Ухвала

від 19.07.2022 по справі 910/26817/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.07.2022Справа № 910/26817/15

Суддя Господарського суду міста Києва Борисенко І.І., розглянувши матеріали

скарги стягувача комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) "Київтеплоенерго"

на рішення/бездіяльність державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бурлаки Руслана

у справі № 910/26817/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства «Індустріальне» Солом`янської районної

в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 4 806 583, 07 грн.

особа, дії якої оскаржуються державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бурлаки Руслана

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебула вказана справа.

18.04.2017 Господарським судом міста Києва затверджено мирову угоду у справі №910/26817/15, укладену між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Комунальним підприємствм «Індустріальне» Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (код ЄДРПОУ 00131305) його правонаступником Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) щодо виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2016 №910/26817/15.

15.07.2022 від стягувача - комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) "Київтеплоенерго" надійшла скарга на бездіяльність/рішення, в якій заявник просить суд:

визнати неправомірними дії державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення постанови від 21.10.2021 про повернення виконавчого документу у справі № 910/26817/15 стягувачу без прийняття до виконання;

зобов`язати посадових осіб Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управлінн і Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати постанову від 21.10.2021 про повернення виконавчого документу у справі № 910/26817/15 стягувачу без прийняття до виконання, винесену державним виконавцем Солом`янського відділу відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);

зобов`язати посадових осіб Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрити виконавче провадження з примусового виконання мирової угоди у справі 910/26817/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (п. а) ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України).

Окрім цього за приписами частини 3 статті 169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються і розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За висновками суду, оскільки нормами ГПК України не передбачено порядку подання скарги на дії/бездіяльність державного виконавця, господарський суд має застосовувати загальні положення господарсько-процесуального закону, що регулюють порядок здійснення позовного провадження.

Суд зазначає, що відповідний розгляд скарги на дії/бездіяльність державного виконавця здійснюється за загальними правилами позовного провадження у межах розглянутої судом справи з урахуванням особливостей щодо суб`єктного складу учасників процесу, передбачених відповідними нормами Закону України "Про виконавче провадження" (стягувач, боржник, державний виконавець, правонаступник стягувача або боржника).

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства і окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Таким чином, зазначені вимоги до заяв, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом свої порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України на позивача покладений обов`язок додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Проте, як встановлено судом, зазначаючи в поданій скарзі на протиправність постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та протиправні дії виконавця, скаржником не надано суду копії матеріалів виконавчого провадження № 67032607 в цілому.

Більше того, скаржником не надано суду постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 21.10.2021, не надано доказів отримання такої постанови з огляду на що, не можливо встановити дотримання строків звернення до суду з відповідною скаргою.

Разом з тим, суд зауважує, що згідно листа державного виконавця, дії якого оскаржуються, від 30.06.2022 № ДВ/15, оскаржувана постанова скерована останнім на адресу стягувача (заявника/скаржника). При цьому, суд акцентує увагу, що інформація, викладена, зокрема в офіційних листах/відповідях державних органів носить доствірний характер, поки така не спростована у відповідному порядку.

Отже, в порушення вказаних норм скаржником (стягувачем) до поданої скарги на бездіяльність державного виконавця не надано належних доказів на підтвердження викладених в скарзі обставин та не надано постанови, яка оскаржується, не надано доказів звернення до суду зі скаргою у межах строків, встановлених процесуальним законом.

Водночас суд зазначає, що обов`язковою умовою звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця є звернення до суду із такою скаргою в межах встановленого законом строку для подання такої скарги або його поновлення за рішенням суду, тобто дотримання встановленого приписами ч. 1 ст. 341 ГПК України десятиденного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За наведених обставини, оскільки скарга боржника на бездіяльність/рішення державного виконавця не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суд вважає за необхідне залишити вказану скаргу без руху, надавши скаржнику строк для усунення вищевказаних недоліків.

Суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із відповідною заявою.

На підставі викладеного та керуючись статтями 164, 172, 174, 232, 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

Залишити скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) "Київтеплоенерго" на дії та рішення державного виконавця без руху.

Встановити комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) "Київтеплоенерго" строк на усунення недоліків скарги - 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали про залишення скарги без руху.

Встановити комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) "Київтеплоенерго" спосіб усунення недоліків скарги на дії/рішення державного виконавця шляхом подання суду:

- належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження № 6703260, в тому числі постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 21.10.2021;

- письмових пояснень та належних і допустимих доказів на підтвердження обставин та дати отримання скаржником інформації про порушення своїх прав органом державної виконавчої служби, зокрема, доказів отримання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 21.10.2021.

Копії зазначених документів надіслати іншим учасникам справи та державному виконавцю.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання 20.07.2022 та оскарженню не підлягає.

Суддя І.І. Борисенко