Рішення

від 19.07.2022 по справі 918/394/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/394/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудальянс"

про: стягнення в сумі 49 879,68 грн.

секретар судового засідання: С.Коваль;

Представники:

Від позивача: О.Якимчук;

Від відповідача: не з`явився;

ОПИС СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудальянс" про стягнення в сумі 49 879,68 грн., з яких: 40 000,00 грн. основний борг, 3 465,20 грн. пені, 426,08 грн. 3 відсотків річних, 5 988,40 грн. інфляційних втрат.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР337-2804-20 від 01 січня 2021 року.

Позивач вказує, що заборгованість відповідача за отриманий товар складає 40 000,00 грн. У зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу за період прострочення зобов`язання 3 465,20 грн. пені, 426,08 грн. 3% річних та 5 988,40 грн. інфляційних втрат.

Відповідач відзиву на позовну заяву з відображенням своєї правової позиції суду не надав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 23 червня 2022 року відкрито провадження у справі №918/394/22, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 19 липня 2022 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, разом з тим 18 липня 2022 року відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Щодо вказаного клопотання суд відзначає, що згідно з правилами статті 216 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з нормами статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване хворобою представника відповідача, водночас будь-яких доказів хвороби / втрати працездатності представника відповідача матеріали справи не містять. Саме лише зазначення в клопотанні про наявність підстав для відкладення розгляду справи не свідчить про поважність причин неявки відповідача.

Суд зауважує, що правила процесуального кодексу не містять обмежень щодо кількості представників сторони. Норми параграфу 2 глави 4 ГПК України (Представники) передбачають можливість сторін брати участь в судовому процесі особисто, шляхом самопредставництва, або через представника. Водночас, особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника (ст. 56 ГПК України). Таким чином, відповідач не був позбавлений можливості взяти участь у судовому розгляді цієї справи. Окрім цього суд не визнавав явку сторін в засідання обов`язковою.

Суд відзначає, що ухвалу суду про відкриття провадження відповідачем отримано 01 липня 2022 року про що свідчать відомості відслідковування трекінгу поштового відправлення №3301312101778. Поштове повідомлення яке повернулось до суду містить підпис особи яка отримала ухвалу суду від імені одержувача, а тому суд робить висновок, що про розгляд справи відповідача повідомлено належним чином.

За змістом статті 178 ГПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою суду від 23 червня 2022 року відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов (до 19 липня 2022 року). Однак, станом на час проведення судового засідання, відповідач не надав відзив, клопотань про продовження строку для подання відзиву відповідачем не заявлено. З таких обставин суд робить висновок про можливість розгляду спору за наявними у справі матеріалами.

З врахуванням вищевикладеного, з огляду на відсутність поважних причин неявки представника відповідача в судове засідання, суд не має підстав для відкладення розгляду справи.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

01 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнебудальянс" (відповідач/споживач) було укладено договір №41АР337-2804-20 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі - договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ (далі-газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплати вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

01 січня 2022 року між сторонами укладено додаткову угоду №1/22, якою сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2022 року.

Згідно з умовами пункту 4.2. оплата газу за договором здійснюється в розмірі 100% за переданий до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця. наступного за звітним.

Відповідно до п. 2.5. договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм розподіленого газу споживачу за розрахунковий період, що складений між споживачем та оператором ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірника акта приймання - передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника з використанням кваліфікованого електронного підпису. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта примірника приймання - передачі природного газу зобов`язується повернути один примірник акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати у письмовій формі відмову від його підписання.

Згідно із наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу за лютий та березень 2022 року, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 127 466,36 грн.зокрема: у лютому 2022 року на суму 114 914,70 грн., у березні 2022 року на суму 12 551,66 грн.

Крім того, позивач вказує, що у зв`язку з тим, що відповідач не повернув позивачу наданий для підписання акт приймання-передачі за березень 2022 року, позивач для підтвердження фактичного об`єму розподілу та споживання (постачання) природного газу по об`єкту споживача у березні 2022 року надає акт приймання-передачі природного газу Оператора ГРМ (АТ "Рівнегаз"), оскільки, відповідно до п. 2 глави 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), для визначення об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) приймаються дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ (АТ "Рівнегаз").

