виконання сторонами грошових зобов`язань (п. 8.1. договору).

Вищезазначений договір та додаткова угода до нього підписані представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору позивачем було поставлено товару на суму 287300,00 грн. з ПДВ, що підтверджується накладною № 68 від 14.07.2021 на суму 287300,00 грн. з ПДВ.

У зв`язку з тим, що оплату за поставлений товар здійснено відповідачем не було, позивач звертався до відповідача з претензіями № 29/09-4 від 29.09.2021 та вих. №6-08/11/2021 від 08.11.2021.

У відповідь на вищезазначені претензії відповідач листом № 1408 від 18.11.2021 повідомив про те, що через скрутний фінансовий стан підприємство наразі не має можливості погасити заборгованість та зазначив, що після надходження коштів за поставлене вугілля заборгованість, що склалася за договором №712-21 ЕП від 09.06.2021 в сумі 287300,00 грн., буде погашена при першій нагоді.

Оскільки заборгованість за договором №712-21 ЕП від 09.06.2021 залишилася несплаченою, позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості, якості та за ціною, визначеними у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №712-21ЕП про закупівлю послуг за результатами спрощеної процедури закупівлі UA-2021-05-05-000948-а від 09.06.2021 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося, згідно п. 5.3. договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстроченням платежу протягом 45 календарних днів з дня отримання товару на підставі отриманого покупцем рахунку, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору та відповідною специфікацією до договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Як встановлено судом, позивачем поставлено продукцію відповідачу на суму 287 300,00 грн. з ПДВ, що підтверджується накладною № 68 від 14.07.2021.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не заперечується ані позивачем, ані відповідачем.

Сплату заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, відповідачем суду також не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 287 300,00 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Позивачем нараховано пеню у розмірі 14 365,00 грн. за період з 31.08.2021 по 22.12.2021.

Як вже зазначалося, згідно п. 6.7. договору у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, та не більше 5% від простроченої суми.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно вірним. У зв`язку з викладеним, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 14 365,00 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних за період з 31.08.2021 по 22.12.2021 в сумі 2691,96 грн. та інфляційні нарахування за період з вересня 2021 по листопад 2021 в сумі 8417,89 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно вірним. У зв`язку з викладеним, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 2691,96 грн.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним. Згідно здійсненого судом розрахунку сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 8 411,24 грн.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА КОМПАНІЯ "СКАНДТЕХІМПОРТ" до державного підприємства "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" про стягнення 312774,85 грн., з яких: основна заборгованість в розмірі 287 300,00 грн., пеня в розмірі 14365,00 грн., 3% річних в розмірі 2691,96 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 417,89 грн., задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" (85001, Донецька обл., місто Добропілля(з), проспект Шевченка, будинок 2; код ЄДРПОУ:43895975) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА КОМПАНІЯ "СКАНДТЕХІМПОРТ" (01133, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУТУЗОВА, будинок 18/7; код ЄДРПОУ: 32665431) заборгованість в сумі 287 300,00 грн., 3% річних в сумі 2691,96 грн., інфляційні втрати в сумі 8 411,24 грн., пеню в сумі 14365,00 грн., судовий збір в сумі 4691,52 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 19.07.2022 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2022.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова