Постанова

від 02.10.2007 по справі 8/472н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/472н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02.10.07                                                                                 Справа № 8/472н-ад.

Суддя   господарського суду Луганської області Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТТЕРІ», місто Лисичанськ Луганської області,

до  Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України, місто Київ, -           

про визнання постанови нечинною, -

при секретарі судових засідань Качановській О.А., в присутності представників сторін:

від позивача –Пінчук В.І., - довіреність №41 від 30.08.07 року;

від  відповідача –Чередниченко Н.Л. –головний спеціаліст територіального управління, - довіреність №41/2-1639н  від 29.09.06 року, -

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання нечинною постанови Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Луганській області від 18 липня 2007 року за №0012808 –про застосування фінансових санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТТЕРІ»у вигляді стягнення  1700 грн.

          Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 31.08.07 року; відповідач до цього засідання не прибув.

          26.09.07 року від позивача до суду, поштою, надійшов «Додатковий адміністративний позов»(вих. №46 від 24.09.07 року), в якому висунуто ті ж самі позовні вимоги, а також заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Луганській області –на належного відповідача в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України.

          Дослідивши цей «додатковий позов», суд дійшов висновку, що фактично він є клопотанням про заміну відповідача, а тому долучив його до справи та врахував при подальшому її розгляді.

          На підставі ст. 150 КАСУ у судовому засіданні було оголошено перерву з 18 вересня до 02 жовтня 2007 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази та у зв'язку з заміною неналежного відповідача.

          У судовому засіданні, яке відбулося 18.09.07 року, представник відповідача позов не визнав, про що також зазначив у відзиві на нього (вих. №3710 від 18.09.07 року), - з посиланням на те, що Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Луганській області не має статусу юридичної особи, а тому не може бути відповідачем по цій справі. Останнім може бути Головна державна інспекція на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України (місто Київ, проспект Перемоги, 14).

          Ухвалою суду від 18.09.07 року судом здійснено заміну неналежного відповідача в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Луганській області –на належного відповідача в особі  Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України (місто Київ, проспект Перемоги, 14).

           У судовому засіданні, яке відбулося 02.10.07 року, представники сторін звернулися до суду з клопотанням про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст. 41 та п. 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому його задоволено судом.

           Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача його визнав, про що також зазначив у своїй заяві (вих. №4055 від 02.10.07 року).

          І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов наступного.

          1.  15.01.1993 року виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕТТЕРІ»(далі –ТОВ «БЕТТЕРІ», - позивач), ідентифікаційний код 19081780, зареєстроване в якості юридичної особи, у зв'язку з чим до ЄДРПОУ внесено реєстраційний запис №1381200000000761, що підтверджується матеріалами справи.

          Він має на праві власності  автомашину марки ГАЗ-3307, державний номерний знак ВВ-60-64-АВ.

          23.05.07 року, згідно подорожньому листу вантажного автомобіля №0499, цей автомобіль, під керівництвом водія Пінчука В.І., використовувався  для перевезення вантажів (будівельних матеріалів) «в межах Луганської області»за маршрутом «м. Лисичанськ-м.Сєвєродонецьк-м.Лисичанськ».

          Того ж дня державним інспектором  Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Луганській області вищезгаданий автомобіль було зупинено під час перевезення ним вантажу за вказаним у подорожному листі маршрутом, при цьому водій Пінчук В.І. не надав інспектору ліцензійну картку, яка входить до переліку  необхідних документів, передбачених статтею 48 Закону України  «Про автомобільний транспорт», чим, на думку інспектора, було порушено вимоги законодавства про автомобільний транспорт.

          Акт про виявлення цього порушення позивачу та до суду не надано.

          18.07.07 року Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Луганській області винесено постанову про застосування фінансових санкцій №012808, згідно якій щодо ТОВ «БЕТТЕРІ»за порушення «абзацу 3 частини 1 ст. 60 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт»»застосовано фінансову санкцію у розмірі 1700 грн.

          ТОВ «БЕТТЕРІ»не погодилося з цією постановою та оскаржило її (вих. №б/н та без дати) до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Луганській області, однак результати її розгляду сторонами до суду не надано.

