Рішення

від 11.08.2022 по справі 905/61/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2022 Справа № 905/61/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА КОМПАНІЯ "СКАНДТЕХІМПОРТ" від 22.07.2022 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА КОМПАНІЯ "СКАНДТЕХІМПОРТ" (01133, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУТУЗОВА, будинок 18/7; код ЄДРПОУ: 32665431)

до відповідача: державного підприємства "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" (85001, Донецька обл., місто Добропілля(з), проспект Шевченка, будинок 2; код ЄДРПОУ:43895975)

про стягнення 312 774,85 грн., з яких: основна заборгованість в розмірі 287 300,00 грн., пеня в розмірі 14 365,00 грн., 3% річних в розмірі 2691,96 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 417,89 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.07.2022 по справі №905/62/22 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА КОМПАНІЯ "СКАНДТЕХІМПОРТ" до державного підприємства "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" про стягнення 312774,85 грн., з яких: основна заборгованість в розмірі 287 300,00 грн., пеня в розмірі 14365,00 грн., 3% річних в розмірі 2691,96 грн., інфляційні втрати в розмірі 8 417,89 грн., задоволено частково.

Стягнуто з державного підприємства "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА КОМПАНІЯ "СКАНДТЕХІМПОРТ" заборгованість в сумі 287 300,00 грн., 3% річних в сумі 2691,96 грн., інфляційні втрати в сумі 8 411,24 грн., пеню в сумі 14365,00 грн., судовий збір в сумі 4691,52 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статею 244 цього Кодексу.

04.08.2022 від акціонерного товариства "ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" надійшла заява від 22.07.2022 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правову допомогу у сумі 16 000,00 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 06.04.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА КОМПАНІЯ "СКАНДТЕХІМПОРТ" (далі клієнт) та адвокатським об`єднанням «Матвіїв і Партнери» (далі виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір) № 524-06/04, відповідно до п. 1.1. якого виконавець бере на себе зобов`язання по наданню клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги (послуг правового характеру) у відповідності з умовами цього договору, а клієнт зобов`язується здійснювати оплату правової допомоги та фактичних витрат, понесених безпосередньо при виконанні цього договору.

Згідно п. 1.2 договору правова допомога, що надається за цим договором, полягає в наступному:

1.2.1 правовий супровід діяльності клієнта:

а) підготовка правових висновків;

б) розробка проектів угод, договорів, контрактів будь-якого виду, інших документів правового характеру;

в) здійснення правової експертизи угод, договорів, контрактів будь-якого виду, інших документів правового характеру;

г) правове обґрунтування проектів діяльності клієнта, включаючи рекомендації стосовно оптимальних шляхів досягнення поставленої мети;

д) надання правових роз`яснень в усній чи письмовій формі.

1.2.2. представництво інтересів клієнта в органах державної влади та органах місцевого самоврядування з питань захисту законних прав клієнта, у відносинах з контролюючими органами:

а) підготовка та подання заяв, запитів, клопотань, пояснень та інших документів;

б) захист та представництво інтересів клієнта в центральних та місцевих органах державної виконавчої влади, у відносинах з підприємствами будь-якої форми власності;

в) захист та представництво інтересів клієнта у відносинах з органами, що здійснюють контроль та перевірки діяльності клієнта, присутність при здійсненні перевірок, надання рекомендацій з питань здійснення перевірок;

1.2.3. надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань стосовно сфери діяльності клієнта:

а) інформування клієнта про зміни в поточному законодавстві України, якщо ці зміни пов`язані з господарською діяльністю клієнта;

б) інформування клієнта про проекти законодавчих та підзаконних нормативних актів, що стосуються господарської діяльності клієнта чи клієнтів клієнта;

в) підготовка аналітичних висновків з питань зміни чинного законодавства України;

1.2.4. представництво інтересів клієнта в судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства;

1.2.5 складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

1.2.6 захист та представництво інтересів клієнта у відносинах з правоохоронними органами, під час проведення слідчих дій (обшук, огляд та ін.), надання правової допомоги в межах кримінального провадження, де клієнт матиме процесуальний статус свідка, затриманого, підозрюваного, обвинуваченого або потерпілого чи будь-який інший процесуальний інтерес.

1.2.7 надання інших послуг правового характеру за погодженням із клієнтом.

Правова допомога, передбачена п.п. 1.2.1 1.2.7. п. 1.2 даного договору, що надається виконавцем, оплачується клієнтом у залежності від обсягу часу, що його витрачено адвокатом (адвокатами) виконавця на надання правової допомоги за договором (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 05.11.2021 до договору про надання правової допомоги № 524-06/04 від 06.04.2020) винагорода за правову допомогу, що надається виконавцем, (гонорар) оплачується клієнтом за ставкою 2000 грн. за 1 годину, витрачену адвокатом (адвокатами) виконавця на надання правової допомоги.

Згідно п. 2.5. договору оплата правової допомоги, що надається згідно з договором, здійснюється у такому порядку.

2.5.1. не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця наступного за розрахунковим виконавець надає клієнту рахунок для оплати, виходячи з обсягу часу, що його було витрачено адвокатом (адвокатами) виконавця на надання правової допомоги за договором, ставок зазначених в п. 2.2. договору, фактичних витрат виконавця, зазначених в п. 2.3 договору.

2.5.2. у разі відсутності у клієнта заперечень з приводу розміру гонорару він зобов`язується оплатити гонорар протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання рахунку.

2.5.3 у випадку наявності у клієнта заперечень щодо рахунку, він зобов`язаний повідомити про це виконавця протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання рахунку. У разі, якщо від клієнта у зазначений строк не надійшло письмового повідомлення про наявність заперечень щодо рахунку та їх обґрунтування, сума, вказана у відповідному рахунку, вважається погодженою та підлягає сплаті на користь виконавця відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.7 договору факт надання правової допомоги за договором підтверджується актами про надану правову допомогу, що підписуються повноважними представниками сторін, і є первинними обліковими документами. Акти про надану правову допомогу готуються виконавцем і передаються клієнту разом із рахунком для оплати. У разі відсутності зауважень до якості та/або обсягу наданих послуг клієнт протягом 5 (п`яти) календарних днів підписує та повертає виконавцю його примірник акту про надану правову допомогу. У випадку непідписання клієнтом акту про надану правову допомогу у вищевказаний строк, а також необґрунтованої відмови від його підписання, виконавець підписує акт в односторонньому порядку, вказуючи про відмову від підписання акту клієнтом.

У випадку необхідності отримання правової допомоги клієнт повідомляє виконавця про перелік необхідних робіт, бажаний термін виконання робіт, надає всі необхідні документи та інформацію стосовно виконуваної роботи. Сторони домовляються про те, що звернення клієнта з заявкою про надання правової допомоги може здійснюватися у будь-якій формі, з якої виконавцеві буд зрозуміла суть замовлення: шляхом звернення в усній формі, звернення з письмовими запитами, з використанням телефонного чи факсимільного зв`язку, електронної пошти тощо. При прийнятті виконавцем до виконання замовлення, між сторонами укладається додаток до цього договору, в якому визначається предмет конкретних послуг, вартість послуг та терміни їх виконання. Однак, дана вимога не є обов`язковою і підписаний сторонами акт про надану правову допомогу або оплачений клієнтом рахунок у будь-якому випадку є належним доказом погодження сторонами всіх істотних умов договору по кожній господарській операції (п. 3.1. договору).

Згідно п. 6.1 договору він набуває чинності з моменту підписання і діє до повного його виконання.

Вищезазначений договір та додаткова угода до нього підписані представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За положеннями ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України, та крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/9784/18.

У додатковій постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №922/2167/19 зазначено, що застосування відповідних положень ст. 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників, зокрема, дій або бездіяльності сторони або її представника під час розгляду справи.

Разом з тим, із матеріалів справ вбачається, що позивачем разом із відзивом на позовну заяву не надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, та лише зазначено у позовній заяві, що розрахунок судових витрат буде надано пізніше.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що при зверненні з заявою про відшкодування судових витрат на послуги адвоката сторона повинна документально довести, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надати договір на правову допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату вищевказаних послуг, розрахунок таких витрат.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В матеріалах справи наявні акти про надану правову допомогу до договору від 26.11.2021, від 23.12.2021, від 31.01.2022 та від 21.07.2022, відповідно до яких адвокатським об`єднанням «Матвіїв і Партнери» за договором про надання правової допомоги №524-06/04 від 06.04.2020 надано наступну правову допомогу:

- підготовка та надсилання претензії про сплату заборгованості на адресу ДП "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" - 1,5 год. 3000,00 грн.;

- підготовка та надсилання позовної заяви про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат 3,0 год. 6000,00 грн.;

- підготовка та надсилання заяви про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у справі № 905/61/22 0,50 год. 1000,00 грн.;

- підготовка та подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 905/61/22 1,0 год. 2000,00 грн.

Акт про надану правову допомогу до договору від 16.02.2022, на який посилався заявник у заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в матеріалах справи відсутній.

Акти про надану правову допомогу до договору від 26.11.2021, від 23.12.2021, від 31.01.2022 та від 21.07.2022 до договору про надання правової допомоги №524-06/04 від 06.04.2020 підписані представниками сторін без зауважень та заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, адвокатом Кикіш М.Р. було підготовлено та надано до суду наступні документи: позовну заяву, клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, заяву про ухвалення рішення про судові витрати.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, з огляду на зміст пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За приписами ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Принцип розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 по справі № 915/237/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Так, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За висновком суду, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн. не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

Як вбачається зі змісту актів про надану правову допомогу до договору від 26.11.2021, від 23.12.2021, від 31.01.2022 та від 21.07.2022 до договору про надання правової допомоги №524-06/04 від 06.04.2020, адвокатським об`єднанням «Матвіїв і Партнери» відокремлено послуги з підготовки надсилання претензії про сплату заборгованості на адресу ДП "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" (3000,00 грн.), а також підготовки та надсилання позовної заяви про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат (6000,00 грн.)

Суд зазначає, що обов`язок формування доказової бази, її підготовка та систематизація, до якої, зокрема, відноситься підготовка претензії як заходу досудового врегулювання спору, є невід`ємною частиною складання позовної заяви, оскільки обов`язок позивача додати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, прямо передбачений ст. 164 Господарського процесуального кодексу України. Також з огляду на ненадання заявником суду акту про надану правову допомогу до договору від 16.02.2022 суд позбавлений можливості встановити обсяг наданих адвокатом послуг, їх перелік та вартість, та, відповідно, встановити обґрунтованість та співрозмірність заявлених витрат.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких документів, які вказували б на значний обсяг витраченого адвокатом часу зі здійснення означених дій чи б іншим чином обґрунтовували таку їх вартість, а явка учасників справи № 905/61/22 в судове засідання не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд, з огляду на приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 6500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з державного підприємства "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" (85001, Донецька обл., місто Добропілля(з), проспект Шевченка, будинок 2; код ЄДРПОУ:43895975) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖЕНЕРНА КОМПАНІЯ "СКАНДТЕХІМПОРТ" (01133, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУТУЗОВА, будинок 18/7; код ЄДРПОУ: 32665431) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6500,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складено 12.08.2022.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Ю.В. Бокова