Ухвала

від 13.09.2022 по справі 918/394/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" вересня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/394/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали заяви ТОВ "Рівнебудальянс" про відстрочення виконання рішення

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудальянс"

про: стягнення в сумі 49 879,68 грн.

секретар судового засідання: С.Коваль;

представники:

від позивача (стягувач): О.Якимчук;

від боржника (заявник): А.Сибірьов;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнебудальянс" про стягнення в сумі 49 879,68 грн., з яких: 40 000,00 грн. основний борг, 3 465,20 грн. пені, 426,08 грн. 3 відсотків річних, 5 988,40 грн. інфляційних втрат.

Рішенням суду від 19 липня 2022 року позов задоволено.

У серпні 2022 року ТОВ "Рівнебудальянс" звернулось до суду з заявою про відстрочення виконання рішення.

Ухвалою суду від 29 серпня 2022 року прийнято заяву ТОВ "Рівнебудальянс" про відстрочення виконання рішення до розгляду, судове засідання призначено на 13 вересня 2022 року.

12 вересня 2022 року позивачем подано заперечення щодо поданої заяви про відстрочення виконання рішення.

В судовому засіданні представник заявника підтримав подану заяву про відстрочення виконання судового рішення.

В судовому засіданні представник стягувача заперечив проти задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення.

У поданій суду заяві про відстрочення судового рішення боржник просить відстрочити виконання рішення суду від 19 липня 2022 року по справі №918/394/22, при цьому заявник не вказує конкретного строку по який необхідно відстрочити виконання судового рішення.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що в приміщенні адміністративної будівлі ТОВ "Рівнебудальянс" на даний час згідно із договором оренди розташовується музична школа№1, яка є закладом освіти та фінансується з місцевого бюджету.

Станом на 17.08.2022 року заборгованість музичної школи за орендну плату становить 484 929,90 грн., що не дає виконати рішення суду в повній мірі.

Щодо обставин, на які посилаються сторони, як на підставу розстрочення виконання рішення суду, та враховуючи надані стягувачем заперечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із нормами статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 року по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду у справі №918/938/20, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Водночас, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, а відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні вказаної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення. Тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За частиною 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Частиною 1 статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3, 4 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами частини 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Норми статті 331 ГПК України не містять конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочку суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін. А тому, під час розгляду заяви про розстрочення виконання рішення мають бути досліджені та оцінені доводи та заперечення як позивача, так і відповідачів. А отже, суд враховує принцип "справедливої рівноваги" та "справедливого балансу" у розумінні статті 6 Конвенції широко відображений у практиці Європейського суду з прав людини.

За таких обставин суд зауважує, що вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Суд, надавши оцінку обставинам, покладених в основу заяви про відстрочку виконання судового рішення, встановив, що наявність заборгованості у контрагентів боржника не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Суд звертає увагу заявника, що предметом спору у справі було стягнення заборгованості за спожитий природний газ, штрафних санкцій та відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, що встановлена ст. 625 ЦК України.

Водночас заявник, як на підставу для відстрочення, посилається на наявність заборгованості орендаря приміщення з орендних платежів, при цьому заявником не роз`яснено яким чином така заборгованість співвідноситься з заборгованістю боржника за спожитий природний газ.

Окремо суд звертає увагу заявника, що частиною 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Поряд з тим, звернувшись до суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення заявник взагалі не вказав строк, до якого бажає відстрочити виконання судового рішення.

А проте, згідно статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, позаяк останній не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану.

Також слід враховувати, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).

А проте, як встановив суд, боржник не надав суду доказів наявності обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Надавши оцінку всім заявленим стороною доводам, суд робить висновок, що заявником взагалі не долучено до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Водночас суд звертає увагу боржника, що положеннями статті 331 ГПК України не обмежено права сторін на подання повторних заяв про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду з врахуванням висновків, викладених у даному судовому рішенні.

Окрім того суд звертає увагу боржників на можливість укласти мирову угоду зі стягувачем в процесі виконання судового рішення, передбачену нормами статті 330 ГПК України та статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Керуючись статтями 234, 235, 331 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ТОВ "Рівнебудальянс" про відстрочення виконання судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до статті 235 ГПК України, та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя А.Качур