           Ці обставини стали підставою для звернення ТОВ «БЕТТЕРІ»з позовом до суду.

          ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов ПІДЛЯГАЄ задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

          1.Суд вважає, що дії позивача по цьому спору відповідають вимогам чинного законодавства.

          Так, Закон України від  05.04.01 року №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт»діяв у цій редакції до прийняття Закону України від 23.02.06 року №3492-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт», яким його викладено у новій редакції (далі –ЗУ №3492-ІУ).

          Тобто, -  на час винесення спірної постанови він діяв у новій  редакції.

          Згідно частинам 11-15 ст. 6 цього Закону державний контроль  автомобільних перевізників  здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

          Планові перевірки здійснюються не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє  про  це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.

          Позапланові перевірки    здійснюються    лише   на   підставі надходження в письмовій формі заяви (повідомлення)  про  порушення автомобільним  перевізником  вимог законодавства про автомобільний транспорт  уповноваженими  особами  органів,  яким  надано   право здійснення  державного контролю,  з метою перевірки поданих фактів та виконання припису про порушення цього законодавства.

           Не частіше  одного  разу  на  квартал  здійснюються   рейдові перевірки    дотримання    автомобільними    перевізниками   вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху.

          При проведенні     позапланових    і    рейдових    перевірок автомобільний перевізник,  що буде перевірятися,  стосовно терміну проведення перевірки не інформується.

          Як стверджує відповідач, спірна перевірка була рейдовою, а тому про її проведення позивач не  повідомлявся.

          В ході перевірки державним інспектором було встановлено, що транспортний засіб, про який йдеться у цьому спорі, згідно наданим документам здійснював  внутрішні перевезення вантажів.

          Згідно частині 1 ст. 47 Закону №3492-ІУ, до внутрішніх  перевезень  вантажів  відносяться  перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні,  та  комплекс  допоміжних  операцій,  пов'язаних  з  цими перевезеннями,  а  також  технологічні  перевезення  вантажів,  що здійснюються в межах одного  виробничого  об'єкта  без  виїзду  на автомобільні дороги загального користування.

           Як встановлено частиною 4 статті 48  ЗУ №3492-ІУ, документами для   юридичної   особи,   що  здійснює  вантажні перевезення для власних потреб, є:

           для автомобільного  перевізника  -  документ,  що   засвідчує використання  транспортного  засобу  на  законних підставах,  інші документи, передбачені законодавством України;

           для водія  -   посвідчення   водія   відповідної   категорії, реєстраційні  документи  на  транспортний  засіб,  дорожній  лист, товарно-транспортна накладна або інший  визначений  законодавством документ  на  вантаж,  інші документи,  передбачені законодавством України.

          Чинне законодавство – ст. 9 Закону України від 1 червня 2000 року N 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»- не вимагає від юридичної особи отримання ліцензії для здійснення внутрішніх (внутрігосподарських)  вантажних перевезень автотранспортом, який не належить до автотранспорту загального користування.

          Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, не довів законність та обґрунтованість своїх дій та рішень.

          За таких обставин спірна постанова Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Луганській області №001856 від 28.12.06 року не може залишатися чинною і підлягає скасуванню, а позов - задоволенню у повному обсязі.

          Керуючись частиною 1 ст. 94 КАС України, суд стягує з Державного бюджету  на користь позивача понесені ним судові  витрати у сумі 3,40 грн.

          На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України; ст.ст. 47 та 48 Закону України від 23.02.06 року №3492-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт», керуючись ст.ст. 94, 158-162 та 167 КАС  України,  суд

                                                       п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.

          2.Постанову Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Луганській області №012808 від 18.07.07 року - скасувати.

          3.Стягнути з Державного бюджету України з р/р 31118095700006, код бюджетної класифікації доходів 22090200 «Державне мито, не віднесене до інших категорій», МФО 804013, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ОКПО одержувача: 24046582,- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТТЕРІ», ідентифікаційний код 19081780, яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Красна, 23 Луганської області,  –судові витрати у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні 02.10.07 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 08.10.2007 року.

Суддя                                                                                                          А.П.Середа