Згідно із наявними в матеріалах справи доказами, відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару, а проте отриманий відповідачем природний газ на суму 40 000,00 грн. відповідачем не оплачений. Зокрема позивач вказує, що 21 лютого 2022 року відповідачем оплачено 209 807,47 грн., з яких 160 643,58 грн. оплата за отриманий у січні 2022 року газ, а решта 49 163,89 грн. аванс за лютий 2022 року. Крім того відповідач здійснив проплату 01 квітня 2022 року на суму 15 750,81 грн., 18 квітня 2022 року на суму 2 555,48 грн., 26 квітня 2022 року на суму 7 000,00 грн., 04 травня 2022 року на суму 6 000,00 грн. та 06 травня 2022 року на суму 6 996,18 грн.

Тобто, в лютому - березні 2022 року поставлено газ на суму 127 466,36 грн., з яких оплачено 87 466,36 грн., неоплаченим лишається товар на суму 40 000,00 грн.

Згідно з умовами пункту 6.2.1. договору, у разі порушення строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Керуючись положеннями пункту 6.2.1. договору, позивач з 11 березня 2022 року по 21 червня 2022 року нарахував відповідачу 3 465,20 грн. пені.

Крім того, керуючись положеннями статті 625 ЦК України, за період з 11 березня 2022 року по 21 червня 2022 року позивач нарахував 426,08 грн. три відсотки річних та 5 988,40 грн. інфляційних втрат.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, заснованими на договорі, та стосуються прав та обов`язків щодо надання послуг з розподілу та споживання природного газу. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої вимоги про стягнення вартості поставленого та неоплаченого газу обґрунтованими, та з огляду на несплату відповідачем вказаної вартості, позивач вважає свої права порушеними.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі змістом статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нормами статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2 глави 1 розділу IX. "Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі" Кодексу ГРМ, комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу. Порядок укладання договору розподілу природного газу визначений розділом VІ цього Кодексу.

Згідно з положеннями пункту 2 глави 3 розділу IX Кодексу ГРМ, для визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ приймаються дані комерційного вузла обліку споживача.

Відповідно до пункту 6 глави 3 розділу IX Кодексу ГРМ, визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.

Споживач зобов`язується поінформувати постачальника про загальний об`єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період відповідно до вимог Правил постачання природного газу.

Суд встановив, що відповідач своїх зобов`язань з оплати поставки природного газу у повному обсязі не виконав, доказів зворотного суду не надав, отже, вимога позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 40 000,00 грн. є обґрунтованою, та такою, що підлягає до задоволення.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України).

Згідно з умовами пункту 6.2.1. договору, у разі порушення строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Керуючись положеннями пункту 6.2.1. договору, позивач з 11 березня 2022 року по 21 червня 2022 року нарахував відповідачу 3 465,20 грн. пені.

Наданий позивачем розрахунок пені судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим.

Згідно з нормами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А тому, враховуючи положення частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Керуючись положеннями статті 625 ЦК України, за період з 11 березня 2022 року по 21 червня 2022 року позивач нарахував відповідачу 426,08 грн. процентів річних та 5 988,40 грн. інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, вважає за необхідне визнати вимоги про стягнення 426,08 грн. процентів річних та 5 988,40 грн. інфляційних втрат законними та обґрунтованими.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду

Суд встановив обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 40 000,00 грн. основного боргу, 3 465,20 грн. пені, 426,08 грн. 3 відсотків річних, 5 988,40 грн. інфляційних втрат.

А тому вказані вимоги є законними, відповідачем не спростованими, а отже такими, що мають бути задоволені.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, судові витрати що складаються з судового збору в розмірі 2 481,00 грн. підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудальянс" (33018, м. Рівне, вул. Відінська 39, код ЄДРПОУ 25322397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (33023, м. Рівне, вул. Грушевського 24, код ЄДРПОУ 39589441) 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. боргу, 3 465 (три тисячі чотириста шістдесят п`ять) грн. 20 коп. пені, 426 (чотириста двадцять шість) грн. 08 коп. 3 відсотків річних, 5 988 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 40 коп. інфляційних втрат та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят один) грн. 00 коп. судового збору.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (33023, м. Рівне, вул. Грушевського 24, код ЄДРПОУ 39589441).

Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнебудальянс" (33018, м. Рівне, вул. Відінська 39, код ЄДРПОУ 25322397).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено та підписано 20 липня 2022 року.

Суддя А.Качур